Отмечено, что в связи с возрастающими требованиями сейсморазведки к более детальному изучению глубинного строения Земли, а также переходом к трехмерным наблюдениям необходимы значительные вычислительные ресурсы для обработки данных, особенно с применением таких объемных процедур, как миграция исходных сейсмограмм (до суммы) и моделирование волнового поля. Для увеличения вычислительной мощности компьютера применяют многопроцессорные кластеры. При этом надо разрабатывать специальное программное обеспечение, которое предусматривает распараллеливание процесса вычислений на нескольких процессорах. Предложены алгоритмы конечно-разностной миграции исходных сейсмограмм и моделирование волнового поля с распараллеливанием вычислений на заданном количестве процессоров. Эффективность разработок продемонстрировано на модельных и практических примерах.

Комплексна проблема формування гранітного шару Землі певним чином відображає глобальну еволюцію планети, її речовинну диференціацію, формування ядра, літосфери та зовнішніх оболонок. Усе більш досконалі сейсмотомографічні дослідження, які суттєво конкретизують будову глибинних геосфер та візуалізують зв'язки між ними, надають нові імпульси для пошуків нових вирішень ряду давніх проблем, зокрема "проблеми гранітів". Аналіз еволюції уявлень про гранітоутворення та формування гранітного шару, що формувались як у рамках геосинклінально-платформної, так і плитотекгонічної концепцій, на новій сейсмотомографічній основі дозволяє виділення двох відносно незалежних різнорівневих флюїдно-магматичних систем: базальтоїдної (тектоносферної) і гранітоїдної (наскрізномантійно-тектоносферної) та запропонувати схему-модель формування і розвитку значною мірою гіпотетичної гранітоїдної флюїдно-магматичної системи. Модель передбачає формування на межі "ядро - мантія" критичних за масштабами і тисками термофлюїдних скупчень із стійкою кремній-лужною хімічною спеціалізацією - результатом диференціації у рідкому середовищі та послідовне їх проникнення до верхніх рівнів планети, де в силу відповідних p,t-умов можливе формування кварц-польовошпатових мінеральних асоціацій (гранітоутворення). Ареали гранітоутворення на верхньокоровому рівні визначаються не окремими тектонічними режимами чи геодинамічними обстановками, а масштабами глибинних термофлюїдних аномалій, які опосередковано пов'язані із формуванням тектоносферних базальтоїдних флюїдно-магматичних систем і трансформуються коровими структурами. Гранітоутворення здійснюється шляхом взаємодії гранітизуючих флюїдів із базальтоїдними розплавами різних рівнів зародження та з твердим верхньокоровим субстратом різного віку та походження. Таким чином формуються метамагматичні, гібридні, строкаті за складом, з переважанням порфіроподібних, часом рапаківіподібних граніти, тіла яких несуть ознаки алохтонного залягання, та автохтонні палінгенно-метасомагичні мігматити і гранітоїди, становлення яких супроводжується специфічним коровим тектогенезом. Дискретні процеси масового гранітоутворення можуть частково збігатися із тектоносферними базальтоїдними флюїдно-магматичними системами, які мають переважно перманентний розвиток.

Досліджено можливості формування глибинного зображення геологічного середовища за даними морської сейсморозвідки, зареєстрованими за допомогою методу відбитих хвиль (МВХ) багаторазовими перекриттями і методу заломлених хвиль (МЗХ) глибинним сейсмічним зондуванням (ГСЗ). Показано різницю в алгоритмах формування зображення середовища із застосуванням скінченно-різницевої міграції поля відбитих і заломлених проникаючих (рефрагованих) хвиль. Розглянуто питання різного завдання швидкісних функцій для продовжень часового і хвильового полів за міграції полів відбитих і рефрагованих хвиль. Виконано оцінювання та порівняння роздільної здатності двох методів міграції. Показано можливість зіставлення і узагальнення їх результатів. Дослідження виконано на прикладі сейсмічних даних, спостережених МВХ багаторазовими перекриттями і МЗХ ГСЗ у районі акваторії Азовського моря.

Безперервний профіль DOBREfraction'99/DOBRE-2 ширококутного сейсмічного зондування і спільної глибинної точки завдовжки 775 км відпрацьовано міжнародне колективом дослідників з України, Польщі, Данії, США, Нідерландів, Німеччини, Великобританії та Норвегії в 1999 і 2007 рр. Профіль перетинає південно-східну частину Східноєвропейської платформи (південний схил Воронезького кристалічного масиву, Донбас, Приазовський мегаблок Українського щита), Північноазовський прогин, Середньоазовське підняття, індоло-Кубанський прогин, Кримсько-Кавказьку інверсійну зону, прогин Сорокіна, хребти Шатського і Андрусова Східночорноморської западини. Вперше вздовж профілю проведено комплексне геолого-геофізичне дослідження особливостей будови всього розрізу літосфери з використанням сейсмічних даних, магнітного, гравітаційного і теплового полів сейсмотомографії, даних спонтанної електромагнітної емісії Землі. Одержано принципово нову інформацію про будову літосфери і доказово розв'язано низку спірних проблем. У тектонічному відношенні літосфера є складним колажем структур, що утворилися за різних геодинамічних умов від архею до неогену в результаті послідовних етапів її формування. Регіональними закономірностями будови літосфери є зменшення потужності кори з півночі на південь - від давніх структур до молодих з одночасним підніманням покрівлі астеносфери від 210 км під Воронезьким кристалічним масивом до 90 км під Східночорноморською западиною. Стандартну континентальну кристалічну кору виявлено на південному схилі Воронезького кристалічного масиву і в Приазовському мегаблоці, тоді як у Донбасі вона перебудована палеозойським рифтоутворенням. Вперше використано аналіз неоднорідностей кристалічної кори і мантії для оцінювання положення та стану границі Східноєвропейської платформи і Перехідної зони до Скіфської плити, яка співпадає з найглибшим положенням покрівлі астеносфери та зоною поділу літосферної мантії за швидкісною харктеристикою. Зміна типу кристалічної кори під Головним Азовським насувом фіксує поховану границю Східноєвропейської платформи. Встановлено приуроченість великих осадових структур до зон зміни складу кристалічної кори, які співпадають зі сутурами. Головні розломи осадового чохла простежуються в розрізі кристалічної кори та у верхах мантії як різновікові шовні зони. Підкорове розущільнення мантії і формування коромантійної суміші у підошві кори, які досягають максимальної товщини між Південнокримською і Мезозойською сутурами та в Донбасі, зумовлені переробкою речовини літосфери у процесі її розвитку. Різні типи кристалічної кори і пологі похили внутрішньокорових порушень, що призвели у деяких зонах до "подвоювання" різних шарів кристалічної кори, засвідчують неодноразову субдукцію океанічної кори Палео-, Мезо- і Неотетісу. Наявність низькошвидкісного мантійного шару в зоні між Південнокримською і Мезозойською сутурами вказує на сучасний прояв сумарного ефекту післяпалеозойських субдукцій. Визначено набір порід, що можуть складати кристалічну кору в межах південного схилу Воронезького кристалічного масиву, Донбасу і Приазовського мегаблоку. В Кримсько-Кавказькій інверсійній зоні на глибині 30 км установлено комплекс порід, властивий стандартній континентальній корі, альтернативний прогнозу серпентинізації основних порід у результаті локального піднімання мантії.

В останні роки велику увагу геологів привертає дегазація Землі. Діапазон думок за різними аспектами проблеми дуже значний. Частина з них, з погляду автора, спирається на необгрунтоване припущення або неправильно інтерпретовані факти. Зроблено спробу коротко розглянути найсуперечливіші аспекти концепції за допомогою методів аналізу, що дає змогу застосувати адвекційно-поліморфну гіпотезу і деякі результати, одержані з її використанням. Необхідним виявилося наведення даних щодо тепломасоперенесення у тектоносфері, для якого доведено визначальний вплив на геодинаміку. Головну увагу приділено кількості речовини, що переноситься, та енергії, яку витрачають глибинні процеси. Розглянуно збіжність параметрів масового потоку, що переносить газову компоненту з мантії в кору та атмосферу, який виявлено за ізотопно-геохронометричними даними та схемою глибинних процесів у запропонованій гіпотезі. Наведено параметри процесу дегазації при магматизмі та циркуляції флюїдів під час утворення родовищ руд і вуглеводнів. Показано, що енергія, яку переносять флюїди, незіставна з енергією, необхідною для геодинамічних процесів. Проаналізовано утворення флюїдів у породах кори при активізації. Передусім вивчено утворення водневого флюїду та його роль в утворенні родовищ вуглеводнів. Загальна кількість корових флюїдів може бути узгодженою з кількістю флюїдів, фіксованою при дегазації Землі. Участь флюїдів з верхньої мантії не викликає сумнівів, вони виникають у процесі активізації тектоносфери, тепломасоперенесення, що супроводжується частковим плавленням порід. Однак їх кількість незначна порівняно з кількістю корових флюїдів. Обгрунтовано уявлення про відсутність умов у нижній мантії та ядрі для утворення флюїдів, здатних виноситися у верхню мантію та кору. Розглянуто швидкісні розрізи для обгрунтування такого процесу. Як регіони для цього контролю обрано перехідні зони між континентами й Тихим океаном, де швидкісні збурення можуть бути максимальними. Показано недостовірність аномалій швидкості поширення сейсмічних хвиль, які виділяють у нижній мантії за даними сейсмотомографічних досліджень.

Вивчено глибинну будову західної частини Скіфської мікроплити (CM) за даними глибинного сейсмічного зондування (ГСЗ). За сучасними сейсмічними даними, які одержано вздовж профілю DOBRE-5 (2011), виявлено нові, раніше невідомі сейсмічні границі. Зокрема, виділено похилу сейсмічну границю (ПСГ), яка пов'язується із зоною зчленування Східноєвропейської платформи (СЄП) з CM. Показано, що ПСГ в земній корі мікроплити, імовірно, є пізньопалеозойсько-ранньомезозойською Північнокримською сутурою. Підраховано, що ПСГ має середній кут нахилу 17° в південному напряму та сформувалась в обстановці північно-північно-західного - південно-південно-східного стиснення. За результатами аналізу швидкостей пружних хвиль сейсмічних розрізах по профілях DOBRE -5 (2011), DOBRE -4 (2009), DOBRE -2 (2007) і VRANCHEA-99 показано, що CM має тришарову структуру земної кори як і СЄП. Локальна сейсмічність CM і ПСГ може свідчити щодо наявності процесів сучасного літосферного складкоутворення та пов'язаного з ним розломоутворення в земній корі зони зчленування південної околиці СЄП і CM. Діє механізм поширення тектонічної деформації від південних активних границь CM, де вона взаємодіє з Альпійсько-Гімалайським складчастим поясом (АГП), далеко у внутрішньоплитові області СЄП.

Для решения прямых задач сейсмики, а именно построения скоростных моделей глубинного сейсмического зондирования (ГСЗ), необходимо иметь максимальное количество годографов отраженных волн от геологических границ. Наиболее сильные отражения находятся на небольшом удалении от пункта взрыва. Чем больше расстояние, тем меньше амплитуда колебания сейсмических отраженных волн и тем сложнее их выделять из волнового поля. Задача статьи - предложить способ повышения информативности данных ГСЗ путем выделения малоамплитудных отраженных волн и их годографов от границ, залегающих на больших глубинах. В основе указанного способа лежит разностный метод пространственного выделения годографов целевых волн по расчетному или произвольно выбранному направлению. В результате исходное волновое поле разделяется на поле с волнами-помехами различного происхождения и волновое поле полезных сигналов. Работоспособность метода демонстрируется на модельных временных сейсмических разрезах, полученных с помощью программы полноволнового моделирования Tesseral 2D. В качестве полевого материала использовались данные ГСЗ, полученные при выполнении морской части проекта DOBRE-2. Для Черного моря выделены годографы отраженных волн от фундамента, перекрытых разнообразными волнами-помехами от верхней части сейсмического разреза. Для Азовского моря обработан участок, находящийся на расстоянии 130 - 150 км от источника сейсмических колебаний. Ослабленная отраженная волна от границы Мохо до глубины 45 км была скрыта волнами-помехами, поэтому для выделения целевой отраженной волны использовалось расчетное направление годографа. Применение предложенного способа позволяет увеличить количество используемых годографов для построения скоростных моделей, что, в свою очередь, повышает достоверность решения прямых и обратных задач.

Сейсмічний профіль TTZ-South з використанням заломлених і відбитих у закритичній зоні заломлених хвиль, відпрацьований у 2018 p., перетинає південно-західний район України і південно-східний регіон Польщі. Профіль TTZ-South був спрямований на вивчення структури земної кори і верхньої мантії Транс'європейської шовної зони (ТЄШЗ) і південно-західного сегмента Східно-Європейського кратона (схила Українського щита). Профіль довжиною ~550 км (~230 км в Польщі і ~320 км на заході України) є продовженням раніше реалізованих проектів у Польщі - профілю TTZ (1993 р.) і CEL03 (2000 р). Глибинне сейсмічне зондування за профілем TTZ-South, виконане з використанням 320 сейсмічних станцій TEXAN і DATA-CUBE, надало змогу одержати сейсмічні записи високої якості з одинадцяти пунктів вибуху (шість в Україні і п'ять у Польщі). У даній роботі наведено спрощену Р-швидкісну модель, що базується на інверсії часів пробігу перших вступів P-хвиль, побудовану з використанням програми сейсмічної томографії перших вступів FAST. Одержане зображення являє собою попередню швидкісну модель, яка складається з осадового шару і кристалічної кори, що включає верхній, середній і нижній її шари. Поверхня Мохо, що апроксимується ізолінією 7,5 км/с, розташована на глибині 45 - 47 км у центральній частині профілю, здіймається до 40 і 37 км у північній (Радом-Лисогорський блок у Польщі) і південній (Волино-Подільська монокліналь в Україні) частинах профілю відповідно. Особливістю швидкісного розрізу є ряд високошвидкісних тіл, виявлених у діапазоні глибин 10 - 35 км. Подібні високошвидкісні тіла раніше були виявлені в корі Радом-Лисогірського блоку. Тіла, виявлені на глибині 10 - 35 км, можуть бути алохтонними фрагментами спочатку єдиного масиву основних порід або окремими тілами основного складу, що впровадилися в кору в неопротерозої під час розколу суперконтінета Родінія, який супроводжувався потужним рифтогенезом. Прояви рифтогенного магматизму відомі в північно-східній частині Волино-Подільської моноклінали, де на поверхню виходять вендські трапи.

Приведены результаты скоростного моделирования (ray-tracing modelling) по трем профилям ГСЗ 14, 15,16, отработанным в восточной части Черного моря более 40 лет назад. Эти профили представляют собой систему радиальных профилей, расходящихся из одного общего пункта взрыва в Восточно-Черноморской впадине (ВЧВ) и пересекающих вал Шатского. Результаты моделирования показали, что тонкая (~10 км) кристаллическая кора ВЧВ со скоростями, увеличивающимися с 6,5 км/с в фундаменте до 7,0 км/с на поверхности Мохо (20 - 22 км) перекрыта осадками ~10 км мощности. Вал Шатского имеет континентальную кору ~30 км мощности с двумя слоями - верхней корой 15 км мощности (со скоростью 6,0 - 6,5 км/с) и нижней корой 10 км мощности (6,5 - 7 км/с). Переход от тонкой субокеанической коры ВЧВ к блоку континентальной коры вала Шатского происходит довольно резко, на интервале ~25 км, где наблюдается изменения во всех слоях коры - от осадков до Мохо. Зона перехода двух типов коры имеет линейный характер, параллельна береговой линии восточной части Черного моря и ассоциируется с линейной магнитной Алуштинско-Батумской аномалией того же (северо-западного) простирания. Указанные особенности могут свидетельствовать в пользу тектонической природы переходной зоны, формирование и активизация которой происходили на главных этапах эволюции региона - при закрытии мезозойского океана Тетис, рифтогенном раскрытии ВЧВ в меловое время, и в ходе альпийского тектогенеза в обстановке сжатия. Клиновидная форма ВЧВ, расширяющаяся в юго-восточном направлении до 160 - 180 км, хорошо согласуется с идеей рифтогенного раскрытия ВЧВ в раннем мелу в результате ротации Центрально-Черноморского поднятия (вала Архангельского) против часовой стрелки.

Наведено результати рекогносцирувального обстеження локальних зон у межах нафтової площадки вулкана Узон, Богачовського родовища нафти, ділянки розташування вибухової воронки на Ямалі. Експериментальні дослідження з використанням прямопошукової технології частотно-резонансної обробки та інтерпретації супутникових знімків і фотознімків проведено з метою вивчення особливостей глибинної будови ділянок обстеження. Результати інструментальних вимірювань свідчать про те, що всі ділянки обстеження розташовані над вулканами осадових порід, у межах яких практично завжди здійснюється синтез нафти, конденсату та газу на межі 57 км. У контурах генеруючих вуглеводні (ВВ) вулканів існують глибинні канали, по яких нафта, конденсат і газ мігрують у верхні горизонти розрізу та можуть поповнювати вже сформовані поклади на родовищах ВВ. У разі відсутності надійних покришок над такими каналами нафта, конденсат і газ можуть мігрувати на поверхню, а газ далі - в атмосферу. Вимірами в межах відносно великої площі в районі вулкана Узон підтверджено наявність усіх раніше встановлених типів вулканів. Це вулкани, заповнені: сіллю; осадовими породами 1 - 6 груп; вапняками; доломітами; мергелями; кременистими породами; гранітами; базальтами; ультрамафічними породами; кімберлітами. Принципово важливе значення мають отримані інструментальними вимірами додаткові свідчення на користь глибинного (абіогенного) генезису нафти, конденсату та газу. Численні факти фіксації сигналів від нафти, конденсату та газу на границі їх синтезу 57 км у межах ділянок обстеження і в інших регіонах світу надають підставу констатувати міграцію абіогенного метану в атмосферу Землі в колосальних обсягах! Локальні зони міграції газу в атмосферу можуть слугувати індикаторами активності вулканів, в яких здійснюється синтез ВВ. У цих випадках буріння свердловин на ділянках розташування глибинних каналів міграції абіогенних ВВ у верхні горизонти розрізу може бути пов'язано з великими ризиками - з аварійними ситуаціями під час буріння.

Сейсмічний профіль TTZ-South із використанням заломлених та відбитих у закритичній зоні хвиль, відпрацьований у 2018 р., перетинає південно-західний район України і південно-східний регіон Польщі. Профіль TTZ-South був спрямований на вивчення структури земної кори та верхньої мантії Транс'європейської шовної зони і південно-західного сегмента Східноєвропейського кратону (схилу Українського щита). Профіль завдовжки ~550 км (~230 км у Польщі і ~320 км на заході України) є продовженням раніше реалізованих проектів у Польщі - профілю TTZ (1993 р.) і CEL03 (2000 р.). Глибинне сейсмічне зондування за профілем TTZ-South виконано з використанням 320 сейсмічних станцій TEXAN і DATA-CUBE, що надало змогу одержати сейсмічні записи високої якості з 11 пунктів вибуху (6 - в Україні і 5 - у Польщі). За програмою сейсмічної томографії перших вступів FAST побудовано спрощену P-швидкісну модель, що грунтується на інверсії часів пробігу перших вступів P-хвиль. Одержане зображення демонструє попередню швидкісну модель, яка складається з осадового комплексу і кристалічної кори, що охоплює верхній, середній і нижній її шари. Поверхня поділу Мохо, яку апроксимовано ізолінією 7,5 км/с, розташована на глибині 45 - 47 км у центральній частині профілю, у північній (Радом-Лисогорський блок у Польщі) і південній (Волино-Подільська монокліналь в Україні) частинах профілю вона піднімається до глибин 40 та 37 км відповідно. Особливістю швидкісного розрізу є наявність високошвидкісних тіл, виявлених у діапазоні глибин 10 - 35 км. Подібні високошвидкісні тіла раніше було виявлено в корі Радом-Лисогорського блока. Тіла, що залягають на глибині 10 - 35 км, можуть бути алохтонними фрагментами спочатку єдиного масиву основних порід або окремими тілами основного складу, що проникли в кору в неопротерозої під час розколу суперконтиненту Родинія, який супроводжувався потужним рифтогенезом. Прояви рифтогенного магматизму відомі у північно-східній частині Волино-Подільської монокліналі, де на поверхню виходять вендські трапи.

Досліджено структуру літосфери південно-західної окраїни Східноєвропейської платформи на основі експериментальних сейсмічних даних отриманих методом глибинного сейсмічного зондування по профілю RomUkrSeis. З використанням узагальненого геологічного розрізу на основі геолого-геофізичної інформації про структуру верхніх шарів земної кори в районі профілю побудовано швидкісну та інтерпретаційну моделі за профілем RomUkrSeis. На швидкісній моделі за профілем RomUkrSeis на окраїні СЄП виявлено двошаровий осадовий прогин: верхній шар до глибини 5 км зі швидкостями повздовжніх хвиль до ~ 4,9 км/с представляє Карпатську покривно-насувну споруду, нижній - до глибини 15 км зі швидкостями ~ 5,35 км/с відповідає палеозой-мезозойським відкладам. Схожі осадові прогини, але з різною шириною та глибиною спостерігаються і на інших профілях ГСЗ, які перетинають південно-західну окраїну СЄП. Вперше на швидкісній моделі по профілю RomUkrSeis виявлено зони знижених швидкостей поширення повздовжніх хвиль (6,2-6,3 км/с на глибині від 10 до 40 км), які спостерігаються під осадовим прогином на всю потужність кори на окраїні СЄП. Підтверджено, що для швидкісних моделей за профілями ГСЗ, які перетинають окраїну ССП, характерні наступні спільні риси: наявність осадових прогинів на окраїні платформи; зміна потужності кори на окраїні платформи; складний рельєф Мохо. Крім спільних рис за профілем RomUkrSeis виявлено наявність кільової структури на границі Мохо, яка розділяє кору різної потужності.

Приведены результаты изучения глубинного строения на локальных участках вдоль траекторий передвижения тропических циклонов (ТЦ) в 2017 г. В четырех регионах активности ТЦ (северо-западная и южная части Тихого океана, север и юг Индийского океана) обследованы 56 локальных участков вдоль пяти траекторий перемещения циклонов Noru, Hato, Mora, Enawo, Donna. Дополнительно выполнено обследование центральных зон 25 ТЦ, зафиксированных космическими аппаратами в различных регионах земного шара. Исследования на локальных участках передвижения циклонов проводились с использованием частотно-резонансных методов обработки спутниковых снимков. В процессе обработки снимков участков обследования на траекториях перемещения циклонов с поверхности осуществлялись инструментальные измерения с целью регистрации откликов (сигналов) на частотах водорода и базальтов, установления типа вулканических структур и определения глубины корней обнаруженных вулканов. Результаты обработки снимков 81 локального участка позволяют сделать вывод, что формирование и перемещение ТЦ происходят, в основном, вдоль участков, в пределах которых расположены вулканические комплексы, представлены базальтовыми породами. Дополнительное обследование четырех локальных участков, расположенных не вдоль траектории передвижения ТЦ Noru, показало, что в их контурах отклики на частотах базальтов и водорода не фиксируются. В пределах некоторых обследованных участков инструментальными измерениями установлено наличие вулканических структур, заполненных осадочными породами 1 - 6-й и 7-й (известняки) групп, в контурах которых на глубине 57 км осуществляется синтез нефти, конденсата и газа. В разрезах значительного количества участков обследования установлено наличие интервалов, заполненных базальтами, доломитами, мергелями и кремнистыми породами. Результаты проведенных исследований свидетельствуют о целесообразности применения мобильных методов частотно-резонансной обработки спутниковых снимков для прогнозирования мест формирования и траекторий передвижения ТЦ. Полученные материалы можно считать дополнительными и весомыми свидетельствами в пользу вулканической модели формирования внешнего облика планет и их спутников, месторождений полезных ископаемых.

Індекс рубрикатора НБУВ: Д217.81 + Д432.1

Рубрики:

Глибинне сейсмічне зондування

Докембрійський етап

Шифр НБУВ: ДС49490 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Увагу приділено створенню вискороздільного методу визначення розломно-блокової будови геологічного середовища. Він використовує частозалежне згасання енергії сейсмічних хвиль, які проходять через підземні об'єкти. Зазначено, що метод дає змогу виявляти просторову закономірність у згасальних властивостях сейсмічних хвиль, пов'язану з наявністю геологічних тіл. Різні фізичні властивості геологічних структур у просторі роблять можливим простеження їх просторової ідентичності та структурної відмінності, які проявляються у вигляді трьох типів об'єктів – монолітних тіл, розломних структур та заповнювача, який приймає форму оточуючих об'єктів. Тобто мова йде про створення об'єктно- орієнтованого методу, в якому фізичні властивості відіграють другорядну роль. Результати інтерпретації сейсмічних даних часто є далекими від істинної геологічної глибинної будови, оскільки подають результат у вигляді фізичних властивостей геології середовища. Зауважено, що в останні десятиліття "безрозломні та безблокові розрізи" стали загальноприйнятими, і на їх основі відбувається спроба пояснити складні регіональні геодинамічні рухи. Різні фізичні моделі однієї території часто мають суттєві неузгодженості, які потребують додаткових пояснень. Використовуючи розроблений метод було відтворено розломно-блокову будову Донецької складчастої структури та прилеглих територій, тонкошарового вуглевмісного середовища шахтного поля шахти "Краснолиманська", та декількох вишукувальних профілів на о. Зміїний. Проаналізовано відмінності швидкісної моделі DOBRE-99 і кінематичної СГТ DOBREflection2000 та пояснено причини відмінностей.