Відкрито цикл публікацій, присвячених універсумній еволюції античної цивілізації і її субцивілізацій. Проаналізовано витоки й історія становлення грецько-елліністичної субцивілізації в материковій і острівній частинах Давньої Греції, характерні риси Крито-Кікладського цивілізаційного авангарду. Визначено особливості давньогрецької суспільної еволюції в кам'яну і мідну епохи, в тому числі: співіснування і взаємодія мінімальних і максимальних общин доплемінного рівня, колективно-індівідуумне екзосвоєння останніми територій перших; початок розгортання неолітичної революції в общині, а не в племені і племінному союзі; домінування еволюційних ліній: 3.2.2.2.2 - неполивного землеробства і скотарства - в материковій частині та 3.2.2.2.3 - неполивного землеробства, скотарства і морського промислу - в острівній частині. Виділено якісні характеристики цивілізаційного Крито-Кікладського ареалу, які означають його приналежність до серединного субтипу Східного типу суспільної еволюції, а саме: територіально-локалізоване діяльнісно-видове різноманіття в общині і племені, а не племінному союзі; державотворення переважно на племінному, а не союзно-племінному субстраті; взаємодія палацового, міського, вельможних і общинних господарств; поява елементів приватного екзосвоєння - і відносно відокремленого, і вплетеного в тканину владно-власницького своєння; позиціонування персонально-корпоративної особисто-кланово-приватної форми останнього як державної; недеспотичний характер теократії, відсутність вертикалі жерців і обожнювання царя.

Розглянуто особливості сучасної інфляційної динаміки, які складно пояснити в рамках відомих теорій. На базі авторської СМІ-моделі економічних циклів пояснюються феномен низької інфляції в США та порівняно низькі темпи економічного зростання за рекордно високої зайнятості протягом 2008 - 2019 рр. У цій моделі сукупна грошова маса M2 розділяється на дві частини: нейтральну (що не впливає на темпи зростання) та на нейтральну (що впливає на темпи зростання). Емпірично доведено, що здійснення монетарної політики "кількісного пом'якшення" через фінансові ринки (з метою зниження коротко- та довгострокових процентних ставок) слабо впливає на темпи економічного зростання, але здебільшого зумовлює зростання фондового ринку, яке поглинає нейтральну грошову масу, стримуючи інфляційні процеси. Однак стимуляція швидкої капіталізації економіки з боку національного банку створює умови для виникнення фінансової "бульбашки" на фондовому ринку та зростання вірогідності значної корекції вартості фінансових активів у разі виникнення нової рецесії. Оцінено перспективи настання нової рецесії в економіці США, яка може ініціювати також і рецесію в Україні. Показано, що позитивним наслідком політики "кількісного пом'якшення" є рекордна за всю історію спостережень тривалість фази зростання бізнес-циклу США, що сприяло рекордному зниженню рівня безробіття в цей самий період. До негативних наслідків цієї політики відносять найменші (за останні 50 років) середні темпи економічного зростання протягом фази зростання та відносно низький рівень продуктивності праці з 2010 р. Водночас існування розвинених фінансових ринків та стимулів для інвестицій у фінансові активи може бути ефективним інструментом стримування інфляції. Тому всіляке сприяння розвитку фінансових ринків з боку всіх регуляторів було б корисним і для України.

Прояснено, що змінні, які характеризують якість інститутів, часто протиставляються змінним, які є атрибутами культури. Розглянуто проблему зв'язку між незалежністю центробанків та інфляцією. Відзначено, що, з одного боку, культура визначає преференції, які мають конвертуватися в суспільний вибір, з іншого боку, від якості інститутів залежить те, наскільки фактичні політики відповідають запитам суспільства в розумінні підтвердження взятих зобов'язань. Висунуто гіпотезу, що якість інститутів повинна краще пояснювати поведінку інфляції. Досліджено, що культурні атрибути можуть різноспрямовано впливати на макроекономічну результативність регуляторів. Якість інститутів може суттєво викривлювати зв'язок між культурою, преференціями та суспільним вибором. Ця гіпотеза тестується емпірично шляхом почергового додавання до базової регресійної моделі з набором змінних якості інститутів та дизайну мікс-політики змінних, що характеризують цінності (Світова карта цінностей) та культурні атрибути за Хофстеде. Виявлено, що верховенство права найбільш щільно кореспондує з ціновою стабільністю. Незалежність центробанків також є контрінфляційною, як це передбачає традиційна теорія. Це саме стосується фіскальних буферів та меншої сировинної залежності. Політичний режим загалом також важливий, а фракційність суспільства демонструє неоднозначний результат. Цінності виживання є проінфляційними в демократіях. Дистанція влади за певних умов може бути контрінфляційною всупереч традиційному погляду. Встановлено, що зв'язок між культурними атрибутами та інфляцією не завжди очевидний і повинен трактуватись у контексті інших інституційних змінних. Зроблено висновок, що змінні, які більше наближені до реального політичного процесу, більшою мірою визначають макроекономічний результат, тому якість інститутів та інституціональний дизайн регуляторів є вагоміші за культурні фактори потенційних макроекономічних преференцій.

Розглянуто стан і перспективи еволюції методології економічної теорії. Розкрито зміст і суспільне значення наукового дослідження в економічній теорії як процесу об'єктивного пізнання соціально-економічної дійсності, досягнення істини. Методологічні зміни проаналізовано у контексті трансформації об'єкта і предмета науки, системи категорій, парадигми досліджень. Обгрунтовано висновок про об'єктивну потребу формування оновленої методології економічної теорії як відповідь на гострі виклики розвитку економіки і суспільства в XXI ст. Суспільна затребуваність економічної теорії та її методології зростає тоді, коли спостерігаються кардинальні соціально-економічні трансформації і масштабні зміни в економічних відносинах. Надано теоретичні докази, що для системного пізнання сьогодення і майбутнього економіки необхідне застосування наукової методології, яка надає змогу синергетично досліджувати економічні системи. Найперспективнішою стає синергетична методологічна парадигма. Доведено, що перспективи методологічних змін у сучасній економічній теорії пов'язані із розширенням можливостей категоріального аналізу предмета науки. Із цих позицій окреслено трансцендентний зміст таких основоположних економічних категорій, як вартість і капітал. Вартість є об'єктивним підгрунтям, на основі якого виникає і формується категоріальний ряд економічної теорії. Виділено і охарактеризовано необхідність розширення ролі метафізичних рефлексій і міждисциплінарних методологічних підходів. Показано, що міждисциплінарне дослідження дозволяє максимально наблизити економічну теорію до вирішення суспільно значущих завдань. Запропоновано авторське бачення методологічної проблеми демаркації в сучасній економічній теорії. На перший план виходить методологічна тріада "об'єктивна дійсність - неупереджений аналіз - достовірні результати".

Розкрито особливості політики кредитування України з боку МВФ в умовах здійснення економічних реформ. На підставі аналізу значного масиву статистичних та емпіричних матеріалів доведено неспроможність і провал радикальних економічних реформ під егідою МВФ в Україні і розвиток негативних процесів у ній, які призвели її до витіснення на узбіччя країн "золотого мільярда" як сировинного придатка. Політика кредитування України з боку МВФ сприяла зростанню зовнішнього та внутрішнього боргу країни і впровадженню іноземного капіталу в усі сфери її життєдіяльності. Реформаторські заходи в нашій країні в рамках Вашингтонського консенсусу здійснюються в інтересах іноземного капіталу і зводяться до їх структурної перебудови шляхом маркетизації, приватизації, лібералізації і дерегуляції. Усе це веде до деіндустріалізації народного господарства, відкриття країни для іноземного капіталу, скорочення соціальних витрат, послаблення регулювання державою ринку праці. Україна на власному досвіді все більше переконується, що лікування її економіки за "допомогою" МВФ стримує економічне зростання і супроводжується посиленням несправедливості в розподілі доходів. Програми МВФ коштують мільйонам людей їх робочих місць, відмовляють їм у доступі до адекватного медичного обслуговування, функціонуючих освітніх систем і гідного житла. Виконання вимог МВФ призводить до подальшого розвалу нашої економіки, тотального зубожіння народу, розграбування вітчизняними олігархами та зарубіжними ТНК залишків української державної власності і переходу нашого найважливішого багатства - землі - у власність агрохолдингів. Для звільнення України від фінансово-кредитної залежності пропонується стимулювати національну економіку шляхом випереджального зростання заробітної плати і пенсій, що сприятиме зростанню купівельної спроможності населення і підвищенню ділової активності.

Представлено результати дослідження сучасних трансформацій інститутів фінансового посередництва та показано процеси переформатування класичного призначення банків як посередників між дефіцитом та профіцитом фінансових коштів ринкових суб'єктів. Охарактеризовано глобальний фінансово-структурний розвиток, світові тенденції дезінтермедіації та активізації операційної активності фондового сектора, а також особливості регіонального розвитку, головними з яких є: фінансово-кредитна дисфункція у європейських континентальних країнах в умовах зростаючої фондової активності у світових фінансових центрах; довгострокове зменшення впливу банківських установ на розвиток реального сектора у класичних країнах переважно банківського інвестиційного фінансування; прецеденти переважання фондового сегмента у країнах історичного банківського домінування; прискорене зростання фондової активності у країнах, що розвиваються, як можливий фактор фінансово-економічної нестабільності через істотну присутність іноземних інвесторів. Показано тенденції європейської (континентальної) кредитної дисфункції та дезактуалізації банків як депозитних установ в умовах спрощення клієнтського попиту, обмеженого споживчими мотиваціями, на тлі зменшення впливу накопичувальних мотивацій. Виявлено, що сучасним фактором розвитку цифрового роздрібного банкінгу є посилення конкуренції між банківськими установами, компаніями Fin-tech та глобальними торговельними платформами, які, задовольняючи споживчі потреби, підвищують свої конкурентні переваги перед традиційними банками. Обгрунтовано глобальний споживчо-фінансовий простір та показано механізми і фактори його формування, що пов'язані із активізацією розвитку цифрового банкінгу та діяльності сучасних глобальних торговельних платформ в умовах трансформації фінансової культури та фінансової поведінки домогосподарств у бік зростання споживчих мотивацій. Виявлено існування ризику монополізації глобального споживчо-фінансового простору та тенденції розвитку фінансових посередників під впливом даних процесів.

Узагальнено сучасні тенденції розвитку цифрової економіки з урахуванням методології вимірювання впливу сфери цифровізації на різні сфери соціально-економічного та суспільного життя людства, розробленої фахівцями відомих компаній Huawei Technologies Co та Oxford Economics Ltd. Ця методологія дозволяє отримати реалістичні оцінки виміру цифрової економіки, які є більшими втричі, ніж за традиційними підходами. Серед 50 країн, які оцінювалися, цифрова економіка коливається в межах від 10 до 35 % ВВП у розвинених країнах і від 2 до 19 % ВВП у країнах, що розвиваються. Оцінка питомої ваги цифрової економіки України за традиційними методологічними підходами не перевищує 4 %. Мета статті - виявлення глобальних тенденцій розвитку цифрової економіки з урахуванням процесів створення, розпоряджання та поширення об'єктів права інтелектуальної власності й основних проблем розбудови сфери охорони інтелектуальної власності України в контексті цифровізації. Наведені дані свідчать, що національні та іноземні заявники залишають поза увагою отримання в Україні охоронних документів права інтелектуальної власності, пов'язаних із цифровізацією економіки. Проаналізовано позиції України в основних глобальних Індексах, які віддзеркалюють конкурентні переваги країн у сфері охорони інтелектуальної власності. Встановлено, що місце країни за групами показників, які характеризують інституційне та ринкове середовище, є значно нижчими, ніж загальний рейтинг. Водночас достатньо високими є позиції країни за показниками, які характеризують ситуацію у сфері створення об'єктів промислової власності, нематеріальних активів, надходжень від інтелектуальної власності, поширення й поглинання знань, людського капіталу і досліджень тощо.

У 2020 р. виповнюється 137 років від дня народження філософа і економіста Джона Мейнарда Кейнса. Тому актуальним є розгляд наукової спадщини мислителя, методологічних принципів кейнсіанської теорії, їх впливу на розвиток сучасної економічної науки та глобалізаційних викликів сьогодення. Мета статті - аналіз методологічних принципів та суперечностей кейнсіанської традиції у взаємозв'язку з актуальними проблемами таргетування ділового циклу - інфляцією, безробіттям, рецесією виробництва, що поглиблюються внаслідок процесів фінансової глобалізації, експансії країн в напрямі неоколоніалізму, надмірного захоплення урядів політикою неокласичного лібералізму, яка виявилася нездатною вирішити покладені на неї завдання у XXI ст. Розглянуто методологію та суперечності кейнсіанства, зокрема, дискусію Дж. Кейнса з Я. Тінбергеном з приводу застосування методу наукового дослідження при таргетуванні ділового циклу. Критикуючи метод Тінбергена, Кейнс вказує на перехід від статистичного опису економічних процесів і явищ до індикативного узагальнення у випадку простої кореляції. На прикладі робіт вченого розглянуто формування специфічного підходу Кейнса до економічних проблем, що об'єднують аналіз реальних подій, теорію та формулювання практичних рекомендацій. Сучасний період розвитку світової економіки характеризується новими чинниками нестабільності, інтелектуальна спадщина Кейнса дозволяє дослідникам застосовувати історичний досвід осмислення кризових явищ в економіці. Зроблено висновок, що кейнсіанство і є справжнім "мейнстримом" сучасної економіки. Кейнс розробив методи й апарат, за допомогою якого концептуальне бачення економіки перетворюється в конкретні уявлення економічної теорії. Пройшовши довгий науковий шлях, що відображений у його роботах, зокрема в "Загальній теорії зайнятості, процента і грошей", Кейнс зробив своє бачення економічних та суспільних явищ аналітично функціональним. Він остаточно зруйнував логічну спроможність віри в здатність вільної ринкової економіки автоматично підтримувати повну зайнятість, визначив можливості впливу регулювання грошового обігу на ціни, експорт, імпорт, виробничий процес і зайнятість населення. Незважаючи на критику його теоретичних доводів, навіть непримиримі опоненти погодилися, що його ідеї підтвердилися на практиці. Наведено докази неспроможності політики "неоліберального мейнстриму" подолати наслідки глобалізаційних викликів XXI ст.

Досліджено впливи позамовних чинників, що визначають напрями становлення та розвитку вітчизняної терміносистеми фундаментальної економічної науки. Запропоновано авторський підхід до структуризації компонентів вітчизняної терміносистеми, відповідно до якого виокремлено: ряд загальновживаних економічних термінів і понять; ряд термінів, які використовують професійні економісти; ряд термінів, які вийшли із широкого вжитку і живуть в історії економічних учень; ряд термінів природничих та суспільних наук, які увійшли внаслідок застосування міждисциплінарних підходів у фундаментальній економічній науці; ряд запозичених іншомовних термінів і понять. Такий підхід надав змогу виявити та актуалізувати семантичні та методологічні проблеми трактування та застосування окремих термінів і понять. Зокрема, обгрунтовано доцільність поповнення термінологічного ряду фундаментальної економічної науки такими термінами, як: "неусталена господарська система" - для виокремлення перехідних економічних систем, для яких характерна низька ефективність механізмів, що забезпечують стабілізаційний потенціал системи; "фінансіалізація", який використовують для якісного та кількісного аналізу наслідків гравітаційного зсуву економічної системи промислового капіталізму у фінансовий капіталізм. Мета статті - виокремлення рядів (груп) вітчизняної терміносистеми фундаментальної економічної науки, уточнення економічного змісту окремих термінів та ознак цієї терміносистеми і необхідності її стандартизації та міжнародної зіставності. Обгрунтовано необхідність подальшої термінологічної модернізації, стандартизації та унормування вітчизняної терміносистеми фундаментальної економічної науки задля забезпечення її відповідності термінологічним стандартам світової економічної науки та подальшого розвитку української економічної науки.

В епоху незворотної глобалізації світові економічні та політичні правила гри повинні враховувати зростаюче значення Китаю. Замість того, щоб боротися з цією країною, потрібно з нею прагматично співпрацювати у вирішенні зростаючих глобальних проблем. На сьогодні і Китай повинен адаптуватися до зовнішнього світу, і сам світ повинен адаптуватися до Китаю. Неможливо нав'язати цій країні модель, розроблену десь в іншому місці, тим більше, що в наші дні ліберальна демократія в багатьох країнах переживає системну кризу. Також неможливо нав'язати китайську модель іншим (хоча для багатьох країн це може здатися можливим); це не експортний "товар", хоча його елементи і можуть виявитися корисними в інших країнах. Китай не прагне до світового панування; навпаки, він послідовно інтегрується з зовнішнім світом, щоб підтримувати свій власний розвиток. Єдиний розумний шлях вперед лежить через уважне спостереження, взаємне навчання і прагматичне співробітництво, засноване на неортодоксальної економічній думці.

Розглянуто суб'єктивні причини та розкрито особливий характер формування теоретичних ідеологем. Проаналізовано підходи представників трьох основних напрямів політичної економії щодо розуміння змісту трансформації відносин відчуження й експлуатації праці в умовах глобального домінування корпоративно-монополістичного капіталізму. На засадах критичного аналізу розкрито зміст поширених теоретичних ідеологем спростування відчуження та експлуатації праці в сучасних умовах, серед яких: теорія "економіки добробуту"; теорія "людського капіталу"; теорія програм "розширення - збагачення - гуманізації" трудових функцій; теорія реалізації засад "стратегічного управління". Розглянуто проблеми визначення реальної міри відчуження та експлуатації праці, обгрунтовано авторську пропозицію щодо необхідності практичного впровадження додаткового показника - "норми відчуження необхідного продукту", а також розкрито зміст методики розрахунку цього показника. Наведено розгорнуту характеристику сучасних умов та розкрито причини і чинники екстремального характеру відчуження та експлуатації праці в Україні.

Розглянуто сучасні тенденції цифровізації економіки, які спричиняють відчутні теоретико-методологічні зрушення та нове прикладне бачення економічних процесів. У теоретичному плані цифрова економіка (ЦЕ) є ядром сучасної мережевої економічної системи, а в практичному - зростаючим сектором національних і світової економік. У нинішніх умовах власне економічні закономірності ЦЕ детермінуються панівними концепціями і доктринами - неокласичною та неоінституційною. Розглянуто широке використання граничних величин (граничні витрати, граничний капітал, гранична праця тощо) і таких понять, як інституції, довіра, ризик, безпека та ін. Сутнісні риси ЦЕ як нового явища в соціально-економічній системі доповнюються на міждисциплінарній основі епістемологією інформаційно-комп'ютерних наук, електронних технологій і платформ. Поєднання категоріального апарату економічного мейнстриму та інформаційно-комп'ютерних наук, їх синергійний синтез дають підстави стверджувати про становлення економіки складнощів (complexity economics), яка характеризується принципово новими вимірами та параметрами.

Розглянуто особливості становлення й подальшого розвитку теоретичних підходів, сформованих представниками трьох основних напрямів класичної політичної економії щодо проблем розуміння сутності феноменів відчуження й експлуатації праці в системі їх взаємозв'язку і взаємодії. Проведено узагальнення основних точок зору фундаторів класичної політичної економії, а також сучасних здобутків закордонних і вітчизняних дослідників щодо розуміння глибинної сутності відносин відчуження й експлуатації праці в контексті їхньої бінарної єдності. Проведено аналіз сучасного стану зазначених відносин, явищ і процесів, на які передусім впливає новітній етап науково-технічної революції, а також проведено аналіз найбільш значущих змін, що відбулись на цей час у системі відносин відчуження та експлуатації праці в контексті реалізації інтересів корпоративно-монополістичного капіталу у сфері експлуатації найманих працівників вищої творчо-інтелектуальної кваліфікації.

Розглянуто теоретичні та практичні аспекти взаємозв'язку національного багатства та людського капіталу. Здійснено обгрунтування економічної природи людського капіталу та поглиблено його економічний зміст. Проведено історико-економічний аналіз становлення теорії людського капіталу, а також методів оцінки його вартості як складової національного багатства. На основі узагальнення теоретичних підходів до визначення людського капіталу сформовано авторський погляд на "людський капітал". Встановлено, що людський капітал є головною цінністю сучасного суспільства, основною складовою національного багатства, та означає не тільки вроджені здібності людини, запас знань, навичок та досвіду, але й здатність, а також надану державою можливість безперервно навчатися та вдосконалюватися в тій чи іншій професійній сфері. Доведено, що важливу роль у розвитку людського капіталу становлять меритократичні цінності та принципи соціальної справедливості, а також уявлення економічних, політичних і соціальних агентів про механізми, що забезпечують сталий економічний розвиток, зростання виробництва та зменшення економічної нерівності. Обгрунтовано, що різні підходи до розуміння сутності людського капіталу впливають на методи його оцінки. Окрему увагу звернуто на нові підходи до оцінки людського капіталу як складової національного багатства, зокрема на методику розрахунку вартості людського капіталу Світового банку. У результаті економіко-статистичного аналізу складових та динаміки зростання національного багатства різних груп країн автори дійшли висновку, що рівень інвестування в людський капітал залежить від типу економічного розвитку країни та її стратегічних економічних пріоритетів. Огляд динаміки національного багатства країн Азії 1995 - 2014 рр. засвідчив, що нагромадження виробничого капіталу передує приросту людського капіталу, оскільки наукомісткі та високотехнологічні галузі сприяють якісному розвитку робочої сили.

Сучасні фактори еволюції системи міжнародних розрахунків підсилюють тенденцію до паралельного існування багатьох валют. Приватний сектор активно використовує маркетинг і тому може надати економіці валюти з такими атрибутами, які найліпше відповідатимуть потребам економічних суб'єктів. Описано концепцію "приватних грошей" Ф. Хаєка і розкрито широке коло проблем, пов'язаних з приватними платіжними засобами. Вказано на джерело вартості приватних грошей, яке походить від наміру емітента підтримувати постійність ціни релевантного продуктового кошика та конкуренції приватних установ за випуск приватних грошей. Здобутком даного дослідження є оцінка економічної теорії за сучасних умов, в яких перебуває міжнародна платіжна система під впливом технологічних інновацій. Запропоновано перелік новітніх тенденцій, що визначають еволюцію міжнародної системи розрахунків. Вказано на те, що зазначені детермінанти створюють сприятливі умови для розвитку приватних грошей, оскільки можуть пропонувати певні переваги для суспільства в порівнянні з декретними грошима. Розглянуто криптовалюти як можливість для побудови приватних грошей і наведено переваги застосування технології Блокчейн. Втілення моделі Ф. Хаєка в криптографічній системі розрахунків може бути перспективним, тому що альтернативні платіжні системи можуть не тільки допомогти вирішити проблему дороговизни платіжних засобів у країнах, що розвиваються або перебувають в кризовому стані, а й зменшити їх залежність від зовнішніх кредиторів. Необхідність у віртуальних валютах зумовлена також тим, що вони більш ефективно можуть обслуговувати економіку цифрового продукту, надаючи можливість швидше ніж фіатні валюти здійснювати платежі. Необхідним залишається аналіз загроз, які виникли внаслідок зростання популярності віртуальних валют.

Ідея стратегії, придатної для переходу Польщі до ринкової системи, народжувалася протягом багатьох років. Водночас конкретна "Стратегія для Польщі" - багаторівнева програма динамічного соціально-економічного розвитку, вбудована в систему інститутів соціальної ринкової економіки і структурних реформ як відповідь на виклики глобалізації - виникла досить швидко, на рубежі 1993 - 1994 рр. Це була середньострокова програма, в яку, проте, також включені багато завдань на довгострокову перспективу. Сформульовано висновки ("діагноз") за умовами сталого розвитку і визначення його довгострокових цілей були в основному правильними, і велика частина зроблених чверть століття тому пропозицій як щодо структурних реформ й інституційних змін, так і щодо детермінант внутрішнього і зовнішнього розвитку, залишається в силі і зараз. Це стосується, зокрема, таких масштабних тем, як необхідність створення соціальної ринкової економіки або конкурентоспроможність підприємств в умовах широкої відкритості для контактів із зовнішнім світом. А також таких важливих питань, як вигідна інтеграція з Європейським Союзом або реформа системи соціального забезпечення, і ряду специфічних питань, що включають ефективний фінансовий нагляд або розвиток економіки знань. Критичне значення для подальшого сталого і збалансованого розвитку полягає в обгрунтуванні економічної політики на основі правильної економічної теорії, і в цьому контексті деякі свіжі ідеї може дати концепція нового прагматизму.

На основі логіко-історичного аналізу розвитку банківської системи Німеччини з'ясовано фактори збереження національної моделі банківської системи в умовах фінансової глобалізації та євроінтеграції. Показано, що специфіка німецької національної банківської системи: потужні родинні торговельні банки, великі універсальні банки, публічні ощадні, кооперативні банки, об'єднані в асоціації, фінансові інститути розвитку - значною мірою визначалася характером політичних інститутів та індустріалізації в країні. Виявлено, що виживання універсальних банків, публічних ощадних банків і кооперативних банків в умовах фінансової глобалізації, що штовхає фінансові системи до конвергенції з англосаксонською моделлю, стало можливим завдяки збереженню моделі відносин "клієнт-домашній банк" (втраченої для великих клієнтів) для малого і середнього бізнесу та інтеграції у модель виробництва диверсифікованої високоякісної продукції, що вимагає тісної кооперації між підприємствами великого та малого і середнього бізнесу. Доведено, що умовою виживання кооперативних і ощадних банків стало об'єднання в асоціації, центральні і регіональні інститути яких додавали професійності діяльності цих інститутів, розширювали коло можливих операцій і здійснювали пошук нових ідентичностей. Виявлено, що мотивами держави у збереженні інститутів публічних ощадних і кооперативних банків на різних етапах були: захист ремісників, фермерів і малого бізнесу як важливих інститутів німецького економічного і соціального порядку; мінімізація економічної концентрації; стимулювання конкуренції між банками; підтримка федералізму через локально-орієнтовану банківську систему. Зроблено висновок, що загальною місією публічних ощадних, кооперативних банків та фінансових інститутів розвитку є економічна і соціальна інтеграція суспільства, підтримка федерального державного устрою, тобто вони є інститутами стабільності і забезпечення довіри в найширшому сенсі.

Прояснення законів гармонійного упорядкування системи суспільного господарства значною мірою здійснювалося в надрах європейської цивілізації в ході еволюції фундаментального наукового знання. Так, синергія інтелектуальних зусиль представників класичної німецької філософії, англійської політичної економії, французьких соціальних вчень стала каталізатором і одночасно родючим культурним урунтом для становлення громадянських інститутів нового часу. Трансцендентне осмислення цивілізаційних цінностей як системи суспільних відносин покликана здійснити політична економія - наука про закони господарювання. Така місія економічної науки позначилася в ході становлення її класичного дослідницького русла як логіки Серединного шляху. Втім сучасна економічна теорія за змістом залишається традиційною. Вона не осмислює свій об'єкт в єдиній просторово-часовій системі координат; не розпізнає економічну цінність (економічне благо) як власний предмет і підгрунтя суспільних відносин. У зв'язку з цим найважливіші поняття цивілізаційної спадщини зазнають істотного спотворення. Найважливішими загальнолюдськими цінностями, оприлюдненими європейською спільнотою в новий час, є свобода, рівність, братерство, які вважаються політичними за своїм походженням. Проте кристалізація цінностей свободи, рівності, братерства в їх синкретичній єдності початково здійснюється в надрах політичної економії. У новий час кожна з них була взята за основу однією з традиційних методологічних гілок економічної науки. Так, проблема свободи є ключовою для ліберально-маржинальної економічної доктрини, яка сьогодні ідеологічно живить освітні курси економікс. З метою модернізації навчальних курсів фахівці пропонують відновити їх зв'язок з положеннями автентичної доктрини ліберального маржиналізму, з концептуальної системою Л. фон Мізеса. Таке переосмислення робить логіку функціонування сучасної ринкової економіки і основні принципи неоліберальної політики більш прозорими і одночасно проявляє недосконалість ліберальної доктрини в порівнянні з вихідними науковими положеннями класичної економічної думки.

Встановлено, що питання диверсифікації в Україні залишаються розробленими вкрай обмежено та потребують подальшого опрацювання з акцентом на аспектах відновлення конкурентоспроможності економіки старопромислових регіонів в глобальному економічному просторі. Мета статті - відстеження еволюційних змін у підходах до диверсифікації економіки в дослідженнях регіонального розвитку та уточнення на цій підставі сутності диверсифікації економіки старопромислового регіону. Розглянуто еволюцію підходів до диверсифікації економіки в наукових дослідженнях. Доведено, що забезпечення ефективної диверсифікації економіки старопромислових регіонів України потребує поглибленого розуміння сутності цього процесу, сформованого на підставі еволюції наукового знання та накопиченого світовою практикою досвіду реструктуризації. Виявлено, що поширеною особливістю досліджень питань диверсифікації економіки старопромислових регіонах у пострадянському просторі, зокрема в Україні, є переважаючий акцент на удосконаленні галузевої структури та диверсифікації експортного потенціалу цих регіонів. З'ясовано, що для закордонних дослідників проблем диверсифікації економіки характерним є зосередженість на: інноваційних напрямах економічної діяльності; виявленні потенціалу поєднання локальних традицій та вимог глобальних світових ринків; питаннях взаємозв'язку економічної ефективності регіональної економіки та її економічного різноманіття. Розглянуто досвід структурної перебудови економіки на засадах диверсифікації на прикладі старопромислових регіонів Франції. Уточнено сутність диверсифікації економіки старопромислового регіону.

Розглянуто передумови та наслідки інституційних деструкцій в економіці та суспільстві. Доведено, що інтеграційна спроможність інституційної системи залежить від двох основних чинників: від адекватності інститутів складності і динамізму середовища, в якому діють суб'єкти; від адекватності інституційних вимог рівню інституційній компетентності суб'єктів. Обгрунтовано висновок, що причиною зростання питомої ваги інституційних аномалій та деструкцій у світовій економіці є процес "змішування" цінностей та ціннісно-подібних інститутів як наслідок інтенсивної глобалізації, що призвело до хаотизації критеріїв прийнятного та неприйнятного у соціальній поведінці на всіх основних рівнях суб'єктності. Показано, що руйнація звичних очікувань примушує господарських суб'єктів формувати та реалізовувати максимально короткі плани, незважаючи на середньострокові або довгострокові наслідки своїх дій; при цьому самовиживання суб'єктів як масовий псевдо-раціональний спосіб дій стає інструментом системної кризи, яка ставить економіку на межу існування.