Дисертація присвячена дослідженню генези найбільших в світі карстових порожнин в гіпсах та їх ролі в гідрогеології неогенових відкладів південно-західної околиці Волино-Подільського артезіанського басейну. Виділені обстановки формування підземних вод міоценової товщі, що мають еволюційно-стадійний характер. Встановлено, що великі лабіринтові печерні системи в гіпсах сформовані в умовах напорного водоносного комплекса за рахунок розсіяного живлення від базального горизонта, при загальному висхідному водообміні через гіпсову товщу. Розроблені загальна та регіональна моделі артезіанського спелеогенезу, що базуються на уявленнях про велику роль вертикальної фільтрації через слабопроникні верстви в поверхових водонапорних системах та інверсію гідрогеологічної функції елементів геофільтраційного розтину протягом спелеогенезу. Уявлення про структуру та еволюцію водообміну в міоценовом водоносном комплексі з урахуванням ролі спелеогенезу в гіпсах складають нову основу для вирішення низки пов'язаних з карстом проблем гідрогеології, інженерної геології, геохімії та охорони навколишнього середовища регіону.

Висвітлено основні теоретичні, експериментальні та практичні положення з вирішення важливої актуальної проблеми - підвищення геолого-геофізичної інформативності діагностики порід-колекторів в тонкошарових геологічних розрізах. З цією метою розроблено схему комплексного підходу до вивчення порід-колекторів у тонкошарових розрізах Карпатської нафтогазоносної провінції. На основі теоретико-експериментальних даних вивчення такого типу колекторів розроблено блок методик інтерпретації отриманих результатів геолого-геофізичних досліджень у свердловинах, створено петрофізичну основу для розрахунку запасів газу родовищ Передкарпаття.

Изложены результаты технико-экономических исследований целесообразности строительства и эксплуатации систем геотермального теплоснабжения с тепловыми насосами. Исследования выполнены на примере использования термальных вод миоценового термоводоносного комплекса Закарпатсья для систем геотермального теплоснабжения с тепловой нагрузкой 1,2 МВт, 3,6 МВт и 6 МВт. Рассмотрены два подхода в создании указанных систем: геотермальные системы создаются на базе специально пробуренных скважин и на основе восстанавливаемых скважин. Установлено, что системы геотермального теплоснабжения с тепловыми насосами, в которых используются восстанавливаемые геолого-разведочные скважины, имеют экономические показатели, соответствующие, а в ряде случаев и превосходящие экономические показатели газовых котельных идентичной мощности.

На підставі знахідок планктонних форамініфер зони N 8 Globigerinatella insueta - Globigerinoides підтверджено ранньоміоценовий вік спіріалісових глин Рівнинного Криму, їх належність до тарханського регіоярусу та здійснено міжрегіональну кореляцію останнього. Уточнено обсяги тарханського, чокрацького, караганського, конкського, меотичного регіоярусів. Проведено детальне розчленування сарматських відкладів за форамініферами з виділенням верств. З'ясовано походження, шляхи міграції та етапи розвитку міоценових форамініфер Рівнинного Криму. Проведено палеобіогеографічне районування тарханського, конкського, меотичного басейнів, а також побудована для Рівнинного Криму детальна схема стратиграфії міоценових відкладів за форамініферами.

В історичному аспекті розглянуто питання про омбронську серію Флішових Карпат, що охоплює олігоцен і нижній міоцен.

Наведено результати дослідження геохімічних особливостей Se, Te і As у самородній сірці та вміщуючих породах неогенових сульфатно-карбонатних відкладів Передкарпаття. Встановлено, що в гіпсах Se і Te можуть знаходитись у вигляді ізоморфної домішки в сульфатах та у складі теригенного матеріалу. Суттєве значення для нагромадження цих елементів має наявність органічної речовини в породах. У самородній сірці Se ізоморфно заміщує сірку, а також може бути в тонкодиспергованому елементарному вигляді. Отримані результати з геохімії селену підтверджують точку зору про діагенетичний характер утворення сірчаних родовищ Передкарпаття. Арсенік у гіпсах, очевидно, знаходиться в основному в складі теригенної домішки, а у вапняках як гетерозарядно заміщена домішка та в складі глинистого матеріалу. У разі використання вапняково-сірчаних добрив на полях вміст досліджуваних елементів у грунтах не буде перевищувати гранично-допустимих концентрацій.

Зазначено, що Косівський та дашавський елементи міоцену Більче-Волицької зони Передкарпатського прогину традиційно розглядаються як верхньобаденська і нижньосарматська світи. Спроби трансформувати таку стратиграфічну схему в седиментаційну модель пов'язані з неабиякими труднощами та протиріччями. Ці перешкоди знімаються, якщо прийняти альтернативний стратиграфічний варіант: косівська і дашавська товщі - фаціальні варієтети одновікового надтираського розрізу (галицької серії).

Індекс рубрикатора НБУВ: Д432.712.1

Рубрики:

Міоцен

Шифр НБУВ: Ж22412/а Пошук видання у каталогах НБУВ 

На підставі аналізу палеонтологічних даних і великого обсягу матеріалів за результатами палеомагнітних досліджень розглянуто проблему межі міоцену та пліоцену в Евксині. Викладено нові уявлення щодо її положення.

Вивчено мінералого-геохімічні особливості пелітової фракції водонерозчинного залишку солей Калуш-Голинського родовища Передкарпатського прогину, з метою інтерпретації даних за закономірностями розподілу органічної речовини. Теригенну пелітову фракцію з галогенних порід (кам'яної та калійно-магнієвих солей) отримували у результаті розчинення солей у дистильованій воді. Розділялися теригенні фракції за допомогою роторної суперцентрифуги. За даними рентгенометричного та хімічного аналізу глиниста фракція досліджуваних порід представлена асоціацією мінералів, серед яких переважає мусковіт, у меншій кількості присутній хлорит, іноді у незначній кількості зустрічається монтморилоніт. Установлено, що кількість органічної речовини зменшується від тонко- дисперсних фракцій до крупніших.

Конседиментаційні та постседиментаційні структури нижньобаденських відкладів району Тростянця (південно-західний край Волино-Поділля) відображають геодинамічні умови, що існували на час їх формування. Постседиментаційні структури утворилися в полі напружень, яке встановилося на кінцевому етапі формування структури Карпатського регіону та прилеглих територій. Показано можливість використання кінематичних даних для палеотектонічних реконструкцій Передкарпатського прогину та його фундаменту.

За результатами багаторічних палеомагнітних досліджень верхньонеогенових утворень території України й окремих районів Східного Паратетису створено регіональну магніто-стратиграфічну схему осадових товщ часового проміжку 10 млн років тому - сучасність. Викладено розв'язання проблеми понту та потрібної у зв'язку з цим корекції часових меж стратиграфічної шкали розглянутого етапу геологічної історії.

Індекс рубрикатора НБУВ: Д432.712.1-24 + Е162*852.1"071.21"

Рубрики:

Міоцен

Викопні фауни. Стратиграфічна палеозоологія

Шифр НБУВ: Ж14153 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Приведена биостратиграфическая характеристика миоценовых отложений равнинного Крыма и Керченского полуострова. Определены возраст и объем стратиграфических подразделений отдельных районов Крыма. Рассмотрены вопросы корреляции миоцена Крыма с одновозрастными образованиями Центрального Паратетиса и Средиземноморья.

K-Ar dating of the potassium-magnesium sulfate minerals (langbeinite, polyhalite, and kainite) from Miocene evaporites of different stratigraphic formations of the Carpathian Foredeep provides the evidence for that they recrystallized roughly at the same time. The recrystallization was a response to three major tectonic events that affected the area: beginning of the Carpathian nappe overthrusting in Ukraine and the related overheating dated 13,6 - 14,6 Ma, final stage of overthrusting, the origin of faults transverse to the Carpathian Overthrust (11,4 - 12,5 Ma); and neotectonic movements and uplift (7,2 - 9,9 Ma).

Представлено результати досліджень неогенових молас Бориславсько-Покутського та Самбірського покривів Українського Прикарпаття. Запропоновано новий варіант стратиграфічної схеми міоценових відкладів регіону. Згідно зі схемою, міоценові моласи складено поляницькою, воротищенською, стебницькою та балицькою світами з діахронними межами. Седиментологічні дослідження дозволили уточнити геологічну позицію олістостромових і конгломератових утворень Прикарпаття.

Виконано підрахунки інтенсивності неогенового вулканізму Карпат, які свідчать про високу активність цього регіону. Міоценову фазу вулканізму за своєю активністю зіставлено з трапами Декана, з неогеновим вулканізмом Кавказу та Курильських островів. Вона на порядок перевищує вулканізм Байкальського рифту.

На підставі палеобіогеохімічних досліджень черепашок бівальвій оцінено деякі риси палеогеографії басейнів Волино-Поділля на рубежі середнього та пізнього міоцену. Встановлено просторовий збіг зони припливу річкових вод у підгірський і тернопільський час та вже однозначно опрісненого басейну в буалівський час. Це підтверджує точку зору про те, що буглівські верстви є прибережною фацією верхнього баденію, яка сформувалася за умов різного за інтенсивністю опріснення в зоні припливу річкових вод. Очевидно, фаціальні аналоги буглівських верств дійсно можуть бути поширені у середньому міоцені (до таких можна віднести веселянські верстви конкського регіоярусу), але їх точна синхронність один з одним зовсім не обов'язкова.

Проаналізовано літературні матеріали з палінології понтичних відкладів розрізів Східного Паратетіса. Наведено нові палінологічні дані з характеристики понтичних відкладів стратотипового розрізу Яниш-Такильської мульди (Керченський п-ів). Описано три спорово-пилкові комплекси, які відповідають відкладам новоросійського, портаферського та босфорського горизонтів. Установлено відмінні особливості цих комплексів.

Зазначено, що у межах Передкарпатського прогину протягом баденського часу існував напівзамкнений соленосний басейн, у якому вздовж Карпатського фронту накопичувались потужні евапоритові відклади. Нові біостратиграфічні датування, встановлені на підставі дослідження вапнякового нанопланктону, уточнили вік і кореляцію між соленосними відкладами на площах Велички, Бохні у Польщі та Калуша в Україні. За дослідженням вапнякового нанопланктону встановлено, що солі відкладалися у віковому інтервалі зон NN6 - NN7, який відповідає пізньому баденію - ранньому сармату. У верхній частині відкладів, які підстеляють евапорити, встановлено комплекси нанопланктону, що відповідають зоні NN6. Відклади, які перекривають солі (ходеницькі та нижня частина грабовецьких верств), відповідають нерозчленованим зонам NN6 - NN7. Установлені подібні за складом комплекси мікрофауни у складчастих середньоміоценових відкладах Польщі (одиниця Зглобіце) й України (Самбірська зона) дозволяють визначити одночасність утворення солей на території Передкарпатського прогину.