Досліджено сутність, зміст та складові елементи планування розвитку суб'єктів реального сектору економіки, визначено місце та роль аналізу й оцінки ризик-середовища в процесі планування розвитку, систематизовано основні методи його аналізу й оцінки. Проведене дослідження дає змогу дійти висновків про необхідність аналізу й оцінки ризик-середовища, що сприяє підвищенню ефективності реалізації стратегічних і тактичних планів у процесі планування розвитку суб'єктів реального сектору економіки.

Розглянуто сутність та основні складові соціальної інфраструктури. Визначено, що соціальну інфраструктуру треба розглядати як єдину цілісну систему, діяльність якої спрямована на забезпечення гармонійного розвитку людини. Відзначено, що необхідною умовою підвищення рівня та якості життя населення є наявність розвиненої соціальної інфраструктури, головною метою якої є цілісний та всебічний розвиток людини, через створення комплексу життєво важливих благ, необхідних для розширеного відтворення людського потенціалу. Особливу увагу приділено освітній, медичній та культурній підсистемам соціальної інфраструктури як базису формування людського потенціалу в системі європейських координат. Виявлено характерні ознаки системи освіти, медичної та культурної підсистеми соціальної інфраструктури як базису формування людського потенціалу; визначено заходи з їх наближення до стандартів ЄС.

Вирішено проблеми внутрішнього контролю освітніх послуг, що надаються закладами вищої освіти. Визначено поняття й суб'єкти освітніх послуг та місце внутрішнього контролю в процесі формування та розміщення державного замовлення на надання освітньої послуги. Встановлено, що внутрішній контроль, який здійснює Міністерство освіти і науки України, є внутрішньосистемним. Обгрунтовано необхідність запровадження на рівні Міністерства освіти і науки України та закладу вищої освіти окремих типів контрольних процедур залежно від цілей їх застосування під час планування та виконання державного замовлення на підготовку фахівців із вищою освітою.

Обгрунтовано використання системного підходу щодо нового регіоналізму, що надає можливість розглядати його як єдиний цілісний організм із притаманними йому специфічними властивостями, якостями, зв'язками, процесами, узгодити цілі та завдання розвитку, виокремити інституціональні та управлінські детермінанти його становлення тощо. Запропоновано систему принципів, яка складається із загальноекономічних принципів (науковості, комплексності, історизму, онтологічності, діалектичності, об'єктивності, збалансованості, ефективності) та специфічних принципів (безперервності, унітарності, варіантності, доцільності, адаптивності, саморозвитку, субсидіарності, транспарентності, публічності, цілеспрямованості, синергізму, аксіологічності), що максимально враховують особливості нового регіоналізму. Врахування загальноекономічних та специфічних принципів сприятиме розробленню заходів та підвищенню ефективності її дії щодо становлення нового регіоналізму.

Досліджено умови функціонування підприємств водного транспорту України та виявленню бар'єрів для його ефективного розвитку. Здійснено класифікацію всіх проблем за такими групами, як природні, технічні, політичні та економічні. Проаналізовано причини високої собівартості річкових перевезень, низького рівня інфраструктури та невідповідності законодавчої бази сучасним вимогам. Проведено порівняння підходів до вирішення виділених проблем в Україні та країнах ЄС. Окреслено стратегічні напрями розвитку підприємств внутрішніх водних перевезень України в умовах європейської інтеграції.

Розглянуто соціально-економічні аспекти розвитку сучасного драматичного театру на прикладі драматичного театру в Чернігові, переваги якого відображає порівняльний аналіз конкурентоспроможності з іншими театрами України та закладами культури. Аналіз фінансово-економічних показників дозволив з'ясувати певні особливості: у структурі одержаних доходів значно переважають доходи від іншої операційної діяльності у порівнянні з чистими доходами, втім, обсяги останніх зростають; для стимулювання цього зростання вважаємо необхідним уточнити та доповнити показники діяльності, перелік яких запропоновано в цій статті.

Розглянуто правові засади підготовки, розробки та виконання інвестиційних програм підприємств теплопостачання. Визначено сутність та складові частини інвестиційних програм підприємств теплопостачання. Доведено зв'язок ефективності втілення інвестиційних проектів з управлінням, контролем, організацією обліку за інвестиціями у сфері теплопостачання. Сформовано пропозиції щодо вдосконалення процесу організації контролю за поточним рахунком зі спеціальним режимом використання та запропоновано послідовність процесу організації обліку за інвестиційними програмами. Доведено, що поєднання стимулюючого регулювання та раціональної організації обліку сприятиме залученню інвестицій для будівництва та модернізації інфраструктури мереж та стимулювання ефективності витрат підприємств теплопостачання.

Визначено місце і роль управлінського обліку в системі управління підприємством. Узагальнено наукові підходи до розкриття сутності досліджуваного поняття. Наголошено, що за сучасних умов господарювання актуалізується запровадження управлінського обліку на підприємствах, оскільки достовірна інформація щодо економіко-технічного, фінансового і ресурсного потенціалу підприємства уможливлює прийняття адекватних управлінських рішень для забезпечення його ефективного функціонування. Сутнісні особливості управлінського обліку розглянуто через призму його функціонального спрямування, зокрема інформаційної, контролюючої, аналітичної, прогнозної та комунікаційної функцій. На основі проведеного дослідження подано авторське бачення сутності управлінського обліку, що з урахуванням функціонального спрямування дає можливість сформувати дієву інформаційно-аналітичну систему, яка сприятиме підвищенню ефективності управління підприємством.

Проведено аналіз та оцінювання індикаторів бюджетної безпеки України за 2016 - 2017 рр. як основної складової фінансової безпеки. Визначено головні бюджетні загрози в цей період та фактори, які їх зумовлювали. Надано пропозиції щодо трансформації бюджетної політики, зокрема, щодо ефективності обслуговування бюджетного боргу. Удосконалення бюджетної політики запропоновано здійснювати в невід'ємному поєднанні з удосконаленням податкової політики, трансформацією її фіскального характеру, орієнтацією її регулюючої функції на стале економічне зростання, що сприятиме зростанню економічної активності суб'єктів господарювання і відповідно до зростання ВВП, що в комплексі дасть змогу знизити дефіцит бюджету.

Розглянуто порядок обліку орендарем невідшкодовуваних інвестицій у поліпшення земель за Міжнародними стандартами обліку. Доведено доцільність оприбуткування таких капітальних інвестицій у складі основних засобів на субрахунку 118 "Капітальні витрати на поліпшення земель за рахунок орендодавця" за видами поліпшень та за земельними ділянками (полями). Такий вид основних засобів у орендаря доцільно обліковувати за собівартістю, з урахуванням зменшення корисності. З метою врахування вимог Податкового кодексу України та МСБО 16 "Основні засоби", амортизацію на такі поліпшення можливо нараховувати за двома методами: прямолінійним або зменшення залишку. Проте нарахування амортизації за методом зменшення залишку є більш економічно доцільним.

Розглянуто зовнішні та внутрішні чинники накопичення проблем, пов'язаних із диспропорційністю економічного зростання національного господарства України та її регіонів. Наголошено на факторах транснаціоналізації економіки регіонів та активізації міграції молоді як важливої частини структури трудового потенціалу країни. Запропоновані структурно-функціональні та інституціональні шляхи подолання небажаних соціальноекономічних явищ з урахуванням найбільш вдалого досвіду розвинутих країн.

Наведено класифікацію засоби організаційного механізму розробки та впровадження інновацій з їх поділом на високий та низький рівні. Визначено, що до засобів розробки інновацій високого рівня (створення нового) належать внутрішні та зовнішні науково-дослідні роботи, розробки й патентування в партнерстві. До засобів розробки інновацій низького рівня (удосконалення існуючого) належать зв'язки та передача інформації в кластері, придбання зовнішніх знань, консультування. Проаналізовано роль кожної складової щодо розробки та впровадження інновацій. Проаналізовано стан відповідних складових та результуючих показників інноваційної діяльності в Україні та визначено, що основні результати інноваційної діяльності за 2011 - 2017 рр. значно погіршились: зменшилась на 26,3 % кількість впроваджених інноваційних видів продукції (а нових для ринку на 47 %), а також зменшилась на 27 % кількість впроваджених нових технологічних процесів. Частка внутрішніх витрат на виконання наукових досліджень і розробок у ВВП знижується, але в українському експорті послуг, пов'язаних з розробкою інновацій, переважають послуги проміжних етапів інноваційної діяльності, натомість в імпорті переважає оплата за кінцеві результати наукової діяльності. Тому було б доцільно звернути увагу на можливості кращого використання вітчизняного наукового сектору шляхом доведення роботи науковців до кінцевих стадій інноваційної діяльності (конкурентоспроможних технологій, готових до впровадження в промислове виробництво).

Основою становлення інформаційної економіки є формування та реалізація науково-інноваційного потенціалу країни, своєрідними генераторами якого є заклади вищої освіти (ЗВО). Зростаючого значення набуває налагоджені тісної взаємодії між підприємницьким сектором, громадянським суспільством та державою у сфері комерціалізації результатів наукових досліджень університетів. Розглянуто моделі та принципи комерціалізації результатів науково-дослідної діяльності, що реалізуються на практиці в окремих університетах країн ЄС, зокрема в Каунаському технологічному університеті, Вільнюському університеті (Литва), Ягелонському університеті та Вроцлавському університеті науки та технологій (Польща). Акцент зроблено на дослідженні організаційного, управлінського та інфраструктурного аспектів просування науково-дослідної продукції на відповідні сектори ринку.

Проведено аналіз світового досвіду застосування кластерного підходу, окремо розглянуто функціонування кластерів країн Європи, Північноамериканського континенту та Азіатського регіону, на основі чого виділено основні центри кластерного розвитку, сформульовано їх особливості, спільні та відмінні риси функціонування. Досліджено кластерні моделі в розрізі країн, виявлені їх характерні риси та особливості. На основі інформації про формування та розвиток кластерних утворень в Австралії, країнах Латинської Америки, Африканського континенту запропоновано виділити світові кластерні моделі. Проведені дослідження надали змогу виявити переваги та недоліки світових кластерних центрів і моделей та з'ясувати їх основні характеристики. Надані пропозиції щодо впровадження та реалізації зазначених моделей у реаліях України.

Розглянуто підхід до формування стратегії корпоративної соціальної відповідальності підприємств. Запропонований підхід дасть змогу підприємствам з обмеженим бюджетом планувати й досягати вагомі для соціального середовища результати.

Проаналізовано вплив розвитку технологій на можливості моделювання національної економіки. З'ясовано, що розробка сучасного програмного забезпечення, пов'язаного з економікою, прямо впливає на покращення процесів підзвітності та прозорості ведення економічної діяльності. Бізнес-інформатика та впровадження нових технологій мають масовий характер. Проаналізовано, що економічна кібернетика більше пов'язана з моделюванням економічних систем. Обидві дисципліни характеризуються міждисциплінарністю та перебуває на перетині економічної науки та комп'ютерної науки. У зв'язку з цим постає проблема великомасштабної інтеграції та моделювання взаємодії економічних систем з іншими суспільними системами, для відображення всіх суттєвих факторів впливу на національну економіку.

Розглянуто найпопулярніші та найуживаніші національні стандарти з ризик-менеджменту. Досліджено особливості кожного стандарту. Так, британський стандарт не передбачає етапу ідентифікації і є майже незастосовним для українських компаній. За результатами дослідження австралійський стандарт AS/NZS 4360:2004 є найбільш популярним у всьому світі, а тому процес управління ризиком подано графічно. Враховуючи аналітичну роботу, у статті лаконічно розглянуто основні ідеї серії австрійських стандартів, канадського та японського стандартів. Розглянуто також російський стандарт, що є професійним документом, орієнтованим на ризик-менеджерів, також досліджено стандарти, що безпосередньо стосуються управління ризиками в компаніях реального сектору економіки. Загалом виділено ключові моменти національних стандартів ризик-менеджменту, що можуть бути застосовними у вітчизняній практиці управління ризиками.

Проаналізовано ресурсний потенціал регіонів України. Проведено ранжування регіонів України за такими показниками, як валовий регіональний продукт, обсяг реалізованої промислової продукції, виробництво продукції сільського господарства, обсяг реалізованих послуг різним споживачам, роздрібний товарооборот, наявний дохід та витрати населення, обсяги експорту й імпорту та використання паливно-енергетичний ресурсів у розрахунку на одну особу населення. Наведено рейтингову оцінку динамічних змін цих показників та проведено групування регіонів України, у результаті чого виявлено регіони-лідери, перспективні регіони, проміжні регіони та регіони-аутсайдери.

Проведено дослідження системи захисту прав споживачів страхових послуг з метою підвищення рівня їхньої довіри до діяльності страховиків. У результаті аналізу було визначено основні причини існування низької страхової культури в українському суспільстві та запропоновано заходи розбудови ринку страхових послуг через підвищення рівня захищеності споживачів відповідних послуг. До таких напрямків були віднесені такі: управління фінансовою стійкістю страховиків, створення механізмів гарантування страхових виплат у разі неплатоспроможності страхової компанії, підвищення ефективності роботи системи саморегулівних організацій у межах ринку страхових послуг, удосконалення системи роботи зі скаргами споживачів зазначених послуг.

Розглянуто правові засади підготовки до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом. Досліджено процес реалізації політичного курсу України, як європейської держави, що прагне рівноправного взаємовигідного партнерства з ЄС, на інтеграцію до ЄС та його впливу на зовнішньоекономічні зв'язки і зміцнення позицій у світовій системі міжнародних відносин. Доведено зв'язок особливого географічного розташування країни (між Європою і Азією) та багатовекторності зовнішньополітичної орієнтації (східний - країни СНД, західний - Польща, Західна Європа, США та південно-східний - Болгарія, Туреччина, країни Сходу), наведено аргументи на користь розвитку співпраці України з ЄС. Доведено, що поєднання поглибленого цільового регуляторного наближення з фокусом на участі в європейських ланцюгах створення доданої вартості, промислового аутсорсингу; ширшого залучення України до програм "Горизонт 2020" та COSME; обміну новітніми технологіями, є потенційними напрямами співробітництва України та ЄС.