Отмечено, что классификация экосистем разрабатывается с 80-х гг. XX ст. Этот процесс был стимулирован необходимостью разработки Программы создания Паневропейской экосети (София, 1995 г.) в соответствии с Программой ООН по сохранению биоразнообразия (Рио-де-Жанейро, 1992 г.). Современная классификация EUNIS включает разностороннюю информацию из предыдущих классификаций (CORINE, Palearctic habitats, OSPARCOM). Хотя в ней использованы принципы геоботанической классификации и фитоценотические признаки, однако по своей сути эти классификации различны. Рассмотрено соотношение понятий "экосистема - биогеоценоз - экотоп". Экотоп рассматривается как элементарная территориальная единица экосистемы, аналогичная фитоценозу. Экотопы предлагается классифицировать в трех направлениях: типологическом (экотаксоны) - наименьшая основная единица "соция"; топологическом (экомеры) - "цикл"; пространственном (экохоры) - "фация".

Ключ. слова: steppe marmot, grazing, food intake rate
Індекс рубрикатора НБУВ: Е623.362.423.1Sci*80

Рубрики:

Sciuridae Білячі

Шифр НБУВ: Ж27025 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Due to a progressive degradation of natural environment, more and more animal species try to live in the anthropogenic conditions. Some animals are so well adapted to the new conditions that both their populations and areas of occurrence increase. Some bird and bat species that use the building as a place for nesting, breeding and hibernation are good examples of such successful adaptation. In recent years, the old buildings that are full of various cracks and openings attractive to the animals, are intensively renovated and modernized. As a result, birds and bats, although protected by law, lose their habitats and often lives, which in turn threatens a stability of their populations. Therefore, there is a strong drive to protect wildlife species and their habitats in buildings. As a result, standards and practical guidelines have been developed for planning and implementing building renovations, as well as appropriate compensating solutions have been designed for each species. The purpose of this paper is to review basic knowledge and experience in the protection of animals in buildings in towns and cities in Poland.

The dominant feature of the giant oil-gas-accumulation in the abyssal Atlantic's seabed of Africa is the occurrence of petroleum in turbiditic sands and sandstones. Namely these rocks are most significant habitats of all the deepwater oil and gas fields of Angola, Congo, Cote d'Ivoire, Egypt, Equatorial Guinea, Ghana, Israel, Libya, Mauritania, Nigeria, Palestine, and Tunisia.

Forests impact on human lives in many ways. They serve as safe places of solitude for animals and habitat for biological diversities. Forests support recreational activities and provide important natural resource for generations of people. Many rural populations including millions of impoverished people throughout the world are dependent on forests for their way of life. In other words, forests and their resources are important sources of food, shelter and livelihood. Notwithstanding this fact, the loss of forest has a continued downward trend. According to the International Union for Conservation of Nature, 80 % of original forest that covered the Earth 8,000 years ago has been cleared, fragmented, or degraded by modern society. It was said that over nine million hectares of forest lands are lost each year throughout the world. In Nigeria, the situation is not different. Approximately 350,000 to 400,000 hectare of forest land is lost annually (FAO, 2007). The degradation of forests has been gone for quite some time. It goes hand in hand with the continuous decline of biodiversity in these habitats (DuToit et al. 2004; Bruner et al. 2001). Without forest conservation there can be no climate protection (Stern, 2008). Local population of countries across the globe predominantly relies on utilizing forest resources. Although many protected areas have been designated in these regions, yet the acreage of natural forests continues to decline. Today only 36 percent of the world's forests are primary forests - forests that have never been disturbed by human activities on a large scale on a large scale (Hirschberger 2007). In Nigeria, deforestation has been identified as one of the causes of some other environmental problems in the country such as desertification and erosion and loss of biological diversity. Additional forest logging and timber production, oil and gas drilling as well as coal mining are all factors contributing to loss of forest in Nigeria. Several efforts to preserve the forests in Nigeria have been made, yet its decline has continued. The essence of this paper, therefore, is to identify the causes for the lost of forest around the globe with particular interest in Nigeria and to suggest ways of effective forest conservation.

Приведены данные о пространственном распределении, качественном и количественном составе фитобентоса у берегов Осовинской степи. Зарегистрировано 37 видов макрофитов (Magnoliophyta - 2, Chlorophyta - 17, Phaeophyta - 5, Rhodophyta - 13). Среди них 10 раритетных таксонов, включенных в IUCN Red List of Threatened Species, в Convention on the Conservation of European Wildlife and Natural Habitats (Appendix I), в Красную книгу Украины, в Black Sea Red Data Book и Black Sea Red Data List. Для Азовского моря впервые указаны Sahlingia subintegra (Rosenv.) Kornmann, Hildenbrandia rubra (Sommerf.) Menegh. и Percursaria percursa (C. Agardh) Rosenv. Макрофитобентос локализован вдоль мелкобухтовых абразионно-аккумулятивных берегов скальных комплексов у мысов Тархан и Хрони. На твердых грунтах в псевдолиторали района доминируют сообщества Enteromorpha linza (L.) J. Agardh [Ulva linza L.] и Ceramium elegans Ducluz. [C. siliquosum (Kіtz.) Maggs et Hommers. var. elegans (Roth) G. Furnari]; в сублиторали на мелководье - сообщества Cladophora sericea (Huds.) Kutz. + Chaetomorpha linum (O. F. Mіll.) Kutz. - C. elegans Ducluz. [C. siliquosum (Kutz.) Maggs et Hommers. var. elegans (Roth) G. Furnari], глубже - сообщества Cystoseira barbata (Gooden. et Woodw.) C. Agardh - Polysiphonia opaca (C. Agardh) Zanardini + Ceramium elegans [C. siliquosum (Kutz.) Maggs et Hommers. var. elegans (Roth) G. Furnari] (западная часть района) и Cystoseira barbata (Gooden. et Woodw.) С. Agardh - Polysiphonia nigrescens (Dillwyn) Grev. [P. fucoides (Huds.) Grev.] + C. elegans Ducluz. [C. siliquosum (Kutz.) Maggs et Hommers. var. elegans (Roth) G. Furnari] (восточная часть). На мягких грунтах в наиболее защищенных местах отмечены сообщества Zostera marina L. и Z. marina + Z. noltii Hornem. Вершины и центральные части бухт Рифов, Булганак и Борзовской лишены постоянного растительного покрова из-за высокой подвижности субстрата. Прибрежные биотопы подлежат сохранению согласно Директиве ЕС о естественных местообитаниях (92/43/ЕЕС: коды 1160 и 1170). Даны рекомендации по оптимизации природопользования.

Простежено вплив кліматичних та орогідрологічних чинників на біологію борсука за умов західного регіону України. З'ясовано, що у високогірних районах Карпат із суворим кліматом тривалість зимового сну тварини довша, ніж на прилеглих рівнинах. У межах Українського Розточчя та на Волинському Поліссі зимовий сон борсука є перерваним і нетривалим. Борсук під час влаштування своїх поселень надає перевагу в рівнинній місцевості висотам 150 - 300 м, у гірській - 600 - 800 м. Оптимум експозиції розміщення вхідних отворів поселень - у південно-західному, південному та південно-східному напрямах. Проаналізовано найсприятливіший для існування виду в межах Західної України орогідрологічні чинники, які визначають розподіл виду на території регіону.

The influence of climate, altitude and hydrology on the badger biology in western Ukraine is described in the present paper. It was found that the time of hibernation is longer in the high-mountainous regions of the Carpathians, which have more inclement climate, than in the lowland territories of the western Ukraine. Hibernation of the badger on the territory of the Ukrainian Roztochya and Volynske Polissya is often interrupted and short. Badger makes its sets depending from the altitude and hydrology of the habitats of this particular territory, preferring those located on the altitude of 150-300 meters above sea level in the lowland territories and of 600-800 meters in the mountainous territories. Most of the holes are located towards southwest, south and southeast directions. The most suitable parameters of altitude and hydrology for the existence of this species within the territory of western Ukraine were analyzed in the article.

Розглянуто зміни ареалів і чисельності хутрових звірів водно-болотного комплексу в Україні в другій половині XX ст. Зафіксовано різке розширення ареалів і збільшення ресурсів бобра, ондатри і норки американської, збереження ареалу видри з одночасним збільшенням її чисельності, звуження до мінімуму області поширення та чисельності норки європейської, а також повне зникнення з фауни країни хохулі. Оцінено перспективи та форми господарського використання запасів бобра, ондатри та норки американської, охорони та відновлення чисельності видри, норки європейської та хохулі.

The changes of ranges and of abundances of fur-bearing occurring the water-marsh habitats in Ukraine are analyzed. Sharp widening of areas and increasing of number of the beavers, muskrats and American mink, stability of ranges and growing of abundance of the otters, large reduction of the range and number of the European mink, and complete disappearance of the desman were recorded. Rehabilitation of the last species was started in the beginning of 70-ies in the Seim basin. Perspectives and forms of the economic employment of the beaver, muskrat and American mink populations, as well as problems of protection and restoration of the abundance of otter, European mink and Russian desman are analyzed and estimated.

Зазначено, що проникнення лося упродовж 60 - 70-х рр. ХХ ст. у степові райони Східної Європи призвело до формування південноукраїнської маргінальної популяції. Великі відстані між придатними біотопами визначили суттєву дисперсію тварин. Тому тут переважали самотні лосі (44,5 % від виявлених груп і одинаків), причому серед дорослих тварин 20,0 % самців і 14,7 % самок жили у віддалених одне від одного біотопах. У шлюбний період 8,4 % дорослих самок перебувало в складі груп, де не було самців, а 20,6 % самців - у групах без самок. Неможливість участі їх у розмноженні негативно впливала на збільшення чисельності (5,9 % щороку).

Expansion of elks to the steppe regions of Eastern Europe in the seventies resulted in forming of the southern marginal populations. Long distances between the suitable habitats caused a considerable dispersion of the animals. That is why lone elks are predominant in abovementioned area (55.4% of observed groups). Moreover, 20,0% of adult males and 14,7% of adult females live in separated distant habitats. During the reproductive period 8,41% of adult females were in groups without males and 20,6 % of males were in groups without females. The impossibility of their participation in reproduction exerts unfavorable influence over increase in elk numbers. It does not exceed 5,9%.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е50*852.121.41

Рубрики:

Загальна ботаніка

Шифр НБУВ: Ж22024 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено грунти як складову частину оселищ (habitats) Українських Карпат і окреслено перспективи їх охорони. Встановлено, що 106 типів оселищ формуються у комплексі з 16-ма основними типами грунтів. Для визначених оселищ грунт і його властивості є визначальним фактором функціонування, відтворення й ефективної охорони. Найбільша грунтова різноманітність характерна для оселищ екотонних груп, таких як лучно-пасовищна, чагарникова й антропогенна. Наведено поширення та властивості типових, рідкісних і зникаючих грунтів регіону. Типовими для Українських Карпат є буроземи кислі та більшість грунтів буроземного ряду. Низка оселищ локалізується на інтразональних та/або на нетипових для регіону грунтах, які заслуговують внесення до переліку рідкісних грунтів і виділення в місцях їх локалізації еталонних ділянок. Окрім рідкісних, трапляються і зникаючі грунти, тобто такі, сучасні ареали поширення яких значно скоротились унаслідок діяльності людини. Найбільша кількість зникаючих грунтів трапляється в болотних оселищах. Встановлено созологічну вартість досліджених грунтів і окреслено перспективи розробки методологічної основи для виділення та менеджменту грунтоохоронних об'єктів.

Існує брак даних щодо щільності популяцій птахів, які розмножуються у типово мозаїчних урбанізованих ареалах. Це дослідження мало на меті часткове заповнення цієї прогалини в наших знаннях. Підрахунки проведено у 2008 р. за допомогою спрощеного методу картування території на фрагменті (1197 га) великого центральноєвропейського міста (Вроцлава, SW Польща). У цілому 50 видів птахів гніздилися в районі досліджень у 2008 р. Горобець хатній, Passer domesticus, стриж чорний, Apus apus, і голуб сизий складали приблизно 3/5 всіх гніздових пар. Інша група видів, кожен із яких з щільністю від 6-ти до 13-ти пар на 100 га, включала 7 видів, а саме: шпак звичайний, Sturnus vulgaris, зеленяк, Carduelis chloris, ластівка міська, Delichon urbica, горобець польовий, Passer montanus, синиця велика, Parus major, синиця блакитна, Parus caeruleus, та галка, Corvus monedula. Разом вони складали близько 1/5 частини видів. Решта 40 видів гніздувалися зі щільністю між 0,1 і 3,5 пар на 100 га. Найчисельнішою групою за способом живлення були зерноїдні (53,8 %) і комахоїдні (37,9 %). Птахи, що гніздяться на будівлях, склали разом 74 % всіх гніздових пар. Для кількох видів (Luscinia megarhynchos, Saxicola torquata, Corvus cornix and Turdus pilaris) є свідчення про збільшення їх чисельності в останні 3 десятиліття.

This study aimed to improve the ways of risk assessment for environmental safety. The implementation of "Environmental safety passports of species" (ESPS) is of practical importance for effective risk assessment of individual species impact to the environment, humans and other living organisms. The classification schemes of International Union for Conservation of Nature for evaluating habitats, threats and stresses, use and trade, livelihoods of species were analyzed and adapted to the requirements of environmental safety. Some sections such as general information about species, their distribution, ecological classification, metabolism features, risks evaluation and beneficial use were itemized to be included into the structure of ESPS.

Дослідження базується на оверлейному аналізі в ГІС. Для аналізу використані точні локалізації 108 гнізд чорного лелеки та шари, що містять інформацію про типи лісу, переважаючі лісові породи, лісорослинні умови, вік лісу та бонітет. Аналіз виконано на рівні окремих локацій гнізд та на рівні гніздових територій (буфери розміром 500м) навколо гнізд. Для того, щоб виявити оптимальні для чорних лелек типи лісу, ми порівняли частоту трапляння (представленість) різних категорій лісу на гніздових ділянках з загальною їх частотою трапляння на цілій досліджуваній території та в буферах радіусом 500 м навколо 108 випадкових точок. Згідно з результатами дослідження, просторовий розподіл гнізд чорного лелеки значною мірою повторює загальну структуру лісів досліджуваного регіону. Виявлено деяку тенденцію до вибору вологих типів лісу з переважанням дуба та сосни, а також вільхи чорної, але ці результати статистично не значимі. Статистично значима вибірковість у виборі гніздового біотопу виявлена лише у відношенні до віку лісу, а саме найбільш оптимальними виявились стиглі та перестійні ліси. Найважливішими деревами для побудови гнізд виявились дуб (53,3 %) та сосна звичайна (29,9 %).

Гірські лісові екосистеми Західних Гімалаїв знаходяться під значним антропогенним тиском через розвиток гідроелектричного проекту (ГЕП). Кілька досліджень висвітлили побічні ефекти ГЕП, але інформації про наслідки діяльності ГЕП на фауну вище за течією навколо дамб немає. Досліджено наслідки будівництва дамб на спільнотах птахів у Західних Гімалаях в Індії, а також реакцію угруповань птахів уздовж градієнту збурень з метою виявлення ключових факторів, що впливають на їх розподіл. Обстежено первинні та вторинні ліси, сільськогосподарські угіддя та порушені внаслідок побудови дамб місця існування. Відповідні змінні включали загальне багатство авіфауни лісових видів, які оцінювалися за допомогою обстеження на точках підрахунку. Пояснювальні змінні включали щільність дерев та чагарників, зімкнутість пологу, інтенсивність турбування та висоту. Багатство видів птахів було вищим за умов, що не підлягали антропогенному впливу, нижчим - на сільськогосподарських об'єктах та найнижчим - на ділянках, що постраждали від ГЕП. Канонічний аналіз кореляції показав, що зімкнутість лісового пологу, щільність чагарнику і антропогенний фактор впливали на поширення птахів. Лісові птахи негативно реагують на будівництво дамб. Запропоновано збільшення чагарникового та деревного покриву в районах, порушених будівництвом дамб для мінімізації втрати місць проживання птахів.

Описано нові для науки види з роду Oculatella Zammit, Billi & Albertano: О. ucrainica sp. nov. та О. kazantipica sp. nov., виділені з біологічних кірочок, відібраних на ракушняковому пляжі біля Азовського моря (АР Крим), а також на крейдяних та глинистих схилах у Харківській області. Комплексне дослідження п'яти одержаних штамів Oculatella показало, що фенотипично та філогенетично вони відрізняються від усіх відомих видів цього роду. На філогенетичному дереві, побудованому на основі порівняння послідовностей генів 16S pРНК, штами нових видів приєднались до вже відомих видів Oculatella, які утворювали окремі лінії, при цьому один з них (О. ucrainica) увійшов до групи засухостійких наземних видів, а інший (О. kazantipica) потрапив до однієї клади з терестріальним видом О. neakameniensis Kovacik et Johansen та озерним О. hafneriensis Kovacik & Johansen. Філогенетичний аналіз за ділянкою 16S дРНК, зв'язаною з регіоном 16S-23S ITS, а також вторинні структури найінформативніших хеліксів 16S-23S ITS підтвердили виділення нових видів, які морфологічно також чітко відрізняються. Нитки О. ucrainica вужчі (1,5 - 3,0 мкм), а трихоми ширші (1,3 - 2,7 мкм), ніж у О. kazantipica (нитки 1,3 - 7,5 мкм шир., трихоми 1,1 - 1,7 мкм шир.), є відмінності у морфогенезі піхов, перетягнутості трихомів та довжині клітин. Oculatella ucrainica найбільш подібний до пустельного виду О. coburnii Pietrasiak & Johansen, від якого відрізняється інтенсивністю формування піхов, ширшими трихомами, відсутністю неправильного виросту на кінцевих клітинах, а також конфігурацією вторинної структури регіону 16S-23S ITS. Oculatella kazantipica близька до О. hafneriensis та О. neakameniensis, від яких відрізняється за морфологією піхов, наявністю несправжнього галуження, грануляціями біля поперечних перегородок, більшою довжиною інтеркалярних клітин, та деталями будови вториннної структури регіону 16S-23S ITS.

Визначено, що у високогір'ї Українських Карпат представлено 8 типів оселищ, до яких приурочені раритетні аркто-альпійські види рослин. Унаслідок кліматичних змін відбувається трансформація умов середовища в альпійських чагарничкових пустищах. В угруповання Loiseleurio-Cetrarietum на горі Бребенескул проникає Rhododendron myrtifolium, що призводить до витіснення Loiseleuria procumbens із домінантної позиції. В угрупованні Dryas octopetala на горі Бребенескул спостерігається збільшення проективного покриття Loiseleuria procumbens і захоплення популяцією вільних екологічних ніш. Високогірні луки на стику субальпійського й альпійського поясів заростають Pinus mugo, Alnus viridis, Juniperus communis var. saxatilis. Площа популяції Cerastium alpinum subsp. lanatum на горі Ребра зменшується від периферії до центру оселища внаслідок заростання осипищ Vaccinium myrtillus, Vaccinium vitisidaea, Salix silesiaca, Juncus trifidus тощо. Верхові болота, джерельні та приструмкові трав'яні болота (мочари) одні з перших піддаються трансформації внаслідок змін клімату. Угруповання Eriophoro vaginati-Sphagnetum recurvi на горі Брескул та Empetro hermaphroditi-Sphagnetum fusci на горі Шандриаська (Свидовецький масив) заростають чагарничками, що призводить до зменшення частки Vaccinium oxycoccos, Сarex pauciflora, Empetrum nigrum subsp. hermaphroditum в оселищі. Існування верхнього локусу популяції Pedicularis oederi між горами Бребенескул і Мунчел є під загрозою внаслідок висихання субстрату і негативних демографічних тенденцій у популяції (зменшення чисельності особин, площі оселища, щільності, коефіцієнтів відновлення та генерування тощо). Трансформація оселищ рідкісних аркто-альпійських видів рослин у високогір'ї Українських Карпат зумовлена в основному пересиханням субстрату, сукцесійними процесами та збільшенням площ чагарників, чагарничків і щільнодернинних угруповань. Для збереження оселищ, яким загрожує зникнення внаслідок демутації (Lloydia serotina на горі Великі Кізли, Сarex pauciflora на горі Шандриаська та в урочищі Цибульник, Cerastium alpinum subsp. lanatum на горі Ребра), потрібно застосовувати заходи активної охорони - вилучати більш конкурентноспроможні й агресивні види.

Індекс рубрикатора НБУВ: Л682-1 + Р282.113

Рубрики:

Ефірні олії (природні духмяні речовини)

Окремі біохімічні продукти лікарських рослин в фармації

Шифр НБУВ: Ж100178 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Описано новий вид Leptospermum repo de Lange & L.M.H.Schmid sp. nov. (Myrtaceae), виокремлений з L. scoparium J.R.Forst. & G.Forst, (sensu lato). Новий вид є ендеміком торфових боліт Вайкато, регіон Бей-оф-Пленті (Затока Достатку), та прилеглих східних хребтів північної частини Північного острова Нової Зеландії. Цей вид належить до новозеландської (Північний острів) клади у групі L. scoparium s. l.; від інших представників цієї клади він морфологічно відрізняється витонченим, веретеноподібним, розгалуженим габітусом; лінійними, лінійно-ланцетними (рідше ниткоподібними), короткозагостреними, довшими листками, які широко розходяться; квітками з білими пелюстками, тичинками переважно з білими тичинковими нитками (дуже зрідка з рожевим відтінком біля основи), а також маточкою і приймочкою, які зазвичай є зеленими (дуже зрідка рожевими). Зараз Leptospermum repo трапляється на території близько 10 % колишніх оселиш, у яких, окрім кількох торфових боліт, що знаходяться під охороною, відбувається скорочення чисельності виду через втрату середовища його існування. Ще однією потенційною загрозою для L. repo віднедавна стала хвороба мирту, спричинена Austropuccinia psidii, адвентивним іржастим грибом, уперше виявленим в Аотеароа/Новій Зеландії в травні 2017 р. Ця іржа, з якою наразі немає засобів боротьби і запобігання загибелі інфікованих рослин, становить серйозну загрозу для видів родини Myrtaceae Аотеароа/Нової Зеландії. Оскільки через історичну втрату оселищ існує загроза скорочення багатьох популяцій L. repo, а також через потенційну загрозу з боку Austropuccinia psidii, у роботі цілком підтримується запропонована Групою з природоохоронної оцінки судинних рослин природної флори Нової Зеландії оцінка цього виду (під попередньою назвою Leptospermum aff. scoparium (c) (AK191319; Waikato peat bog)) як такого, що перебуває "Під загрозою/Під національно критичною загрозою".

З'ясовано сучасний стан поширення в Україні видів роду Stipa з використанням фітосоціологічних баз даних. Основними завданнями було створити карти їх поширення та з'ясувати приуроченість видів роду Stipa до одиниць класифікації біотопів EUNIS. У відібраному масиві даних відібрано описи за участі 16 з 27 видів роду Stipa, визнаних у статусі виду в Номенклатурному Чеклисті вищих судинних рослин України. Загалом було виявлено 4888 описів за участі видів роду Stipa. Серед видів роду найбільшу репрезентативність у масиві даних має S. capillata, який було виявлено у 38,1 % описів. За показником константності у проаналізованому масиві даних цей вид посідає друге місце, а за середнім ненульовим проективним покриттям - третє місце. За результатами аналізу карт поширення видів встановлено, що S. capillata має широке розповсюдження у лісостеповій та степовій зонах. Stipa lessingiana теж має значне поширення, але воно переважно обмежене степовою зоною. Для двох видів S. borysthenica і S. tirsa встановлено значно менше поширення, ніж наводиться у літературних джерелах, зокрема у Червоній та Зеленій книгах. Решта видів роду мають дуже обмежене поширення. Аналіз біотопічної приуроченості видів роду Stipa показав, що вони трапляються у десяти типах трав'яних біотопів третього рівня ієрархії за класифікацією EUNIS. Переважна більшість видів має екологічний оптимум у біотопах типу R1B - Continental dry grassland (true steppe). Найширшу амплітуду за представленістю у різних типах біотопів має S. capillata. Також широкий діапазон типів біотопів характерний для S. pulcherrima, S. lessingiana, S. pennata і S. ucrainica. Види, які слабо представлені у вибірці (S. zalesskii, S. transcarpatica, S. adoxa, S. asperella і S. dasyphylla), трапляються у небагатьох або лише в одному типі біотопів. Таким чином, отримані результати показали, що переважна більшість видів роду Stipa в Україні є рідкісними і потребують охорони на національному рівні. Інша ситуація зі S. capillata, репрезентативність якого у виборці виявилася дуже високою. Його присутність практично в усіх типах трав'яних біотопів, а також у петрофітних, чагарникових і навіть синантропних, свідчить про високу адаптаційну здатність виду, його широку екологічну, ценотичну та біотопічну амплітуду. Дослідження підтверджують думку про невідповідність S. capillata критеріям щодо включення видів рослин до національних охоронних списків і про необхідність вилучити цей вид із Червоної книги України, але за умови закріплення у національному законодавстві положень щодо охорони біорізноманіття надорганізмового рівня.