Проаналізовано мовні особливості твору білоруської літератури другої половини ХI ст. "Пінська шляхта", написаного тогочасною пінською говіркою. Запропоновано власне оригінальне розв'язання проблеми авторства твору.

На базі ділових документів кінця ХVI - початку ХVII ст. досліджено особливості помешкання українців Полісся. Проаналізовано назви житлових споруд і господарських приміщень. За допомогою лексикографічних праць виявлено питому та запозичену лексику, застарілі, діалектні слова.

Проаналізовано лексичний склад польських текстів Актової книги овруцького гродського уряду 1678 р. Описано впливи латинської, німецької, чеської та української мов на польську мову пам'ятки. Зроблено аналіз словникового складу з погляду використання застарілої та нової лексики.

Розглянуто походження білоруських міфонімів Вазила та Кумельган. Зокрема, заперечено їх фантомний статус, знайдено лексичні основи для обох назв, реконструйовано праслов'янські лексеми komьlga, komьlgati, komьlgan.

На матеріалі пам'яток староукраїнської мови піддано опису складні речення зі співвідносним займенником, виділено їх граматичні різновиди. В аналізованих конструкціях виявлено ознаки перехідних типів синтаксичного зв'язку між паратаксисом та гіпотаксисом.

Проаналізовано лексичні, фонетичні, морфологічні та синтаксичні особливості у поліських говорах, зафіксованих В. Кравченком на початку XX ст.

Розглянуто окремі північноукраїнські фонетичні особливості Крехівського Апостола - конфесійної пам'ятки кінця XVI ст. Для зіставлення тих чи інших фонетичних явищ до аналізу залучено зразки писемних джерел староукраїнської мови.

Відображено результати фонетичного аналізу рефлексів *e в острозьких друках та проведено порівняльну характеристику виявлених особливостей. На базі фактичного матеріалу встановлено вияв живомовних рис у досліджуваних творах.

Розглянуто образ Полісся в поезії М. В. Никончука та з'ясовано роль полісизмів у його поетичній творчості.

Досліджено фонетичні особливості канонічного тексту безвихідного середньошрифтового Євангелія. Попри порівняно велику кількість церковнослов'янських елементів, якими характеризується тогочасна книжна мова, у тексті пам'ятки мають місце своєрідні фонетичні явища, що виявляють зв'язок її автора з північноукраїнським наріччям.

Увагу акцентовано на поліських складових поетичної творчості М. В. Никончука, проаналізовано поліські діалектні риси, використані автором у восьми поетичних збірках.

Простежено сферу вживання різних типів фразеологізмів за стилістичною класифікацією (народнорозмовних та книжних) в офіційно-діловому стилі староукраїнської мови, зроблено спробу з'ясувати причини їх стійкості або нестійкості, указано їх стилістичну функцію.

З'ясовано місце й роль фразеологічних одиниць на позначення мовлення та мислення в романі "Волинь" Уласа Самчука, визначено їх функціональне навантаження.

Загалом книга В. Мякишева розцінюється як солідне наукове дослідження. Критиці піддається використання терміна "західноросійська мова" замість загальноприйнятого "старобелорусский язык", змішування понять "пам'ятка писемності" та "пам'ятка юридичної думки". Відзначено окремі неточності у ході аналізу мови Статуту 1588 року.

Звернуто увагу на обставину, що багато географічних назв Білорусі в польській мові передаються формами, які за своїм звучанням ближчі до українських назв цих об'єктів, ніж до білоруських відповідників. Причину цього явища автор бачить у першочергово українському (галицькому) походженні руської мови Великого князівства Литовського та існуванні особливої нормативної чи зразкової вимови цією мовою на всьому просторі ВКЛ, яка за традицією зберегла особливості української вимови також у період, коли діалектна основа канцелярської мови ВКЛ у цілому перемістилася вже на північ, на білоруські землі в області Вільни.

Розглянуто структурні типи числівників, які трапляються в документах, уміщених в "Актовій книзі Житомирського гродського уряду 1611 року".

Розглянуто роль говірок північного та південно-західного наріч в історії формування середньонаддніпрянського говору. На матеріалі пам'яток староукраїнської мови кінця XVII- початку XVIII ст. із території Середньонаддніпрянщини досліджено форми минулого особового часу в зіставленні з такими ж формами давньоукраїнської мови та з сучасним діалектним матеріалом.

Увагу акцентовано на характеристиці синкретичних сполучників сурядності-підрядності, а також на пов'язаному з цим явищі варіативності в пам'ятках української мови XVI - XVII ст.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш141.14-316.1

Рубрики:

Українська мова

Шифр НБУВ: Ж70127 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Охарактеризовано граматичні типи прислівних компонентів з атрибутивним значенням.