Присвячено розвитку теоретичних засад і методик оцінювання галузевого впливу на рівень економічної безпеки країн світу та обґрунтуванню науково-практичних рекомендацій щодо розвитку безпекових стратегій корпоративних структур добувної галузі у контексті забезпечення економічної безпеки країн та сталого розвитку світового господарства. Розглянуто теоретико-методологічні аспекти дослідження впливу добувної галузі на економічну безпеку країн; досліджено наявні підходи та концепції визначення сутності економічної безпеки країн і надано власне визначення цього терміну; визначено сучасні особливості ресурсного забезпечення світогосподарського розвитку; систематизовано та розвинуто методичні підходи до оцінки впливу корпоративних структур добувної галузі на економічну безпеку країн.Проаналізовано закономірності розвитку та впливу добувної промисловості на формування ресурсного забезпечення світогосподарського розвитку; визначено особливості функціонування сучасних корпоративних структур добувної галузі світового господарства; досліджено українські практики розвитку добувної промисловості в контексті забезпечення безпекового розвитку. Досліджено розвиток корпоративних структур добувної галузі в контексті ресурсного забезпечення сталого розвитку та економічної безпеки країн; запропоновано напрями удосконалення безпекової компоненти стратегій розвитку корпоративних структур добувної галузі; здійснено моделювання впливу сталого розвитку добувної галузі на економічну безпеку країн світу.

Присвячено розвитку теоретико-методологічних основ дослідження національної інноваційної системи на етапі глобалізації та розробці науково-практичних рекомендацій щодо забезпечення конкурентоспроможності національної інноваційної системи в умовах формування глобального науково-технологічного простору. Досліджено теоретичні засади конкурентоспроможності на етапі глобалізації світогосподарського розвитку; проаналізовано методологічні основи формування національної інноваційної системи в умовах глобалізації; визначено роль глобального науково-технологічного простору як провідного імперативу конкурентоспроможності національної інноваційної системи. Проаналізовано тенденції формування конкурентоспроможності національних інноваційних систем в умовах глобалізації науково-технологічного простору; здійснено оцінку конкурентоспроможності національних інноваційних систем в контексті включення до глобальних ланцюгів доданої вартості; визначено особливості розвитку національної інноваційної системи України в глобальному науково-технологічному просторі. Визначено напрями імплементації зарубіжного досвіду розбудови національних інноваційних систем в умовах глобалізації; здійснено економіко-математичне моделювання включення інноваційної системи країн в глобальні ланцюги доданої вартості; визначено напрями удосконалення механізму забезпечення конкурентоспроможності інноваційної системи України в глобальному науково-технологічному просторі.

Досліджено проблеми формування та забезпечення економічної безпеки країн у сучасних умовах розвитку світового господарства. Висвітлено сутність, еволюцію формування багатовимірного концепту економічної безпеки. Розглянуто моделі й основні властивості систем міжнародної економічної безпеки, визначено детермінанти її розвитку та систематизовано основні виміри. Доведено, що економічна безпека країни нерозривно пов'язана зі сталим розвитком національних економічних систем. Досліджено соціальні, економічні й екологічні індикатори безпеки країн. Запропоновано інтеграційний підхід дослідження економічної безпеки країн, що передбачає застосування методичного інструментарію багатовимірного оцінювання. Проаналізовано розвиток сучасного середовища міжнародної економічної безпеки. Досліджено особливості формування безпекових стратегій країн світу. Обґрунтовано напрями підвищення економічної безпеки країн у контексті забезпечення сталого розвитку.

Вивчено особливості розвитку театру як значущого культурного інституту Північного Приазов’я у контексті соціокультурного життя регіону з середини XIX – XX ст. Визначено та охарактеризовано теоретико-методологічні засади дослідження театру у соціокультурному житті Північного Приазов’я; запропоновано періодизацію театрального життя приазовського краю; реконструйовано діяльність Маріупольського музично-драматичного театру ім. Т. Шевченка в період німецької окупації. Розкрито регіональні особливості діяльності театрів у контексті соціокультурного життя Північного Приазов’я. Уведено до наукового обігу нові документальні матеріали з фондів центральних та місцевих архівів. Набуло подальшого розвитку вивчення регіональної специфіки театрального життя України.

Комплексно розглянуто проблему становлення інститутів тоталітарної політичної системи в Україні на матеріалах Харківського регіону. На основі численних архівних матеріалів, які вперше вводяться до наукового обігу, заповнено істотну прогалину в уявленнях про хід подій, що відбувалися в партійних осередках, у місцевих радах, профспілкових і комсомольських організаціях. Подано історіографічний аналіз із визначеної теми. Досліджено процес перетворення комуністичної партії України на організацію тоталітарного типу. Висвітлено процес створення та діяльності рад, профспілок і комсомолу. Зазначено, що спроби побудувати диктатуру пролетаріату як вищу форму демократії призвели до того, що в кінці 1920-х рр. була побудована сувора тоталітарна система, центральним елементом якої стає партія. Вона підкорює собі інші інститути й організації. У тоталітарній системі не може бути незалежних елементів, бо це може привести до її розбалансування та знищення.

Висвітлено теоретико-методичні засади професійної підготовки педагогів дошкільної освіти в умовах європейського вибору і презентовано оригінальні дослідження з питань оновлення дошкільної освіти, новітні технології розвитку дітей дошкільного віку. Розглянуто теоретико-методичне забезпечення професійної підготовки педагогів дошкільної освіти. Доведено оновлення дошкільної освіти у вимірах сьогодення:теоретико-методичні аспекти.

Присвячено удосконаленню теоретико-методологічних основ дослідження трудоресурсного забезпечення світової економіки і розробці науково-практичних рекомендацій щодо регулювання міжнародного ринку праці в контексті трансформації системи трудоресурсного забезпечення в умовах глобалізації. Проаналізовано теоретичні основи формування міжнародного ринку праці як основи трудоресурсного забезпечення світової економіки; досліджено методологічні засади глобалізації як провідного драйвера трансформації трудоресурсного забезпечення світової економіки; визначено вплив глобалізації на трансформацію трудоресурсного забезпечення світової економіки. Проаналізовано трансформаційні тенденції трудоресурсного забезпечення на світовому ринку праці в умовах глобалізаційних зрушень; досліджено міжнародні міграційні процеси як чинник прояву трансформації трудоресурсного забезпечення світової економіки; здійснено прогнозування розвитку світового ринку праці в контексті трансформації трудоресурсного забезпечення глобальної економіки. Запропоновано шляхи удосконалення інституційної складової регулювання міжнародного ринку праці в контексті трансформації трудоресурсного забезпечення світової економіки; визначено напрямки організаційно-економічного забезпечення трудоресурсної трансформації світової економіки в умовах глобалізації; ідентифіковано особливості трудоресурсного забезпечення світової економіки у висококваліфікованому сегменті міжнародного ринку праці.

Присвячено розвитку теоретико-методологічних основ дослідження кредитної діяльності транснаціональних банків в умовах боргової економіки й обґрунтуванню науково-практичних рекомендацій щодо удосконалення системи регулювання кредитної діяльності ТНБ для мінімізації її негативного впливу на стан зовнішньої заборгованості та формування боргової економіки у країн-реципієнтів. Розглянуто концептуальні основи дослідження боргової економіки та зовнішньої заборгованості країн; визначено науково-теоретичні засади дослідження кредитної діяльності транснаціональних банків в умовах боргової економіки; досліджено теоретичні підходи до визначення впливу кредитної діяльності ТНБ на зовнішню заборгованість країн-реципієнтів. Проаналізовано сучасні тенденції кредитної діяльності транснаціональних банків у країнах світу; оцінено вплив кредитної діяльності ТНБ на зовнішню заборгованість країн Центральної та Східної Європи; здійснено моделювання факторів впливу на кредитну діяльність ТНБ у країнах Центральної та Східної Європи. Визначено особливості впливу кредитної діяльності транснаціональних банків на зовнішню заборгованість України; здійснено оцінку детермінантів кредитної діяльності транснаціональних банків в Україні; запропоновано напрями вдосконалення системи регулювання кредитної діяльності транснаціональних банків в умовах боргової економіки.

Присвячено розвитку теоретико-методологічних основ дослідження віртуалізації світового фінансового ринку в умовах глобалізації і обґрунтуванню напрямів його трансформації під впливом процесів віртуалізації. Розкрито теоретичні засади розвитку віртуалізації світової валютно-фінансової системи; досліджено концептуальні основи віртуалізації світового фінансового ринку; ідентифіковано особливості світової валютно-фінансової системи в контексті зміни природи платіжних засобів. Проаналізовано особливості віртуалізації світового фондового ринку; досліджено віртуалізацію світової банківської системи; визначено детермінанти та прояви спекулятивної віртуалізації як фактору дестабілізації світової валютно-фінансової системи. Досліджено перспективні напрями трансформації світової валютно-фінансової системи в контексті віртуалізації; проаналізовано можливості застосування хмарних сервісів як новітніх технологій світового фінансового ринку; визначено імперативи та обґрунтовано перспективи трансформації фінансової системи України з урахуванням віртуалізації.

Присвячено поглибленню теоретико-методичних засад дослідження диверсифікації ринку природного газу ЄС та обґрунтуванню перспективних напрямів підвищення енергетичної безпеки ЄС за рахунок диверсифікації ринку газу. Досліджено концептуальні підходи до визначення енергетичної безпеки, її складових та шляхів забезпечення; визначено місце диверсифікації енергетичного ринку в системі чинників забезпечення енергетичної безпеки ЄС; узагальнено підходи до аналізу диверсифікації енергетичного ринку в контексті забезпечення енергетичної безпеки. Оцінено структуру та досліджено особливості розвитку ринку природного газу ЄС як складової європейського енергетичного ринку; визначено тенденції диверсифікації ринку природного газу ЄС у напрямі забезпечення енергетичної безпеки; запропоновано концептуально-методичний підхід до оцінки рівня диверсифікації ринку природного газу ЄС. Розроблено модель диверсифікації ринку природного газу ЄС; запропоновано інструментарій кількісної оцінки рівня диверсифікації зовнішніх джерел постачання природного газу; здійснено оцінку рівня диверсифікації ринку природного газу ЄС; визначено пріоритетні шляхи підвищення рівня диверсифікації ринку природного газу України в контексті інтеграції до ринку природного газу ЄС.

Розвинуто теоретико-методологічні основи дослідження трансформації світового ринку праці та розроблено науково-практичні рекомендації щодо регулювання світового ринку праці в умовах глобалізації. Проаналізовано теоретичні основи глобалізації як сучасного етапу світогосподарського розвитку. Досліджено методологічні засади формування світового ринку праці. Визначено передумови трансформації світового ринку праці в контексті різноспрямованості наслідків глобалізації. Встановлено передумови трансформації світового ринку праці на етапі глобалізації. Досліджено трансформаційні тенденції на світовому ринку праці в умовах глобалізації. Здійснено оцінку впливу глобалізації на трансформацію ринку праці України. Ідентифіковано стратегічні пріоритети розвитку світового ринку праці в умовах глобалізації. Здійснено прогнозування розвитку світового ринку праці в умовах глобалізації в парадигмі стратегічних пріоритетів розвитку. Визначено шляхи вдосконалення глобальної міграційної політики як напряму трансформації світового ринку праці.

Проаналізовано трансформаційні процеси в партійній системі Японії у 2009 - 2017 роках. Охарактеризовано основні теоретичні підходи до вивчення партійних систем. Досліджено існуючі типології партійних систем та партій. Вивчено взаємозв'язок між партійною та виборчою системами країни. На основі узагальнення досвіду науковців розроблено власний підхід до визначення понять "партійна система" та "політична партія". Досліджено рівень наукової розробки та джерелознавчу базу питання трансформації партійної системи Японії. Охарактеризовано партійну систему Японії напередодні виборів до Палати Представників 2009 року. Визначено та систематизовано основні чинники, які вплинули на її формування. Проаналізовано нормативно-правові акти, які склали правову базу діяльності політичних партій. Вивчено їх специфіку, основні поправки, які вносилися до цих законів, причини та передумови, які сприяли їх прийняттю. З'ясовано характерні особливості японської партійної системи у 2009 році та досліджено передумови розвитку у ній трансформаційних процесів. Визначено фактори, під впливом яких відбувалася трансформація партійної системи Японії. Проаналізовано політичні програми ключових парламентських партій Японії та особливості їх еволюції як прояв трансформаційних процесів. Охарактеризовано якісно нові правопопулістські партії, досліджено передумови їх виникнення, визначено їх характерні особливості та вплив, який вони здійснювали на японську партійну систему. Проаналізовано останні вибори до Палати Радників 2016 року та Палати Представників 2017 року. Охарактеризовано політичні сили, які потрапили до Парламенту за результатами цих виборів, їх політичні програми та ідеологічне спрямування. Визначено нові тенденції, які спостерігаються у розвитку партійної системи Японії, та можливі напрями її подальшої трансформації. Розглянуто можливість використання досвіду японської партійної системи в Україні. Розроблено рекомендації для українських політичних партій, органів законодавчої та виконавчої влади, місцевого самоврядування.

Репрезентовано проблематику, яку актуалізовано в дослідницькому просторі культурології на межі ХХ - ХХІ століть. Очевидне завершення "доби постмодернізму" увиразнило необхідність, із одного боку, систематизувати та поцінувати досягнення "постмодернізму", а з іншого, - зафіксувати прорахунки, окреслюючи подальші шляхи розвитку української гуманістики в умовах "метамодернізму" - наступного етапу становлення й утвердження власне такої "культурної моделі". Зважаючи на високий рівень теоретичного опрацювання чинників, що адекватно визначають культурологічний аналіз, автори спиралися на специфічні ознаки історико-культурних етапів, міжнауковість, регіоніку, діалогізм, персоналізацію як структурні елементи біографічного методу, порівняльний та інтерпретаційний підходи, що дозволило показати як гуманістику, так і культурологію означеного у монографії періоду цілісними утвореннями.

Розглянуто міжнародні відносини та зовнішню політику держав, що існували на території сучасного Китаю з II тис. до н.е. до 1949 р. - часу утворення Китайської Народної Республіки. Особливу увагу при цьому було приділено впливу державної традиції Китаю на засади та реалізацію зовнішньої політики країни. Призначено для студентів-міжнародників, істориків та тих, хто цікавиться історією Китаю.

На основі літературознавчих джерел і архівних матеріалів вперше в українському літературознавстві здійснено цілісне та системне дослідження художнього масиву творчості В'ячеслава Потапенка (проза, драматургія, поезія, публіцистика). На рівні мікроаналізу прокоментовано ідейно-тематичний зміст, жанрово-композиційну структуру, домінантні засоби образо- та характеротворення письменника, визначено реалізмоцентричні вектори та підгрунтя модерністської стилістики його творів, переважну більшість яких уведено до наукового обігу вперше. Художню спадщину митця вперше розглянуто у контексті розвитку полістильової моделі (романтизм, реалізм із ознаками неореалізму, неоромантизму, імпресіонізму, психологічного письма) в українській літературі помежів'я ХІХ - ХХ століть. Представлено першу спробу комплексного прочитання формозмісту творів В. Потапенка, специфіки художнього інструментарію, мистецького світу письменника. Заакцентовані аспекти індивідуально-авторської поетики осмислено в тогочасному літературному процесі як синкретичну стильову модель, а мистецьку самодостатність творів прозаїка та драматурга репрезентовано крізь виміри домінантних критеріїв художності. Визначено місце та роль літературної спадщини В. Потапенка у розвитку вітчизняного письменства.

Розглянуто теоретичні засади й основні поняттєві категорії соціології міжнародних відносин. Приділено увагу особливостями її формування та становлення. Проаналізовано тенденції розвитку світової спільноти на сучасному етапі, у тому числі досліджено основні міжнародні процеси (інтеграція, глобалізація, регіоналізація). Розглянуто соціальний вимір таких феноменів як міжнародне співробітництво, міжнародний конфлікт, міжнародна безпека. Подано інформацію про історичні типи та сучасні тенденції розвитку міжнародного порядку.

Вперше у вітчизняній науковій літературі здійснено комплексний аналіз регіональної політики Європейського Союзу, а саме: комплексно розглянуто взаємозв’язок регіональної політики згуртування з іншими напрямами політики ЄС, розкрито її роль у широкому спектрі гуманітарних завдань, що виходять зі стратегії "Європа – 2020". Проаналізовано форми та методи діяльності керівних структур ЄС з реалізації плану стратегічного розвитку політики згуртування на 2014 – 2020 рр. В контексті розроблених критеріїв запропоновано нову періодизацію 4 етапів розвитку регіональної політики ЄС: 1951 – 1988 рр., 1988 – 2000 рр., 2000 – 2008 рр., 2008 р. – до сьогодні. Удосконалено: понятійно-категоріальний апарат, а саме: поняття "регіон", "єврорегіон", "транскордонне співробітництво", "регіональна політика", "політика згуртування" у контексті нових підходів до їх трактування; концептуальні основи політики згуртування в період 2014 - 2018 рр.; концептуальне бачення принципів регіональної політики в Україні. Отримало подальший розвиток: аналіз факторів, що впливають на формування регіональної політики, зокрема вплив ЄС на розвиток програми "Східного партнерства" та роль програмних документів об’єднання на формування нових територіально-просторових структур; розгляд політики згуртування та її ролі в контексті процесів регіоналізації ЄС; уточнення критеріїв ефективності політики згуртування на сучасному етапі, значення та ролі політики згуртування у формуванні європейської ідентичності та привабливості іміджу ЄС.

Досліджено соціокультурний простір Донбасу в роки Другої світової війни, що включає культурну діяльність та задоволення культурних, інформаційних, духовних та дозвіллєвих потреб населення регіону в досліджуваний період. З'ясовано сутність культурних процесів на Донбасі в роки Другої світової війни. Виявлено регіональні особливості культурного життя та їх вплив на подальше формування регіональної ідентичності. Методи: загальнонаукові (аналізу та синтезу, індукції та дедукції), загальноісторичні (хронологічний та історико-порівняльний), міждисциплінарні (цитування, контент-аналізу, інтерпретативного аналізу); принципи історизму та неупередженості. Використано комплексний, системний, антропологічний, ціннісний та герменевтичний підходи. Уперше введено визначення "культурний сценарій", що застосовується до впровадження радянської та нацистської культурної політики; запропоновано авторський підхід щодо дослідження культурних процесів у вигляді запровадження відповідного політичній владі регіонального сценарію; відтворено цілісну картину культурного життя Донбасу на різних етапах Другої світової війни; введено до наукового обігу новий фактичний матеріал з теми дослідження; охарактеризовано якісні та кількісні показники культурного життя регіону в роки війни; визначено специфічні риси, форми та зміст культурного простору на Донбасі у досліджуваний період; виявлено, що події Другої світової війни закріпили концепцію радянського культурного сценарію для Донбасу з пануванням радянської, індустріальної, міської культури, соціально-економічної детермінанти, що нівелювало національний чинник культурного будівництва. Встановлено, що обумовлений подіями Другої світової війни радянський культурний "сценарій" для Донбасу вплинув на подальше формування окремішньої регіональної ідентичності. Уточнено визначення ролі мистецтва у формуванні образу Донбасу; обсяги репресій проти інтелігенції Донбасу в роки війни; розуміння специфіки культурного життя Донбасу в період окупації; кількісні та якісні показники стану культурної сфери Донбасу в роки війни. Набули подальшого дослідження: особливості радянської та нацистської культурної політики; характеристика діяльності культурних установ регіону в досліджуваний період; процес евакуації культурних установ та культурної інтелігенції регіону; особливості відбудовчих процесів у сфері культури регіону; характеристика культурного дозвілля населення в роки війни. Практичне значення роботи полягає в тому, що матеріали, положення та висновки дослідження можуть бути використані при написанні монографій та узагальнюючих праць з близьких та дотичних тем, викладанні курсу історії України, підготовці спецкурсів, поглибленого вивчення історії Донбасу, історії культури в Україні, створенні навчальних посібників, енциклопедичних видань, методичних посібників. Визначення ролі певних культурних сценаріїв на формування регіональної ідентичності, на основі емпіричних даних та узагальнень дослідження щодо співмірності аналогій із сучасними реаліями, можуть бути враховані при формуванні політики деокупації та відновленні звільнених від тимчасової російської окупації окремих районів Донецької та Луганської областей.

Здійснено комплексне політологічне дослідження державної політики у сфері підтримки сім'ї в умовах загострення суспільно-політичної кризи у 2013 – 2018 рр. на прикладі Донецької області. Проаналізовано механізми державної підтримки соціально вразливих груп сімей (внутрішньо переміщені особи, постраждалі від проведення антитерористичної операції, сім'ї учасників бойових дій), які утворилися внаслідок загострення суспільно-політичної кризи та військової агресії. Розкрито взаємозв'язок сімейної політики з процесом децентралізації політичної влади. Удосконалено: понятійно-категоріальний апарат дослідження державної політики у сфері соціального захисту сім'ї шляхом визначення понять "державна сімейна політика" та "сім'я", що відповідають реаліям українського суспільно-політичного процесу в умовах кризи; аналіз механізмів впливу кризових явищ на державну політику у сфері захисту сім'ї, трансформацію державної та регіональної влади; характеристику напрямів, механізмів державної політики у сфері соціального захисту сім'ї шляхом залучення статистичних даних. Отримали подальший розвиток: систематизація наукових знань, пов'язаних із правовим регулюванням діяльності системи політичних інститутів у сфері соціального захисту сім'ї на регіональному і державному рівнях; аналіз інституційних засад становлення та розвитку державної політики у сфері соціального супроводу сім'ї; вплив суспільно-політичної кризи на трансформацію державної політики у сфері захисту сім'ї.

Комплексно досліджено партійні процеси як фактор суспільно-політичного розвитку Японії в останнє десятиріччя правління імператора Акіхіто (епоху Хейсей) - 2009 - 2019 роки. Проаналізовано концептуальні підходи до вивчення партійних систем, які існують у сучасній науці. Визначено основні чинники, під впливом яких сформувалася японська партійна система, виокремлено її характерні риси. Охарактеризовано особливості трансформаційних процесів в партійній системі в 2009 - 2017 роках, вплив соціальних змін в суспільстві на розвиток партійної системи та партії. Вивчено нові феномени в партійній системі, що виникли в процесі трансформації. Розкрито особливості партійної системи Японії наприкінці епохи Хейсей. Окреслено можливості залучення японського досвіду у партійній сфері для України.