Ключ. слова: мох, рід Zygodon, Україна
Індекс рубрикатора НБУВ: Е522.233.23 Ort

Шифр НБУВ: Ж22024 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е522.233.23 Hed

Шифр НБУВ: Ж22024 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е522.233.21*72

Шифр НБУВ: Ж100193 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е522.233.23*Hed*80 + П034.29

Шифр НБУВ: Ж100193 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е522.233.17 Pot*112.4-641.9:Г122.43

Рубрики:

Pottiales

Шифр НБУВ: Ж22412/а Пошук видання у каталогах НБУВ 

Охарактеризовано застосування індексу видової чисельності спеціально підібраної пари родин (Pottiaceae/Amblystegiaceae, Bryopsida) Ind P/A для характеристики і відображення особливостей та певних змін в екологічному та географічному аспектах бріофлор фізико-географічних зон рівнинної України: зони мішаних хвойно-широколистяних лісів (Українське Полісся), зони широколистяних лісів (Неморальна зона), лісостепової та степової зон. Найбільше значення цей індекс має у бріофлорі степової зони - 3,00 (при співвідношенні кількості видів родин Pottiaceae/Amblystegiaceae 48/16 та величині омброрежиму 10,0 - 10,5 балів). В напрямку з півдня на північ значення індексу закономірно зменшується: у лісостеповій зоні - 2,21 (при співвідношенні кількості видів родин Pottiaceae/Amblystegiaceae 51/23 та величині омброрежиму 11,5 - 12,0 балів), у зоні широколистяних лісів - 1,81 (при співвідношенні кількості видів родин Pottiaceae/Amblystegiaceae 59/32 та величині омброрежиму 12,0 балів) і в зоні мішаних хвойно-широколистяних лісів - 1,03 (при співвідношенні кількості видів родин Pottiaceae/Amblystegiaceae 32/31 та величині омброрежиму 12,0 - 12,5 балів). Також дано аналіз величини індексу пари родин (Ind P/A) для бріофлор усіх ботаніко-географічних районів України. Індекс (відношення) видової чисельності спеціально підібраних родин відображає відміни зонального характеру досліджених рівнинних бріофлор та може використовуватися при типіфікації бріофлор та при віднесенні їх до певного типу.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е522.233.23 Hed*801 + Е522.2*801.1-641

Рубрики:

Bryophyta Мохоподібні (бріофіти)

Шифр НБУВ: РА404602 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е522.233.23 Fon*723.4-604.2

Шифр НБУВ: Ж28852/б. Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е522.233.21 Fun*332.45*725.22

Шифр НБУВ: Ж28852/б. Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано особливості змін морфологічної та статевої структури дернин, сезонної динаміки вмісту пігментів фотосинтезу та фотохімічної активності ізольованих хлоропластів моху Ceratodon purpureus (Hedw.) Brid. за умов техногенного середовища: рекультивованого терикону шахти "Надія" (м. Соснівка) Червоноградського гірничопромислового району і ПАТ "Миколаївцемент" (Львівська обл.). Установлено, що збільшення облистненості пагонів та індексу листкової поверхні сприяють водозбереженню у дернинах і є одним із механізмів фотозахисту пігментної системи моху. Дослідження особливостей сезонної варіабельності фотохімічної активності хлоропластів і кількісного та якісного складу фотосинтетичних пігментів (хлорофілів, каротиноїдів, феофітинів) і загального вмісту антоціанів надало змогу з'ясувати багаторівневі аспекти адаптивної стратегії C. purpureus за несприятливих мікрокліматичних та едафічних умов техногенного середовища.

Досліджено вторинну структуру ITS2 моху Aulacomnium arenopaludosum Boiko (визначено шляхом послідовної збірки спіралей H1 - H4). Зроблено порівняння анатомо-морфологічної та молекулярно-генетичної будови A. arenopaludosum з іншими представниками роду Aulacomnium (A. androgynum, A. palustre, A. palustre subsp. imbricatum). Aulacomnium arenopaludosum як самостійний вид за комплексом анатомо-морфологічних та еколого-біологічних ознак має багато відмінностей від порівнюваних представників роду. Молекулярно-генетичні дані, одержані за результатами реконструкції вторинної будови ITS2 різних представників роду Aulacomnium, підтверджують видову самостійність Aulacomnium arenopaludosum. Від A. palustre він відрізняється наявністю в "стеблах" та петлях 2-х напівкомпенсаторних змін та 4-х інделів, від A. palustre subsp. imbricatum - наявністю однієї напівкомпенсаторної зміни та наявністю 5-ти нуклеотидних змін у "стеблах" і петлях, а від A. androgynum - наявністю 3-х компенсаторних змін, 4-х напівкомпенсаторних змінами та 6-ти інделів, змін у "стеблах" і петлях.

Проведено порівняння еволюційних дерев (каулограм) та філогенетичних кладограм як для морфологічних, так і молекулярних аналізів деяких видів мохоподібних роду Didymodon (Pottiaceae, Bryophyta). Запропоновано новий двоступеневий макротаксономічний метод (метод макроеволюційної систематики) розрахунку статистичної підтримки як лінійного порядку, так і напрямку еволюції певної філогенетичної лінії. Метод включає кластеризацію таксонів у наборах шляхом мінімізації повторності (надмірності) з використанням кладограм та мінімальної парсимонії, з наступною побудовою часто розгалуженої лінійної моделі через максимізацію інформації про поступову (градуалістичну) еволюцію шляхом упорядкування видів через додавання інформаційних бітів для просунутих ознак і віднімання їх для еволюційних реверсій. Кладистичний аналіз розглядається як аналог криптографічної операції злому коду, при цьому кодовий ключ потім використовується для побудови наступної теоретичної моделі. Дуже висока байесівська підтримка обчислена для еволюційних ліній під час морфологічного аналізу, що добре корелює з високою підтримкою попередніх молекулярних досліджень. Каулограма надала змогу здійснити передбачення (прогнози), які були неможливими за допомогою кладограм. Обговорено важливість використання інформації щодо як походження від спільного предка шляхом дивергенції (кладогенез), так і походження внаслідок "відбруньковування" нових таксонів та лінійних послідовних змін (анагенез).

Досліджено стан прооксидантно-антиоксидантної системи у гаметофіті моху Pohlia nutans (Hedw.) Lindb. за умов реальної гравітації та після клиностатування. Оцінено часову динаміку вмісту первинних і кінцевих продуктів ліпопероксидації - дієнових кон'югатів і малонового діальдегіду за умов модельованої мікрогравітації. Показано, що за умов гравітаційного стресу індуктором антиоксидантної системи є пероксид водню, який стимулював підвищення каталазної та пероксидазної активності. Встановлено фазний характер реакцій прооксидантно-антиоксидантної системи за умов клиностатування та зворотність окиснювальних процесів у післястресовий період.

Визначено особливості репродуктивної здатності адвентивного моху Campylopus introflexus на техногенних територіях, де здійснюється підземна виплавка сірки, відвалах вугільних шахт і колишньому торф'яному кар'єрі у Львівській обл. У десяти досліджених локалітетах дводомного моху проаналізовано кількість і співвідношення чоловічих, жіночих та рослин без гаметангіїв, продуктивність фертильних особин, а також оцінено активність утворення спеціалізованих безстатевих пропагул та спорогонів. Відзначено високий потенціал моху до генеративного та вегетативного поновлення, значну мінливість фенотипного статевого співвідношення у двостатевих мохових дернинах, у яких переважали жіночі особини. Чоловічі рослини мають більші можливості для поширення верхівковими виводковими бруньками і заселення нових територій, що зумовлює велику кількість одностатевих мохових дернин і різне статеве співвідношення дозрілих фертильних особин. Більшу продуктивність чоловічих рослин виявлено у вологіших локалітетах, тоді як відкриті сонячні місцезростання сприятливіші для формування жіночих особин. Встановлено, що стресові умови на девастованих територіях гірничодобувних підприємств суттєво впливають на розвиток спорофіту й життєздатність спор C. introflexus. У коробочках моху з локалітетів вугільних відвалів було до 85 % абортивних спор. Для всіх локалітетів відзначено активне утворення спеціалізованих виводкових пропагул - опадаючих верхівок упродовж осінньо-весняного періоду та розмноження фрагментами пагонів і дернин.

Мета роботи - замінити застарілі, але все ше поширені філогенетичні моделі та методи кінця 20-го століття, які повністю базуються на концепції спільного походження. Послідовне походження, тобто від попередніх предків до нащадків, може відбуватися на рівні видів або внутрішньовидових таксонів. У молекулярній систематиці парафілія на видовому рівні має місце тоді, коли два представники одного виду розділені на кладограмі іншим видом. Це означає послідовну (лінійну) макроеволюцію другого виду від першого. Молекулярні кладограми часто демонструють кладистичну структуру (галуження філогенетичних ліній) серед зразків одного виду. За умов високої підтримки, це вказує на еволюційний потенціал. Спектр міжвидової та внутрішньовидової кладистичної структури у видів родини Pottiaceae (Bryophyta) був продемонстрований у раніше опублікованих молекулярних кладограмах та даних інших авторів. Це включає добре підтримувану кладистичну структуру молекулярних ліній і добре підтримувану парафілію щодо інших видів. Значна кількість змін нуклеотидних пар серед ліній одного виду у такому випадку вважається тут свідченням еволюційної спроможності та збільшення часу існування виду. Внутрішньовидові філогенетичні лінії у старших за віком видів, очевидно, втрачаються через видоутворення та вимирання. Кластерний аналіз із використанням метаданих ДНК видів Oxystegus значною мірою збігається з опублікованими молекулярними кладограмами. Той факт, що очевидні молекулярні лінії наявні як у непарафілетичних, так і у парафілетичних видів (загалом приблизно у половини з досліджених видів), підтверджує гіпотезу про те, що внутрішня расова диференціація на молекулярному рівні призводить до послідовного походження багатьох нині існуючих морфотаксонів, або ж свідчить про цей процес. Новоутворені таксони вже є сильно кладистично дихотомізованими саме тому, що у межах предкових видів існуює значна внутрішньовидова молекулярна кладистична структура. Таким чином, основне джерело молекулярної парафілії є внутрішнім феноменом для кожного виду, а тому воно не обов'язково свідчить про поліфілію завдяки ймовірному існуванню конвергентних видів чи криптичних таксонів. Молекулярна систематика не може ефективно моделювати диверсифікацію у системі "предок - нащадок". Види з багатьма філогенетичними лініями є потенційним джерелом майбутнього біологічного різноманіття. Визнання диференційованої еволюційної спроможності може сприяти утворенню та розвитку складних, інтерактивних, різноманітних екосистем, які успішно реагують на зміни клімату.

Мета роботи - замінити застарілі, але все ше поширені філогенетичні моделі та методи кінця 20-го століття, які повністю базуються на концепції спільного походження. Послідовне походження, тобто від попередніх предків до нащадків, може відбуватися на рівні видів або внутрішньовидових таксонів. У молекулярній систематиці парафілія на видовому рівні має місце тоді, коли два представники одного виду розділені на кладограмі іншим видом. Це означає послідовну (лінійну) макроеволюцію другого виду від першого. Молекулярні кладограми часто демонструють кладистичну структуру (галуження філогенетичних ліній) серед зразків одного виду. За умов високої підтримки, це вказує на еволюційний потенціал. Спектр міжвидової та внутрішньовидової кладистичної структури у видів родини Pottiaceae (Bryophyta) був продемонстрований у раніше опублікованих молекулярних кладограмах та даних інших авторів. Це включає добре підтримувану кладистичну структуру молекулярних ліній і добре підтримувану парафілію щодо інших видів. Значна кількість змін нуклеотидних пар серед ліній одного виду у такому випадку вважається тут свідченням еволюційної спроможності та збільшення часу існування виду. Внутрішньовидові філогенетичні лінії у старших за віком видів, очевидно, втрачаються через видоутворення та вимирання. Кластерний аналіз із використанням метаданих ДНК видів Oxystegus значною мірою збігається з опублікованими молекулярними кладограмами. Той факт, що очевидні молекулярні лінії наявні як у непарафілетичних, так і у парафілетичних видів (загалом приблизно у половини з досліджених видів), підтверджує гіпотезу про те, що внутрішня расова диференціація на молекулярному рівні призводить до послідовного походження багатьох нині існуючих морфотаксонів, або ж свідчить про цей процес. Новоутворені таксони вже є сильно кладистично дихотомізованими саме тому, що у межах предкових видів існуює значна внутрішньовидова молекулярна кладистична структура. Таким чином, основне джерело молекулярної парафілії є внутрішнім феноменом для кожного виду, а тому воно не обов'язково свідчить про поліфілію завдяки ймовірному існуванню конвергентних видів чи криптичних таксонів. Молекулярна систематика не може ефективно моделювати диверсифікацію у системі "предок - нащадок". Види з багатьма філогенетичними лініями є потенційним джерелом майбутнього біологічного різноманіття. Визнання диференційованої еволюційної спроможності може сприяти утворенню та розвитку складних, інтерактивних, різноманітних екосистем, які успішно реагують на зміни клімату.

Спираючись на висновки новітніх робіт, що підтвердили статус видів Ulota crispula та U. intermedia, раніше об'єднаних з U. crispa, проведено дослідження комплексу U. crispa в Україні. Вивчено матеріал з гербаріїв Інституту ботаніки ім. М. Г. Холодного (KW-B), Державного природознавчого музею (LWS), Інституту екології Карпат (LWKS-B), а також зібраний особисто. Зроблено порівняння зразків за 25 морфологічними та анатомічними ознаками, які в цитованих роботах зазначені як ключові. Для кожної пари ознак обраховано силу зв'язку з використанням коефіцієнта співзалежності Крамера і рангової кореляції Спірмена, а також дисперсійного аналізу. За результатами порівняння встановлено наявність двох сталих комбінацій ознак (морфотипів), які приблизно відповідають діагнозам U. crispa s. str. та U. crispula. Таким чином, виключення останнього з Другого чекліста мохоподібних України (Boiko, 2014) некоректне. Найбільш надійними ознаками для їх розрізнення виявилися будова листків, довжина спорогона і розмір спор, а також зовнішній вигляд коробочки. Анатомічні ознаки коробочки та перистома є менш надійними через часту їх відсутність у гербарних зразках або труднощі спостереження. Виявлено значну кількість проміжних фенотипів, які здебільшого не відповідають опису U. intermedia. Питання про наявність останнього в Україні можна розв'язати із залученням молекулярних методів. Значна мінливість видів, що складають комплекс U. crispa, унеможливлює їх впевнену ідентифікацію за морфологічними ознаками.

Повідомлено про знахідку нового для бріофлори України виду Myurella sibirica (Plagiotheciaceae, Bryophyta). Вид було виявлено на схилі г. Маслятин (381 м н.р.м.) на території Національного природного парку "Кременецькі гори" (Тернопільська обл.). Він ріс серед інших мохів на прошарках грунту в тріщинах вертикальної поверхні вапнякової стінки біля узлісся під кроною Betula klokovii. Myurella sibirica досить рідко трапляється в горах Європи й більш поширений в горах Азії та Північної Америки. Вид включено до списку Міжнародного союзу охорони природи (категорія Vulnerable), Червоної книги європейських мохоподібних (категорія Endangered), Європейського червоного списку мохів, печіночників та антоцеротів (категорія Vulnerable) та низки Червоних списків країн Європи. Наведено морфологічну характеристику виду, його відмінності від інших двох видів роду, що ростуть в Україні (M. julacea та M. tenerrima), подано відомості щодо географічного поширення та еколого-ценотичної приуроченості виду, розглянуті питання його охорони, текст проілюстровано оригінальними фотографіями. Зроблено припущення про реліктовість популяції M. sibirica на г. Маслятин.