Розглянуто можливу роль акустичного каналу впливу космічних процесів на біосферу Землі. Показано можливі механізми перетворення енергії космічних процесів на акустичні коливання в атмосфері та літосфері. Вперше виявлено зв'язок інфразвукових коливань в атмосфері з сонячною активністю. Проведено аналіз можливих механізмів впливу акустичних коливань на біосферні процеси.

Індекс рубрикатора НБУВ: Д235.1

Рубрики:

Поширення звукових хвиль в атмосфері. Чутність

Шифр НБУВ: Ж72292 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Рассмотрены особенности распространения радиоволн над морской поверхностью как в загоризонтной области, так и в зоне прямой видимости. Описана методика и аппаратурные измерительные комплексы для определения дистанционных зависимостей множителя ослабления радиоволн УКВ и СВЧ диапазонов. Для каждого из исследованных районов Атлантического, Северного Ледовитого, Индийского и Тихого океанов впервые представлены дистанционные зависимости множителя ослабления, их основные типы и вероятность появления. Рассмотрено влияние реальной формы диаграммы направленности антенных систем на дистанционный ход множителя ослабления радиоволн за пределами радиогоризонта. Приведены результаты исследований высотного профиля коэффициента преломления атмосферы над Черным морем с помощью СВЧ-рефрактометров. Рассмотрены примеры влияния вертикального профиля коэффициента преломления атмосферы на условия распространения радиоволн. Показано, что разработанный подход к представлению переизлученного морской поверхностью электромагнитного поля позволяет объяснить ряд экспериментально установленных эффектов. Описана концепция построения экологически безопасной псевдокогерентной радиолокационной станции для обнаружения надводных объектов за пределами горизонта.

Надано перші результати досліджень атмосферного інфразвуку на режимній геофізичній станції "Берегове" у Закарпатті. Описано особливості методики досліджень та апаратуру. Наведено та проаналізовано одержані дані, окреслено напрями подальших досліджень.

Перевірено гіпотезу про вплив метеорних потоків на атмосферний інфразвук. За експериментальними даними зареєстровано зміну спектра атмосферного інфразвуку за наявності метеорних потоків, які проявляються в діапазоні періодів 30 - 200 с.

Індекс рубрикатора НБУВ: Д235 + Ц802

Рубрики:

Атмосферна акустика

Вибухові речовини і боєприпаси

Шифр НБУВ: Ж15835 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Б1 в052 + Д235 + Ц9-523

Рубрики:

Охорона природи. Екологія

Атмосферна акустика

Служба з питань надзвичайних ситуацій. Цивільна оборона

Шифр НБУВ: Ж14846 Пошук видання у каталогах НБУВ 

У межах моделі дисипативної ізотермічної атмосфери досліджено затухання акустико-гравітаційних хвиль (АГХ) на основі модифікованих рівнянь Нав'є - Стокса і теплопереносу. Модифікація цих рівнянь полягає в урахуванні додаткового перенесення імпульсу та енергії при поширенні АГХ за рахунок градієнта щільності, окрім зазвичай розглядуваного градієнта швидкості. Це призводить до появи нових доданків у гідродинамічних рівняннях руху та теплопереносу. У цих припущеннях отримано локальне дисперсійне рівняння АГХ в ізотермічній дисипативній атмосфері, а також вираз для декремента затухання в часі. У граничних випадках високих частот (звук) і низьких частот (гравітаційні хвилі) характер затухання допускає наочну фізичну інтерпретацію. Розглянуто особливості затухання в часі різних типів еванесцентних акустико-гравітаційних мод, зокрема хвиль Лемба та коливань Брента - Вяйсяля.

Індекс рубрикатора НБУВ: Д235.1

Рубрики:

Поширення звукових хвиль в атмосфері. Чутність

Шифр НБУВ: Ж14258 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Теорія акустико-гравітаційних хвиль (АГХ) розглядає вільні хвильові збурення атмосфери в межах одночастотного підходу (ОЧП). При цьому з теорії випливає можливість виникнення двох окремих типів хвиль із різними власними частотами - акустичних і гравітаційних. У ОЧП хвильові флуктуації щільності, температури, швидкості пов'язані між собою через спектральні характеристики хвилі, причому ці зв'язки є незмінними. Однак супутникові спостереження параметрів АГХ не завжди можна пояснити в межах ОЧП. Наведено двочастотний підхід (ДЧП) до дослідження АГХ за допомогою моделі двох зв'язаних осциляторів. Показано, що збурені рухи елементарного об'єму середовища відбуваються одночасно на двох власних частотах. У цьому випадку зв'язок між хвильовими флуктуаціями параметрів визначається початковими умовами, які можуть бути довільними. Отримано рішення в дійсних функціях для ізотермічної атмосфери. Досліджено умови, за яких із загального двочастотного розв'язку випливають розв'язки одночастотних АГХ. Числово змодельовано вимірювані з супутника хвильові форми АГХ для швидкостей і зміщень в одночастотному та двочастотному режимах. Результати моделювання двочастотних АГХ узгоджуються з даними супутникових вимірювань. Двочастотні АГХ не завжди реалізуються на двох різних частотах. Показано, що при зближенні частот реалізується ефект биття, і дві близькі моди стають нерозрізнюваними. За однакової довжини хвилі у них однакові середні частоти та однакові фазові швидкості. Головна особливість ДЧП до вивчення АГХ полягає в розширенні зв'язків між хвильовими параметрами середовища. Це надає можливість досягти задовільного узгодження модельних хвильових форм із даними супутникових вимірювань. Таким чином, використання двочастотного розгляду АГХ відкриває нові можливості в інтерпретації експериментальних даних.

Мета роботи - вдосконалення (підвищення точності) методів урахування впливу земної атмосфери на результати вимірювань великих довжин, що реалізуються за допомогою електромагнітних хвиль на навколоземних трасах. Розглянуто вплив земної атмосфери на швидкість поширення електромагнітного сигналу. Цей вплив ураховують, вводячи в результат вимірювань поправки на середньоінтегральний показник заломлення повітря (СІ ПЗП) вздовж траси, що вимірюється. Для аналізу відібрано методи визначення цієї поправки, основані на заміні точного інтеграла, що визначає її величину, наближеними квадратурними формулами. Вказані квадратурні формули надають змогу подати точний інтеграл від ПЗП у вигляді функції локальних значень показника заломлення на трасі, що вимірюється. Увагу приділено квадратурним формулам, які є основою для нещодавно запропонованого градієнтного методу (який базується, зокрема, на використанні формули інтегрування Ейлера - Маклорена (ФІЕМ) або багаточленів Ерміта (СЧЕ)). Показано, що в градієнтного методу визначення СІ ПЗП, який використовує інтерполяційні БЧЕ, кращі точнісні можливості, ніж у градієнтного, основаного на ФІЕМ. Отримані результати надають змогу визначити найпридатніший для конкретних геодезичних застосувань метод визначення СІ ПЗП з урахуванням умов вимірювання: геометрії траси та типу підстильної поверхні, кількості точок для вимірювань локальних значень показника заломлення та місць їхнього розташування.