За результатами аналізу матеріалів буріння та переінтерпретації сейсмічних матеріалів минулих років на південному сході Волино-Поділля виявлено структурні форми в заляганні сейсмічних горизонтів палеозойського комплексу на рівні стратифікованих з ними відкладів силуру - ордовику - кембрію. Співвідношення залягання цих горизонтів указує на утворення стратиграфічно неузгоджених форм, які розглядаються як можливі пастки вуглеводнів нового типу. Надано структурний план Колинківської антикліналі у взаємозв'язку з розміщенням виявлених об'єктів.

По результатам анализа материалов бурения и интерпретации сейсмических материалов прошлых лет на юго-востоке Волыно-Подолии выявлены структурные формы в залегании сейсмических горизонтов палеозойского комплекса на уровне стратифицированных с ними отложений силура - ордовика - кембрия. Соотношение залегания этих горизонтов указывает на образование стратиграфически несогласованных форм, которые рассмотрены как возможные ловушки углеводородов нового типа. Приведен структурный план Колинковской антиклинали во взаимосвязи с размещением выявленных объектов.

As a result of drilling data analysis and reinterpretation of seismic survey information of bygone years in the southeastern part of Volyn-Podillia the details of Paleozoic complex seismic horizons bedding are revealed on the level of stratificated with them Silurian-Ordovician-Cambrian deposits. Relationship of these horizons character of bedding indicates on the formation of stratigraphic nonconeormable forms, which are considered as possible hydrocarbons traps of the new stratigraphic type. The structural plan of Kolynkiv anticlinal structure in interdependence with the placing of revealed objects is given.

Розглянуто питання біостратиграфії фанерозойських відкладів України. Висвітлено умови формування вендських відкладів південно-східної частини Волино-Подільської плити та наведено їх мікропалеофітологічну характеристику, а також порівняльну характеристику водоростевих комплексів Донбасу та інших кам'яновугільних басейнів східної Європи. Визначено ступінь роздільної здатності стратиграфічних схем за виділеними біозональними підрозділами, обгрунтовано кореляцію віддалених одновікових розрізів. Проаналізовано сучасний стан стратиграфічного розчленування та кореляції відкладів Карпат за белемнітами. Розкрито проблеми біостратиграфічного розчленування та кореляції верхньокрейдових відкладів Причорноморсько-Кримської нафтогазоносної області. Увагу приділено філогенетичним, номенклатурним і методичним питанням. Описано знахідки нових викопних організмів, зокрема, морських ссавців, рептилій, які доповнюють палеонтологічну базу даних України.

В карбонатных разрезах рубежа девона - карбона западного склона Урала зафиксирован глинистый горизонт, который прослеживается как в открыто-шельфовых относительно глубоководных (р. Кожим), так и мелководно-шельфовых (р. Сиказа) отложениях. Стратиграфически он соответствует времени проявления Хангенбергского глобального экологического события. Проведенные литолого-геохимические исследования глинистого горизонта среди карбонатных пород, значительное распространение по периферии Европейской платформы позволили рассматривать его как седиментологический маркер.

Зазначено, що активне теригенно-карбонатне й соленосне осадконагромадчення з вулканогенними утвореннями в межах древнього дорифтового Дніпровсько-Донецького прогину відбувалося синхронно з рифтогенезом. Осадково-вулканогенний чохол рифтогенного періоду узгоджувався зморфологічними формами складного Дніпровського грабена. Пострифтове синеклізне осадконагромадження пізнього палеозою залежало від основних генетичних факторів - мантійно-тектогенних, пов'язаних з плікативними рухами, і кінетично-соляногенних, зумовлених перетіканнями соляних мас із глибинних горизонтів. Субгоризонтальне мезозой-кайнозойське неосинеклізне осадконагромадження залежало тільки від субконтинентальних глибинних процесів і деяких форм реліктових структур.

Отмечено, что активное теригенно-карбонатное и соленосное осадконакопление с вулканогенными образованиями в пределах древнего дорифтового Днепровско-Донецкого прогиба происходило синхронно с рифтогенезом. Осадочно-вулканогенный чехол рифтового периода соответствовал морфологическим формам сложного Днепровского грабена. Пострифтовое позднепалеозойское синеклизное осадконакопление зависило от двух факторов - геодинамически-тектогенного, связанного с пликативными мантийными движениями, и кинематическо-соляногенного, обусловленного перетоками из глубин соляных масс. Субгоризонтальное мезозой-кайнозойское неосинеклизное осадконакопление было также пострифтовым, в большей степени зависело от субконтинентальних глубинных процессов.

The active terrigenous - carbonaceous and salt-bearing accumulating of sediments, with volcanogenous contstructions in the boundaries of the ancient prerift - Dnieper-Donetsk Trough, took place synchronously with riftogenesis. The sedimentary - volcanogenous cover of the rift period was corresponding to the morphological forms of the complicated Dnieper Graben. The postrift Late Paleozoic syneclisal accumulating of sediments was dependent on 2 following factors - geodynamics-tectogene one connected with plicated mantle - movements, kinematics - saltgenous one substantiated by transition flowings from the depths of salt masses. The subhorizontal Mesozoic-Cenozoic neosyneclisal accumulating of sediments was of postrift too and dependent on sub-continental deep processes in the main.

Індекс рубрикатора НБУВ: Д432.4-24 с

Рубрики:

Палеозойська ера

Шифр НБУВ: Ж22412/а Пошук видання у каталогах НБУВ 

За результатами уран-свинцевого ізотопного датування цирконів із ендербітогнейсів, у тому числі палеопротерозойських гранітних анатектичних виплавок та тіл мафітових гранулітів, поширених північніше с. Завалля, було виявлено менший (близько 30 млн рр.) вік цирконів мафітів, у порівнянні з віком цирконів із гранітів. Аналогічна ситуація спостерігається у породній асоціації Верхнього Побужжя. Для пояснення цього явища було запропоновано 2 концепції. Відповідно до першої, циркони в мафітах і гранітоїдах кристалізувалися одночасно, а більш давній ізотопний вік цирконів зумовлений давнім радіогенним свинцем, який в тій чи іншій формі може знаходитись в цирконах, наприклад у реліктових цирконах ядер, або аномальним ізотопним складом звичайного свинцю. Відповідно до другої концепції, циркони в мафітах кристалізувалися під впливом флюїдів, які б виділилися з магматичного осередку на завершальній стадії кристалізації гранітного розплаву, тобто пізніше за циркони гранітоїдів. Для розв'язання цієї проблеми було досліджено уран-свинцеві ізотопні системи монацитів гранітоїдів і ксенолітів у них. Монацити зазвичай відсутні у породах субстрату, тому вік, одержаний для монацитів, найкращим чином відповідає часу їх кристалізації. Окрім того концентрація урану у монацитах в рази вища, ніж у цирконах, тому вплив давнього радіогенного свинцю, якщо такий і може бути захоплений монацитом, також буде набагато меншим, ніж для цирконів. У Жежелівському кар'єрі основним породним фоном є біотит-гранатові бердичівські "граніти", серед яких як ксеноліти трапляються гіперстен-біотитові, зрідка - двопіроксен-біотитові, кристалосланці та плагіогнейси біотитові, гіперстен-біотитові, зазвичай гранатвмісні, зрідка присутні амфіболіти. Вік монацитів із гіперстенового кристалосланцю 2023,1 +- 3,3 млн рр., із бердичівського "граніту" 2042,9 +- 3,2, а монациту лейкосоми 2040,9 +- 2,6 млн рр. Вік зовнішніх кайм у кристалах циркону бердичівських "гранітів" становить 2041,9 +- 6,3 млн рр., оболонок кристалів циркону лейкосоми - 2043,5 +- 5,8 млн рр. Це однозначно свідчить, що монацит у ксеноліті основного складу кристалізувався пізніше монациту бердичівських "гранітів" і лейкосоми. Подібний результат одержано щодо монацитів із породної асоціації, розкритої Новгородківським кар'єром, в якому поширені порфіроподібні граніти кіровоградського типу. В гранітах відмічаються численні ксеноліти, переважно представлені біотитовими плагіогнейсами. Порфіроподібні граніти і, досить часто, ксеноліти, перетнуті жилами середньо-крупнозернистих гранітів. За результатами U - Pb ізотопного датування, вік монациту порфіроподібних гранітів становить 2039,9 +- 3,3 млн рр., жильних гранітів - 2034,8 +- 1,2 та монацитів із ксеноліту біотитового плагіогнейсу - 2022,8 +- 4,3 млн рр. Таким чином, монацити в ксенолітах основного і кислого складу кристалізувалися майже на 20 млн рр. пізніше від кристалізації цього мінералу в гранітах, що вміщують ці ксеноліти. Кристалізація монациту в ксенолітах (як основного, так і кислого складу), вірогідно, відбувалась під впливом флюїдів, вивільнених на завершальному етапі кристалізації гранітного розплаву. Гранітна магма слабко впливала на породи.

Уточнено геологічну будову, речовинний склад і літолого-геохімічних особливості верхньодевонської (франської) соленосної та нижньопермської калійно-магнієносної формацій Дніпровсько-Донецької западини (ДДз). Розроблено і використано нові методики застосування засобів просторового статистичного аналізу на масиві геологічного матеріалу для побудови й аналізу літологічних моделей формацій. Проаналізовано побудовані літофаціальні моделі франської соленосної формації та встановлено приуроченість до локальних западин кристалічного фундаменту максимальних потужностей формації. Проаналізовано побудовану літофаціальну модель нижньопермської соленосної формації дав змогу встановити стійкі області осадко- та соленакопичення, прослідити просування слов’янського басейну осадконакопичення з південного сходу на північний захід під час формування та виділено депоцентри седиментації в краматорському басейні. Встановлено закономірності мінливості по площі і в розрізі хімічного складу підземних вод в межах південно-східної частини ДДз, які відображають вплив літологічного складу соленосних утворень на хімічний склад розсолів. Виділено зони седиментогенних розсолів, змішаного типу та вилуговування на основі аналізу розподілу коефіцієнту Nа/Сl. Встановлено приуроченість соляних штоків до ареалів розсолів вилуговування. Отримано значення ізотопного складу стронцію, що свідчать про переважно морське джерело розсолів микитівського і слов’янського солеродних басейнів ДДз та посилення континентального впливу під час формування краматорських утворень.