На основі інтерпретації матеріалів регіональних сейсмічних досліджень МЗГТ наводяться результати вивчення двох інтенсивних ранньокарбонових фаз підвищеної тектонічної активності ДДЗ - пізньовізейської і передпізньосерпухівської. Ранньокам'яновугільні тектонічні фази в ДДЗ мали великий вплив на формування антиклінальних і неантиклінальних нафтогазоперспективних об'єктів. Найбільш інтенсивне формування соляних і несоляних структур відбулося саме за цих фаз, в той час як в проміжках між ними росту структур не було зовсім або він був незначним.

Показано, що основною причиною сезонних вертикальних зрушень і нахилів земної поверхні є періодичні варіації запасів вологи грунту. Розглянуто дію окремих складових цього фактора на вертикальні зміщення. Встановлено залежність величини вертикальних деформацій від глибини, від поверхні землі і нахилу місцевості. На основі територіального розподілу грунтів за їх механічним складом зроблено якісну оцінку можливих сезонних вертикальних зрушень різних регіонів України. Розглянуто вплив гідротермічних факторів на результати геометричного нівелювання.

Розглянуто не вирішене досі питання про південно-західну межу Більче-Волицької зони Передкарпатського прогину. Запропоновано один із критеріїв проведення цієї межі, що дозволить розширити площу пошуків вуглеводнів, пов'язану з південно-західною частиною зони, яка знаходиться безпосередньо під насувом Карпат.

Індекс рубрикатора НБУВ: Д392.2(45Укр) + Д59(45Укр)39

Рубрики:

Вертикальні рухи

Регіональна геологія

Шифр НБУВ: Ж22412/а Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проанализированы подходы к выделению и состояние изученности переходных зон в системе "ороген-платформенная равнина". Обоснованы концептуальные основы исследования морфоструктуры, новейшей и современной геодинамики переходных зон. Обозначены приоритетные направления исследований.

На основе анализа литературных и геофизических данных показано, что в Кривбассе выявлены разломы кристаллического фундамента, дифференцированные движения блоков, нарушения осадочного чехла. Сделан вывод о влиянии этих явлений на устойчивость оснований отвалов, проявления оползней в них и намечены методы прогноза последних.

Зроблено ретроспективний аналіз історії вивчення, методів дослідження та картографічного представлення вертикальних рухів земної поверхні за результатами повторного нівелювання, яка враховує геоморфологічну стійкість реперів та геометрію тектонічних блоків. За цією методикою складено карти градієнтів швидкостей вертикальних рухів земної поверхні Кримського та Карпатського регіонів. З метою оптимізації картографічних зображень вертикальних рухів земної поверхні встановлено аналітичну залежність для визначення оптимального ступеня фільтрації баз даних за результатами їх статистичного аналізу. На підставі статистичного аналізу баз даних складено карти градієнтів швидкостей вертикальних рухів земної поверхні Криму та Карпат, а також земної поверхні рівнинної частини Східної Європи, Кавказу та Динарід максимальної інформативності. За складеною картою Карпатського регіону встановлено взаємозв'язок поля градієнтів вертикальних рухів земної поверхні з неотектонікою, розломною тектонікою, деформаційними процесами, а також з сейсмічною активністю регіону.

За допомогою кінематичного методу тектонофізики та його модифікації - побудови стереограм ізоліній вірогідності орієнтації головних осей нормальних напружень - проаналізовано деформаційні режими орогенних етапів розвитку Українських Карпат і Гірського Криму. Показано, що у міоцені - плейстоцені Українські Карпати розвивались у підкидовому режимі, характерному для насуво-складчастих систем. Гірський Крим, починаючи з пізньої юри, формується, головним чином, у зсувному режимі за відсутності великоамплітудних насувів, що зумовлено одночасною дією північно-західного - південно-східного стиснення та північно-східного - південно-західного розтягнення земної кори. Сейсмологічні дані не підтверджують наявності процесу підсування Чорноморської плити під континент на кримській ділянці колізійної зони.

Обгрунтовано виділення зони взаємодії Українських Карпат і платформних рівнин як окремої таксономічної одиниці вищого рангу перехідної геоморфодинамічної зони з властивими для неї типами геоморфогенезу, парагенетично пов'язаними комплексами рельєфу, особливими неогеодинамічними та сучасними тектонічними умовами. Досліджено просторово-часові закономірності динаміки нео- та морфоструктур зони взаємодії на перед-, колізійному та післяколізійному підетапах неотектонічного етапу. Виявлено зональність у розташуванні різних типів нео- та морфоструктур зони взаємодії залежно від співвідношення та контрастності вертикальних і горизонтальних неотектонічних рухів земної кори, тісноти динамічних зв'язків і взаємовпливів між орогенними та платформними структурами. Оцінено роль горизонтальних новітніх і сучасних рухів земної кори у формуванні морфоструктур платформної частини зони взаємодії. Виявлено просторові закономірності диференціації активності сучасних тектонічних рухів земної кори за сформованих морфоструктурно-неотектонічних умов.

Відзначено, що досягнення у вивченні геології докембрію, океанічного дна та зон переходу від океанів до континентів, мобілістичний підхід до розуміння коро- та структуроутворення, пізнання будови й еволюції фанерозойських поясів - все це по-новому порушує проблему будови територій, які оточують з південного заходу та півдня Східноєвропейський кратон. Насамперед необхідно виділити слабо вивчені питання тектоніки та розвитку цього регіону в пізньому докембрії; їх вирішення виходить за межі регіонального значення і є частиною комплексних досліджень будови й еволюції земної кори. Місцезнаходження регіону в межах Середземноморського поясу надає вирішенню цих питань особливого змісту та значення, оскільки будова та розвиток поясу займає важливе місце під час розгляду питань теоретичної тектоніки. Сьогодні однозначно констатується, що історію розвитку земної кори вже не можна ділити спрощено на докембрійську та післядокембрійську, що після карельської тектоно-магматичної епохи (вище ізохрони 1 600 млн років), в пізньому докембрії проявилися епохи тектогенезу, які зафіксовані максимумами тектоно-магматичної активності в планетарному масштабі. Особливе місце серед них належить гренвільській епосі з віком 1 100 - 850 млн років. Це ставить питання про перегляд існуючого в літературі уявлення про належність верхньопротерозойських утворень даного регіону до "ранніх і пізніх байкалід". Аналіз показав, що виділяти "ранні байкаліди" немає підстав.

Освещены вопросы эволюции Крымско-Черноморского региона. Описана динамика коры области перехода Горный Крым - Черное море. Рассмотрены вопросы численного моделирования Циркум-Черноморского плитного ансамбля. Приведены оценки динамики и кинематики плит, мантийного апвеллинга. Раскрыта специфика пространственного развития краевых прогибов. Приведены прогнозные исследования и рекомендации в сфере предупреждения геокатастроф. Проанализирован механизм орогенеза.

Відзначено, що для Гірського Криму властивий віялоподібний візерунок траєкторій напружень у поєднанні з домінуючим режимом розтягання в західній частині та стиснення - у східній. Це дозволяє передбачати модель обмеженої колізійної взаємодії Східно-Чорноморської мікроплити з окраїною Східно-Європейської платформи, наслідком якої є екструзія (витискання) на південь і більш виражений гравітаційний колапс Західного сегмента Гірського Криму.

The role of various-rank tectonic processes on the formation and distribution of the formations of black shales enriched by organic carbon is considered. Tectonic processes and their factors are divided into four ranks: global - planetary, subplanetary, regional, and local. The examples from the geology of oil-gas-bearing regions of the Ukraine and other countries are given.

Зазначено, що геофізичні та геохімічні дані останніх десятиліть дали змогу виявити низку закономірностей у структурі земної кори та верхньої мантії, які не узгоджуються з основами сучасних геотектонічних гіпотез, зокрема з деякими положеннями плитової тектоніки: під континентами виявлено коріння до глибини понад 300 км; замість астеносфери існують окремі астенолінзи, навіть під серединно-океанічними хребтами; літосфера, навпаки, реологічно розшарована; давні континентальні породи та товсту (15 - 25 км) кору виявлено в океанах; бурінням установлено, що осади океанів починаються з мілководних відкладів. Для пояснення цих даних запропоновано ротаційно-флюїдну гіпотезу. Вона розглядає закономірну мінливість у системі обертання Землі та її дегазацію як одні з важливих джерел глобальної геодинаміки. Наявність глибинних флюїдів пояснює реологічну розшарованість літосфери. За умов загальної дегазації Землі в зонах підвищених потоків флюїдів формуються континентальна кора та її мантійне коріння. Зі зміненням характеру обертання Землі відбувається зміщення окремих її сфер, наприклад мантії відносно ядра.

By the example inspecting the classic ordinary (miogeosyncline and eugeosyncline) Orogen, we display the geodynamical contents of tectonics and metallogeny.

Індекс рубрикатора НБУВ: Д392 + В654.13-2

Рубрики:

Тектонічні рухи земної кори

Земля-планета

Шифр НБУВ: Ж22224 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено геодинамічну модель зони зчленування Східно-Європейської платформи та Карпат у межах України. Змодельовано вигин літосфери заходу України для виявлення процесів і сил, що призвели до формування Передкарпатського прогину як регіональної структури першого порядку. Здійснено числові дослідження опускання фундаменту Передкарпатського прогину для детального опису історії опускання, осадонагромадження міоценових відкладів. Наведено результати мезоструктурного аналізу, зокрема тріщинуватості, мезоструктур, для виявлення еволюції полів палеонапружень, що призвели до виникнення структурних форм нижчих порядків.

We demostrate that terrains play a great role in the construction of orogenic belts. They appear at the expense of the destruction of both the Precambrian continental crust and the oceanic one, do not meet the conception of tectonic plates, and require to consider the inertial forces.

Наведено стислий огляд основних кінематичних моделей, які пояснюють тектонічні обертання жорстких блоків, обмежених зсувними розломами. Запропоновано схему, яка грунтується на допущенні про можливість одночасних поворотів вектора природної намагніченості навколо горизонтальної та вертикальної осей та яка призначена для виявлення та інтерпретації локальних тектонічних обертань у відслоненнях інтрузивних й вулканогенних гірських порід. За її допомогою проаналізовано фактичні дані, що наведені в опублікованих результатах палеомагнітного вивчення пермо-тріасових відкладів п-ова Мангишлак і крейдяних гранодіоритів в Японії.

Вибір акреційного або покривного типів деформування здійснюється у площині реологічного вибору системи фундамент - чохол - клин, що залежить від співвідношення міцності та величини стосовно зусиль на межі фундамент - чохол. Його можна регулювати сумою факторів: напруженим станом, рельєфом фундаменту та коефіцієнтом тертя. Зазначену межу можна зокрема характеризувати дограничним напруженим станом - коли границю міцності на ній не досягнуто або коли відсутній виражений додатний градієнт міцності у напрямку чохла. У такому разі ороген розвивається за покривно-субдукційним сценарієм. Запропоновано моделі розвитку покривного та нестаціонарного орогенів. Перша об'єднує поступальні етапи деформування чохла у разі помірно похилого (1-й етап) і субвертикального (2-й етап) положень осі стиску, в ході яких загальні субдукційні умови не змінюються. Нестаціонарна модель пояснює феномен "проміжних" орогенів, в основі якого лежить розвиток, що характеризується чергуванням покривно-субдукційного та акреційного типів деформування.