Рассмотрен механизм окисления фенольных антиоксидантов кислородом в водной среде. Описаны реакции зарождения радикалов в процессе окисления двух- и трехатомных фенолов молекулярным кислородом в водно-щелочной среде. Проанализированы кинетика и термодинамика этих превращений.

Встановлено, що додавання полікапроаміду в процесі виділення тирозинази з грибів \i Agaricus bisporus \i0 сприяє значному збільшенню активності препарату, завдяки зв'язуванню полімером інгібіторів тирозинази. Методом SDS-електрофорезу в ПААГ підтверджено гетеротетрамерну структуру ферменту та показано, що фенолоксидазну активність проявляє 92,5 % загального білка. Показано, що оптимізація умов (температура та pH інкубаційного середовища, співвідношення реагентів, тривалість інкубації) тирозиназного окиснення ряду похідних фенолу (фенол, пірокатехін, пірогалол, 2-, 3-, 4-хлорфеноли, 2,4,5- та 2,4,6-трихлорфеноли, пентахлорфенол) максимально підвищує ступінь окиснення субстратів залежно від їх структури. Вперше виявлено, що розроблені способи іммобілізації тирозинази включенням її в гелі альгінату кальцію, полі-N-вінілкапролактаму (ПВК) та полі-N-вінілпіролідону (ПВП), модифікованого золем полікремнієвої кислоти, дозволяють одержати стабільні високоактивні ферментні препарати. Вперше встановлено зв'язок структури досліджуваного фенолу зі ступенем біоконверсії з використанням QSPR аналізу (Quantitative Structure-Property Relationship; метод "випадкового лісу"). Показано, що найбільш значущим фактором у процесі окиснення фенолів, що каталізується тирозиназою, є геометричні параметри молекули фенолу, а дипольний момент, ліпофільність і здатність до електронної поляризації молекул відіграють менш важливу роль. Вперше показано, що застосування алюмоамонійних, алюмокалієвих і залізоамонійних галунів сприяє повному видаленню продуктів тирозиназного окиснення фенолів з водних розчинів.