Рассмотрены сферы применения и история метеорной радиосвязи и синхронизации шкал времени. Проанализированы факторы, сдерживающие их развитие. Предложены теоретические и экспериментальные методы исследований, направленные на совершенствование радиометрических систем и синхронизации. Представлена модель метеорного канала синхронизации. Описаны свойства М-оценок центра распределения при известной и неизвестной дисперсии. Изложены особенности применения радиометеорной аппаратуры для оперативной синхронизации стандартов времени и частоты в пределах прямой видимости. Определена методика расчета ориентации антенн.

Для пояснення багатосупутникових вимірювань CLUSTER та WIND запропоновано модель перехідного випромінювання релятивістського електрона, що дрейфує через область міжпланетної ударної хвилі. Одержано хвильове рівняння для поздовжньої компоненти вектор-потенціалу. Наведено діаграми напрямленості фур'є-гармоніки вектора Пойнтінга. Обговорено властивості випромінювання, що виникає в такій системі.

Досліджено три популяції малих тіл Сонячної системи - комет, астероїдів і супутників планет, які, не зважаючи на різну фізичну природу, мають багато спільних закономірностей у властивостях розсіяного випромінювання. Проведено поляриметричне та фотометричне спостереження 21-ої комети, 10-ти супутників планет та 6-ти астероїдів протягом 1988 - 2006 р. на різних телескопах з апертурними та панорамними приймачами випромінювання. Наведено результати комплексних досліджень опозиційних ефектів у різних тілах Сонячної системи, зокрема відкрито поляризаційні опозиційні ефекти у деяких високоальбедних об'єктах. На підставі поляриметричних і фотометричних даних на малих фазових кутах виділено клас високоальбедних об'єктів (астероїди 44 Ніза та 64 Ангеліна, супутники Io, Європа, Ганімед і Япет, A і B кільця Сатурна) з унікальними опозиційними властивостями та експериментально доведено, що механізм когерентного підсилення зворотного розсіяння є ефективним фізичним механізмом розсіяння світла у природному середовищі Сонячної системи. Проведено розділення фазових і довготних залежностей поляризації випромінювання супутників Калісто та Япета. Виявлено залишкову поляризацію випромінювання супутників Io, Європи та Ганімеда в точці інверсії, що пояснюється структурною і/або оптичною неоднорідністю поверхні. Запропоновано нову класифікацію комет, яка грунтується на властивостях розсіяного та теплового випромінювання пилу. Виявлено особливості в поляризованому випромінюванні комет, зокрема аномальну спектральну залежність лінійної поляризації, кругову поляризацію випромінювання комет, орієнтацію пилових частинок у кометних атмосферах,

Підтверджено поляризаційні опозиційні ефекти у вигляді вторинних мінімумів від’ємної поляризації близько опозиції у супутників Юпітера Іо, Європи, астероїдів 44 Ніза і 64 Ангеліна, а також поляризаційний опозиційний ефект у вигляді асиметричної фазової кривої від’ємної поляризації Ганімеда й у веденої півкулі супутника Сатурна Япета. Показано, що у середньоальбедного супутника Каллісто та низькоальбедної ведучої півкулі Япета поляризаційний опозиційний ефект відсутній. Вперше одержано високоточні фазові залежності поляризації відбитого світла супутників Сатурна Енцелада, Реї і Діони та визначено їх параметри. Одержано довготні залежності поляризації Реї і Япета, які відповідають розподілу альбедо по поверхні цих супутників. Виявлено, що фазові залежності поляризації для супутників Сатурна, які спостерігаються у вигляді асиметричних кривих з мінімумом на малих фазових кутах, значно відрізняються за параметрами та формою від фазових залежностей поляризації для супутників Юпітера, що може свідчити про стратифікацію поляриметричних властивостей об'єктів Сонячної системи з віддаленням від Сонця. Створено базу поляриметричних даних супутників планет, що є частиною міжнародної бази даних NASA Planetary Data System. Розроблено програмне забезпечення, необхідне для обробки результатів поляриметричних спостережень і створення пошукових карт, що показують конфігурацію супутників Юпітера, Сатурна й Урана.