Обгрунтовано нову версію філософії природи, яка тематизує багатовимірний простір взаємодоповнювальних зв'язків концепту "природа" зі свідомістю, безсвідомим, культурою, освітою, наукою. Експліковано неусувне тяжіння людського духу до єдності з природою. Встановлено, що етичні концепції, фундовані екологією, життям як вищою цінністю, змістом глибинних шарів психіки, страхом як останньою та незаперечуваною очевидністю є регресивними, а тому не можуть бути дійсною внутрішньою цінністю турботи про буття природи. Доведено неправомірність універсалізації та широкого використання у філософському дискурсі концепції коеволюції природи та суспільства. Виявлено тенденції розвитку екології у контексті постмодерністського дискурсу та за умов смерті науки. Доведено генетичний зв'язок наукової картини світу з географічною картою та живописною картиною після винаходу перспективи як методу впорядковування простору. До наукового обігу введено поняття "перформанс світу" як концепт його образного представлення. Проведено концептуальний аналіз структури даного поняття. Сформульовано висновок, що інша субстанційність природи та культури, їх абсолютна сторонність, логічно й екзистенціально може бути подолана скасуванням концепту "картина світу", заміною його концептом "перформанс світу", що дозволить людському Я - суб'єкту, який пізнає, але тілесному та втіленому, творчо включитися в представлення живої природи.

Зроблено соціально-філософське дослідження дикої природи як складової функціонування сучасного соціуму. Визначено специфіку соціально-філософського аналізу феномена дикої природи. Висвітлено етапи понятійного розвитку дикої природи, категоріального кола, що розкривають її сутність; з’ясовують атрибути дикої природи. Надано характеристика етапів розвитку взаємин дикої природи та культурного ландшафту в історії людства. Досліджено вплив дикої природи на формування світоглядних настанов людини і уявлення її як священного простору. Визначено змістовність та спрямованість дикої природи як ресурсу соціального розвитку та причин екологічних кризових явищ в соціальних практиках. Розглянуто протистояння культурного ландшафту та дикої природи як проблему сучасності. Наголошено на збереженні дикої природи та оцінено дику природу як фактор розвитку економічного потенціалу регіонів. Окреслено екологічні перспективи людства.