Описано радіоастрономічну мережу декаметрових інтерферометрів УРАН, розташованої на території України. Більшу частину операцій, виконаних у ході спостережень на цій системі та під час обробки їх результатів, здійснено на обчислювальній техніці. Наведено опис комплексу програм та алгоритмів, який використовується під час роботи системи УРАН, і є одним з основних елементів, що забезпечують працездатність системи в цілому.

На ділянці розряду блискавки типу "ельф" відбувається звуження хвилеводного каналу Земля - іоносфера. У вузькій частині хвилеводу фазова швидкість радіохвилі збільшується, і завдяки цьому ділянка "ельфу" діаметром близько 300 км діє як розсіювальна лінза. Якщо "ельф" розташований на трасі передавач - приймач, амплітуда радіосигналу зменшується. Коефіцієнт послаблення розраховано за двома методами: на базі хвильової теорії та з використанням геометричної оптики. Результати розрахунків збігаються, а коефіцієнт ослаблення "ельф"-лінзи відповідає спостережуваним збуренням радіосигналів.

Розглянуто два алгоритми поточного оцінювання інформативних параметрів сигналу, що грунтуються на усередненні відношення правдоподібності за неінформативними параметрами та попередній максимізації відношення правдоподібності за цими параметрами. Порівнюється ефективність алгоритмів за умови завад.

Досліджено антенні решітки біжучої хвилі з центральним збудженням і непаралельним розташуванням підрешіток - кутові антенні решітки. У разі відповідного вибору відстані між випромінювачами головний максимум діаграми спрямованості буде орієнтовано у напрямку бісектриси кута між підрешітками. Ця орієнтація зберігається у широкій смузі частот. На прикладі хвилеводно-щілинних антен розглянуто вплив кута між підрешітками на діаграму спрямованості, коефіцієнт напрямленої дії, ширину головної пелюстки, коефіцієнт розсіювання та інші характеристики антени, пов'язані з ними.

Запропоновано нові зображення тензорних функцій Гріна рівнянь Максвелла у плоскошаруватому біанізотропному середовищі через скалярні потенціали. Спектральні тензорні функції Гріна досліджено за допомогою теорії узагальнених функцій. Отримано явні вирази для регулярної та сингулярної частини спектральних діад Гріна.

Розглянуто сім'ю регуляризуючих операторів для безмежних систем лінійних алгебричних рівнянь, що виникають у задачах дифракції на конічних поверхнях та проаналізовано оператори з найпростішим виглядом матричних елементів. Досліджено наближену систему рівнянь для задачі дифракції на скінченному конусі, яка враховує граничні умови асимптотично. На прикладах обчислення діаграм спрямованості доведено ефективність цієї системи для аналізу полів, розсіяних конусами великих розмірів.

На базі методу "напівобертання" досліджено характеристики розсіювання зрізаного напівнескінченного конуса під час опромінення його симетричною ТМ-хвилею. Проналізовано закономірності формування діаграм спрямованості, вивчено розподіл енергії, випромінюваної у взаємодоповнювальні конічні області, обчислено нормований опір випромінювання диполя.

Розглянуто проблему радіолокаційного визначення поверхневої дощової вологості грунту за даними супутникового моніторингу. Запропоновано методику, яка дозволяє визначити за даними радіолокатора бокового огляду штучного супутника Землі "Січ-1" поверхневу вологість і солоність грунту. Отримані значення вологості для одного із районів Запорізької області добре узгоджуються з даними контактних вимірювань.

Розроблено та введено в дію кріоелектронний приймач на частоту 22 ГГц для спостережень методом радіоінтерферометрії з наддовгими базами на 22-му радіотелескопі КрАО (станція "Сімеїз" Європейської мережі РНДБ). Виміряний еквівалетний шумовий потік приймальної системи складає 2300 Ян у зеніті.

Запропоновано методику наближеного розрахунку розсіяння плоскої електромагнітної хвилі на ідеально провідному об'єкті великих електричних розмірів, вкритому (повністю або частково) радіопоглинальним матеріалом. Методика базується на визначенні еквівалентних густин електричного та магнітного струму на поверхні розсіювача у наближенні фізичної оптики та наступному застосуванні спеціальних кубатурних формул для розрахунку інтегралів, які описують розсіяне об'єктом поле. Наведено результати розрахунків полів, розсіяних об'єктом складної форми з радіопоглинальним покриттям.

Побудовано числово-аналітичний розв'язок задачі дифракції плоскої монохроматичної хвилі на шарувато-неоднорідній анізотропній пластині з довільною орієнтацією оптичної осі. Одержано компактні скаляризовані вирази для амплітуд електромагніного поля, а також сформульовано відповідну задачу для скалярних потенціалів у вигляді системи двох зв'язаних диференційних рівнянь. Числове розв'язання системи отримано за допомогою методу скінченних різниць. Показано вплив неоднорідності та анізотропії шару на його властивості розсіюваня.

Наведено результати вимірювань геомагнітних пульсацій класу Pc3 та Pc4 на Українській антарктичній станції "Академік Вернадський" (65°15' ПШ, 64°16' ЗД). Розглянуто розподілення пульсацій за частотами у добовому циклі та поляризаційну структуру коливань з періодами 20 - 100 с. Для пульсацій з періодами 50 - 100 с знайдено різницю в поведінці параметрів еліпса поляризації вдень і вночі. У денний час напрямок головної осі еліпса поляризації у горизонтальній площині орієнтується на Сонце, тоді як вночі орієнтація еліпса вільна. Таку поведінку еліпса поляризації названо ефектом "соняшника". Вдень еліптичність пульсацій Pc4 набагато більша, ніж вночі. Вектор магнітного поля пульсації вночі обертається переважно проти стрілки годинника, вдень - за стрілкою. Знайдено поляризаційні особливості пульсацій з урахуванням діагностики іоносферної та магнітосферної плазми.

Перехід у магнетроні від режиму слабких магнітних полів до режиму нижчих просторових гармонік не pi-виду дозволяє у разі рівних інших умов створити більш сприятливі умови для зменшення довжини хвилі. Головним недоліком не pi-подібного магнетрона є обмеження області існування робочого виду коливань у магнітному полі. Показано, що заміна рівнорезонаторної системи на різнорезонаторну зменшує дію високовольтного конкурента і дозволяє принаймні в 1,5 раз підвищити ККД. магнетрона. Менший рівень втрат різнорезонаторної системи відкриває можливість для збільшення радіальних розмірів простору взаємодії, зменшення навантаження на катод і, як наслідок, збільшення довговічності магнетрона.

За допомогою радара часткових відбиттів (2,2 МГц) спостережено за станом нижньої іоносфери в денний час 10 і 12 серпня, а також 11 серпня 1999 р. (день 83 %-го затемнення Сонця). Виявлено та знайдено пояснення зміни, що супроводжують затемнення, параметрів частково-відбитих сигналів. Спостережені процеси тривали більше двох годин, вони були обумовлені, в основному, охолодженням атмосферного газу, зменшенням швидкості іонізації та подальшим зменшенням концентрації електронів у нижній іоносфері на 30 - 50 %.

Індекс рубрикатора НБУВ: Г461.31

Рубрики:

Спектральний хімічний аналіз

Шифр НБУВ: Ж15835 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Д244.61 + В652.67

Рубрики:

Іоносфера

Шифр НБУВ: Ж15835 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано ідею використання в магнетроні режиму взаємодії електронного потоку з вищими просторовими гармоніками високочастотного поля. Запропоновано розрахункову методику оптимізації параметрів резонаторної системи. Показано, що за її оптимальних параметрів магнетрон на вищих просторових гармоніках може конкурувати з магнетроном на нижчих просторових гармоніках не pi-виду.

Досліджено умови виникнення хаотичних коливань у осциляторі Дуфінга з високо- та низькочастотним зовнішніми збудженнями. Здійснено порівняння аналітичних критеріїв виникнення хаосу, одержаних за допомогою методів Мельникова та повторного усереднення, з результатами числового експерименту. Виявлено добру відповідність вищезазначених результатів. Показано, що в разі адитивного зовнішнього впливу на осцилятор Дуфінга низько- та високочастотних коливань може відбуватися їх суттєва взаємодія.

Тензорну функцію Гріна для векторного потенціалу отримано як розв'язок задачі дифракції розбіжної сферичної хвилі на внутрішній поверхні круглого хвилеводу, яку знайдено у вигляді суперпозиції тензорної функції Гріна нескінченного простору в замкненій формі та регулярної функції Гріна. Зображення функції Гріна та її похідних першого та другого порядків як сум сингулярної та регулярної частин дозволило створити алгоритм, що забезпечує необхідну точність розрахунку практично за умови довільних відстаней між джерелом струму та точкою спостереження. Алгоритм може ефективно використовуватись в задачах, що потребують розрахунків поля безпосередньо в області джерела струму та біля цієї області для навантажених круглих хвилеводів. Наведено приклад розрахунку функції Гріна та її похідної першого порядку для відстаней між джерелом струму та точкою спостереження від декількох сотих до половини довжини хвилі.

Індекс рубрикатора НБУВ: З845.7

Рубрики:

Хвилевідні лінії передачі. Хвилеводи та об'ємні резонатори

Шифр НБУВ: Ж15835 Пошук видання у каталогах НБУВ