Проведено дослідження впливу взаємодії у кінцевому стані на двочастинкові інклюзивні спектри, спостережені під час ультрарелятивістських зіткнень важких ядер, за умов великої множинності вторинних частинок (800 - 4000 вторинних пі-мезонів). Дослідження проблеми складається з декількох етапів, зокрема, дослідження кінетики багаточастинкової системи після фріз-ауту (закінчення стадії еволюції, яка визначалася сильною взаємодією частинок системи). На основі аналізу розв'язків кінетичного рівняння запропоновано квазістатичну модель пост фріз-аут середовища, в якій контрольовано завищується щільність частинок системи. В межах цієї моделі розв'язано рівняння Максвелла та знайдено двочастинкову потенціальну енергію з урахуванням впливу середовища. Показано, що завдяки швидкому просторовому розширенню системи вторинних частинок, потенціал взаємодії двох пі-мезонів у такому плазмоподібному середовищі не екранований, як це важалось, а є показниковою функцією кулонівського типу. На другому етапі числово розв'язано двочастинкове рівняння Шредінгера з використанням знайденного потенціалу. За допомогою хвильової функції, яка є розв'язком цього рівняння, визначено фактор Гамова. Ця величина є індикатором кулонівської взаємодії частинок у кінцевому стані. Установлено, що навіть для умов фріз-ауту, які характерні для експериментів на прискорювачах RHIC та LHC, одержаний фактор Гамова відрізняється всього на декілька процентів

від стандартного, визначеного для чисто кулонівської взаємодії. Передбачено, що висока вторинна множинність частинок практично не змінює характер двочастинкової кулонівської взаємодії у кінцевому стані, а це, в цілому, має дуже важливе значення для інтерферометрії, де взаємодія у кінцевому стані суттєво впливає на двочастинкові спектри.