Показано можливість застосування модифікованого підходу Томаса - Фермі щодо дослідження характеристик основних станів атомних ядер і самоузгодженого одержання потенціалу ядерно-ядерної взаємодії. У процесі опису основних станів одержано збіг з експериментальними даними для широкого спектра атомних ядер. Продемонстровано суттєву залежність потенціалу ядерно-ядерної взаємодії від ізотопічного складу ядер. Показано, що висота та ширина бар'єра залежать від дифузності розподілу нуклонів у ядрах. Обгрунтовано твердження, що реалістичні значення дифузності ядерної частини потенціалу не повинні сильно відрізнятися від 0,8 - 0,9 Фм.

Підтверджено значне зменшення експериментальних значень зведених імовірностей М1-переходів між аналоговими та антіаналоговими станами у порівнянні з одночастинковими оцінками. В процесі у-розпацу ідентифіковано заселення рівнів, що відносяться до станів типу поляризації остову, та рівнів, що є членами обертальних смуг. У рамках моделі Нільссона виконано розрахунки імовірностей М1-переходів між зв'язаними станами ядер для випадків, коли початковий та кінцевий стани мають різні параметри деформації. Виявлені оболонкові ефекти в поведінці зведених імовірностей ізовекторних "I-заборонених" М1-переходів в непарних ядрах.

Описано наявні дані з повних перерізів і відношення уявної до дійсної частини амплітуди для адронного розсіяння, зроблено передбачення для енергій LHC. Унітаризованими Реджівськими моделями описано експериментальні диференціальні перерізи при енергіях до 7 ТеВ в усьому доступному інтервалі переданого імпульсу |t|. Реконструйовано з експериментальних даних залежність амплітуди розсіяння від прицільного параметра. Вперше продемонстровано, що при енергії 7 ТеВ порушується границя чорного диску та максимум непружного профілю зміщується в область ненульових значень прицільного параметра. Знайдено, що форма розподілів множинності заряджених частинок у взаємодії протонів при енергіях до 8 ТеВ демонструє двокомпонентну поведінку вже при √s = 0.9 ТеВ. Сформульовано та перевірено на експериментальних даних феноменологічну модель, яка описує розподіли множинності одночасно у декількох інтервалах псевдохуткості. Продемонстровано, що двокомпонентна поведінка розподілів в обмежених інтервалах псевдохуткості не є результатом обмеження.