Розглянуто питання надання архівних послуг недержавними архівними організаціями. Відповідно до мети дослідження, проаналізовано проблеми нормативно-правового забезпечення і сучасний стан ринку архівного аутсорсингу в Україні. Акцентовано увагу, що в сучасній нормативно-правовій базі з архівної справи та діловодства немає поняття аутсорсингу архівних послуг. Чинні нормативні документи не містять конкретних рекомендацій щодо архівного зберігання документів для підприємств, на яких не передбачено архівних підрозділів. На думку авторів, послуги архівного аутсорсингу можна оформити, уклавши один із видів цивільно-правових договорів (про надання послуг, виконання робіт (підряд) або змішаний договір). Проаналізовано архівні послуги спеціальних архівних компаній, які функціонують на території України. Зокрема наведено статистичні дані пропозицій архівних послуг за даними бізнес-порталу All.biz. Представлені на ринку України послуги архівного аутсорсингу автори пропонують виокремити в кілька груп: надання послуг аутсорсингу на етапі організації діловодства, послуги з підготовки документів до архівного зберігання, послуги архівного зберігання документів підприємства та електронні архівні послуги. За результатами аналізу довідкових даних про недержавні архівні організації, виділено три компанії, які пропонують юридичним особам не тільки широкий спектр архівних послуг, а й найбільш повно висвітлюють інформацію про свою роботу, мають повноцінний веб-сайт: "ТАС Україна", "ОСГ Рекордз Менеджмент" та "Українська архівна компанія". На думку авторів, використання аутсорсингу в архівній справі має як переваги, так і недоліки, відтак максимальна вигода від аутсорсингу можлива тільки за налагодженої системи діловодства в самій організації та правильній взаємодії служби діловодства або архіву установи з організацією-аутсорсером.

Рассмотрена история создания Всероссийского общества сахарозаводчиков, раскрыта его деятельность на протяжении всего периода существования, а также определена роль в дальнейшем развитии сахарной промышленности Империи. Изложена работа Оскара Карловича Кедрова-Зихмана в лаборатории Сети опытных полей Всероссийского общества сахарозаводчиков по оценке методов определения лимонно-растворимой фосфорной кислоты в томасовом шлаке. Быстро распространяющееся в России применение минеральных удобрений выдвинуло перед русскими контрольными станциями вопрос о выборе наиболее точных и наиболее подходящих для массовых исследований методов анализа. До настоящего времени в русских лабораториях были приняты методы, одобренные Союзом сельскохозяйственных опытных станций в Германии, которые принимались обычно на веру без предварительного критического разбора. Лаборатория Сети опытных полей Всероссийского общества сахарозаводчиков, прежде всего, остановила свое внимание на методах исследования томасова шлака в виду большого их разнообразия. В своей работе Оскар Карлович сравнил между собой следующие методы: Молибденовый метод, с предварительным удалением кремнекислоты и без него; метод Lorenz'а; метод Рорр'а; Солянокислый метод; Дармштадский метод; метод Naumann'а. По результатам своих исследований ученый выделил плюсы и минусы каждого из них. Работа имела большое практическое значение, т.к. в ее результате был определен наиболее точный и подходящий метод для проведения массовых исследований.

Основними джерелами, що можуть бути використані у вивченні теми історії грошового обігу Гетьманщини у період з 1648 по 1764 роки, є: матеріали архівів, літописи, актові матеріали, етнографічні джерела, скарби, матеріали музейних колекції, газетні матеріали, інтернет-ресурси та приватні зібрання. Кожне з зазначених джерел має різну ступінь наукової корисності та достовірності. Значна кількість тогочасних актових матеріалів, літописів та етнографічних джерел вже досліджено українськими науковцями. Значним науковим потенціалом володіють державні історичні архіви. Зокрема, досліджуючи фондис Центрального державного історичного архіву в місті Києві нам вдалось встановити нові факти та надати подальшого розвитку вивченню аспекту фальшивомонетництва в Україні у XVIII століття. Інтернет-ресурси дозволяють виявити монети раніше неописаних штемпельних різновидів, а також розширити наше уявлення про вже складені топографії знахідок монет. Актуальним в сучасній нумізматиці є введення в науковий обіг нових знайдених скарбів та їх склад, а також дослідження музейних зібрань. Нерідко колекції музеїв формуються за рахунок дарунків місцевих жителів з монет, що були виявлені в тій самій історичній місцевості, що визначає колекції історичних та краєзнавчих музеїв як високо інформативні у вивченні грошового обігу. Особливо це музейні заклади, розміщені в географічних межах Гетьманщини, а також ті монети та скарби, що були знайдені та передані до інших музеїв. Незафіксовані більшістю попередніх дослідників є скарби, щодо яких повідомлялось на сторінках періодичної преси. Так вдалось виявити повідомлення про скарби монет досліджуваного періоду на сторінках українських газет дорадянського періоду та сучасності. Щодо приватних колекції, варто із певною обережністю вводити їх в науковий обіг, зважуючи на те, що, на жаль, далеко не всі колекціонери, збираючи колекції, фіксують важливу для науковців інформацію.

Розглянуто специфіку аналізу документів як методу документознавчих досліджень. Відомо, що вченням про метод виступає філософська методологія, проте жодна з існуючих методологій не може пропонувати абсолютного пізнавального інструментарію. Кожна з них стає продуктивною в межах конкретної галузі знань, мети та завдань дослідження. Спираючись на загальнонаукові, міждисциплінарні методи, кожна наука, навчальна дисципліна розробляє, застосовує власні методи, або вносить корективи в ті, що використовують інші науки. Документознавство, як молода наука, потребує подальшого відпрацювання відповідної методології документознавчих досліджень. Мета роботи - звернення уваги документознавців на розроблені соціогуманітарними науками, перш за все соціологією, основні вимоги та правила застосування методів аналізу документів, а саме: класичних, або традиційних і формалізованого методу - контент-аналізу. Це дозволить якщо не уникнути, то врахувати можливі помилки в документознавчих дослідженнях при збиранні й інтерпретації отриманого емпіричного матеріалу. Визначається, що у процесі становлення та розвитку циклу документознавчих дисциплін усе більш повнішим і різноманітнішим має ставати арсенал їх методів дослідження. Цьому сприятиме тісний зв'язок документознавства зі спорідненими науками та навчальними дисциплінами. Саме це визначатиме подальший розвиток і вдосконалення його наукового інструментарію. Необхідність визначення "документознавчих методів" виникає в тому разі, коли практична документознавча діяльність розглядається як різновид науково-пізнавальної діяльності. Найбільш наближеними до документознавчих методів, які мають широко застосовуватись під час досліджень, з нашої точки зору, поряд з методами історичного джерелознавства, виступають якісні та кількісні методи аналізу документів, які застосовують соціологи та журналісти, зокрема, контент-аналіз. Знання про переваги та вади розглянутих методів сприятимуть підвищенню якості документознавчих досліджень.

Досліджено історію роду Іващенків у ХVII - ХХI ст. із с. Лецьки Переяслав-Хмельницького району Київської області. Здавна наша земля надзвичайно багата не лише на чорноземи, головний скарб - людський ресурс. У ХVIII - ХХI ст. українці пережили чимало злетів та падінь. Українська нація здолала тяжкий шлях, змінюючи себе та організацію державної влади. Цей шлях був довгим та важким, та завдяки потенціалу народу, видатним особистостям, родинам, любові до рідної землі, українська політична нація долає всі перешкоди на своєму шляху та перетворюється у правову, демократичну, духовну, заможну країну європейського світу. Великий внесок у цей важливий і тернистий історичний та етнокультурний розвиток здійснила наддніпрянська родина Іващенків із с. Лецьки Переяслав-Хмельницького р-ну Київської області. Правіковічне минуле роду Іващенків відображає одну із типових життєвих стратегій української селянської родини козацького походження із Центральної України. Засновники роду утвердили своє рицарське становище, пронісши у кількох поколіннях службу в лавах Війська Запорозького. Їхні нащадки у ХVIII - ХIХ ст. зуміли зберегти персональну свободу та й надалі продовжували гордо іменувати себе козаками. Рід успішно існував та розвивався завдяки невтомній праці на землі та багатодітним сім'ям, що ставали основною запорукою продовження роду. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що на даний момент не проводився детальний аналіз історії козацького роду Іващенків із с. Лецьки Переяслав-Хмельницького р-ну Київської області, дані матеріали не були предметом самостійного вивчення, тому аналіз цієї проблеми допоможе розглянути внесок родини у тернистий етнокультурний розвиток української нації. Іващенки - родина козацького походження із давньою історією. Найдавніші звістки про існування роду сягають часів Хмельниччини, коли в ході Національно-визвольної війни 1648 - 1657 рр. під проводом Богдана Хмельницького постала незалежна козацька держава. Прізвище "Іващенко" можна зустріти в реєстрі Війська Запорозького 1649 р. серед козаків Переяславського полку. Очевидно ще відтоді представники цього славного козацького роду із покоління в покоління проживали в с. Лецьки. Це був козацький край і навіть легенди про заснування села пов'язані з особою козацького старшини Лецика, який, одержавши наділ землі біля р. Броварки, заснував хутір. Появу села відносять до кінця ХVI - початку ХVII ст.

Акцентовано увагу на електронному урядуванні як важливому для України механізмі переходу до інформаційного етапу розвитку. Вказуючи на роль електронного урядування в адаптації суспільства до нових умов життя, праці, побуту, спілкування, розглянули кращі управлінські практики по напрямках: між органами державного управління (G2G), між державою і бізнесом (G2B) і між державою та громадянами (G2C). Кожний напрямок розглянули як в загальнотеоретичному плані, так і в практичній площині - на основі дій органів влади, переважно в 2018 році. На основі проаналізованих дій органів української влад по переходу до системи електронного урядування, виокремили ряд проблем, вирішивши які наша держава зможе забезпечити більш ефективний процес входження в глобальний інформаційний простір. Окремо зверталась увага на системі надання електронних послуг населенню, вказуючи на переважаючий другий рівень розвитку при вимозі глобалізованого світу - четвертої стадії розвитку. Вказували на найбільшу проблему: недотримання головного принципу по наданню електронних послуг - використання системи "єдиного вікна"; на неналежний рівень функціонування Єдиного державного порталу адміністративних послуг; на низький рівень компетентності частини працівників ЦНАП; на низький рівень забезпечення ЦНАП стандартизованим та сертифікованим програмним забезпеченням. Окремо звернута увага на проблемі цифрового підпису. Наголошено на необхідності утвердження єдиної стратегії впровадження електронного документообігу з чіткою дорожньою картою по її виконанню; на синхронізації дій тих державних органів влади, від дій яких залежить забезпечення ефективного переходу до системи електронного урядування; на необхідності залучення до процесів інформатизації, цифровізації громадськості: як в якості контролюючої та стимулюючої сили, так і в якості найактивніших учасників процесів.

Розглянуто, проаналізовано матеріали фонду "Волинський краєзнавчий музей" наукового архіву Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України, пов'язані з діяльністю музею у першій чверті ХХ ст. зі збору інформації про писанки за допомогою кореспондентів, формуванням колекції та її опрацюванням. Методологічну основу становлять загальнонаукові принципи і методи дослідження. Серед них - проблемно-хронологічний, пошуку, аналізу та синтезу, узагальнення, які дозволили дослідити дане питання та виявити окремі документи фонду, пов'язані зі збором колекції писанок Волинського музею на початку ХХ ст. Мета дослідження - визначення архівних фондів, де зберігаються зібрання українознавчих документів, в яких можна почерпнути інформацію про писанку, писанкарство, обряди, звичаї та вірування, пов'язані з великоднім символом, формуванням музейних колекцій тощо. Основним завданням є введення до наукового обігу архівних джерел, невідомих широкому загалу та неопублікованих раніше. У матеріалах, які надійшли до Волинського краєзнавчого музею в 1909 - 1914 рр., зазначено місця виготовлення, осіб які надіслали або передали писанки до музею, а також відомості про них, хто і де працює чи навчається. Розглянуті матеріали являють собою унікальні документальні джерела, в яких засвідчена діяльність Волинського краєзнавчого музею, що працював у Житомирі з 1900 по 1932 рік. Вони підтверджують активну діяльність закладу та його співробітників І. Шулікова, етнографа В. Кравченка зі збору та опрацювання матеріалів з матеріальної та духовної культури місцевого населення, що надходили у фонди музею. Окремо варто відзначити проведену роботу Товариства дослідників Волині. Не відомі широкому загалу, розглянуті джерела засвідчують існування писанок та їх використання під час великодніх звичаєво-обрядових традицій, у віруваннях українців у кінці ХIХ - 20-х рр. ХХ ст. Загалом, архівні документи представлені епістолярною спадщиною, ілюстративними, історичними, етнографічними, документальними джерелами, що дає можливість розкрити тему писанкарства, його побутування на початку ХХ ст. на теренах Волинської, Подільської та ін. губерній.

Мета роботи - вивчення становлення та розвитку сільськогосподарської дослідної справи через призму розвитку суспільної агрономії. При вирішенні завдань даного дослідження застосовувалися принципи історизму, науковості, об'єктивності, комплексності джерел і методи: історико-наукового та джерелознавчого аналізу, історико-порівняльного, аналізу та синтезу, логічного, узагальнення, проблемно-хронологічного, періодизації, ретроспективного, персоніфікації. Вперше у вітчизняній історичній літературі розглянуто становлення та розвиток сільськогосподарської дослідної справи та суспільної агрономії, їх взаємовплив. Актуальність теми дослідження обумовлена тим, що суспільна агрономія створена з метою зростання масового сільськогосподарського виробництва, була однієї із основних причин розвитку сільськогосподарської дослідної справи, особливо після державної підтримки на законодавчому рівні. З'ясовано, що сільськогосподарська дослідна справа - це глибоке і всебічне вивчення у спеціалізованих дослідних інституціях агрономічних, зоотехнічних й інших сільськогосподарських явищ, що здійснюються у природних і спеціально створених умовах із використанням відповідних методик та інструментарію з метою відпрацювання найдоцільніших шляхів і підходів до підвищення культурного рівня сільського господарства, а також пошуку інших засобів і способів для надання науково-практичної допомоги аграрному виробництву з метою отримання якнайбільшої кількості, так і кращої якості екологічно-збалансованої сільськогосподарської продукції. До першорядних причин організаційній появі сільськогосподарської дослідної справи слід віднести еволюцію так званої суспільної агрономії, що виникла, як і вітчизняна сільськогосподарська дослідна справа, на початку 80-х років ХIХ ст. Визначено, що значного розвитку сільськогосподарська дослідна справа набула на початку ХХ ст. після першого з'їзді діячів агрономічної допомоги населенню 10-19 лютого 1901 р. у Москві. Після чого було прийнято кілька постанов, які сприяли практичній підготовці агрономічного персоналу та засновувався інститут земських агрономів-практикантів.

Розглянуто питання правового регулювання інформаційної діяльності державних архівних установ України. У нашій державі існувала централізована ієрархічно побудована система державних архівних установ з розгалуженою мережею місцевих і відомчих архівів. Ця система функціонувала як самостійна галузь з органом управління, що мав досить високий статус. Матеріально-технічне, науково-методичне, кадрове та фінансове забезпечення в цілому дозволяло не лише виконувати тогочасні її завдання, а певною мірою і розвиватися. Проголошення державного суверенітету України у серпні 1991 р. дало початок процесу реформування архівної системи. Найбільш характерними рисами цього процесу стали демократизація та децентралізація. Архівна інформація стає більш відкритою, розширюється доступ до неї. А це, у свою чергу, вимагає правового врегулювання всіх складових елементів системи архівних установ, у тому числі правове регулювання інформаційної діяльності державних архівів. Економічна могутність, соціальна стабільність держави великою мірою залежать від рівня кваліфікації населення та обсягу інформації. Невипадково у новітній історичний період усі цивілізовані країни пріоритетним завданням свого розвитку вважають збереження духовного надбання нації, закріпленого у друкованих виданнях, рукописах та інших джерелах інформації.

Складовою частиною статті є з'ясування ефективності та якості надання послуг поштового зв'язку України, як однієї із невід'ємних потреб держави і споживачів, на задоволення яких спрямована діяльність галузі. Визначено характер зовнішніх факторів, а також трансформації, що відбуваються у швидко мінливому середовищі та відзначаючи необхідність поширення та вдосконалення комунікативної функції в суспільстві, поштовий зв'язок сьогодні є більш актуальним, ніж коли-небудь. Через постійний швидкий розвиток поштова галузь усвідомлює необхідність адаптації до інновацій, та є одним з тих визначальних чинників прогресу, що сприяють підвищенню добробуту громадян їх інтелектуального, технологічного та духовного зростання. Проаналізовано передумови та визначальні чинники впливу інформаційних технологій через призму історичних подій, завдяки яким відбулись значні зміни поштової системи. На основі комплексного аналізу висвітлено основні фактори впливу на розвиток та трансформацію поштової галузі України, що призвели до докорінних перетворень. Вивчено вплив зовнішніх факторів на діяльність поштового зв'язку у сучасному інформаційному просторі, які мають значний вплив на економічне і соціальне формування майбутньої діяльності поштового зв'язку України. Висвітлено потужний фактор впливу на трансформацію і формування майбутньої поштової індустрії. Що стосується процесу надання послуг та процесу трансформації через активне використання інформаційних технологій, що призвело до значного підвищення якості надання послуг поштового зв'язку. Комплексний аналіз допоміг з'ясувати в повному обсязі процес розвитку та надання послуг поштового зв'язку України в умовах впровадження інформаційних технологій, а також під кутом інформатизації розглянуто особливості його соціально-економічного і суспільного становища, як характерного історико-культурного осередку, що значною мірою визначає головні тенденції та особливості організації поштової справи в умовах впровадження інформаційних технологій.

Здійснено аналіз українсько-польського напрямку роботи Кіровоградської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Д. і. Чижевського. Обласна універсальна наукова бібліотека ім. Д. І. Чижевського тісно співпрацює з Об'єднанням поляків Кіровоградщини "Полонія" ім. К. Шимановського, зі Спілкою поляків в Україні та Публічною бібліотекою ім. Тадеуша Микульського у Вроцлаві. Свою діяльність вони спрямовують на збереження та відродження культурної спадщини та національних традицій, на розвиток партнерських зв'язків між українцями та поляками. Виокремлено важливі складові українсько-польського вектору роботи: проведення конференцій, фестивалів, зустрічей, виставок, презентацій, концертних програм, демонстрація художніх та документальних фільмів, організація курсів вивчення польської мови тощо. Окрему увагу приділено виданням українсько-польської тематики - статті, нариси, монографії, а також колекції польських друкованих документів, серед яких: рукописи, стародруки, рідкісні книги XVIII - початку ХХ ст. Обгрунтовано важливість бібліотечних корпорацій, призначення яких полягає в збагаченні інформаційних ресурсів кожної бібліотеки через взаємообмін інформацією та створенні єдиного інформаційного простору. Запропоновано ряд перспективних напрямків діяльності бібліотеки на національному та міжнародному рівнях.

Проаналізовано вартість та норми споживчого кошика сучасного українця, досліджено загальний рівень купівельної спроможності населення та розміри мінімальної заробітної плати за останні п'ять років (2013 р. - початок 2018 рр.). Мета дослідження - на основі комплексного аналізу опублікованих нормативних документів та наукової літератури проаналізувати рівень життя працюючого населення України. Методологічна база дослідження грунтується на основі наукового та об'єктивного підходу до висвітлення поставлених завдань при поєднанні з науково-аналітичними методами дослідження. Основу для розрахунку прожиткового мінімуму ключових соціальних і демографічних груп населення становить вартість мінімальних наборів продуктів харчування, послуг та непродовольчих товарів, які зазвичай називаються споживчим. Аналіз рівня купівельної спроможності населення України на сучасному етапі розвитку держави (2013 - початок 2018 рр.) дозволив визначити особливості життєвого рівня людей та може бути корисним при формуванні соціально-економічної політики. За визначений період спостерігається стрімка загальна тенденція зростання цін на всі без виключення соціально значущі товари. Середня українська родина понад половину своїх доходів змушена витрачати на продукти харчуванння. До того ж, якщо розмір середньої заробітної плати зріс з 2013 р. до 2018 р. на майже 41 %, то порівняно з січнем 2013 року станом на початок 2018 року вартість набору основних продуктів в Україні зросла на 126 %. Варто зазначити, що мова йде про розрахунок на одну людину лише найнеобхіднішого мінімуму продуктів харчування. За даними ООН, середня вартість споживчого кошика для однієї працездатної особи має становити 17 $ на день, при цьому, якщо людина отримує заробітну плату близько 510 $ на місяць (17 $ 30 днів), то вона перебуває на межі бідності (Аналітична довідка). Тобто, виходячи з розміру середньої заробітної плати громадянина в Україні у 2018 р. (262,2 $ (на 1 січня 2018 р. курс гривні до долара складав 28,0672 (Курс НБУ на 01.01.2018)) на свої потреби в день українець, в середньому, може витратити лише 8,7 $, що майже вполовину менше від показника встановленого ООН. Якщо зважати на те, що середню заробітну плату отримує близько половини населення країни, навіть ця статистика свідчить, що працююче населення перебуває вже не на межі бідності, а далеко за її межами. Висновки й узагальнення виконаного дослідження свідчать про те, що на 27-му році незалежності Україна, попри великий потенціал і ресурси, залишається однією із найбідніших країн у світі, а більшість українців перебуває за межею бідності.

Розглянуто актуальні проблеми впровадження і використання мультимедійних технологій у процесі навчання студентів. Проведено аналіз сучасного досвіду використання мультимедійних презентацій, який використовують викладачі кафедри історії та документознавства Національного авіаційного університету. У мультимедійних технологіях одночасно використовують кілька інформаційних середовищ: графіку, текст, відео, фотографію, анімацію, звукові ефекти, високоякісний звуковий супровід. Це є сучасним прикладом використання у навчальному процесі відомих ефективних принципів наочності й доступності. Мультимедійні документи можуть містити мовні тексти, статичні графічні зображення, окремі звукові та музичні ефекти супроводу, спеціальну анімаційну графіку, демонструвати кіно-фото-фонофрагменти. Основні відмінності інноваційних засобів мультимедіа - це інтерактивність, вільна інтерпретація і комунікабельність. Мультимедійні презентації є сучасним зручним і ефектним способом надання студентам інформації. Комплексне поєднання мовного тексту з динамікою руху, звуком і графічним зображенням. малюнком активно впливає на органи людського сприйняття - слух і зір. Поєднання візуальної й аудіальної інформації активізує мислення й пам'ять студентів, дозволяє довше утримують їхню увагу, надавати значно більші обсяги інформації. Викладачі та студенти повинні використовувати мультимедіа. Викладачі повинні навчити студентів створювати презентації, сформувати у них навички оформлення та демонстрації матеріалу. Обгрунтовано переваги використання інформаційних технологій у порівнянні з традиційними формами підготовки студентів. Розглянуто досвід використання мультимедійних презентацій на лекціях і практичних заняттях, у науково-дослідницькій роботі студентів, під час захисту дипломних робіт. Визначено основні вимоги до структури презентації, вибору шрифту, кольору слайдів, анімаційних ефектів. Доведено, що використання інформаційних технологій у навчанні студентів забезпечує високий професійний рівень. Запропоновано методичні рекомендації для створення мультимедійних презентацій.

Здійснено стислий історичний огляд застосування заорювання в грунт зеленої маси рослин або сидерації в якості зеленого добрива. Акцентовано увагу щодо надмірної сучасної інтенсифікації сільськогосподарських угідь, застосування монокультур що негативно впливає на родючість грунтів, якість урожаю та погіршення екологічних умов загалом. Детально розглянуто методологію практичного використання алелопатичних підходів, а також перспективи і шляхи подальшого їх використання у науковій агрономії, рослинництві, лісівництві, луківництві та інших прикладних біологічних науках. Проаналізовано наукові напрями з проблем алелопатії, надано коротку характеристику розробкам, що проводилися вітчизняними вченими у другій половині XX - початку XXI ст. Зроблено висновки, що використання отрутохімікатів, мінеральних добрив тощо сприяє руйнації природних зв'язків, збіднює біорізноманіття в агроценозах, посилює негативний вплив на грунт, що відбивається на всіх взаємодіючих складових агроландшафтів. Наголошено на необхідності зміни сучасної агрохімічної концепції землеробства на агробіологічну.

Проаналізовано і систематизовано здобутки професора В. Ф. Ніколаєва (1889 - 1973) в галузі субтропічного рослинництва в 1920 - 1930-і рр., зокрема таких рослин як азиміна, акація, гваюла, евкаліпти тощо. За результатами дослідження В. Ф. Ніколаєв перший визначив значний поліморфізм гваюли, описавши власну класифікацію форм гваюли, яка до сьогодні залишається незмінною. На основі аналізу публікацій В. Ф. Ніколаєва встановлено, що у період його діяльності в Сухумському відділенні ВіПБ і НК розкрився талант ученого як фахівця-ботаніка субтропічної флори. Результати його досліджень мали велике практичне значення і сприяли економічному розвитку країни. Праці вченого, присвячені вирішенню зазначеної проблеми, є високоінформативними, певною мірою актуальні й дотепер. Автором досліджено участь В. Ф. Ніколаєва в експедиції на чолі з Ю. М. Вороновим в Центральній та Південній Америці з метою відшукати там такі каучуконосні рослини, які можна було б ефективно вирощувати на півдні СРСР. Розвиток народного господарства і потреби армії актуалізували пошук сировини для виготовлення гуми. Відслідковано провідні напрями дослідницьких практик ученого в м. Сухумі та м. Душанбе (Таджикистан) в галузі субтропічних культур. Поряд з дослідницькою роботою розкривається його професійна біографія на посадах професора, завідувача кафедри субтропічних технічних культур Сухумського інституту субтропічних культур.

Розглянуто сучасні історіографічні джерела як складову наукової комунікації з проблем державного регулювання грошового обігу та діяльності фінансово-кредитних установ у Наддніпрянській Україні в пореформений період. Наголошено, що саме в наукових працях розглядаються актуальні та дискусійні питання, а автори через свої дослідження комунікують із іншими дослідниками, намагаючись аргументувати свою точку зору. Доведено, що проблеми грошового обігу та діяльності банківсько-кредитних установ на теренах Наддніпрянської України в пореформену добу стали предметом дослідження в працях багатьох сучасних науковців. Проте окремі питання грошового обігу в губерніях Наддніпрянської України, зокрема, особливості грошових реформ, купівельна спроможність грошей, ставлення населення до грошових знаків та боротьба владних інститутів із фальшивомонетництвом, усе ж залишаються недостатньо дослідженими в сучасній історіографії. У той же час вивченням проблем банківської діяльності займаються не лише історики, а й юристи та економісти. Це пов'язано із прикладним характером подібних досліджень, адже вивчення досвіду функціонування банківських установ, часом навіть негативного, може враховуватися в розв'язанні проблем сучасності, на чому і наголошують фахівці. Отже, проблеми грошового обігу та діяльності банківсько-кредитних установ на теренах Наддніпрянської України в пореформену добу відображені в низці історіографічних джерел, які становлять собою надзвичайно важливу складову сучасної наукової комунікації.

Розглянуто поняття "інформаційна культура" та підходи до її формування. Проаналізовано інформаційну культуру особистості як умову успішної адаптації людини до життя в інформаційному суспільстві, як складову частину загальної культури, що орієнтована на інформаційне забезпечення людської діяльності. Увагу приділено проблемі формування інформаційної культури особистості майбутнього фахівця в процесі навчання в закладі вищої освіти, зокрема майбутнього документознавця, для якого інформаційна культура є невід'ємним компонентом його професійної компетентності. Представлено діяльність бібліотеки закладу вищої освіти як центру накопичення і зберігання суспільно значущих масивів інформації. Проведено аналіз процесу взаємодії бібліотеки вищого закладу освіти (на прикладі бібліотеки Центральноукраїнського національного технічного університету) і користувачів інформаційних ресурсів у сучасних умовах, що виникають під впливом розвитку інформаційних технологій у бібліотечній сфері та освіті в цілому. Наголошено на важливості місця бібліотеки в інформаційному просторі та її ролі в процесі підготовки фахівців нової формації. Акцентовано увагу на діяльності бібліотеки ЦНТУ щодо формування інформаційної культури майбутніх фахівців документно-інформаційної сфери з урахуванням їхніх навчальних та науково-дослідницьких потреб. Визначено заходи інформаційно-бібліографічного та навчально-виховного характеру, організаційно-педагогічні умови ефективної роботи бібліотеки з формування інформаційної культури майбутнього документознавця. У висновках наголошено, що завданням сучасної освіти є створення умов для розвитку інформаційної культури особистості, яка забезпечить уміння орієнтуватися в інформаційному просторі, отримувати інформацію та оперувати нею відповідно до власних потреб і вимог сучасного інформаційного суспільства. Означено перспективні напрямки діяльності бібліотеки закладу вищої освіти з формування інформаційної культури майбутнього фахівця, зокрема, подальше використання інноваційних технологій в організації роботи та формування електронних ресурсів на вимогу навчального процесу та наукової діяльності університету.

За умов геополітичних, соціально-економічних викликів XXI ст. розкрито особливості діяльності національних меншин України в період неоголошеної російсько-української війни. Проведений комплексний аналіз етнополітичної ситуації на території України 2014 - 2018 рр. Визначено, що одним із напрямків деструктивної активності Угорщини в Закарпатській області залишається підтримка освітніх проектів. Доведено, що загострення конфліктних ситуацій за участю національних меншин України не відбувається без зовнішньополітичного вплив Російської Федерації на країни члени ЄС. Зосереджено увагу на українсько-польських міждержавних відносинах в етнонаціональній сфері. Поляки в Україні та українці в Польщі виступали надійним містком українсько-польського порозуміння. Польська національна меншина в Україні є толерантною до суспільно-політичних трансформацій в Україні та не конфліктною з огляду на зовнішньополітичні впливи Російської Федерації. Водночас у досліджуваний період погіршилася ситуація з дотриманням прав національних меншин в анексованому Росією Криму. Відзначено, що утвердження європейських цінностей в Україні в суспільно-політичному, економічному, світоглядному вимірах в умовах зовнішніх викликів консолідувала український народ, проте не зняла протиріччя в політичній надбудові держави, які на тлі "гібридної війни" підживлюються військовими кураторами, прихованими симпатиками "русского мира", відвертими адептами прикордонної імперії.

Досліджено інформаційну безпеку як передумову захисту вітчизняного інформаційного контенту, оскільки інформаційний фактор відіграє важливу роль у державотворенні та відстоюванні інтересів держави. Глобалізація масмедійних процесів, поширення і набуття популярності так званих цифрових медіа зумовили значне посилення впливу засобів масової комунікації на формування в суспільстві не тільки уявлень, установок, ціннісних орієнтацій та загальної картини світу, але й суспільної та індивідуальної свідомості в цілому. Особливе місце в цьому спектрі суспільних відносин займають проблеми забезпечення інформаційної безпеки. За підсумками теоретичного аналізу наукових поглядів сучасних дослідників, зроблено висновок, що сьогодні під інформаційною безпекою розуміється кілька принципово різних за своєю природою завдань, а саме: захист ІТ-інфраструктури країни (так званого кіберпростору); протидія спеціальним операціям (провокаціям, диверсіям), здійснюваним за допомогою масмедіа; протидія ворожому (цілеспрямованому і деструктивному) ідеологічному впливу; протидія деструктивним впливам, які здійснюються за допомогою масмедіа (різного роду "токсичний" контент на зразок реклами деструктивних культів, жорстокості, девіантної поведінки) (іБУ, 2014). Кожне з цих завдань характеризується різним співвідношенням об'єктивних і суб'єктивних факторів. Інформаційна безпека - стан захищеності інформаційного середовища суспільства, що забезпечує його формування, використання і розвиток в інтересах громадян, організацій, держави. Загрози інформаційної безпеки - це зворотний бік використання інформаційних технологій. Джерелами таких загроз та викликів можуть бути міжнародні злочинні групи хакерів, окремі підготовлені у сфері ІТ злочинці, іноземні державні органи, терористичні угрупування, недержавні організації, політичні структури та неформальні об'єднання екстремістського спрямування, транснаціональні корпорації та фінансово-промислові групи тощо. Сучасна нормативно-правова база не охоплює всі основні елементи, необхідні для ефективної протидії інформаційним загрозам в Україні. У той же час, враховуючи багатогранність та комплексність означеної проблеми, варто обумовити подальшу необхідність наукових досліджень механізмів забезпечення інформаційної безпеки в Україні.

Розглянуто історико-джерелознавчий аспект дослідження документів зі прав власності на природні угіддя та господарські об'єкти "Задніпрських місць" Гетьманщини, як складової частини джерел з історії заселення та господарського освоєння цієї території протягом ХVII - першої половини ХVIII ст. Визначено, що з початку 40-х рр. ХVIII ст. генеральна старшина Гетьманщини та полкова старшина Миргородського і Полтавського полків за схваленням російського імперського уряду на задніпровській території посилюють та поширюють політику колонізації в її глиб, від річок Дніпра і Тясмину, в напрямку річок Синюхи і Бугу. Та визначним чинником заселення та господарського освоєння території "Задніпрських місць", була так звана "народна колонізація", так як переважна більшість документів із прав власності належить рядовим козакам, але під постійним контролем з боку козацької полкової та сотенної старшини Гетьманщини. У результаті узагальнення існуючих у документах з прав власності відомостей підтверджено той факт, що попервах "грунти" (в це широке поняття в період ХVII - першої половини ХVIII ст. входили земельні, водні, лісові природні угіддя) відходили до посадових осіб, козацької старшини, козаків та поселян на правах займанщини, або надавалися за службу, а пізніше вже почали і продаватися, передаватися в спадок, даруватися. Всі ці операції потрібно було юридично закріпити, тобто отримати письмове підтвердження від міських, сотенних, полкових, генерального урядів. Таким чином, на руках у власників з'являються посвідчувальні документи про право власності на "грунти" - урядові кріпості, купчі, універсали, духовні та дарчі записи та ін. Дослідження документів із прав власності на задніпровські "грунти" Миргородського і Полтавського полків, дають нам можливість скласти певне уявлення про право власності - володіння, користування та розпоряджання природніми угіддями та господарськими об'єктами, юридичний процес при переході права власності на них протягом ХVII - першої половини ХVIII ст. Документи містять багатий фактичний історичний, юридичний, економічний, філологічний, топонімічний, іменний та генеологічний матеріали.