Розкрито сутність екологічності свідомості особистості, обгрунтовано значення досліджуваного компонента як психологічної характеристики. Встановлено належність екологічності свідомості до суб'єктивного рівня функціонування психіки. Визначено місце екологічних цінностей у системі ціннісних орієнтацій особистості. Показано специфіку формування екологічності свідомості у осіб різного фаху. Виявлено, що представники гуманітарних професій характеризуються емоційно-оціночним, а природничих спеціальностей - функціонально-динамічним ставленням до екологічної реальності. Вперше визначено цілісність характеристик екологічності свідомості, що відображаються у варіативності її проявів у когнітивній (предметність, константність, структурованість), афективній (імпульсивність, рефлексивність), діяльнісній (динамічність, сталість, стійкість) та світоглядній (мотиви - цілі) сферах. Побудовано семантичний простір груп екологічних і неекологічних понять, здійснено реконструювання образу екологічної ситуації в свідомості особистості.

Увагу приділено теоретико-методологічному й емпіричному обгрунтуванню синергетичної концепції смислової регуляції екологічно релевантної поведінки. Емпірично вивчено роль екологічної позиції особистості як керувального параметра системи смислової регуляції екологічно релевантної поведінки, що заданий співвідношенням біосферних і грошово-утилітаристських смислів. Смислове підгрунтя екозберігальної поведінки становить екологічна стурбованість - властива біосферній екологічній позиції система смислових утворень, яка інтегрує афективний, когнітивний та екзистенціальний компоненти ставлення до екологічного оточення та визначає особистісну орієнтацію на екозбереження. Емпірично вивчено трансформації смислів екологічно релевантних дій залежно від екологічної ризик-рефлексії та зміни у осмисленні екологічної проблематики під впливом економічної кризи.