Збірка містить наукові матеріали Українського палеонтологічного товариства з проблем біостратиграфії, палеографії, палеоекології, палеобіогеографії та створення регіональних стратиграфічних схем України.

Возможны три подхода для выявления крупнейших таксонов этапности природы земной поверхности. Один из них основывается на истории жизни. При этом выделяется три самых больших этапа: азойский (от 13,0? до 4,5? - 3,9? млрд. лет), криптозойский (от конца азоя до 0,6 или 0,57 млрд. лет) и фанерозойский (0,6 млрд. лет - ныне), с расчленением каждого из них на разных основаниях (в частности криптозоя и фанерозоя - по палеонтологическим данным). В основе второго подхода - характер строения и истории этажей земной коры. Таким образом дофанерозой материков расчленен, по эмпирическим данным, на 4 этажа - алданский, киватинский, афебский и рифейский, время образования каждого из них равно примерно 1,0 млрд. лет (от 4,5 до 0,6 млрд. лет). Третий подход - палеогеографический, при котором учитываются этапы реконструируемой природы. Исходя из него, наибольшими этапами природы земной поверхности в дофанерозое будут: раннеприскойский, позднеприскойский, саамский, кеноренский, карельский, гренвильский, катангский. Длительность этих палеогеографических этапов-мегаэр в криптозое сокращается со временем: от 1,2 до 0,4 млрд. лет, причем каждый из них разделяется на два палеогеографических периода: более ранний - талассократический и следующий - геократический.

Запропоновано методику оцінки ролі стабільних ізотопів у подійній стратиграфії. Висвітлено питання вивчення розрізу венду України як можливого еталону передкембрійської геологічної системи. Розглянуто історію геологічного розвитку про-Карпат протягом ордовицького періоду. Наведено еколого-фаціальний аналіз юрських відкладів пенінської зони Українських Карпат, а також екологічний аналіз фауни дрібних ссавців Придніпров'я в період пізнього плейстоцену та голоцену. Подано удосконалену стратиграфічну схему міоцену Передкарпаття.

Предложена методика оценки роли стабильных изотопов в стратиграфии событий. Освещены вопросы изучения разреза венда Украины как возможного эталона предкембрийской геологической системы. Рассмотрена история геологического развития про-Карпат на протяжении ордовицкого периода. Приведены эколого-фациальный анализ юрских отложений пенинской зоны Украинских Карпат, а также экологический анализ фауны мелких млекопитающих Приднепровья в период позднего плейстоцена и голоцена. Дана усовершенствованная стратиграфическая схема миоцена Предкарпатья.

Установлено основні особливості різномасштабних коливань кліматичних умов на Землі та вмісту вуглекислого газу в атмосфері у фанерозої (останні 570 млн років), у пізньому плейстоцені (останні 420 тис. років), в останньому тисячолітті та в сучасну епоху. Обговорено можливі фізичні механізми, відповідальні за природні коливання клімату та вмісту вуглекислого газу в атмосфері для розглянутих проміжків часу. Сконструйовано сценарії можливої динаміки вмісту вуглекислого газу та глобальної приземної температури повітря в XXI ст.

Накопичений вміст органічної речовини в осадовому басейні сильно залежить від геологічних умов його формування, зокрема від темпу осадження відповідно з геологічними епохами. Літологічні і стратиграфічні розрізи та інші доступні пов'язані з темою геологічні дані надають змогу реконструювати палеографічні профілі структури, наприклад, складка або підняття для різних періодів часу. З відновлених палеопрофілей (техніка "backstripping" - зворотного моделювання) можуть бути наближено оцінені швидкості розвитку складки і швидкості осадження порід для минулих геологічних епох. Зроблено спробу встановити потенціал відповідних літологічних одиниць як материнських порід для родовищ вуглеводнів, визначаючи швидкості седиментації для декількох тимчасових періодів геологічної історії структури, що містить вуглеводень. В якості дослідно-методичного дослідження розглянуто підняття Атешгях як великої акваторіальної антиклынальної структури в центральній частині Бакинського архіпелагу в Каспійському морі. Швидкості росту складки для цієї структури монотонно збільшувалися в часі від 0,3 - 0,4 км/млн років до початку палеоцену, остаточно досягаючи значень 0,5 - 1,3 км/млн років. Цей результат узгоджується з подібними палеографічними реконструкціями, про які нещодавно повідомлялося для інших перспективних структур в цьому регіоні. Швидкість відкладення осадів, зазвичай, з часом збільшується з деякими варіаціями відповідно до змін палеогеографії. Існує деяке граничне значення швидкості відкладення порід, менше якої структура не здатна продукувати/акумулювати вуглеводневу речовину в істотних або промислово привабливих кількостях. Це спостереження може бути використано як практичний метод для зв'язку реконструкцій розвитку структури з очікуваннями, що стосуються її вуглеводневого потенціалу. За винятком палеоцену і еоцену інші стратиграфічні інтервали в структурі були сприятливі для нагромадження органічної речовини в потенційній материнській породі, принаймні, в концентраціях вище кларкових.