Індекс рубрикатора НБУВ: В382.904.77

Рубрики:

Фотони (гамма-кванти) < Окремі елементарні частинки >

Шифр НБУВ: ВА597488 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: В382.904.780.21

Шифр НБУВ: Ж26988 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Нещодавно одержані точні поправки в NNLO-наближенні для народження хіггсових та псевдоскалярних хіггсових бозонів на адронних прискорювачах порівняно з попередніми наближеннями. Як показано раніше, існує певний діапазон відповідної змінної, де ці поправки мало відрізняються.

Індекс рубрикатора НБУВ: В382.904.780.35

Рубрики:

Народження проміжних векторних бозонів < Окремі елементарні частинки >

Шифр НБУВ: Ж26988 Пошук видання у каталогах НБУВ 

  Скачати повний текст

Зазначено, що поняття квазібозонів чи складених бозонів має широкий спектр фізичних застосувань (мезони, екситони тощо). Відомо, що навіть у випадку квазібозонів, складених із двох звичайних ферміонів, їх оператори народження та знищення задовольняють нестандартні комутаційні співвідношення. Природно спробувати реалізувати квазібозонні оператори відповідно операторами народження та знищення деформованих (нелінійних) осциляторів, адже останні становлять добре вивчену область сучасної квантової фізики. Доведено, що такі деформовані осцилятори, які реалізують квазібозони, справді існують. Виведено необхідні та достатні умови для реалізації. Також доведено єдиність сім'ї можливих деформацій.

Розглянуто модель жорстких бозонів та одержано аналітичний вираз для провідності. Використано псевдоспінове представлення, яке дозволяє послідовно врахувати вплив жорсткого "ядра" на процеси розсіяння частинок. Побудовано діаграмні ряди для кореляційних функцій типу "струм-струм" у нормальній фазі для низьких температур. Показано, як просумувати основні класи діаграм у наближенні розрахунку з точністю до однієї суми за q. Метод дозволяє узагальнення на весь температурний інтервал і не залежить від концентрації частинок.

Індекс рубрикатора НБУВ: В382.904.770.35

Рубрики:

Народження фотонів (гамма-квантів) < Окремі елементарні частинки >

Шифр НБУВ: Ж26988 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: В382.904.77 в641 + В383.34 в641

Рубрики:

Фотони (гамма-кванти) < Окремі елементарні частинки >

Гамма-випромінювання. Електромагнітні переходи в ядрах

Шифр НБУВ: Ж16425 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Описано методику визначення фактору оберненого розсіювання для лінійного прискорювача Siemens Oncor Impression Plus Фотони і електрони відбиті від верхньої та нижньої щелеп вторинного коліматора призводять до значного збільшення заряду іонів, що вимірюється моніторною камерою. Вихід вимірюється у водному фантомі в ізоцентрі. Фактор оберненого розсіювання вносить поправку в кінцеву дозу, тому обов'язково має визначатися під час введення прискорювача в експлуатацію. Дана методика може також бути використана для прискорювачів інших виробників.

Індекс рубрикатора НБУВ: В382.904.770.35

Рубрики:

Народження фотонів (гамма-квантів) < Окремі елементарні частинки >

Шифр НБУВ: Ж26988 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Як відомо, елементарне збудження багаточастинкової системи з межами не має визначеного імпульсу. Отримано формулу для квазіімпульсу елементарного збудження одновимірної системи N безспінових точкових бозонів з нульовими межовими умовами (МУ). При цьому використано розв'язки Годена, отримані за допомогою анзаца Бете. Знайдено закони дисперсії частинко- та діркоподібних збуджень за нульових МУ. Вони збігаються з відомими законами дисперсії, знайденими для періодичних МУ.

Увагу зосереджено на дослідженні сигналів нового важкого нейтрального векторного бозона (Z'-бозона) у зіткненнях гадронів високих енергій. На основі модельно-незалежної параметризації взаємодії Z'-бозона з частинками Стандартної моделі розглянуто Z' бозон у процесі Дрелла - Яна на прискорювачах Tevatron і LHC. За допомогою популярних засобів аналітичних обчислень і чисельного моделювання побудовано пакет для розрахунку параметрів Z'-бозона в цьому процесі розсіювання. Обчислено внески Z'-бозона в переріз розсіювання в області енергій понад 2 ТеВ в наближенні вузького резонансу. Виконано порівняння результатів цих обчислень з даними прямих пошуків в експериментах LHC. Встановлено, що наявні дані прискорювача LHC для енергії зіткнення 8 ТеВ мають знизити верхню границю для значень аксіальної та векторної констант зв'язку Z'-бозона з ферміонами Стандартної моделі принаймні на один порядок у порівнянні з результатами експериментів на прискорювачі LEP. Верхню границю для кута масового змішування Z'-бозона зі стандартномодельним Z-бозоном встановлено на рівні 10{\up\fs8 -4}. Розглянуто область енергій піка Z-бозона (60 - 120 ГеВ), у якій основний внесок Z'-бозона виникає за рахунок змішування Z - Z'. Запропоновано двопараметричні спостережувані величини, застосовні для пошуків сигналів Z'-бозона в цій області енергій. Показано, що у випадку універсальної взаємодії Z'-бозона з поколіннями ферміонів існує однопараметрична спостережувана величина.

Увагу приділено систематичному опису модельно-незалежного підходу до пошуку калібрувального Z' бозона у процесах розсіювання. Введено та застосовано до різних експериментальних даних спостережувані для експериментів на Великому електрон-позитронному колайдері (LEP) і Міжнародному лінійному колайдері (ILC), а також оптимальні спостережувані. Надано порівняння з модельно-залежними методами. Запропоновано підхід, ключовим елементом якого є певні співвідношення між константами взаємодії, що існують у ренормовних моделях, які розширюють стандартну модель елементарних частинок. Вони суттєво скорочують кількість параметрів, що підлягають вимірюванню, та визначають кінематику процесів розсіювання таким чином, що однозначно виділяють стани Z' бозона в сигнали. Надано оцінки різних констант взаємодії Z' бозона з легкими ферміонами.

Проблеми Стандартної Моделі, а також питання, пов'язані з властивостями бозона Хіггса, призвели до необхідності моделювання ttH асоційованого утворення і розпаду бозона Хіггса на топ кваркову пару в рамках MSSM моделі. За допомогою комп'ютерних програм MadGraph5, Pythia8 і Delphes3 та використання останніх кінематичних обмежень, взятих з експериментальних даних, отриманих на LHC, передбачили маси MSSM бозонів Хіггса, A і H.

Розглянуто процес народження скалярного BSM (Beyond the Standard Model) бозона (S-бозона) в експерименті SHiP (Search for Hidden Particles) на LHC в результаті глибоко-непружного зіткнення зарядженої частинки (електрона або протона) з важким ядром через реакцію фотонного злиття. Обраховано амплітуду та переріз цієї реакції без використання наближення еквівалентних фотонів. Одержаний переріз було проаналізовано для випадку розсіяння протона на ядрі свинцю та порівняно з перерізом народження S-бозона за розпаду Ds мезону. Було знайдено, що реакція фотонного злиття є ефективною лише за маси S-бозона меншій за 0,1 кеВ.

Дисертацію присвячено модифікації Стандартної моделі, щоб уникнути використання некалібрувальних взаємодій, таких як самодія поля Хіггса, юкавська взаємодія ферміонів з полем Хіггса і взаємодія фотонів з W-бозонами. Бозон Хіггса розглядається як зв’язаний стан W-бозонів і описується методом багаточастинкових полів. При цьому механізм спонтанного порушення симетрії не постулюється, а отримується в результаті розв’язку динамічних рівнянь моделі. Самодія поля Хіггса також не постулюється, а отримується як наслідок неабелевої самодії переносників слабкої взаємодії. Бозон Хіггса розглядається як частинка із цілим слабким ізоспіном, що узгоджується з відомими з експерименту каналами його розпаду. Запропоновано новий метод введення електромагнітного поля, оснований на вимозі локальної симетрії лагранжіану відносно заміни представлення генераторів групи SU(2) на еквівалентне представлення. Це дозволило пояснити відомі з експерименту співвідношення між зарядами частинок в поколіннях кварків і лептонів. Розроблено новий метод вимірювання розподілу W-бозонів, що утворюються в протон-протонних зіткненнях, за величиною поперечної до осі зіткнення компоненти імпульсу. Показано, що на різних областях поперечного імпульсу розподіл описується різними формулами. Цей результат отримано за допомогою побудованої моделі взаємодії багаточастинкового поля нуклонів з W-бозонами.

The monograph is dedicated to the systematic description of a model-independent approach to searching for the Z' gauge boson in scattering processes. Observables proper to experiments at the Large electron-positron collider (LEP), the Large hadron collider (LHC), and the International linear collider (ILC) including the optimal observables are introduced and applied to different experimental data. Comparisons with model-dependent methods are given. The key element of the developed approach is specific relations between coupling constants, which exist in renormalizable models extending the standard model of elementary particles. They considerably reduce the number of parameters to be measured in experiments and specify the kinematics of scattering processes in such a way that Z' boson states can be picked out as unique signals. Estimations of different coupling constants of the Z' boson to light fermions are adduced.

Розв'язано задачу про дифракцію Е-поляризованих фотонів у разі нормального падіння на гратку, утворену необмеженою послідовністю нескінченно тонких металевих стрічок. Світло представляється як потік частинок і фотонів. Задача знаходження псі-функції фотона, розсіяного граткою, зводиться до граничної задачі Рімана - Гільберта. Розв'язок задачі одержано у вигляді нескінченної системи лінійних алгебричних рівнянь, що сходиться. Система придатна для будь-яких співвідношень між довжиною хвилі та періодом структури та будь-яких співвідношень між шириною щілини та періодом гратки. Як витікає із порівняння, де Бройлівського представлення псі-функції з її розкладом у ряд Фур'є, можливі значення складової імпульсу фотона, перпендикулярної до первинного напрямку руху, визначаються парними значеннями "кванта" імпульсу, величина яких залежить від періода гратки. Фотони, пропущені або відбиті граткою, одержують дискретні значення імпульсу внаслідок взаємодії з граткою і відхиляються на дискретні кути від первинного напрямку. Як випливає з числових розрахунків, дифракційні максимуми розташовуються перед щілиною і мають деяку внутрішню структуру залежно від співвідношення між довжиною хвилі та періодом гратки. У разі збільшення відношення періоду гратки до довжини хвилі дифракційний пік розділяється. Дифракційна картина спостерігається, коли це відношення більше одиниці. Коли воно стає менше одиниці, дифракційна картина зникає, маємо однорідну освітленість. Отже, значення вказаного відношення рівне одиниці, є пороговим.