Індекс рубрикатора НБУВ: Е522.926.12Ros*852.23(4Укр)

Рубрики:

Rosaceae Розові

Шифр НБУВ: Ж22024 Пошук видання у каталогах НБУВ 

На основі широкої джерельної бази та власних багаторічних досліджень здійснено аналіз діяльності ботанічних, акліматизаційних садів та дендропарків України з інтродукції та створення генофонду троянд.

Ключ. слова: биоразнообразие, шиповники, Крым, ботанический сад
Індекс рубрикатора НБУВ: Е522.926.12Ros*852.119(4УКР-6КРИ)л64

Рубрики:

Rosaceae Розові

Шифр НБУВ: Ж70795/Биол. Пошук видання у каталогах НБУВ 

Виділено групи шипшин за походженням. Визначено етапи інтродукції шипшин та їх роль у селекції троянд.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е522.926.12Ros*851

Рубрики:

Rosaceae Розові

Шифр НБУВ: Ж22632 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е522.926.12Ros*852.121.41(4УКР)

Рубрики:

Rosaceae Розові

Шифр НБУВ: Ж22632 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: П382.3-459(4УКР)л64 + Е522.926.12Ros*852.121.41(4УКР)л64

Рубрики:

Шипшини

Rosaceae Розові

Шифр НБУВ: Ж22632 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - дослідити історію інтродукції та селекції витких троянд роду Rosa L. у світі та Україні, з'ясувати основні періоди в історії культивування цих рослин і визначити найважливіші інтродукційні та селекційні центри. Під час опрацювання літературних джерел було використано історико-науковий метод. Проблемно-хронологічний метод забезпечив послідовність викладення матеріалу. В історії інтродукції троянд одним з основних чинників було залучення в культуру дикорослих видів шипшин. Цей процес тривав 5 століть, але мав позитивні наслідки для розвитку троянд і витких зокрема. Задовго до нової ери троянди культивували у Китаї та Індії, країнах Близького Сходу і Малої Азії. Звідти, з розквітом торгівлі в античний період, вони проникли у Стародавню Грецію, а в наступні століття - в країни Західної Європи. Найінтенсивніший обмін рослинами відбувався у період Великих географічних відкриттів, починаючи з XV ст. Інтродукція японо-китайських рослин у ботанічні сади Європи розпочалася у першій половині XVIII ст. і досягла піка в 40 - 60-ті рр. XIX ст. Протягом XVII - XIX ст. та на початку XX ст. з Південно-Східної Азії було привезено велику кількість шипшин, але найважливішими предками витких троянд, які походять з Азії, є R. chinensis Jacq., R. lucieae Franck. & Rochebr. ex Crep., R. multiflora Thunb., R. moschata Herrm. В історії селекції витких троянд у світі можна виділити 3 основні періоди: минулий - період передісторії до 1875 р., нинішній - з 1875 до 1967 р., сучасний - з 1967 р. Інтенсивна селекційна робота з трояндами в Європі розпочалася у XVIII ст. Найбільшу роботу проведено у Франції, Німеччині, Англії, Ірландії, Нідерландах, Данії. Переворот у формуванні нового сортименту витких троянд здійснили R. multiflora і R. wichuriana Crep. Важливі результати у селекції троянд Віхурайяна одержали селекціонери Барб'є (Barbier) у Франції, Джексон (Jackson), Перкінс (Perkins) і Броунеллі (Brownelly) у США. У розвиток вітчизняної селекції значний внесок зробили М. А. Гартвіс, М. Д. Костецький, В. М. Клименко, З. К. Клименко, К. І. Зиков. У результаті величезної роботи, проведеної селекціонерами, створено світовий сортимент витких троянд, який нині налічує тисячі сортів. Висновки: проаналізовано ранні періоди інтродукції витких троянд у світі (початковий та період інтенсивної інтродукції). В країнах Близького Сходу в озелененні садів як витку рослину здавна використовували R. moschata, а в США (з 1759 р.) - східноазійський вид R. laevigata Michx. У період активного залучення японо-китайських рослин у ботанічні сади Європи було інтродуковано R. multiflora (1868). За результатами вивчення історії культури і досвіду інтродукції витких троянд роду Rosa в Україні визначено основні інтродукційні центри. Дослідження історії селекції витких троянд у світі та Україні, а також аналіз етапів селекційного процесу з виткими трояндами надали змогу визначити селекціонерів, які зробили вагомий внесок у розвиток селекції та створення сортів витких троянд.

Наведено матеріали досліджень, які висвітлюють огляд систем роду Rosa L., ботаніко-географічне поширення досліджуваних видів, порівняння кліматичних умов їх зростання з умовами культивування, інтродукцію та сучасний стан колекцій шипшин у ботанічних закладах України, а також особливості їх росту та розвитку, цвітіння і плодоношення в умовах Степового Придніпров'я. Проаналізовано відповідність досліджуваних видів до умов зростання, розглянуто перспективи застосування декоративних якостей шипшин під час створення стійких насаджень із метою збагачення культигенної флори Степового Придніпров'я аборигенними й інтродукованими представниками.

Дисертаційну роботу присвячено дослідженню біоекологічних особливостей 51-го виду, різновиду та культивару Crataegus L. в умовах Правобережного степового Придніпров'я. Наведено біоморфологічну характеристику дослідних рослин в умовах вторинного ареалу. Установлено, що сезонний ритм розвитку в більшості представників цього роду узгоджується з природно-кліматичними умовами району інтродукції, у якому вони демонструють високі показники життєздатності пилку, плодоношення, схожості насіння. За анатомічними особливостями будови вегетативних органів найстійкішими до посухи є види секції Oxyacanthae - у них виявлено більш розвинені структури первинної кори однорічних пагонів та епідерми листка. За фізіолого-біохімічними показниками листка стійкі до посухи види Crataegus вирізняються більш високим умістом хлорофілів, меншим водним дефіцитом, меншими частками вільної води та глутатіону. За підсумками інтродукції та оцінкою успішності адаптації досліджених рослин визначено, що 39 таксонів є перспективними для впровадження в озеленення міст Правобережного степового Придніпров'я, обмежено перспективними - 12 таксонів із секцій Douglasianae, Flavae, Sanguineae. Оцінка морфологічних ознак засвідчила високі декоративні якості в 3-х таксонів Crataegus, середні - у 36-ти, низькі - у 12-ти. Розроблено рекомендації з їх використання в декоративному садівництві регіону.

xSorbaronia fallax - комплекс штучно вивеведених міжродових гібридів. Це одна з нетрадиційних плодових культур. Єї плоди використовуються в харчуванні та як лікарська сировина. xSorbaronia fallax спорадично вирощують у плодових садах, лісових культурах, лісосмугах, використовують в озелененні. У багатьох країнах - Великій Британії, Норвегії, Швеції, Фінляндії, Бельгії, Нідерландах, Чехії, Естонії, Латвії, Литві, Польщі, Білорусі, окремих суб'єктах Російської Федерації та в США (Коннектикут) xS. fallax є інвазійною. Під час експедиційних досліджень у 2018 і 2020 роках нами відмічено кілька випадків зростання цього нотовиду поза культурою. Нашою метою було узагальнити відомості про спонтанне поширення xS. fallax поза місцями культивування і окреслити її вторинний ареал в Україні. Обговорено проблему таксономії і номенклатури "чорноплідної горобини", яка розповсюджена в Україні і є апоміктичним мікровидом. На нашу думку, для цього Olshanskyi I. G. 1 , Shynder O. I. 2 1 M. G. Kholodny Institute of Botany, National Academy of Sciences of Ukraine, Tereshchenkivska Str., 2, Kyiv, 01024 Ukraine 2 M. M. Hryshko National Botanical Garden, National Academy of Sciences of Ukraine, Timiryazyevska Str., 1, Kyiv, 01014 Ukraine mail: [email protected] Submitted 11 April 2021 R ecommended by V. Shapoval Published 30 September 2021 Чорноморський ботанічний журнал - том 17, № 2 (2021) Ольшанський І. Г., Шиндер О. І. 120 нототаксону доцільно було б використовувати назву xSorbaronia mitschurinii, проте це б суперечило International Code of Nomenclature for algae, fungi, and plants. Основна частина публікації присвячена аналізу наявних джерел про вирощування і спонтанне поширення xS. fallax в Україні. Поза культурою цей нототаксон нині росте у Львівській, Івано-Франківській, Волинській, Рівненській, Житомирській, Київській та Сумській областях, а також в околицях Києва. Він спонтанно поширюється на узліссях, вирубках, вздовж лісових доріг, на пасовищах, болотистих і заплавних луках, болотах та торфовищах. xSorbaronia fallax є еукенофітом, ергазіофітом. Локальні спонтанні популяції xS. fallax переважно малочисельні, але деякі з них нараховують від кількох десятків до кількох сотень особин. Показуємо, що є підстави розглядати xS. fallax як потенційно інвазійний нотовид у північних і західних областях України. У додатках наведено перелік відомостей про поширення xS. fallax у культурі та поза нею.