Вирішено науково-прикладне завдання що пов’язано з підвищення якості проведення екологічного моніторингу морських вод в акваторіях з підвищеним антропогенним навантаженням на основі застосуванням спеціалізованих суден з адаптивним управлінням для визначення площі шкідливих речовин за рахунок зняття проб для подальшої їх ліквідації. В ході проведення наукових досліджень отримано аналітичний вираз оцінки та шкали якості проведення екологічного моніторингу морського середовища, на основі якої визначається рівень забруднення. Запропоновано науково-методичний апарат, який відображено в методиці, що спрямована на проведення екологічного моніторингу спеціалізованим судном в акваторії моря в умовах розповсюдження шкідливих речовин для визначення площі ураження. Акцентовано, що особливістю запропонованої методики є корегування курсу спеціалізованим судном за рахунок удосконаленої системи адаптивного управління по маршруту руху з заданою динамічною точністю, що надає можливість підвищити точність отримання проб.

Розглянуто витоки екологічних засторог в історичних аспектах розвитку дипломатії миру і торгівлі, що мають ознаки взаємовпливу в контексті міжнародних економічних відносин.

Увагу приділено теоретико-методологічним і практичним аспектам вдосконалення системи державного управління у сфері інформаційного забезпечення еколого-економічної безпеки в Україні задля досягнення стратегії сталого розвитку держави й урахування фактичних змін клімату. Обґрунтовано концептуальні підходи до формування державної стратегії розвитку інформаційного забезпечення управління еколого-економічною безпекою України. Запропоновано систему управління інформаційним забезпеченням в умовах нової моделі ринку електричної енергії, зокрема у частині розділення інформаційних систем обленерго на окремі компанії (операторів систем розподілу та постачальників), запровадження нових форм розрахунків за спожиту електроенергію для фізичних і юридичних осіб на основі використання нової технології ринку інформаційних технологій "тонкий клієнт" на прикладі Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальиа компанія". Вдосконалено трактування поняття "інформаційне забезпечення управління еколого-економічною безпекою" як системної сукупності інституцій, структур, послідовних дій. форм і методів цілеспрямованого впливу держави на розвиток інформаційної системи еколого-економічної безпеки задля її стабілізації на національному рівні, запобігання глобальним змінам клімату, економії природних ресурсів, досягнення соціо-еколого-економічних ефектів відповідно до цілей сталого розвитку, що комплексно враховує усі складові національної безпеки: екологічну, політичну, економічну, військову, інформаційну. Поглиблено засади формування інформаційного ринку задля розвитку інформаційного суспільства, які дозволяють врахувати дію регулюючих тарифних інструментів відповідно до концепції сталого розвитку держави. Вдосконалено систему стратегічних напрямків державного управління інформаційними технологіями у процесі прийняття управлінських рішень задля гармонізації національного законодавства зі світовими вимогами, що значно сприятиме подальшій інтеграції України до світової системи безпеки. Розвинуто шляхи імплементації в Україні закордонного досвіду застосування механізмів державного управління у сфері інформаційного забезпечення управління еколого-економічною безпекою, що дозволять підвищити рівень національної безпеки України в цілому. Обґрунтовано основні тенденції державного регулювання розвитку інформаційного забезпечення управління еколого-економічною безпекою в Україні порівняно з розвинутими країнами світу, які передбачають можливість підвищення рівня енергетичної незалежності України від країн-експортерів енергоносіїв. На основі застосування методів прийняття інвестиційних рішень розроблено модель формування інформаційного ринку в умовах кліматичних змін, які дозволять визначити резерви підвищення рівня еколого-економічної безпеки України в цілому та її регіонів зокрема.

Висвітлено основні науково-теоретичні та методичні засади та особливості організації заповідної справи як галузі міжнародної природоохоронної діяльності. Розглянуто питання, пов’язані з організацією, функціонуванням, охороною природно-заповідних територій та об’єктів, управлінням, основними принципами концепції створення екологічної мережі, структурою та класифікацією природоохоронних територій і формами міжнародного співробітництва в галузі організації, збереження та використання природоохоронних територій. Велику увагу приділено організації та управлінню туристично-рекреаційною діяльністю на територіях природно-заповідного фонду, як важливого виду діяльності природоохоронних установ України.

Досліджено процес екологічної інтеграції в Європейському Союзі (ЄС). Виявлено головні етапи формування спільної політики ЄС з охорони довкілля. Продемонстровано розвиток цієї політики у семи Програмах дій з охорони навколишнього середовища (ЕПД). Встановлено головні віхи формування екологічної інтеграції, серед яких Єдиний Європейський акт (1986 р.), Маастріхтський договір (1992 р.), Амстердамський договір (1997 р.), Кардифський процес. З'ясовано особливість європейської екологічної інтеграції, зокрема це включення до екологічної політики і багатьох сфер внутрішньої політики завдань сталого розвитку. Проаналізовано вертикальні та горизонтальні механізми інтеграції сталого розвитку в країнах-членах ЄС. Доведено, що особливістю останніх років стало створення у державах-членах ЄС спеціальних структур, що відповідають за екологічну інтеграцію, а також врахування екологічних імперативів у процесі планування фінансування їхньої діяльності.

Індекс рубрикатора НБУВ: Б112 + Б135

Рубрики:

Законодавчі, адміністративні, соціальні природоохоронні заходи у світі, в Україні

Руйнування озонового шару. Глобальне потепління. Вплив "парникових" газів на біосферу

Шифр НБУВ: Ж101239 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Визначено й обгрунтовано доцільність забезпечення сталого господарювання та можливість створення в межах національної соціально-економічної та природно-господарської системи ламінарного руху чотирьох процесів, базових для сталого розвитку. Його візуалізовано у форматі плоского шару (що відтворює функціонування у шестивимірному метапросторі). У цьому форматі подано впорядкований рух квартету конститутивно-ключових для сталого розвитку процесів, що мають економічну, соцієтальну, виробничу та природно-ресурсну природу. Наголошено, що кожен із чотирьох процесів рухається шарами, паралельними до напрямку руху динамічної системи, за визначеним і обгрунтованим кутом її розвитку, всі складові інститути й елементи динамічної системи повинні одночасно мати та генерувати якості, що властиві різним видам стійкості чотирьох різноприродних процесів (економічних, соцієтальних, виробничих, природно-ресурсних), класифікованих залежно від характеру їх виникнення. Розроблено та обгрунтовано комплекс ключових завдань задля досягнення сталого господарювання в межах динамічної системи. Він передбачає, по-перше, впорядкування руху чотирьох процесів, які є конститутивно-ключовими для сталого розвитку в такий спосіб, щоб їх рух відбувався шарами, паралельними до напрямку розвитку динамічної системи; по-друге, необхідність недопущення перемішування руху цих процесів між сусідніми шарами. Визнано нагальним забезпечення: паралельного руху всіх чотирьох процесів з усередненою швидкістю; усталеної швидкості руху процесів, за якої окремі місцеві збурення згасатимуть при залученні додаткового обсягу ресурсів чи активізації певного виду діяльності (в тому числі науково-технологічної); руху кожного конкретного потоку процесу з власним критичним значенням узагальненого інтегрального показника сталого господарювання, за аналогією з характерологічним критерієм - числом Рейнольдса - задля визначення конкретних умов, за яких ламінарний потік певного процесу стає стійким і забезпечує достатній рівень безпеки національній соціально-економічній системі або ж територіальному природно-господарському утворенню.

Study in Wireless Sensor Network (WSN) has been becoming an emerging and promising research topic aiming for the advancement in the Internet of Things (IoT) for a reliable connection. The capability of the wireless sensor to be used in a complex environment can become hard to reach areas and also be able to communicate in an ad-hoc manner, attracted researchers in recent times. Development in wireless sensor network producing a lot of new applications to sense environment remotely are facing challenges restricting it to perform up to its potential. Data validation and data reliability are such existing problems in this domain that needed to be addressed. Because sensed data cannot be blindly trusted upon, as it may have faults and errors occurred with-in the sensing environment. Besides, to guarantee the active state of the sensing system in a remote area is also essential in terms of power usage and management. The focus of the paper is data validation acquired from sensors deployed in remote areas. Although, lots of data validation algorithms have been proposed by researchers to identify single data fault. However, our research identifies multiple faults, namely spike fault, out of range fault, outliers, and stuck at fault using a hybrid form of an algorithm. A comparison with the existing algorithm shows that the proposed algorithm improved data validation by 97 % in detecting multiple data faults using Artificial Intelligence techniques.

Присвячено розробці нових та оцінці існуючих методів контролю і моніторингу вод на вміст бромід-, йодид-, бромат- та йодат-іонів у водах різних типів. Детально проаналізовано хіміко-токсикологічні властивості зазначених аніонів, а також існуючі методики визначення в плані їх придатності для масових аналізів і скринінгу великих масивів проб. З-поміж багатьох спектрофотометричних, хроматографічних, електрохімічних, кінетичних, флуориметричних, хемілюмінесцентних методик обрано такі, які якнайкраще (за межею виявлення, селективністю, експресністю) підходять для визначення того чи іншого аніону в підземних, поверхневих чи питних водах. Наведено та детально проаналізовано наведені у світовій літературі дані щодо моніторингу природних вод різних країн на наявність бромід-, йодид-, бромат- та йодат-іонів і показано, що моніторинг природних і питних вод України на зазначені аніони досі не проводився. Розроблено фотометричні методики із застосуванням спектроскопії дифузного відбиття, які далі оцінено на вплив заважаючих домішок, правильність, відтворюваність результатів та можливість детектувати мікрокількості аналітів. Визначено особливості аналізу бромід-іонів у водах різного походження та подано рекомендації щодо обрання методики контролю залежно від типу води, яка підлягає аналізу, та від наявності певного обладнання. Наведено реально знайдені концентрації бромідів та броматів у підземних, поверхневих, питних, бутильованих, знезаражених озоном водах. Уперше з’ясовано, що сполуки урану, які містяться в деяких підземних водах України у розчинному вигляді, справляють значний заважаючий вплив на визначення бромід-іонів, імовірно, завдяки комплексоутворенню з барвником. Підвищено увагу до контролю за бромід-іонами зумовлена тим, що, по-перше, досі не існувало дешевих екобезпечних методів моніторингу цих іонів у довкіллі, і, по-друге, тією обставиною, що під час підготовки питної води легше відбраковувати води з підвищеним вмістом броміду перед озонуванням, що запобігає отриманню питної води з токсичними броматами. Знайдено умови визначення бромід-іонів шляхом реєстрації дифузного відбиття тонкого шару забарвлених концентратів із застосуванням концентрування бромованих органічних реагентів флуоресцеїну, фуксину основного та фенолового червоного, бромат-іонів - вимірюванням зміни забарвлення концентратів іонного асоціату фуксину з аніонною поверхневоактивною речовиною. Установлено, що застосування фенолового червоного та іонних асоціатів фуксину для контролю за відповідно бромідами і броматами у водах дає можливість усунути вплив таких сторонніх компонентів, як хлориди, хлорати, йодати, хлораміни, які заважають визначенню броматів та бромідів іншими методами. Випробувано найбільш поширені методи контролю за йодидами та йодатами з метою виявлення та рекомендації найбільш придатних з них для моніторингу вод. Установлено, що при скринінгу великих масивів проб на зазначені компоненти завдяки експресності та селективності переваги мають хемілюмінесцентні методи, які базуються на детектуванні світіння люмінолу. Проведено моніторинг підземних та бутильованих вод на присутність бромід-, йодид-, бромат- та йодат-іонів розробленими та обраними відомими методами. Відзначено стабільність хімічного складу артезіанських вод м. Києва одного і того самого горизонту. Відзначено, що в бюветах, які живляться сумішшю вод з різних водоносних горизонтів, концентрація бромідів і йодидів змінювалася в 3 - 4 рази. Зроблено висновок про те, що для вод, які містять підвищені концентрації бромідів та йодидів, озонування протипоказане у зв'язку з небезпекою утворення канцерогенних броматів та йодатів. Для консервування та дезінфекції таких вод запропоновано проводити обробку вуглекислим газом. Підтверджено, що дезінфекція озоном вихідної води, яка містить підвищені концентрації бромідів та йодидів, призводить до утворення броматів та йодатів - аніонів, які можуть проявляти канцерогенну дію на організми. Отримані результати дають можливість регулювати параметри підготовки питної води з метою мінімізації утворення шкідливих побічних продуктів дезінфекції. Встановлено, що для детектування бромідів і броматів прості і високочутливі методи, придатні для контролю за великими масивами проб, відсутні, а відомі високочутливі методики визначення йодидів і йодатів у водах з використанням газової екстракції галогену та хемілюмінесцентного детектування мають обмежене застосування через відсутність відповідних нормативних документів. Запропоновано просту і високочутливу методику визначення бромат-іонів, яка ґрунтується на їх концентруванні у вигляді іонного асоціату фуксину з аніонною ПАР на мембранному фільтрі з подальшим твердофазним спектрофотометричним детектуванням. Таке поєднання концентрування з твердофазною спектрофотометрією значно скорочує тривалість визначення і при цьому дає змогу контролювати вміст броматів у водах на рівні концентрацій, нижчих ГДК. Розроблено тест-методику для експрес-оцінки вмісту бромід-іонів, яка ґрунтується на їх концентруванні з використанням паперових фільтрів, імпрегнованих розчинами нітрату срібла та хлориду калію, що дає змогу оперативно, надійно та селективно оцінити вміст бромід-іонів під час вибору безпечної технології підготовки води для питних цілей. Розроблено твердофазно-спектрофотометричні та адаптовані хемілюмінесцентні методики визначення галогенід- та галогенат-іонів, які можуть бути використані в лабораторіях контролю за якістю води, їх чутливість та простота виконання дали змогу провести моніторинг великого масиву артезіанських вод, фасованих вод різних виробників, природних вод Київської, Дніпропетровської, Херсонської, Одеської та Закарпатської областей на вміст бромід- і бромат-іонів, а також йодид- і йодат-іонів. Показано, що особливої уваги під час вибору джерел питного водопостачання, а також технологій знезараження води потребують води з підвищеним вмістом бромідів та йодидів, які не повинні підлягати озонуванню з метою їх дезінфекції, а вчасний контроль за якістю розроблених методик дасть змогу визначати перспективні напрями вдосконалення технологічних прийомів для поліпшення якості питної води.

Зазначено, що збереження ґрунтових ресурсів і раціональне використання їхнього потенціалу - одна з найбільш актуальних проблем глобального масштабу, без вирішення якої неможливий сталий розвиток у багатьох сферах людської діяльності. Узагальнено та підбито підсумки проведених в період 2016 - 2020 рр. наукових досліджень за ПНД 1 "Ґрунтові ресурси України: збалансоване використання, прогноз та управління" Національної академії аграрних наук України, спрямованих на забезпечення інноваційних методів управління якістю ґрунтів, їхніми продуктивними, екологічними та соціальними функціями. Висвітлено методологію, концептуальні засади, стратегію і тактику переходу на збалансоване використання та системне управління ґрунтовими ресурсами, їхньою ефективною родючістю та градаційною спрямованістю ґрунтотворних процесів.

Розглянуто витоки концепції сталого розвитку та особливості розвитку і впровадження цієї ідеї у сучасному глобалізованому світі. Особливу увагу приділено темам семінарських занять, які супроводжуються сучасними англомовними джерелами інформації з метою удосконалення практики спілкування англійською мовою як важливої вимоги освітнього процесу у вищих навчальних закладах.

Мета роботи - узагальнення результатів польових досліджень, спрямованих на забезпечення охорони морського середовища в акваторії Аргентинських островів, виконаних у межах Державної цільової науково-технічної програми проведення досліджень в Антарктиці на 2011 - 2020 рр. Наукові результати, висвітлені у публікаціях, присвячених даній проблематиці, а також у відповідних документах, офіційно представлених Українською делегацією у 2012 - 2019 рр., узагальнено з урахуванням правових норм щодо просторового регулювання охорони морського середовища в межах Системи Договору про Антарктику (СДА). Для узагальнення результатів польових досліджень використано ГІС-аналіз. Розроблення режиму охорони для морського біогеографічного полігону базується на найкращих доступних наукових даних щодо стану морських донних угруповань, поширення морських птахів, ссавців, колоній пінгвінів та місць їх гніздування, а також підводних та акустичних досліджень, хімічних аналізів прибережних донних відкладів, що було зібрано під час сезонних та цілорічних українських антарктичних експедицій у 2011 - 2019 рр. З метою гармонізації застосування всіх доступних інструментів охорони та управління на основі екосистемного підходу в межах СДА, Україна створює Антарктичний район, що особливо охороняється, (АРОО) на Аргентинських островах, прилеглих островах архіпелагу Вільгельма та прибережних оазах Антарктичного півострова. АРОО включатиме як наземну територію, так і морський компонент у складі міжострівних акваторій у межах центральної групи Аргентинських островів. Показано, що морський компонент запланованого АРОО може слугувати одним із наукових референтних районів широкомасштабного Морського охоронного району в Області планування 1 (регіон Антарктичного півострова) для оцінки впливу зміни клімату на донні угруповання, характер розповсюдження та успішність гніздування популяцій пінгвінів.

Проаналізовано рівень антропогенного навантаження та екологічної стабільності території Одеської області, виконано оцінку структури земельного фонду з визначенням особливостей його використання, представлено методику оцінки екологічного стану територій області. Розглянуто проблему антропогенного навантаження за показниками екологічної стабільності агроландшафтів та антропогенного навантаження на них. Обгрунтовано, що збереження природних ділянок, оптимального пропорційного співвідношення ріллі, лісів і кормових угідь сприяє підвищенню стабільності та продуктивності агроландшафтів, стійкості природних систем загалом, перешкоджає розвитку процесів опустелювання. Представлено базові якісні показники, які вказують на екологічну збалансованість агроландшафтів, їх стійкість і ступінь перетворення за впливу господарської діяльності, зокрема коефіцієнта антропогенного навантаження та екологічної стійкості. Оцінено величину коефіцієнтів антропогенного навантаження, екологічної стабільності та рівень розораності території Одеської обл. Розраховано екологічний стан земель згідно із градаціями коефіцієнтів екологічної стабільності й антропогенного навантаження та встановлено, що територія Одеської області є екологічно нестабільною і має підвищений рівень антропогенного навантаження, що проявляється у надмірному сільськогосподарському освоєнні та розораності території.

Роботу присвячено доступу до екологічної інформації за законодавством Китайської Народної Республіки (КНР). Доступ до екологічної інформації у сучасному суспільстві є важливим у процесі прийняття значущих рішень. Загально визнаний принцип вільного доступу до публічної інформації надає змогу громадянам вчасно висловлювати свою громадянську позицію, а також є однією з ознак сучасної демократичної держави у період інтенсивного розвитку інформаційного суспільства. Науково-технічний прогрес та інформаційні технології постійно змінюються та розвиваються. Таким змінам передують і зміни, які мають відбуватись в законодавстві для збереження балансу між законодавством та технологіями. Проаналізовано процедуру та механізм одержання екологічної інформації за законодавством КНР, вартість одержання такої інформації та підстави відмови від надання. Зазначено, що для вирішення екологічних проблем законодавчі органи КНР створили низку нормативно-правових актів, які б покращувати якість довкілля та відкрили доступ до екологічної інформації своїм громадянам. Незважаючи на розгалужену систему законодавства, органи державної влади на перший план ставлять економічне зростання та фінансову сферу, що значно погіршує екологічний стан країни. Доведено, що одержати екологічну інформацію в КНР особливо легко через мережу Інтернет. На офіційних веб-сайтах органів державної влади та органів місцевого самоврядування можна знайти велику кількість екологічної інформації, зокрема, це дані моніторингу щодо якості довкілля, викиди, скиди в атмосферне повітря, стан грунтів, води, надр тощо. Проте надзвичайно багато підприємств, установ та організацій, які у процесі здійснення своєї господарської діяльності впливають на довкілля, не виконують повною мірою обов'язок щодо оприлюднення екологічної інформації.

Наведено аналіз сучасних вітчизняних та світових літературних даних щодо застосування мікробіометоду у захисті рослин. Доведено, що біопрепарати на основі різних біотипів ентомопатогенних бактерій Вacillus thuringiensis, завдяки високій специфічності до різних видів комах та нешкідливості для імаго бджіл, теплокровних і прісноводних організмів, залишаються на провідному місці в системах інтегрованого захисту рослин в усьому світі. На їх долю припадає до 95 % усіх біоінсектицидів. Будучи природними елементами біоценозів, ентомопатогенні мікроорганізми не завдають шкоди рослинам. Більше того, внесення ряду бактерій у грунт і на поверхню рослин сприяє росту сільськогосподарських культур і збільшенню їх урожайності. До переваг біопрепаратів відносять високу ефективність та специфічність дії, меншу витрату при більшій ефективності для сприятливих видів, абсолютну нешкідливість для ссавців і корисної фауни. Заміна токсичних хімічних пестицидів препаратами B. thuringiensis зменшує і токсичне навантаження на працівників сільського господарства B. thuringiensis та її токсини добре і швидко деградують у філоплані внаслідок впливу ультрафіолетового випромінювання. Дія бактерії на нецільові організми мінімальна. Враховуючи економічну не конкурентоспроможність біоінсектицидів порівняно з хімічними інсектицидами, їх застосування в інтегрованих системах захисту доцільне для контролю фітофагів, проти яких вони високоефективні. Негативним наслідком хімічних інсектицидів є не лише забруднення навколишнього середовища та отриманої продукції, а й формування і розповсюдження резистентних рас і популяцій шкідників. Внаслідок систематичного використання хімічних засобів частина комах, що залишились живими, дає потомство, яке є стійким до цих засобів, тому винаходити все нові та нові хімічні засоби, що, своєю чергою, пов'язано зі значними затратами. Недоліками використання отрутохімікатів є також певний термін їх зберігання, після закінчення якого вони втрачають токсичність для комах, але при цьому зростає їх фітотоксичність, тобто здатність викликати опіки листків та інших органів рослин. Більша вартість мікробіометоду виправдовується відсутністю негативних віддалених наслідків, які дає масове застосування хімічних інсектицидів.

Викладено основні напрями розвитку інформаційних технологій. Наведено приклади їх використання в Україні та світі. Подано теоретичні знання, які є основою для вивчення студентами курсу «Екологічний моніторинг» та відповідають цільовому призначенню і вимогам, які ставляться до навчальної літератури.

Описано порядок організації та проведення сучасного екологічного інспектування. Висвітлено теоретичні та практичні основи управління охороною довкілля. Описано засоби ефективного вирішення проблем захисту навколишнього середовища та раціонального використання природних ресурсів. Увагу приділено видам, методам і порядку здійснення інспекторських перевірок виконання підприємствами, установами й організаціями природоохоронних планів і заходів, дотримання ними вимог екологічного законодавства.

Розглянуто питання екологізації національної водної політики, поширення європейських принципів водного врядування та кращої водогосподарської практики на основі імплементації моделі "зеленої" економіки задля забезпечення екологічної безпеки та протидії кліматичним змінам. Висвітлено зарубіжний досвід управління екосистемами для досягнення екобезпеки. Розглянуто екологізацію туризму в контексті сталого розвитку й екобезпеки. Висвітлено світовий досвід моделювання розвитку депресивних (гірських) регіонів. Наведено принципи державної політики в галузі екобезпеки потенційно небезпечних виробництв. Досліджено світові тенденції екологізації природного середовища та європейський зелений курс. Увагу приділено реформуванню переробки відходів на регіональному рівні тощо.

Розглянуто історію становлення концепції сталого розвитку, її зміст, особливості практичної реалізації, сучасні складності та результати впровадження, перспективи у майбутньому. Особливе місце займає аналіз зв'язків трьох складових розвитку людини: екологічної, соціальної та економічної. Зокрема, у контексті природних реакції біосфери на інтенсифікацію антропогенного впливу. Представлено практики стратегічного планування на міжнародному, державному та регіональному рівнях. Досліджено історико-теоретичні засади сталого розвитку. Увагу приділено історичним аспектам антропогенезу. Розглянуто алгоритми розробки документів сталого розвитку урбоекосистеми. Прооаналізовано сучасні особливості розвитку біосфери. Охарактеризовано сталий розвиток в умовах пандемії коронавірусу. Досліджено центральну роль держави у політиці сталого розвитку.

Розглянуто важливі науково-прикладні методи і засоби управління та контролю шкідливими виробничими чинниками, що виявляються під час виробництва у процесі трудової діяльності людини. Сукупність цих методів і засобів можна використовувати при атестації робочих місць за умовами праці та паспортизації підприємств, що мають шкідливі виробничі чинники внутрішнього та зовнішнього походження та можуть погіршити умови праці на відкритій місцевості; при аналізі або прогнозуванні стану безпеки об'єкта для вироблення управлінських рішень і вибору форм організаційно-розпорядчих дій.