Рассмотрена периодичность, динамика и кинематика недостаточно изученных кайнозойских движений, происходивших в Донецком складчатом сооружении и его окрестностях. Показано, что здесь проявились две самостоятельные кайнозойские орогении: ларамийская фаза раннеальпийской эпохи (конец маастрихта - палеоцен) и позднеальпийская эпоха, условно новейшая (здесь - ранний миоцен - квартер), разделенные тектонической паузой в эоцене-олигоцене. Обе они проходили в целом в обстановке субмеридионального сжатия и субширотного растяжения, но при этом существенно различались как областью своего действия, так и характером структуры. Первая из них больше проявилась непосредственно к западу от Донбасса, где вызвала сжатие диапиров Днепровско-Донецкого авлакогена, вторая - сформировала Донецко-Приазовский новейший мегавал и вызвала правый сдвиг по бортовым разрывам Донбасса (Северодонецкому и Персиановскому). Результаты анализа позволяют связать вторую из них с одновременным орогенезом на Большом Кавказе. Природу умеренных ларамийских подвижек можно объяснить внутриплитной активизацией Западной и части Восточной Европы в результате коллизии плит в Альпах, Динаридах и Понте и одновременного начала спрединга в Северной Атлантике-Арктике, создавшего встречное давление с севера. Общим результатом действия обоих процессов явились инверсия и сжатие ряда авлакогенов Европы, и в том числе Днепровско-Донецкого.

Всебічно охарактеризовано активні на новітньому етапі розвитку кільцеві макро-, мезо- та мініструктури України, виявлені на основі структурно-геоморфологічних та аерокосмічних методів дослідження. Наведено їх назви, розміри (діаметри), відображення в сумарних амплітудах вертикальних новітніх (пізньопліоцен-четвертинних) рухів земної кори, розрахункові глибини закладення (проникнення), взаємовідношення з лінеаментами, передбачувана структурно-геологічна інтерпретація та пошукова перспективність.

У межах Західного Гірського Криму вивчено 2016 тектонічних дзеркал з кінематичними індикаторами і 600 розривів без видимих слідів зміщення. За допомогою структурно-парагенетичного і кінематичного аналізу визначено поля тектонічних напружень. Ці поля поділено на три типи: зсувний, скидовий та підскидовий, яким відповідають 51, 30 і 19 % розривів. Орієнтації діючих осей для кожного типу зіставлено з простяганням Головного пасма Гірського Криму. На основі зіставлення тектонофізичних даних з механізмами вогнищ 8 найближчих землетрусів визначено сучасне регіональне поле напружень. Результати проінтерпретовано у контексті тектоніки Кримсько-Чорноморського регіону. Зроблено висновок, що Кримські гори сформувались у результаті взаємодії Африкано-Аравійської, Адріатичної та Паннонської плит.