Увагу приділено хімії гетероциклічних сполук, синхронним процесам та методам пошуку доказів механізмів нових перегрупувань. Досліджено стереохімічні особливості альтернативних продуктів реакцій. Розглянуто прогнози перспектив розвитку сучасної органічної хімії, зокрема використання молекулярних реакторів. Додатковий інтерес програмує той факт, що прості та конденсовані по грані а ізоіндоли мають дуже велику різницю в перебігу синхронних процесів. На основі вивчення реакцій останніх відкрито чотири нових перетворення, які включають синхронні процеси кількох типів синхронних процесів. Теоретична цінність систематизації усіх відомих досліджень пов’язана з розглядом фундаментальної задачі, де яскраво постають питання хемо- та регіоселективності, а також відносної активності азино- та азолоізоіндольних систем та впливу різних чинників на формування тих чи інших продуктів реакції. Можливі практичні застосування підкріплено літературними даними про різноманітність корисних властивостей, притаманних відомим представникам ізоіндольного ряду, а саме біологічна активність, флуоресцентні властивості, синтез полімерів високої якості, потенційна можливість використання в зеленій хімії, альтернативній енергетиці, вирішенні проблем сталого розвитку загалом.

Індекс рубрикатора НБУВ: Г261.371

Рубрики:

Індол, його гомологія та похідні

Шифр НБУВ: Ж24793 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Г261.371 + Л662.261.3

Рубрики:

Індол, його гомологія та похідні

Шифр НБУВ: Ж24793 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - синтез ряду нових похідних спіро[індол-3,1'-піроло[3,4-c]пірол]-2,4',6'-трионів, дослідження їх фізико-хімічних характеристик, антибактеріальної активності та прецизійного молекулярного докінгу на моделі дегідроскваленсинтази стафілококів. У роботі було застосовано методи органічного синтезу, інструментальні методи встановлення будови органічних сполук, молекулярний докінг in silico, метод дифузії в агар in vitro. З метою синтезу нових біс-похідних 3'a,6'a-дигідро-3'H-спіро[індол-3,1'-піроло[3,4-c]пірол]-2,4',6'-трионів досліджено трикомпонентну реакцію 1,6-малеїнамідогексану з L-амінокислотами та ізатином. Нові біс-спіропохідні було виділено за двократного надлишку відповідних ізатинів та L-амінокислот. За еквімольного співвідношення трьох реагентів було ізольовано 6-N-малеїнімідогексилпохідні спіро[індол-3,1'-піроло[3,4-c]пірол]-2,4',6'-трионів з виходами 30 - 90 %. Для доказу реакційної здатності здійснено зустрічний синтез двох симетричних біс-спіро-2-оксіндолів конденсацією двох 6-N-малеїнімідогексилпохідних з відповідними ізатинами, L-фенілаланіном або саркозином з виходами 35 та 38 % відповідно. У мікробіологічному скринінгу виявлено сполуки, які пригнічують ріст S. aureus на рівні цефалексину та грибів C. albicans у порівнянні з флуконазолом. У докінгу in silico показано високу здатність досліджених молекул взаємодіяти як мінімум із шістьма ключовими амінокислотними залишками Arg45, Asp48, Asp52, Gln165, Asn168 та Asp172 активного центру дегідроскаваленсинтази (CrtM) стафілококів. Висновки: встановлено, що однореакторна трикомпонентна реакція ізатинів, L-амінокислот та 1,6-малеїнамідогексану залежно від мольного співвідношення реагентів призводить як до біс-3'a,6'a-дигідро-3'H-спіро[індол-3,1'-піроло[3,4-c]пірол]-2,4',6'-трионів, так і до відповідних несиметричних 6-N-малеїнімідогексил-похідних. Синтезовані речовини переважно проявили активність до грампозитивних бактерій та дріжджоподібних грибів. За допомогою методу молекулярного докінгу вперше показано, що досліджені сполуки є потенційними інгібіторами дегідроскваленсинтази (CrtM) стафілококів, утворюючи комплекс із високим виграшем енергії.

Індекс рубрикатора НБУВ: Г261.371.1 + Г534.6

Рубрики:

Органічні системи

Шифр НБУВ: Ж24793 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Г262.1 + Г263.21 + Г261.371

Рубрики:

Група піразолу

Піридин, його гомологи та похідні

Індол, його гомологія та похідні

Шифр НБУВ: Ж24793 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - виявлення сполук з антимікробною активністю в ряду похідних етилен-N,N'-біс(спіроіндол-3,3'-піроло[3,4-с]пірол-2а',5а'-дигідро-2,2', 6'(1H,1'H,5'H)-триону). Проведено дослідження антимікробної активності за допомогою методу дифузії в агар у модифікації колодязів. Дані мікробіологічного скринінгу показали виражену біологічну дію похідних етилен-N,N'-біс(спіроіндол-3,3'-піроло[3,4-с]пірол-2а',5а'-дигідро-2,2', 6'(1H,1'H,5'H)-триону) відносно грамнегативних Proteus vulgaris, Escherichiа coli, Pseudomonas aeruginosa і грампозитивних бактерій Staphylococcus aureus, Bacillus subtilis та грибів Candida albicans. Висновки: досліджено антибактеріальну активність похідних етилен-N,N'-біс(спіроіндол-3,3'-піроло[3,4-с]пірол-2а',5а'-дигідро-2,2', 6'(1H,1'H,5'H)-триону). Виявлено сполуки зі значним рівнем біологічної активності відносно грамнегативних бактерій: Proteus vulgaris, Escherichiа coli, Pseudomonas aeruginosa, грампозитивних бактерій: Staphylococcus aureus, Bacillus subtilis та грибів Candida albicans. За даними мікробіологічного скринінгу найбільш активними виявились сполуки: етилен-N,N'-біс(спіроіндол-3,3'-піроло[3,4-с]пірол-2а',5а'-дигідро-2,2', 6'(1H,1'H,5'H)-трион) 1 та етилен-N,N'-біс(спіроіндол-3,3'-піроло[3,4-с]пірол-5'-метил-2а', 5а'-дигідро-2,2',6'(1H,1'H,5'H)-трион) 2.

Дослідження реакційної здатності речовин надає змогу оптимізувати умови їх синтезу і створити математичні моделі зв'язку "структура - біологічна активність", які дають можливість проводити цілеспрямований пошук сполук з заданим високим рівнем біологічної дії. Мета роботи - дослідження реакційної здатності пропілових естерів N-[(2-оксоіндолін-3-іліден)-2-оксіацетил]амінокислот. Реакційну здатність пропілових естерів N-[(2-оксоіндолін-3-іліден)-2-оксіацетил]амінокислот досліджено за обернених умов на моделі кислотно-основних рівноваг за методом потенціометричного титрування. Одержані константи іонізації 9 пропілових естерів N-[(2-оксоіндолін-3-іліден)-2-оксіацетил]амінокислот свідчать, що ці сполуки - слабкі кислоти. Подовження метиленових фрагментів у амінокислотних групах молекул зменшує їх кислотність. На відміну від довжини метиленових фрагментів їх розгалуженість, як і наявність замісників не впливають на кислотність досліджуваних естерів. У межах принципу лінійності вільних енергій проведено кількісну оцінку впливу довжини метиленового ланцюга в амінокислотному фрагменті молекули пропілових естерів N-[(2-оксоіндолін-3-іліден)-2-оксіацетил]амінокислот за рівнянням Гаммета. Висновки: встановлено, що пропілові естери N-[(2-оксоіндолін-3-іліден)-2-оксіацетил]амінокислот мають функції слабких одноосновних кислот. Подовження поліметиленового ланцюга послаблює їх іонізацію. Визначено низьку чутливість реакційного центра до подовження поліметиленового ланцюга.

Увагу приділено синтезу та дослідженню властивостей карбо-бензенів та їх аналогів з хромофорними замісниками. Синтезовано нові представники карбо-бензенів, карбо-бутадіснів і карбо-циклогексадієнів з хромофорними замісниками. Дослідження та порівняння властивостей одержаних сполук підтвердили ароматичний характер ядра карбо-бензену. Виявлено безпрецедентне формування 1,3-біс-індол-3-ілаленів в ході взаємодії похідних 3-літійіндолу з α-інонами. Відкрито перегрупування ядра ізоіндол-1-карабальдегіду в 1-аміно-4-ізохроманони.

Розроблено метод синтезу 1-(триетилсиліл)-3-[4-(гетарил)феніл]-5-(триметилсиліл)пента-1,4-діїн-3-олів, що базується на взаємодії літієвих похідних 1-(4-бромофеніл)-1Н-індолу та 9-(4-бромофеніл)-9Н-карбазолу з 1-(триетилсиліл)-5-(триметилсиліл)пента-1,4-діїн-3-оном.

Вивчено реакційну здатність 1-аміноізоіндолу, його похідні та аналоги за умов реакції з дієнофілами. Враховуючи принцип Куртіна - Гаммета, вперше ізоіндоли, що переважно знаходяться в ізоіндоленіновій таутомерній формі, наведено в реакції з малеїнімідами. Досліджено реакційну здатність амфіфільних похідних 1-аміноізоіндолу за умов гомогенного та структурованого середовищ і показано каталітичну роль агрегованого середовища у взаємодії з циклічними дієнофілами. Запропоновано зручні методи синтезу флуоресцентних похідних 4-аміно-бензо[\i f \i0]ізоіндолу.

Конденсацією (1Z)-1-ариліміно-3-аміно-1Н-ізоіндолів із 1-хлорокарбонілізоціанатом синтезовано (6E)-6-ариліміно[1,3,5]триазино[2,1-a]-ізоіндол-2,4-(3Н,6Н)-діони.

Дослідження присвячено розробці нового перспективного наукового напрямку в синтезі біологічно активних речовин на основі похідних 2-оксоіндоліну. Розроблено ефективний одностадійний спосіб синтезу етилового естеру (2-оксоіндолін-3-іліден)-2-оксіоцтової кислоти. На його основі одержано велику групу амідованих похідних (2-оксоіндолін-3-іліден)-2-оксіоцтової кислоти. За новими або вдосконаленими методиками синтезовані N-[(2-оксоіндолін-3-іліден)-2-оксіацетил]амінокислоти й їх функціональні похідні за карбоксильною групою. Одержано 2-(бензоїламіно)(1-R-2-оксоіндолін-3-іліден)оцтові кислоти, їх естери, аміди та гидразиди. Будову синтезованих речовин доведено сучасними методами інструментального аналізу (в т.ч. рентгеноструктурного). Для подальших біологічних досліджень як потенційний транквілоноотроп рекомендовано етиловий естер N-[(2-оксоіндолін-3-іліден)-2-оксіацетил]амінооцтової кислоти. Проведено попередні дослідження щодо розробки лікарської форми та розроблено проект МКЯ на субстанцію та капсули.

Розроблено та вдосконалено методи синтезу та досліджено властивості похідних 1H-індол-2,3-діону та 6H-індоло[2,3-b]хіноксаліну. Відпрацьовано методи синтезу основних похідних 1H-індол-2,3-діону, 6H-індоло[2,3-b]хіноксаліну, 7H-бензо[c]-індоло[2,3-b]хіноксаліну та 1,2,3,4-тетрагідро-6H-індоло[2,3-b]хіноксаліну. Розроблено зручний та м'який метод аміноетилування 1H-індол-2,3-діону та загальний метод синтезу 6-аміноалкіліндолохіноксалінів, що дозволяє одержувати широкий спектр відповідних похідних з високими виходами. Синтезовано раніше неописані аміноацилгідразони 1H-індол-2,3-діону та 1-(2-діетиламіноетил)-1H-індол-2,3-діону, 6-аміноалкіл-6H-індоло[2,3-b]хіноксаліни, основні аміди й естери індолохіноксалін-6-ілкарбонових кислот, 7-аміноетил-7H-бензо[c]-індоло[2,3-b]хіноксаліни та 6-аміноетил-1,2,3,4-тетрагідро-6H-індоло[2,3-b]хіноксаліни. Методами спектрофлуориметрії, спектрофотометрії та віскозиметрії вивчено взаємодію синтезованих сполук з ДНК. Вперше встановлено, що аміноацилгідразони 1H-індол-2,3-діону є інтеркаляторами ДНК. Вперше встановлено індукцію інтерферону аміноацилгідразонами 1H-індол-2,3-діону та похідними індолохіноксаліну. Серед похідних індолохіноксаліну виявлено високоефективні низькотоксичні противірусні агенти й індуктори інтерферону.

З метою пошуку нових потенційних ноотропних, антигіпоксичних, антибактеріальних та анаболічних засобів у ряду похідних α-ариламідо-α-(2-оксоіндолініліден-3)-оцтових кислот розроблено препаративні методики та здійснено синтез 2-(бензоїламіно)(1-R-2-оксо-1,2-дигідро-3H-індол-3-іліден)оцтових кислот, їх естерів, азлактонів та амідів, N-[2-(бензоїламіно)(2-оксо-1,2-дигідро-3H-індол-3-іліден)ацетил]амінокислот та їх етилових естерів. Будову синтезованих речовин доведено даними елементного аналізу, УФ-, ІЧ- і ПМР спектрів, а чистоту й індивідуальність методом тонкого шару сорбенту. Вивчено ноотропні, антигіпоксичні, антибактеріальні й анаболічні властивості одержаних речовин за стандартними методиками. Встановлено закономірності зв'язку "структура-активність". Для поглиблених досліджень рекомендовано N-[(IZ)-2-оксо-1-(2-оксо-1,2-дигідро-3H-індол-3-іліден)-2-[(2-фенілетил)аміно]етил]бензамід.

  Скачати повний текст

За допомогою квантово-хімічного методу DFT/B3LYP/6-31++G розраховано оптимальні геометричні та енергетичні параметри індоліну і 1,2,3,3a,4,8b-гексагідроциклопента[b]індолу. На основі оптимізованої геометрії розраховано електронні спектри поглинання досліджуваних молекул та пояснено природу поглинання в ближній УФ області. Одержані результати добре узгоджуються з експериментальними даними.

  Скачати повний текст

Індекс рубрикатора НБУВ: Г261.371-5 + Г471.82

Рубрики:

Індол, його гомологія та похідні

Шифр НБУВ: Ж21854 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Г261.371.1 + Е0*725.111.4*04

Рубрики:

Загальна біологія

Шифр НБУВ: Ж25067 Пошук видання у каталогах НБУВ