Поліпшення доступу до послуг із планування сім'ї та репродуктивного здоров'я у всьому світі може допомогти запобігти материнській смерті та зменшити кількість небажаних вагітностей. Щороку приблизно 295 тис. жінок помирають від ускладнень під час вагітності та пологів. Така ситуація простежується майже в усіх країнах із низьким і середнім рівнем доходу. Доступ до послуг із планування сім'ї та репродуктивного здоров'я має вирішальне значення для здоров'я жінок і дітей у всьому світі. Близько третини материнських смертей можна було б уникнути щорічно, якби жінки, які не хотіли завагітніти, мали доступ до ефективної контрацепції та використовували її. У всьому світі 218 млн жінок мають незадоволену потребу в сучасній контрацепції. Уряди розвинених країн підтримують глобальні зусилля протягом понад 50 років щодо формування та збереження репродуктивного здоров'я у світі. Дані свідчать, що пандемія COVIDD19 негативно вплинула на доступ до медичних послуг щодо збереження репродуктивного здоров'я, спричинивши певний збій в основних послугах, і призвела до приблизно 1,4 млн незапланованих вагітностей. Пом'якшення навантаження та забезпечення доступу до основних послуг, які надаються глобальними програмами під час пандемії, що триває, є постійним викликом для світової спільноти. За останнє десятиліття значно поліпшилися якість та обсяг медичних послуг щодо репродуктивного здоров'я. Однак підтримка та розширення заходів, спрямованих на вирішення проблем репродуктивного здоров'я, мають залишатися в пріоритеті державної політики, а проактивна первинна медична допомога має бути центральною ланкою в здійсненні заходів профілактичного характеру, оскільки слабке репродуктивне здоров'я має значний вплив на смертність населення, захворюваність і добробут у цілому, і призводять до значних витрат на охорону здоров'я та бюджети місцевих органів влади. Вищевказане засвідчує, що формування та збереження репродуктивного здоров'я обумовлює необхідність підвищення ефективності надання медичної допомоги, забезпечення відповідного рівня соціального забезпечення, що в результаті забезпечить розвиток української нації та сталий розвиток держави. Мета роботи - теоретично обгрунтувати державну політику щодо збереження репродуктивного здоров'я та вироблення практичних рекомендацій щодо вдосконалення її реалізації. Встановлено, що питання формування усвідомленого батьківства має стати одним із першорядних завдань, які потребують комплексного вирішення та формування виваженої державної політики. Формування відповідального та усвідомленого батьківства має починатися зі шкільних років, оскільки зазначена проблема тісно переплітається з питаннями репродуктивного здоров'я та у кінцевому підсумку значно впливатиме на загальний рівень суспільного здоров'я української нації. Окреслено пріоритетні напрями розвитку державної політики щодо збереження репродуктивного здоров'я в Україні. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.

Узагальнено сучасні наукові погляди на основні ланки патогенезу, критерії діагностики та методи профілактики гестаційних ускладнень у жінок із метаболічним синдромом (МС). Мета дослідження - проведення аналізу сучасних вітчизняних і зарубіжних досліджень щодо вивчення патогенетичних механізмів впливу компонентів МС на розвиток гестаційних ускладнень, методів їх діагностики та профілактики у жінок із МС. Доведено, що компоненти МС асоціюються з розвитком ускладнень вагітності, таких як прееклампсія, затримка росту плода та макросомія, гестаційний діабет, передчасні пологи, внутрішньоутробна загибель плода, звичне невиношування вагітності. За ознакою спільного патогенезу вище перелічені ускладнення відносяться до групи "великих акушерських синдромів". Показано, що вагітні з МС входять до групи високого ризику по виникненню "великих акушерських синдромів" і потребують своєчасного призначення профілактичних заходів щодо їх зниження. Майже всі наукові дослідження продемонстрували важливість регулювання метаболічних процесів в організмі жінки з МС ще на етапі преконцепційного періоду. Повідомляється, що модифікація способу життя, яка спрямована на зниження маси тіла шляхом призначення збалансованої гіпокалорійної дієти в поєднанні з фізичними вправами та застосуванням поведінкової терапії призводить до поліпшення наслідків вагітності як для матері, так і для дитини. Встановлено, що проблема МС у жінок репродуктивного віку залишається актуальною в сучасній медицині та, враховуючи свою соціальну значимість, вимагає подальших досліджень в аспекті вивчення патогенезу, ранньої діагностики та профілактики зазначеної патології, оскільки це може значно покращити в майбутньому стан вагітної та позитивно вплинути на перебіг вагітності та пологів.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р716.2

Рубрики:

Патологічне акушерство

Шифр НБУВ: Ж23282 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Демографічна ситуація в Україні свідчить про глибоку демографічну кризу. Незважаючи на те, що більшість подружніх пар бажають мати дітей, все ж часто відкладають цю подію на пізніший репродуктивний період життя. Але без сумніву кожна пара бажає мати здорову дитину. Важливим заходом, який допомагає жінкам завагітніти та виносити здорову дитину, є ефективна прегравідарна підготовка, що проводиться для збереження та реабілітації репродуктивного здоров'я подружньої пари з особливим акцентом на профілактику можливих ускладнень ще на стадії планування вагітності. Серед основних чинників, які впливають на стан здоров'я населення, Всесвітня організація охорони здоров'я виділяє спосіб життя. Тому вже на етапі планування вагітності важливим моментом є відмова від шкідливих звичок, фізична активність, раціональне харчування та ефективна організація статевого життя. Аліментарна недостатність вітамінів і традиційна сезонність харчування в Україні часто не надають змоги забезпечити повноцінний мікронутрієнтний статус в організмі майбутніх батьків, особливо в зимово-весняний період. Тому для жителів України є актуальним застосування полівітамінних комплексів, у тому числі фолієвої кислоти, як під час прегравідарної підготовки, так і впродовж вагітності, а потім і під час лактації. З метою виключення будь-якої патології, яка може зашкодити майбутній матері та її дитині, подружня пара має бути раціонально обстежена та оздоровлена під час прегравідарної підготовки. Також майбутні батьки мають уникати будь-яких шкідливих впливів на їхній організм, як на роботі, так і в побуті. Вторинна профілактика захворюваності та смертності матері та дитини полягає в ранній пренатальній діагностиці, яка зараз активно розвивається у світі та Україні. Не менш важливим аспектом антенатальної охорони плода є формування психологічного здоров'я майбутньої людини. Тому, впровадження фізіопсихопрофілактичної підготовки кожної подружньої пари до народження дитини з залученням перинатальних психологів є надзвичайно актуальним в умовах сьогодення. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.

Безпліддя є вагомою демографічною та соціально-економічною проблемою в сучасному світі, для вирішення якої застосовуються допоміжні репродуктивні технології. Враховуючи зниження репродуктивного потенціалу населення, актуальність проблеми безпліддя надалі зростає, що обумовлює пошук нових методів підвищення успішності допоміжних репродуктивних технологій. Мета роботи - проаналізувати фактори впливу, зокрема антропометричні, та дані акушерсько-гінекологічного анамнезу на ризик невдалої імплантації в жінок із безпліддям, яким проведено запліднення in vitro. Обстежено 106 жінок зі встановленим діагнозом безпліддя, які отримували лікування з застосуванням додаткових репродуктивних технологій у період з вересня 2019 р. по лютий 2021 р. Контрольну (1-шу) групу становили жінки, які отримували лікування безпліддя за стандартною схемою: контрольована оваріальна стимуляція, забір гамет, інтрацитоплазматична ін'єкція сперматозоїда та ембріотрансфер. До основної (2-ї) групи ввійшли пацієнтки, які до стандартної схеми лікування додатково отримували антиагреганти, антикоагулянти та внутрішньовенні імуноглобуліни класу G. У дослідженні не виявлено відмінностей у двох досліджуваних групах за показниками віку, зросту, ваги, індексу маси тіла, менархе, тривалості менструації, коїтусу (p >> 0,05). Після лікування не досягнуто результату у 29 (53,7 %) жінок 1-ї групи та у 21 (40,4 %) пацієнтки 2-ї групи. Під час аналізу виявлено наступні фактори. Зв'язок (p = 0,028) ризику невдалої імплантації з віком пацієнтки. Зі збільшенням віку ризик зростав, ВШ = 1,11 (95 % ДІ 1,01 - 1,21) на кожний рік, зі збільшенням зросту пацієнтки ризик знижувався (p = 0,006), ВШ = 0,85 (95 % ДІ 0,76 - 0,96) на кожний сантиметр, зі збільшенням кількості статевих актів на тиждень ризик зростав (p = 0,012), ВШ = 1,71 (95 % ДІ 1,12 - 2,60) на кожну одиницю. Успішність імплантації в разі застосування аспірину, низькомолекулярних гепаринів, внутрішньовенних імуноглобулінів у комплексній терапії є вищою у порівнянні зі стандартним лікуванням безпліддя (p = 0,049), ВШ = 0,37 (95 % ДІ 0,14 - 0,99). У дослідженні виявлено вплив віку, зросту жінки та кількості статевих актів на імплантацію. Встановлено, що застосування аспірину, низькомолекулярних гепаринів, внутрішньовенних імуноглобулінів класу G як доповнення до стандартної схеми лікування безпліддя шляхом запліднення in vitro в дослідженні позитивно впливає на результативність імплантації. Дослідження виконано відповідно до принципів Гельсінської декларації. Протокол дослідження ухвалено Локальним етичним комітетом зазначеної установи. На проведення досліджень отримано інформовану згоду жінок. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.

Безперервна медична освіта (БМО), або безперервний професійний розвиток (БПР), що наразі впроваджується в Україні, є навчанням упродовж усієї професійної кар'єри, яке надає змогу медичним працівникам ефективно виконувати професійні обов'язки з найкращими результатами. Це досягається завдяки злагодженій співпраці акредитаційних органів, провайдерів або організаторів БПР і медичних фахівців, а також шляхом упровадження ефективної моделі акредитації, яка і буде забезпечувати надання провайдерами належної освіти медичним працівникам. Мета роботи - описати основні принципи освітньої діяльності в межах БПР, що базується на моделі акредитації провайдерів БПР, яка наразі є загальновизнаною та найефективнішою у світі. Рекомендації можуть бути використані учасниками БМО/БПР або зацікавленими сторонами, які націлені на активну участь у впровадженні нової системи акредитації. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.

Гестаційний цукровий діабет (ГД) - надзвичайно поширене захворювання, рівень якого продовжує стрімко зростати. Перенесений жінкою ГД значно підвищує ризик розвитку тяжкої хронічної патології в матері та дитини в подальшому, що спричиняє втрату здоров'я молодого працездатного населення та майбутніх поколінь. Наведено огляд літератури, присвячений профілактиці ГД під час вагітності, а також скринінгу та діагностиці захворювання, з метою подальшого розроблення методів щодо поліпшення перебігу вагітності, розродження та життя матері та дитини за ГД, можливо, за умови якнайбільш раннього виявлення порушень і повної корекції вуглеводного обміну. Для профілактики розвитку ГД у період вагітності потрібно виявити фактори ризику цього захворювання, усунути деякі з них, а також не допустити появи нових. До ризик-факторів захворювання належить надлишкова маса тіла та ожиріння, патологічне (надмірне) збільшення маси тіла в I - II триместрі вагітності, обтяжена спадковість із цукрового діабету (ЦД) 2-го типу, гіподинамія, літній вік, куріння, стрес, полікістоз яєчників, гіпертонічна хвороба, гіпотиреоз, застосування глюкокортикостероїдів незадовго до і/або під час вагітності; етнічна належність, генетичні фактори. Для попередження розвитку ГД у всіх жінок із ранніх термінів вагітності рекомендують: раціональне харчування; контроль за збільшенням маси тіла; регулярне помірне фізичне навантаження, лікувальну фізкультуру (за відсутності загрози невиношування вагітності, передлежання плаценти та деяких інших ускладнень); максимальне обмеження стресових ситуацій, достатній нічний сон, раціональний режим дня; відмову від шкідливих звичок. Так, у ході дослідження встановлено важливість ранньої діагностики та скринінгу ГД у вагітної внаслідок зв'язку ЦД зі збільшенням частоти ускладнень вагітності, дитячої перинатальної захворюваності та смертності до популяційного рівня. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р715.4-433.8 + Р716.11с

Рубрики:

Хвороби матки і шийки матки

Шифр НБУВ: Ж23282 Пошук видання у каталогах НБУВ 

This is the fourth edition of this guideline. The first, published in 2001, was entitled Placenta Praevia: Diagnosis and Management; the second, published in 2005, was entitled Placenta Praevia and Placenta Praevia Accreta: Diagnosis and Management; and the third, published in 2011, was entitled Placenta Praevia, Placenta Praevia Accreta and Vasa Praevia: Diagnosis and Management. The management and diagnosis of vasa praevia is addressed in Green-top Guideline No. 27b.

Прееклампсія (ПЕ) є однією з найважливіших проблем сучасного акушерства. Існує думка, що природа ПЕ різна в разі її початку до або після 34 тиж. вагітності. Ранній початок ПЕ корелює з високим рівнем неонатальної захворюваності та смертності, материнськими ускладненнями. Будучи мультифакторіальним захворюванням, ПЕ має ряд генів схильності, залучених до складного процесу регулювання різноманітних функцій ендотелію. Наведено огляд сучасної медичної літератури щодо етіології та патогенезу ПЕ. Для детальнішого розуміння патогенезу розглянуто кожний фактор анпогенезу окремо, а також варіації генів, що їх кодують, і вплив саме цих факторів на розвиток ПЕ. Мета роботи - уточнити причини розвитку ПЕ, роль своєчасної діагностики генетичних поліморфізмів і маркерів анпогенезу для побудови алгоритму діагностики та прогнозування розвитку ПЕ. Встановлено, що основним патогенетичним моментом у розвитку ПЕ є відсутність реконструкції зони стику спіральних артерій і трофобласту, що відображає дефект глибокої плацентації. Це спричиняє підвищену продукцію судинозвужувальних медіаторів від початку вагітності та прогресивне їх збільшення з терміном вагітності. Це не надає змоги сформувати адекватний матково-плацентарний кровотік, що призводить до відносної гіпоксії в трофобластичній тканині, викликаючи тим самим оксидативний стрес усієї плаценти. Таке явище надалі компрометує плацентарний ворсинчастий анпогенез і призводить до дисбалансу продукції анпогенних та антианпогенних факторів росту. Доведено, що поліморфізм у генах анпогенезу погіршує пато-морфологічні стани, обумовлені ПЕ. Це пояснюється генетично запрограмованим зниженням вироблення саме анпогенних факторів що посилює вищезазначений дисбаланс. Саме тому комплексне генетичне обстеження жінки на етапі прегравідарної підготовки надасть змогу прогнозувати ризик розвитку ПЕ. Такий прогноз забезпечить можливість більш раннього призначення препаратів, здатних поліпшити ефекти первинної плацентації та знизити показники гестаційних ускладнень і перинатальних втрат. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.

Мета роботи - оцінити ефективність впровадженого алгоритму лікувально-профілактичних заходів шляхом аналізу перебігу вагітності, пологів і стану новонароджених за багатоплідної вагітності після допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ); оцінити зміни біохімічних маркерів дисфункції ендотелію в разі виявлення доклінічних проявів прееклампсії у вагітних із багатоплідною вагітністю після ДРТ. Проведено проспективне дослідження вагітних дихоріальною диамніотичною двійнею після ДРТ: I (основна) група - 35 вагітних двійнею, яким запропоновано розроблений алгоритм спостереження; II (контрольна) група - 27 вагітних, яким проведено спостереження за загальноприйнятими методиками ведення багатоплідної вагітності. Статистичну обробку результатів дослідження проведено з використанням стандартних програм "Microsoft Excel 5.0" і "Statistica 6.0". Установлено, що запропонований алгоритм сучасних діагностичних і лікувально-профілактичних заходів надав змогу достовірно знизити частоту розвитку прееклампсії, акушерських і перинатальних ускладнень і може бути рекомендованим до застосовування у практичній охороні здоров'я. Дослідження антиангіогенного фактора sFlt-1 і проангіогенного фактора PLGF та їхнє співвідношення є перспективним у прогнозуванні та ранній діагностиці прееклампсії за багатоплідної вагітності після ДРТ. Використання Triage PIGF і sFlt-1/PLGF має широко впроваджуватися в практику акушерів-гінекологів як прогностичний маркер для вчасного розпізнавання прееклампсії для зменшення перинатальних ускладнень, як з боку матері, так і з боку плода. На підставі відслідковування динаміки зростання співвідношення sFlt-1/PLGF можна спрогнозувати ранній розвиток прееклампсії навіть без клінічних симптомів і прийняти рішення про можливість пролонгування вагітності або потребу термінового розродження. Дослідження виконано відповідно до принципів Гельсінської декларації. Протокол дослідження ухвалено Локальним етичним комітетом зазначеної в роботі установи. На проведення досліджень отримано інформовану згоду жінок. Автор заявляє про відсутність конфлікту інтересів.

Шифр НБУВ: Ж23282 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Шифр НБУВ: Ж23282 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Шифр НБУВ: Ж23282 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Шифр НБУВ: Ж23282 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Основними гестаційними ускладненнями у вагітних, які мали поєднану трубно-перитонеальну з ендокринною безплідність в анамнезі є невиношування, гіпертензивні та метаболічні розлади. Адекватне вирішення завдань профілактики різних акушерських ускладнень стало можливим шляхом розроблення методів прогнозування з застосуванням у клініках комп'ютерних технологій. Мета роботи - розробити алгоритм прогнозування передчасних пологів, розвитку істміко-цервікальної недостатності (ІЦН), гестаційної гіпертензії та гестаційного діабету у вагітних із поєднаною безплідністю в анамнезі. Основні групи: 1-ша група - 155 вагітних, які мали в анамнезі ендокринну безплідність; 2-га група - 245 вагітних, які мали в анамнезі безплідність трубно-перитонеального генезу; 3-тя група - 83 вагітні, які мали в анамнезі поєднану безплідність трубно-перитонеального генезу з ендокринним; а також контрольна група, 4-та - 89 здорових вагітних, які не мали безплідності в анамнезі. Розроблено алгоритм прогнозування основних гестаційних ускладнень: гіпертензивних і метаболічних розладів, невиношування вагітності (ІЦН, передчасні пологи) тільки в найтяжчої категорії вагітних (3-тя група). Для прогнозування акушерських ускладнень обрано метод лопстичної регресії, що надає змогу будувати статистичну модель для прогнозування ймовірності настання події за існуючими даними. Зі збільшенням віку та за наявності тупого шийково-маткового кута на ультразвуковій цервікометрії ризик передчасних пологів різко зростав. У разі підвищення індексу маси тіла (ІМТ), збільшення 17-ОП загального тестостерону, кортизолу ризик передчасних пологів теж зростав. У разі зміни дигідротестостерону (ДГТ) і тиреотропного гормону (ТТГ) не було значного зростання ризику передчасних пологів. У разі збільшення індексу вільного тестостерону (ІВТ) ризик передчасних пологів, навпаки, знижувався. Зі збільшенням віку та ІМТ ризик гестаційної гіпертензії різко зростав. У разі збільшення 17-ОП, загального тестостерону, кортизолу ризик гестаційної гіпертензії теж зростав, але вплив цих показників був значно меншим. У разі зміни ТТП ІВТ не було значного збільшення ризику гестаційної гіпертензії. Наявність анемії та тупого шийково-маткового кута ультразвуковій цервікометрії не впливала на ризик гестаційної гіпертензії. Зі збільшенням віку, ІМТ та за наявності підвищеного глюкозотолерантного тесту (ГТТ) ризик гестаційного діабету різко зростав. За збільшення 17-ОП, загального тестостерону, кортизолу, ТТГ ризик гестаційного діабету теж зростав. У разі збільшення ІВТ ризик гестаційного діабету, навпаки, знижувався. Встановлено, що розроблений алгоритм прогнозування (модель бінарної лопстичної регресії) надає змогу передбачити розвиток передчасних пологів - у 73,43 % (p = 0,019938) вагітних; ІЦН - у 91,30 % (p = 0,00004) вагітних; гестаційного діабету - у 80,43 % (p = 0,00004) вагітних; гестаційної гіпертензії - у 82,61 % (p = 0,00322) вагітних із поєднаною безплідністю в анамнезі. Визначені найбільш інформативні клініко-лабораторні показники прогнозування (вік, ІМТ, 17-ОП, ТТГ, загальний тестостерон, кортизол, ГТТ, шийково-матковий кут) надають змогу вдосконалити тактику ведення цих вагітних. Дослідження виконано відповідно до принципів Гельсінської декларації. Протокол дослідження ухвалено Локальним етичним комітетом зазначеної в роботі установи. На проведення досліджень отримано інформовану згоду жінок. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.

Шифр НБУВ: Ж23282 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Шифр НБУВ: Ж23282 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Погіршення репродуктивного здоров'я жінок обумовлює зростання частоти звернень до програм донації ооцитів і сурогатного (замінного) материнства. Формування в таких випадках алогенного плода пов'язане зі зміненим перебігом процесу імплантації та плацентації, що відображається в підвищеній частоті акушерських і перинатальних ускладнень. Вагомий вплив на перебіг вагітності пологів і післяпологового періоду має і психологічний статус цих пацієнток, що відрізняється від такого в жінок, які виношують власну дитину і/або проходили лікування безпліддя. Мета роботи - провести порівняльний клініко-статистичний аналіз соматичного та репродуктивного анамнезу, акушерських і перинатальних ускладнень у вагітних з алогенним плодом і вагітних, залучених до програм екстракорпорального запліднення (ЕКЗ) із власними ооцитами. Виконано клініко-статистичний аналіз медичної документації 200 пацієнток, розподілених на дві групи: I група - 150 вагітних, залучених до програм ЕКЗ bз формуванням алогенного плода, II група (контрольна) - 50 вагітних, яким здійснювалося ЕКЗ із використанням власних ооцитів жінки. Серед пацієнток з алогенним плодом реєструвалася достовірно нижча частка різних ускладнень соматичного та репродуктивного анамнезу, рівні акушерських і перинатальних ускладнень були порівнюваними або вищими щодо контрольної групи, критерії статистичної достовірності різниці виконувалися щодо показників гестаційної анемії, яка частіше реєструвалася в основній групі. Частота розроджень шляхом операції кесаревого розтину була достовірно нижчою серед вагітних з алогенним плодом. Показник середньої маси новонародженого основної групи був достовірно нижчим у порівнянні з контролем. Встановлено, що попри достовірно нижчу частоту виявлення факторів, що обтяжують соматичний і репродуктивний анамнез, пацієнтки з алогенним плодом характеризуються порівнюваними або вищими показниками частоти акушерських і перинатальних ускладнень, що вказує на необхідність проведення подальших досліджень щодо потенційних причин цього явища, особливостей функціонування фетоплацентарного комплексу та впливу психологічного статусу пацієнток для поліпшення алгоритму прегравідарної підготовки та антенатального супроводу. Дослідження виконано відповідно до принципів Гельсінської декларації. Протокол дослідження ухвалено Локальним етичним комітетом зазначеної в роботі установи. На проведення досліджень отримано інформовану згоду жінок. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.

Шифр НБУВ: Ж23282 Пошук видання у каталогах НБУВ