Згідно з даними Національних кадастрів вугільний сектор є другим після нафтогазового сектору джерелом викидів метану в Україні, його частка у 2019 р. склала 17,8 % від загальних викидів цього парникового газу в країні. У 2022 р.Україна, як Сторона Паризької угоди, подала "Оновлений національно визначений внесок України до Паризької угоди", в якому визначено за мету скоротити до 2030 року викиди парникових газів до рівня 35 % порівняно з 1990 р. Крім того, у листопаді 2021 р. на 26-й Конференції Сторін зі зміни клімату було офіційно запущено ініціативу щодо скорочення світових викидів метану. Україна приєдналась до цієхініціфтиви та взяла на себе зобов'язання скоротити викиди метану на 30 % від рівня 2020 р. до 2030 р. Для оцінки спроможності країни досягти взятих зобов'язань щодо скорочення викидів парникових газів в цілому і метану зокрема було розроблено прогнози функціонування вугільного сектору як в Україні, так і на тимчасово окупованих територіях станом на 01.12.2021. При розробленні сценарія декарбонізації економіки також було враховано зобов'язання, яке взяла Україна на 26-й Конференції Сторін щодо припинення будівництва нових вугільних електростанцій та відмови від використання вугільного палива до 2035 р. Проаналізовано динаміку закриття шахт відповідно до сценаріїв, що розглядались, і розраховано викиди метану не тільки від працюючих шахт, а й від шахт, виведених з експлуатації. Наведені результати розрахунків свідчать, що досягнення заявленого скорочення викидів метану до 2030 р. у вугільному секторі можливе лише за умови збільшення уловлювання та утилізації цього парникового газу з нинішніх 10,3 % до 37 - 54 % для різних сценаріїв розвитку сектора, що вимагатиме додаткових інвестицій від 10 до 26,9 млрд дол. США в залежності від сценарію.

В Україні у великих містах з високою концентрацією населення якість атмосферного повітря здебільшого не відповідає вимогам. Для Одеси якість атмосферного повітря є критичною важливою складовою, оскільки місто є рекреаційним і курортним центром України. Поряд з цим Одеса - місто мільйонник з великою кількістю автотранспорту, вантажоперевезень через з находженням на території міста морського порту. Однією з основних забруднюючих речовин є діоксид азоту, основним джерелом надходження якого у повітряний басейн є автотранспорт. У роботі представлено результати апробації окремих методів короткострокового прогнозування рівня забруднення атмосферного повітря м. Одеса діоксидом азоту. Як вихідні дані використано матеріали Національної доповіді про стан навколишнього природного середовища в Україні, дані спостережень за забрудненням атмосферного повітря на мережі стаціонарних пунктів. Одержані результати прогнозу у зимовий період за методом УкрНДГМІ показали, що динаміка зміни фактичних значень показника Q співпадає з прогностичними значеннями даного показника. У літній період фактичне значення Q майже в кожному випадку співпадало з прогностичними показниками. Справджуваність прогнозу за методом УкрНДГМІ в зимовий період в середньому складала 96,6 %, у літній період - 98,3 %. За методом розпізнавання образів у зимовий і літній періоди відсоток справджуваності прогнозів склав 67 %. Метод УкрНДГМІ виявився більш надійнішим, ніж метод розпізнавання образів. Низький відсоток справджуваності за методом розпізнавання образів може бути пов'язаний з малим розкидом класів забруднення в даній вибірці, а також зі спрямованістю методики на визначення класу забруднення, а не рівня забруднення. Недоліком використання методу УкрНДГМІ є неможливість його використання в осінній та весняний періоди. Прогнозування забруднення атмосферного повітря є одним з основних способів вирішення проблем якості повітря у промислово-міських агломераціях. Розробка ефективної прогностичної схеми забруднення повітряного басейну міста може надати змогу превентивно реагувати на погіршення якості атмосферного повітря.

Розглянуто проблему побудови математичної моделі динаміки концентрацій діоксиду азоту на різних ділянках міста. Розглянуто особливості побудови таких моделей на основі періодичного вимірювання концентрацій шкідливих речовин та ідентифікації на підста отриманих вимірювань. Запропоновано онтологічний підхід, як інструмент управління, який надає змогу значно спростити систематичні стандартизовані методи зберігання моделей, процес їх побудови та відповідного використання в практичних ситуаціях. Використання онтологічної моделі надає мозливість формалізувати процес отримання, зберігання та використання відповідних знань і підходить для більш інтелектуалізованих систем, такі як визначеня завідомо хибних розв'язків на базі моделі, прогнозний контроль моделі, оптимізацію процесу прийняття рішень на базі знань і моделювання відповідної технологічної схеми. Описано особливості побудови відповідної онтологічної моделі, схему вибору нелінійної моделі - з "перемиканнями" на різні умови. Проведено відповідні експериментальні дослідження, які надають можливість підтвердити ефективність запропонованого.

This paper reports a procedure devised to forecast the level of chemical pollution of the atmosphere, which includes a mathematical model for the distribution of the concentration of dangerous gas in the atmosphere at its active deposition by dispersed jets of liquid, as well as a technique for its implementation. Based on the differential equations of gas distribution in space, a phased model of the propagation of a cloud of a dangerous chemical substance was built. The model describes stages in the discharge of a dangerous gaseous substance from emergency technological equipment, the deposition of dangerous gas by a finely-dispersed flow, and free propagation of the cloud in the air. The reported mathematical model makes it possible to calculate the size of pollution zones while determining the boundary safety conditions. When forecasting, the main meteorological parameters, the width of the deposition zone, and the chemical properties of both the gas and liquid are taken into consideration. The comparative analysis of the results of forecasting a conditional zone of chemical damage with the free propagation of the cloud, and at the active deposition by precipitation or technical devices, was carried out. The simulation results revealed that with an increase in the wind speed from 1 m/s to 5 m/s, the size of the affected area increases by 2,7 times, while the concentration of dangerous gas in the cloud falls by 2,5 - 3 times. An algorithm has been proposed for integrating the devised methodology of forecasting the level of chemical pollution of the atmosphere into a general cycle of emergency management. It should be especially noted that the devised procedure contains the entire range of components that are necessary for its practical application. It includes a description of the procedure and practical recommendations for the use of the proposed technique in the elimination of emergencies, as well as a list of probable events when the use of the developed procedure would be most effective.

Проаналізовано спектр за зональними хвильовими числами планетарних хвиль (хвиль Россбі) в атмосфері над Антарктикою для кожного із двох контрастних років: у 2019 р., коли відбулося раптове стратосферне потепління (РСП), і в 2020 р., коли антарктичний стратосферний вихор був надзвичайно стійким і тривалим. Озонова діра утворюється над Антарктидою навесні, і її стан залежить від збурень стратосферного полярного вихору планетарними хвилями (ПХ). В аналізі використано дані про розподіл загального вмісту озону (ЗВО), одержані приладом Ozone Monitoring Instrument на супутнику Aura, та наземні вимірювання зі спектрофотометром Добсона на станції "Академік Вернадський" в Антарктиці. РСП 2019 р. дуже змістило полярний вихор від полюса і сприяло руйнуванню озонової діри. РСП виникло під час піку активності квазістаціонарної планетарної хвилі-1, яку було підсилено в момент потепління великою амплітудою біжучої хвилі-2. Навесні 2020 р. стратосферний полярний вихор був відносно незбуреним, що надало змогу площі озонової діри досягти розміру, близького до свого історичного максимуму. Фактором, який сприяв стабільності вихору у 2020 р., була відносно мала амплітуда хвилі-1. Стабільність зберігалася, незважаючи на регулярні періоди, коли амплітуда біжучої хвилі-2 досягала або навіть перевищувала значення під час РСП у 2019 р. Виявлено, що фактором, який сприяє відмінності між хвильовими ефектами за два роки, є динаміка квазістаціонарної хвилі-1. У 2020 р. чітко спостерігалася антикореляція амплітуд хвилі-1 і хвилі-2 біля краю вихору, що може бути викликано передачею енергії планетарної хвилі між різними спектральними компонентами ПХ, на відміну від ситуації 2019 р.

Представлен обзор данных об источниках и стоках водорода различного происхождения в атмосфере и приповерхностной части земной коры (лишь в отдельных случаях речь идет о коре в целом). По результатам рассмотрения этих сведений сделан вывод о незначительности влияния подземного небиогенного "геологического") водорода на содержание и баланс газа в атмосфере, вплоть до стратосферы. Очевидна сложность экспериментального определения потока геологического водорода, свободного от биогенных и антропогенных помех, влияния опробуемой выработки и пр. Описаны вероятные источники глубинного водорода: остатки магматических газов (вне зон вулканизма), метаморфические реакции, радиолиз воды. Возможности значительного выноса водорода очевидны только в зонах активизированных в настоящее время разломов. Приведены данные о наиболее мощных поставщиках геологического водорода - современных действующих вулканах и термальных полях. Построена схема циркуляции газов Авачинского вулкана, основанная на тепловой модели. Последняя проконтролирована данными геотермометров, результатами прямых измерений температуры в глубоких скважинах и скоростной моделью. Показана возможность выноса фумаролами неизмененного водорода из магматического очага. Перспективы формирования месторождений водорода оценены как неопределенные. Магматического и метаморфогенного газа в отдельных районах образуется достаточно для накопления значимой залежи в течение нескольких десятков тысяч лет. Но возможность ее сохранения в течение этого периода или дольше вызывает сомнения. Месторождения УВ без поступления материала с больших глубин могут растерять запасы за гораздо меньшее время. Более высокая проницаемость горных пород для водорода способствует много большим утечкам газа.

Присвячено створенню інтегрованого комплексу засобів екологічного моніторингу для підвищення рівня техніки безпеки на основі новітніх сенсорних пристроїв для газоаналітичних приладів, які використовуються для діагностики, повірки та прогнозування можливих техногенних ризиків. Створені інноваційні сенсори (від 5 до 25 000 ppm Cl2) та cірководню. Створені сенсорні пристрої за технічними параметрами переважають закордонні аналоги та мають вартість в 3 рази менше; мікрогенератори мають світовий пріоритет, а блок-модулі не мають аналогів у світі. Придатні для безперервної роботи 2 роки у середовищі з відносною вологістю від 10 до 90 % за температурами від –30 до +50 0С. Замість балонних систем газових сумішей розробленоі мікрогенератори газів, які генерують хлор зі 100 %, а сірководень з 99,6 % виходом за струмом, з основною похибкою генерування не більше 2 %. Доведено, що розроблені мікрогенератори сірководню та хлору можуть бути внесені до Держреєстру як еталони 2 класу. Запропоновано та використано програмний комплекс ТОХІ+ для прогнозування наслідків аварійних викидів на промислових небезпечних об'єктах. Розробки передбачено інтегрувати в Національну систему екологічної безпеки в ролі первинних джерел достовірної інформації.

Індекс рубрикатора НБУВ: Б1с7 + Д232.15с141.27

Шифр НБУВ: Ж43974 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Д232.14

Рубрики:

Озон в атмосфері

Шифр НБУВ: Ж24597 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Д232.14

Рубрики:

Озон в атмосфері

Шифр НБУВ: Ж24597 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Представлено результати аналізу просторово-часового розподілу оновлених кліматичних норм загального вмісту озону (ЗВО) для періоду 1991 - 2020 рр. Досліджено зміни, що відбулися з моменту останнього обрахунку кліматичних норм ЗВО для періоду 1981 - 2010 рр. Використовуючи дані щоденних супутникових спостережень приладів TOMS та OMI, обчислено середні багаторічні значення, кліматичні норми для кожного дня року, амплітуди, фази та коефіцієнти детермінації сезонних коливань ЗВО над територією України. Із залученням даних реаналізу NCEP/NCAR встановлено зв'язок змін ЗВО зі змінами меридіональної складової вітру нижньої стратосфери. У дослідженнях показано наявність областей вищого/нижчого ЗВО, які дещо порушують закономірності широтного розподілу. До їх формування призводить більша повторюваність адвекції повітря із нетиповим вмістом озону для розташування території України, переважно у період із січня до березня. Наведено типовий часовий розподіл кліматичних норм ЗВО, що варіюють від 285 одиниць Добсона (о.Д.) до 375 о.Д.; статистичні закономірності розподілу відхилень і повторюваність появи екстремально високих/низьких значень ЗВО. У роботі наголошено на малій варіативності ЗВО над територією України. Досліджено особливості просторового розподілу амплітуд сезонних коливань, що знаходяться в межах 42 - 46 о.Д., та періодів настання максимальних значень, що припадає на 19 - 30 березня залежно від регіону. Виявлено, що з моменту останнього оновлення кліматичних норм ЗВО зменшився в усі місяці року, а максимальне зменшення досягає 8 о.Д. у зимовий сезон. При цьому не спостерігається зростання повторюваності перевищення високих рівнів ультрафіолетового опромінення. Зміни ЗВО пов'язані, в першу чергу, із зсувом показників меридіональної складової вітру у бік від'ємних значень, що відображає зростання повторюваності виносу повітря із північною складовою. Наголошено на комплексності змін ЗВО у досліджуваний період та неузгодженості таких змін із циркуляційним фактором у літній сезон.

Наведено результати аналізу стану викидів парникових газів у нафтогазовій галузі згідно даних останнього Національного кадастру антропогенних викидів із джерел і абсорбції поглиначами парникових газів в Україні. Показано, що галузь є великим джерелом витоків метану, які склали у 2017 р. 44 % від викидів цього парникового газу в цілому по країні. Викиди двоокису вуглецю від галузі вносять незначний вклад у загальні по країні викиди цього парникового газу й у 2017 р. складали лише 3 %. Встановлено, що головним пріоритетом для галузі є скорочення викидів метану від діяльності з природним газом, що є типовим для газових галузей інших країн. Наведено сформовані з урахуванням досвіду національних та міжнародних програм та ініціатив, спрямованих на скорочення викидів метану внаслідок нафтогазових операцій, переліки доцільних до впровадження в Україні заходів і технологій для діяльності з розвідки, освоєння, видобування та підготовки до транспортування вуглеводнів, діяльності з магістрального транспортування і підземного зберігання природного газу, діяльності з розподілення природного газу та його споживання житловим та комерційним секторами. Окремо відзначено необхідність вирішення в Україні проблеми моніторингу викидів та витоків метану в нафтогазовій галузі, що вимагає удосконалення та стандартизації їх кількісного визначення, звітності та верифікації, але цю проблему повністю не вирішено в жодній країні світу, що пов'язано з певними особливостями джерел викидів у галузі. Надано порівняльний аналіз результатів розрахунків собівартості послуг з магістрального транспортування природного газу при заміні існуючих газотурбінних газоперекачувальних агрегатів на нові газотурбінні та електроприводні агрегати. Наведено зовнішні умови розвитку нафтогазової галузі, для яких розраховано загальні оцінки викидів парникових газів до 2040 р. для двох сформованих сценаріїв - із запровадженням заходів зі скорочення викидів та без їх запровадження.

Наведено результати аналізу стану викидів парникових газів у нафтогазовій галузі згідно даних останнього Національного кадастру антропогенних викидів із джерел і абсорбції поглиначами парникових газів в Україні. Показано, що галузь є великим джерелом витоків метану, які склали у 2017 р. 44 % від викидів цього парникового газу в цілому по країні. Викиди двоокису вуглецю від галузі вносять незначний вклад у загальні по країні викиди цього парникового газу й у 2017 р. складали лише 3 %. Встановлено, що головним пріоритетом для галузі є скорочення викидів метану від діяльності з природним газом, що є типовим для газових галузей інших країн. Наведено сформовані з урахуванням досвіду національних та міжнародних програм та ініціатив, спрямованих на скорочення викидів метану внаслідок нафтогазових операцій, переліки доцільних до впровадження в Україні заходів і технологій для діяльності з розвідки, освоєння, видобування та підготовки до транспортування вуглеводнів, діяльності з магістрального транспортування і підземного зберігання природного газу, діяльності з розподілення природного газу та його споживання житловим та комерційним секторами. Окремо відзначено необхідність вирішення в Україні проблеми моніторингу викидів та витоків метану в нафтогазовій галузі, що вимагає удосконалення та стандартизації їх кількісного визначення, звітності та верифікації, але цю проблему повністю не вирішено в жодній країні світу, що пов'язано з певними особливостями джерел викидів у галузі. Надано порівняльний аналіз результатів розрахунків собівартості послуг з магістрального транспортування природного газу при заміні існуючих газотурбінних газоперекачувальних агрегатів на нові газотурбінні та електроприводні агрегати. Наведено зовнішні умови розвитку нафтогазової галузі, для яких розраховано загальні оцінки викидів парникових газів до 2040 р. для двох сформованих сценаріїв - із запровадженням заходів зі скорочення викидів та без їх запровадження.

Індекс рубрикатора НБУВ: Д232.14

Рубрики:

Озон в атмосфері

Шифр НБУВ: Ж24597 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено сезонні тенденції зональної асиметрії в розподілі загального вмісту озону (ЗВО) у квазістаціонарній хвилі на південних полярних широтах. Оцінено і порівняно сезонні тенденції в змінах квазістаціонарної хвилі у ЗВО, використовуючи дані супутникового спектрометра TOMS (Total Ozone Mapping Spec trometer) для картографування ЗВО та другу версію валідації хіміко-кліматичної моделі (CCMVal-2). Модельні зсуви фази по довготі в асиметрії просторового розподілу озону загалом узгоджуються із зсувами фази по довготі на схід, що спостерігалися в історичному періоді 1979 - 2005 рр. Проте в окремих сезонах існують занижені значення таких довготних зсувів. Представлено майбутні тенденції в зональній асиметрії від одинадцяти моделей CCMVal-2 до 2100 р. Вони демонструють появу зворотних (західних) майбутніх фазових довготних зсувів, головним чином влітку у Південній півкулі. Одержані результати узгоджуються з попередніми дослідженнями і підкреслюють, що загальний довготний зсув фази на схід/захід зумовлений як змінами парникових газів, так і виснаженням/відновленням озонового шару. Зміна парникових газів зумовлює основний довгостроковий зсув на схід, який посилюється (сповільнюється або змінюється) в період південної весни та влітку за рахунок виснаження озонового шару (відновлення). Тенденції в асиметрії ЗВО зумовлені загальним посиленням стратосферного зонального потоку, який завдяки існуванню асиметрії антарктичного континенту витісняє квазістаціонарну хвилю-1 і впливає на просторовий розподіл ЗВО. Результати роботи будуть корисними для прогнозування сезонних аномалій озонової діри та довгострокових змін місцевих тенденцій зміни ЗВО, впливу ультрафіолетового випромінювання на біологічну про дуктивність Південного океану та на регіональний клімат, на який впливає зонально-асиметрична озонова діра.

Індекс рубрикатора НБУВ: Д232.14

Рубрики:

Озон в атмосфері

Шифр НБУВ: Ж25662 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - розробка комплексу оптимальної фотохімічної моделі (з включенням субмоделі прикордонного шару і використанням методів комплексного плоского поля) і спектральних моделей з оптимізованими блоками, що описують нелінійний перенос випромінювання та хімічні перетворюючі механізми, квантово-кінетичної і фотоелектронної моделей для опису нелінійно-оптичних ефектів, обумовлених взаємодією інфрачервоного лазерного випромінювання з газової атмосферою промислового міста. Резонансна взаємодія електромагнітного випромінювання з молекулярними газами атмосфери веде до кількісного перерозподілу молекул по енергетичним рівням внутрішніх ступенів свободи, що змінює званий коефіцієнт поглинання газу. Зміна рівнів заселеності суміші газів викликає порушення термодинамічної рівноваги між коливаннями молекул і їх поступальним рухом і обумовлює новий нелінійний ефект фотокінетичного охолодження атмосферного середовища.

Мета роботи - розробка комплексу оптимальної фотохімічної моделі (з включенням субмоделі прикордонного шару і використанням методів комплексного плоского поля) і спектральних моделей з оптимізованими блоками, що описують нелінійний перенос випромінювання та хімічні перетворюючі механізми, квантово-кінетичної і фотоелектронної моделей для опису нелінійно-оптичних ефектів, обумовлених взаємодією інфрачервоного лазерного випромінювання з газової атмосферою промислового міста. Резонансна взаємодія електромагнітного випромінювання з молекулярними газами атмосфери веде до кількісного перерозподілу молекул по енергетичним рівням внутрішніх ступенів свободи, що змінює званий коефіцієнт поглинання газу. Зміна рівнів заселеності суміші газів викликає порушення термодинамічної рівноваги між коливаннями молекул і їх поступальним рухом і обумовлює новий нелінійний ефект фотокінетичного охолодження атмосферного середовища.

Індекс рубрикатора НБУВ: Д232.14

Рубрики:

Озон в атмосфері

Шифр НБУВ: Ж14846 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Ксенон в природе фиксируется в электроактивных участках определенных областей поверхности Земли. Организм человека, находящегося на таких участках, по-разному реагирует на влияние выделяемого из-под поверхности земли ксенона. Фиксирование действия ксенона на некоторых таких участках в результате частотно-резонансной обработки космоснимков, дает возможность по-новому рассматривать причину необходимого поведения человека, находящегося короткое время в подобных местах.