Наведено результати палеонтологічних та біостратиграфічних досліджень багатьох груп викопних організмів з осадових порід фанерозою України, розглянуто історичні аспекти становлення цих досліджень. Публікуються матеріали про деякі теоретичні положення палеонтології, зокрема про критичні рівні, явища акселерації та гігантизму; а крім того - про біостратиграфічне значення форамініфер, радіолярій, конодонтів, бівальвій, амонітів, брахіопод, гастропод, риб, фітофосилій тощо. Висловлюються нові погляди стосовно біостратиграфічного розчленування палеозойських, мезозойських, палеогенових та неогенових утворень різних регіонів України.

На основе анализа палеонтологических и палегеографических данных, а также использования материалов карбона Донецкого бассейна предпринята попытка выяснить положение нижней и верхней границ московского яруса в разрезах карбона Западной Европы и уточнить его объем. Изложена палеоботаническая характеристика московского яруса и освещены вопросы корреляции его подразделений.

На підставі вивчення і аналізу розповсюдження форамініфер, остракод, конодонт, брахіопод, споро-пилкових комплексів та інших органічних решток виконано детальне стратиграфічне розчленування турнейських і візейських відкладів Дніпровсько-Донецької западини, їх зіставлення з одновіковими утвореннями Донбасу, Прип'ятського прогину та інших регіонів Східно-Європейської платформи. Розглянуто особливості виділення кізеловської товщі, запропоновано поділ візейського ярусу на три під'яруси. Розкрито головні принципи кореляції відкладів, напрями регіональних і детальних пошуково-розвідувальних робіт, наведено оцінку перспектив нафтогазоносності турне і візе.

На основании изучения и анализа распространения фораминифер, остракод, конодонт, брахиопод, спорово-пыльцевых комплексов и других органических остатков выполнено детальное стратиграфическое расчленение турнейских и визейских отложений Днепровско-Донецкой впадины, их сопоставление с одновозрастными образованиями Донбасса, Припятского прогиба и других регионов Восточно-Европейской платформы. Рассмотрены особенности выделения кизеловской толщи, предложено деление визейского яруса на три подъяруса. Раскрыты главные принципы корреляции отложений, направления региональных и детальных поисково-разведывательных работ, приведена оценка перспектив нефтегазоносности турне и визе.

Зазначено, що сутність парадоксу пограничних стратонів (перехідних інтервалів) полягає у сполученні різкого посилення темпів еволюції (за рахунок включення механізмів інтенсивного спрямованого мутагенезу, а також трансдукції та інших сполучених факторів у відповідні моменти геологічної історії) та прискоренні біологічного часу з аномальним "розтягом" седиментометричної геохронологічної шкали. Завдяки цьому в розрізах пограничних стратонів різних рифтогенних басейнів детальніше зафіксовано різноманітні аспекти біотичної еволюції. Розглянуто основні закономірності вимирання біот і появи представників нових груп, співвідношення різних форм відбору (стабілізувального, рухомого, дестабілізувального, дизруптивного), кореляцію біотичних і геологічних подій на різноманітних рубежах геологічної історії, включаючи перехідні інтервали. Показано особливе значення пограничних стратонів для вивчення співвідношення макро- та мікроеволюції (спростування загальноприйнятого розуміння макроеволюції як результату інтеграциї мікроеволюції в широкій історичній перспективі"), темпів, ритмів і циклічності розвитку біот, а також для кореляції різних біотичних, геологічних і кліматичних подій. Простежено специфіку геодинамічних процесів на основних геохронологічних рубежах та їх відображення в біохронології.

Досліджено актуальні проблеми стратиграфії фанерозою України - розчленування, деталізації стратиграфічних схем під час проведення регіональних геологічних та пошуково-розвідувальних робіт, створення інтегрованих подійно-стратиграфічних моделей окремих структурно-тектонічних регіонів та палеобасейнів. Висвітлено методологічні та методичні аспекти біостратиграфії пізнього докембрію, палеозою, мезозою та кайнозою. Розглянуто питання детальної біостратиграфії фанерозойських товщ за різними групами викопних органічних решток. Запропоновано шляхи вирішення проблемних питань стратиграфії для забезпечення проекту Держгеолкарта-200 якісною стратиграфічною основою.

Исследованы актуальные проблемы стратиграфии фанерозоя Украины - расчленения, детализации стратиграфических схем во время проведения региональных геологических и поисково-разведовательных работ, создания интегрированных поэтапно-стратиграфических моделей отдельных структурно-тектонических регионов и палеобассейнов. Освещены методологические и методические аспекты биостратиграфии позднего докембрия, палеозоя, мезозоя, кайнозоя. Рассмотрены вопросы детальной биостратиграфии фанерозойных толщ по различным группам ископаемых органических остатков. Предложены пути решения проблемных вопросов стратиграфии для обеспечения проекта Госгеолкарта-200 качественной стратиграфической основой.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е162"071.2"(4УКР) + Е12"071.2"(4УКР)

Рубрики:

Викопні фауни. Стратиграфічна палеозоологія

Біостратиграфія

Шифр НБУВ: Ж22224 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено аналіз розповсюдження наннопланктону у пограничних відкладах середнього і нижнього міоцену. Запропоновано три кореляційних рівня: LO Sphenolithus heteromorphus, FO Catinaster coalitus, FO Discoaster hamatus, які роблять можливою кореляцію баденських і сарматських відкладів з підошвою серавалію (1-й рівень) і нижнім тортоном (2-, 3-й рівні). Бесарабські-нижньомеотичні відклади Східного Паратетіса зіставлено з нижнім тортоном. Встановлені асоціації зон NN8 і NN9 у надсоленосних відкладах Самбірського покриву припускають існування у середньому та на початку пізнього міоцену на території Зовнішніх Карпат морського басейну, який мав періодичні зв'язки з басейном Внутрішніх Карпат. Поява морського наннопланктону з Catinaster coalitus і Discoaster hamatus у відкладах Східного Паратетіса пояснюється періодичним підняттям рівня Світового океану в інтервалі 11,7 - 9,26 МА.

Розглянуто нанопланктонне зонування, палеогеографічні та палеоекологічні реконструкції палеоцен-еоценових басейнів седиментації південної частини Східно-Європейської платформи. Проаналізовано систематичний склад нанопланктону з розрізів палеоцен-еоценових відкладів свердловин Бахчисарайського району Криму, Північного Передкавказзя, Східного Донбасу та розрізу Інгулецького кар'єру Українського Щита (УЩ). У палеоцен-еоценових відкладах встановлено комплекси 12-ти нанопланктонних зон: Cruciplacolithus tenuis (NP2), Chiasmolithus danicus (NP3); Heliolithus kleinpelli (NP6) і Heliolithus riedeli (NP8), Discoaster lodoensis (NP13), Nannotetrina fulgens (NP15), Discoaster tani nodifer (NP16), Discoaster saipanensis (NP17), Chiasmolithus oamaruensis (NP18), Isthmolithus recurvus (NP19), Shphenolithus pseudoradians (NP20), Ericsonia subdisticha (NP21). Уточнено відносний вік палеогенових відкладів Північного Передкавказзя, Східного Донбасу та Інгулецького кар'єру, а також встановлено перерви у розрізах палеоцену та еоцену Криму та визначено їх тривалість. З відкладів малинівської та староінгулецької світ бучацького та київського горизонтів південного схилу УЩ встановлено зони Nannotetrina fulgens (NP15) і Discoaster tani nodifer (NP16), за якими ці віклади зіставлено з лютецьким і бартонським ярусами ЗСШ. Проведено кореляцію встановлених зональних підрозділів у кожному конкретному регіоні зі стратиграфічними шкалами палеогену України (Зосимовича та ін., 2005), Росії (Ахметьєва і Беньямовського, 2003), Міжнародною Стратиграфічною Шкалою (Berggren et al., 1995) і Геологічною Часовою Шкалою (GTS, 2004).

На підставі опрацювання та перекладу російськомовних видань з четвертинної геології (ЧГ) К.І.Лукашова, Д.С.Кізевальтера, А.А.Рижової, В.І.Конопльової, а також інших сучасних видань вивчено особливості, методики вивчення та картування четвертинних відкладів (ЧВ). Розглянуто питання стратиграфії, будови ЧВ і історії їх накопичення, а також окремі питання з археології. Описано ЧВ Європи й України. Визначено генетичні типи ЧВ і їх зв'язок з рельєфом місцевості та кліматичними умовами того часу. Розкрито народногосподарське та наукове значення ЧГ.

На основе обработки и перевода русскоязычных изданий по четвертичной геологии (ЧГ) К.И.Лукашова, Д.С.Кизевальтера, А.А.Рыжовой, В.И.Коноплевой, а также других современных изданий освещены особенности, методики изучения и размещения четвертичных отложений (ЧО). Рассмотрены вопросы стратиграфии, строения ЧО и истории их накопления, а также отдельные вопросы по археологии. Описаны ЧО Европы и Украины. Определены генетические типы ЧО и их связь с рельефом и климатическими условиями данного периода. Раскрыто народнохозяйственное и научное значение ЧГ.

Запропоновано нову структуру та організаційні принципи діяльності Національного стратиграфічного комітету України, що активізує роботу із удосконалення хроно- і біостратиграфічних шкал докембрію та фанерозою регіонів України.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е12"062.3"

Рубрики:

Біостратиграфія

Шифр НБУВ: Ж71494 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Раскрыты различные аспекты биостратиграфии фанерозоя Украины и сопредельных территорий. Освещены принципы установления возраста региональных стратонов, положение их границ, корреляция с разрезами смежных регионов и подразделениями общей шкалы, возможности сопоставления разнофациальных одновозрастных отложений на основе комплексных палеонтологических исследований. Рассмотрены вопросы палеографии и палеоэкологии бассейнов седиментации, проблемы миграции ископаемых организмов. Охарактеризованы фораминиферовые комплексы пограничных титон-берриасских отложений Горного Крыма, новые месторождения наземных моллюсков в миоцене юга Левобережной Украины, диноцисты и отолиты из обнажения олигоцена у с.Зубакино (Крым). Проведен морфологический анализ строения листа позднегжельских птеридоспермов с каллиптеридной листвой из Донецкого бассейна. Проанализирован опыт использования инфразональной стратиграфии в геологических исследованиях на примере кайнозоя Дальнего Востока России. Показана роль палинологического метода в стратиграфии квартера Западной Сибири.

Известковый нанопланктон впервые изучался в образцах из двух разрезов Восточного Крыма. По выделенным комплексам нанопланктона разрез верхнего титона делится на две субзоны: NJKa, NJKc, согласно Т. Браловеру (Bralower а. о., 1989). По видовому и количественному составам комплекс нанопланктона из отложений берриасского разреза относится к зоне Nannoconus steinmanni, по Т. Браловеру (Bralower а. о., 1989). Исследованная нанофлора верхнего титона и берриасса имеет тетисный характер.

На підставі комплексного біостратиграфічного вивчення обгрунтовано вік міоценової частини розрізу північного борту Причорноморської западини. На досліджуваній території доказано наявність чокракських відкладів. Встановлено конкський вік ервілієвих та фоладових верств. Нові палеонтологостратиграфічні дані дозволили внести уточнення у датування деяких інтервалів розрізу опорної свердловини біля с. Тимошівка Запорізської області, що вивчалася раніше М. Ф. Носовським. Виявлено невідповідність узагальненого стратиграфічного розрізу міоценових відкладів вивчених свердловин з легендою "Держгеолкарти-200" Центральноукраїнської серії листів ("Приазовський та Південний р-ни") на рівнях тарханського, караганського, конкського та меотичного регіоярусів, що вказує на необхідність внесення корегувань у стратиграфічну частину серійних легенд.

Запропоновано новий варіант регіональної схеми стратиграфії неогенових відкладів Закарпатського прогину. Під час її складання вперше використано дані вивчення нанопланктону, а також переглянуто та осучаснено шкалу зонального поділу за планктонними і бентосними форамініферами. Уперше на схемі представлено седиментаційну модель розвитку палеобасейну з відображенням умов формування різних типів відкладів - морських, солонуватоводних, континентальних та вулканогенних, а також внесено корективи в їх стратифікацію. Результати вивчення планктонних мікроорганізмів дозволили встановити чотири кореляційні рівні, на основі яких автори спробували вирішити одну з головних проблем стратиграфії неогенових відкладів Закарпатського прогину - кореляцію розробленої схеми з Міжнародною стратиграфічною шкалою.

Аналіз поглядів дослідників на об'єм та розчленування караганського і конкського регіоярусів Східного Паратетіса дозволив визначити взаємовідношення варненських (мелітопольських, ервілієвих), картвельських (фоладових), сартаганських, веселянських верств. За форамініферами розглянуто біостратиграфію караган-конкських відкладів різних районів Східного Паратетіса та проаналізовано можливості форамініферового аналізу у разі виділення різних верств карагану та конки.

Рассмотрено эталонное значение венда и его опорного разреза в Украине, в частности в Приднестровье, для разработки шкалы его общего расчленения, схемы региональных подразделений, познания этапности развития фауны и флоры. Обращено внимание на проблемы в стратиграфии венда и задачи его дальнейшего изучения.

За результатами вивчення розрізу Radymno спорово-пилковим, остракодологічним та термолюмінесцентним методами простежено динаміку змін палеообстановок протягом останнього плейстоценового кліматичного ритму та уточнено стратифікацію відкладів. Вперше на підставі даних вивчення спорово-пилковим методом субаеральних осадків побудовано діаграму змін переважаючих біомів.

Проаналізовано та узагальнено матеріали палінологічних досліджень відкладів верхнього плейстоцену Подільської височини. Одержані результати розглянуто в контексті їх застосування для цілей паліностратиграфії, палеоботанічних, палеокліматичних, палеоекологічних і фітогеографічних реконструкцій пізнього плейстоцену як дослідженої території, так і регіону Волино-Поділля. Палінологічні характеристики для відкладів максимуму валдайського зледеніння (Last Glacial Maximum) свідчать про неможливість існування в той час на території Подільської височини рефугіумів тепло- та вологолюбної деревної флори.

Розроблено зональну шкалу за визначенням 13-ти біостратонів за форамініферами, які узгоджені із зональним поділом за нонопланктоном. За результатами біофаціального аналізу встановлено, що протягом палеоцен-еоцену седиментація відбувалась за відносно глибоководних умов відкритого морського басейну - в ориктоценозах постійно присутні планктонні форамініфери. Виділено п'ять типів біофацій за форамініферами: планктонний, планктонно-бентосно-секреційний, планктонно-бентосно-аглютинований, планктонно-бентосно-секреційно-аглютинований, бентосно-аглютинований, побудовані схематичні карти поширення біофацій та відновлені умови седиментації цих відкладів. За зональним поділом деталізовано розріз еоцену Прикерченського шельфу Чорного моря. У Північно-східному й Індольському структурно-фаціальних районах виявлено перерви, встановлено відсутність значної частини еоценового розрізу.