Актуальный анализ данных о составе и количестве аминокислот в представителях семейства бобовые флоры южной части Украины (Securigera varia (L.) Lassen, Vicia cracca L., Lupinus luteus L., Melilotus officinalis (L.) Pall. и Melilotus albus Medic.) как структурных компонентов белков, особенно незаменимых, ресурс которых должен пополняться извне. Цель работы - изучить и сравнить аминокислотный профиль некоторых видов бобовых флоры юга Украины, провести многомерный статистический кластерный анализ и построить гистограммы, исходя из данных о содержании и количестве аминокислот в Securigera varia (L.) Lassen, Vicia cracca L., Lupinus luteus L., Melilotus officinalis (L.) Pall. и Melilotus albus Medic. Высушенное сырье, заготовленное на юге Украины, исследовали методом газо-жидкостной хроматографии с использованием аминокислотного анализатора. Предварительно проводили гидролиз кислотой хлоридной при повышенной температуре. Определили 19 аминокислот, девять из них относят к незаменимым или частично заменимым. Среди незаменимых лидирует неполярная аминокислота пролин (суммарно - 6932 мг/100 г), максимальную способность к её накоплению показал Melilotus officinalis - донник лекарственный (2276 мг/100 г). Наименьшее количество пролина определили в Lupinus luteus (388 мг/100 г). В изучаемых растениях наименьшее содержание установлено для сульфурсодержащей неполярной аминокислоты метионин (суммарно 506 мг/100 г). Обращает внимание отсутствие в некоторых изучаемых растениях заменимой полярной аминокислоты глутамина: её не содержат Securigera varia, Vicia cracca и Melilotus officinalis. Наибольшее содержание веществ этой природы отмечено для кислоты аспарагиновой (6824 мг/100 г). Среди этой подгруппы в изучаемых объектах в наибольшем количестве была обнаружена полярная кислота аспарагиновая (суммарно 6824 мг/100 г): наибольший показатель - у Vicia cracca, наименьший - у Melilotus albus (2660 мг/100 г и 385 мг/100 г соответственно). Выводы: наличие и количество аминокислот в объектах исследования - основа для проведения многомерного статистического кластерного анализа и гистограмм презентации аминокислотного профиля представителей семейства Fabaceae L. При построении дендрограммы определены три кластера, представители одного рода (Melilotus L.) отнесены к разным кластерам, что имеет значение для дальнейших хемосистематических исследований.

Досліджено п'ять видів роду Astragalus (A. cicer, A. falcatus, A. galegiformis, A. glycyphyllos та A. ponticus) з відділу культурної флори Національного ботанічного саду ім. М. М. Гришка НАН України. Рослинну сировину для досліджень відбирали у період бутонізації, квітування та плодоношення. Після чого, визначали у ній вміст золи, кальцію, фосфору, азоту та фотосинтетичних пігментів. Вміст золи у фітосировині варіював від 3,12 до 5,22 %, кальцію - від 0,31 до 0,91 %, фосфору - від 0,07 до 0,14 %, азоту - від 1,93 до 2,48 % залежно від фази розвитку. Вміст хлорофілу a становив від 0,901 до 2,475 мг/г, хлорофілу b - від 0,190 до 0,676 мг/г, а каротиноїдів - від 0,496 до 1,129 мг/г. Таким чином, накопичення золи та її компонентів у фітосировині досліджених видів варіювало і залежало від періоду розвитку та видових особливостей. Вміст фотосинтетичних пігментів корелював із вмістом фосфору (r = 0,887 - 0,999) та з приростом рослин (r = 0,756 - 0,998) для усіх досліджених видів. Отримані відомості можуть бути використані для дослідження продуктивності цих рослин та під час їх культивування.

У лабораторних і вегетаційних умовах досліджували енергію проростання насіння сої, масу проростків, а також особливості бульбочкоутворення при формуванні соєво-ризобіального симбіозу в період вегетативного росту рослин за дії екзополісахаридів (ЕПС) бульбочкових бактерій Bradyrhizobium japonicum 634б (мікросимбіонт сої), Bradyrhizobium japonicum 631 (мікросимбіонт сої і люпину) та Bradyrhizobium sp. (Lupinus) 359a, 400 (штами ризобій люпину, які відрізняються за активністю). Показано, що ЕПС мікроорганізмів істотно не стимулювали проростання насіння та розвиток проростків сої. Тенденція до збільшення енергії проростання і маси сухої речовини проростків спостерігалась за використання препарату ЕПС400 концентрацією 0,100 мг/мл, що може бути зумовлено властивостями цього біополімеру. Зменшення кількості екстрацелюлярних полісахаридів в інкубаційному розчині до 0,025 мг/мл викликало недостовірне зниження маси проростків сої. Досліджувані ЕПС за попередньої обробки ними проростків сої з наступною інокуляцією B. japonicum 634б стимулювали бульбочкоутворення на коренях рослин у фазу двох трійчастих листків (V2). У фазу трьох трійчастих листків (V3), а також за інокуляції інкубованих з ЕПС проростків бактеріями B. japonicum 631 спостерігалась тенденція до збільшення кількості кореневих бульбочок. Препарати ЕПС634 і ЕПС631 у поєднанні зі штамами-інокулянтами відповідно B. japonicum 634б і B. japonicum 631 сприяли більш ранньому початку формування симбіотичного апарату в рослин сої. В ході досліджень не виявлено чіткої залежності характеру впливу (специфічності) екзополісахаридів ризобій на проростання насіння, розвиток проростків і формування соєво-ризобіального симбіозу від симбіотичних властивостей штамів, з яких вони були виділені. Однак певна відмінність у спрямованості дії вуглеводних біополімерів спостерігалась.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е522.926.13Fab*801.312 + П213.6-273

Рубрики:

Fabaceae Бобові

Соя

Шифр НБУВ: Ж61831 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Узагальнено літературні дані щодо основних сигнальних шляхів регуляції процесу нодуляції. Розглянуто участь ключових фітогормонів у процесах бульбочкоутворення. Описано роль цитокінінів, ауксинів, гіберелінів, стриголактонів у позитивній регуляції та роль етилену, абсцизової, жасмонової, саліцилової кислот у негативній регуляції нодуляції. Негативну регуляцію процесів бульбочкоутворення представлено як системну ауторегуляцію і локальну гормональну регуляцію кількості бульбочок. Наведено інформацію про участь фітогормонів цитокінінової природи в системній ауторегуляції процесу нодуляції. Координація гормональних сигнальних шляхів має важливе значення для органогенезу кореневих бульбочок і є комплексом реакцій і процесів, при цьому концентрації гормонів та інших сигнальних компонентів критичні, їх коливання в той чи інший бік можуть перервати нодуляцію. Розуміння механізмів регуляції процесів бульбочкоутворення забезпечить значний прогрес у розв'язанні глобальних проблем біотехнології та сільськогосподарського виробництва за вирощування бобових рослин.

Наведено конспект триб Cicereae, Trifolieae, Lupulineae, Crotularieae, Genisteae підродини Faboideae (Fabaceae) з номенклатурними цитатами, типами таксонів (для більшості з них) та синонімікою, який базується на критичному аналізі їх таксономічного складу з урахуванням нових узагальнених даних морфологічних і молекулярно-філогенетичних досліджень. Найбільш представлені у флорі України триби Trifolieae (10 родів, 100 видів) та Genisteae (9 родів, 41 вид), найменш чисельними є Cicereae та Crotularieae (по одному роду та виду). Підтверджено приналежність роду Ononis до триби Trifolieae. Доцільність розділення Trifolium s. l. на окремі роди меншого обсягу не завжди узгоджується з молекулярними даними, які свідчать, що переважна більшість з цих таксонів є поліфілетичними (Amoria, Lupinaster, Xerosphaera), або формують парафілетичні групи: Bobrovia = sect. Glycyrrhizum, чи Ursia = sect. Lupinaster. Проте, в таксономічному опрацюванні авторів Trifolium s. l. для флори України визнається 3 сегрегатні роди (Trifolium s. str., Chrysaspis та Amoria), надаючи перевагу діагностичним морфологічним ознакам, зокрема морфології квітки. Вимагають підтвердження новими даними про наявність у флорі України (зокрема, в Криму) Chamaecytisus supinus, Melilotus altissimus, Trigonella balansae, T. calliceras та T. strangulata.

Досліджено ефективність симбіотичних систем сої за обробки рослин сорту Алмаз фунгіцидом аканто плюс у вегетаційних і польових умовах. Встановлено, що у вегетаційних умовах у варіантах із застосуванням фунгіциду за нормально сформованого симбіотичного апарату функціональна активність симбіозу була нижчою, ніж у необроблених рослин. При цьому виявлено і зменшення маси насіння, що свідчить про інгібування цим препаратом продукційного процесу соєво-ризобіального симбіозу. Згідно з результатами польових досліджень, застосування аканто плюс сприяє повнішій реалізації продуктивного потенціалу соєво-ризобіального симбіозу і забезпечує збільшення маси насіння на 21 % порівняно з контролем. Зроблено припущення, що такі зміни відбуваються внаслідок дії досліджуваного фунгіциду на фітопатогени, що сприяє відновленню здатності симбіотичного апарату рослин до повноцінного функціонування.

Мета дослідження - оцінити успішність інтродукції рослин видів роду Astragalus L. за умов Правобережного Лісостепу України. Предмет дослідження - багаторічні рослини видів роду Astragalus: A. galegiformis L., А. cicer L., A. falcatus Lam., A.glycyphyllos L., A. ponticus Pall., A. monspessulanus L., A. onobrychis L., A. sulcatus L., A. canadensis L. A. dasyanthus Pall. Дослідження біолого-морфологічних та онтоморфогенетичних особливостей рослин проводили на інтродукційних ділянках відділу культурної флори Національного ботанічного саду ім. М. М. Гришка НАН України за загальноприйнятими методиками. Обробку одержаних результатів здійснювали за допомогою методів дисперсійного аналізу і статистичної оцінки середніх даних з використанням програми Microsoft Excel (2010). Установлено вікові стани онтоморфогенезу рослин видів роду Astragalus та сезонні ритми росту і розвитку рослин. Визначено морфологічні ознаки для порівняння досліджених видів рослин. За оцінкою успішності інтродукції рослин з-поміж видів роду Astragalus 2 види (A. ponticus, A. monspessulanus) було визнано перспективними, а 4 (A. galegiformis, A. cicer, A. falcatus, A. glycyphyllos) - особливо перспективними. Висновки: за біолого-морфологічними особливостями і господарсько-цінними ознаками відібрано перспективні форми та сортозразки видів роду Astragalus для лікарського, кормового та енергетичного використання. Введення в сільське господарство видів рослин цього роду дасть змогу зменшити антропогенне навантаження та зберегти природні місця зростання, а також значно розширити сировинну базу традиційних культур родини Leguminosae (Fabaceae).

Мета роботи - дослідити вплив посухи на активність ключових антиоксидантних ензимів (супероксиддисмутази, глутатіонредуктази, аскорбатпероксидази) у кореневих бульбочках сої за інокуляції штамами і Tn5-мутантами B. japonicum із контрастними симбіотичними властивостями. У роботі було застосовано мікробіологічні, фізіологічні, біохімічні метода, а також газову хроматографію, спектрофотометрію. Симбіотичні системи, утворені за участю сої та активного штаму B. japonicum 646, а також Tn5-мутанта B1-20 вирізняються адаптаційними змінами активності антиоксидантних ензимів за дії зневоднення, що супроводжується збереженням ефективності роботи їх симбіотичного апарату. У симбіотичних системах, утворених за участю сої та малоактивного Tn5-мутанта 107 і неактивного штаму B. japonicum 604к, виявлено різноспрямовані зміни активності ензимів у бульбочках за дії посухи та слабке відновлення їх активності у післястресовий період. Висновки: формування захисних реакцій рослин сої у симбіозі із B. japonicum за дії посухи пов'язано з активацією супероксиддисмутази, змінами активності ензимів аскорбат - глутатіонового циклу та залежить від здатності симбіотичної системи реалізувати свій адаптаційний потенціал за умов стресу.

Запропонована стаття є першою частиною номенклатурного огляду представників родини Fabaceae у флорі України. При опрацюванні Fabaceae Lindl. для нового видання "Флора України" критично переглянуто таксономічний склад бобових. За оновленими даними, нині в Україні нараховується 69 родів і 379 видів бобових (разом із найбільш часто культивованими та здичавілими з культури); всього природних видів і тих, що культивуються в садах і парках країни - близько 430. В обробці Fabaceae України ми з прагматичних міркувань дотримуємося традиційного поділу родини на три підродини (Caesalpinioideae DC., Mimosoideae DC. та Faboideae), але з новим трактуванням обсягу триб та родів, з урахуванням нових даних морфологічних та молекулярно-філогенетичних досліджень. Наведено конспект підродин Caesalpinioideae і Mimosoideae, а також частини триб підродини Faboideae, з номенклатурними цитатами, наведенням типів таксонів та основною синонімікою.

Досліджено генезис ареалу субатлантичного виду Sarothamnus scoparius у Східній Європі. Встановлено що в XIX ст. цей вид не входив до складу природної флори Східної Європи, а був відомим лише в культивованому вигляді. З місць культивування S. scoparius проникнув у природні екосистеми. У другій половині XX ст. значно зростають темпи міграції виду на схід, що зумовлено потеплінням клімату та інтенсивними антропогенними змінами природного середовища. Аналіз географічного поширення та умов місцезростань S. scoparius в історичному аспекті показує, що цей вид є кенофітом та ергазіофітом флори України. З'ясовано, що S. scoparius є чутливим індикатором потепління, а його популяції можуть бути зручними моделями для проведення моніторингу за змінами рослинності, спричиненими кліматичними факторами.

Індекс рубрикатора НБУВ: П213.6 + Е522.926.13Fab*801.312

Рубрики:

Соя	Fabaceae Бобові

Шифр НБУВ: Ж61831 Пошук видання у каталогах НБУВ 

У лабораторному досліді встановлено, що позакоренева обробка насіння Galega orientalis наноаквацитратами срібла і міді разом із застосуванням консорціуму грунтово-корисних мікроорганізмів у складі препарату екстракон чинила адитивний фізіологічний ефект, пришвидшувала ріст проростків, сприяла підвищенню активності оксидоредуктаз у тканинах. Активність неспецифічних пероксидаз і каталази у тканинах найбільше зростала за інокуляції проростків фітопатогенною мікоплазмою Acholeplasma laidlawii і відповідно на 71,4 і 66,7 %. За передпосівної обробки насіння 1 %-м розчином наноаквацитратів срібла і міді активність пероксидази й каталази підвищувалась меншою мірою - на 35 і 36,7 %.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е522.926.13Fab + Е50*803.21

Рубрики:

Fabaceae Бобові

Загальна ботаніка

Шифр НБУВ: Ж22632 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е522.926.13Fab*80 + Е50*801.1-652.336

Рубрики:

Fabaceae Бобові

Загальна ботаніка

Шифр НБУВ: Ж22632 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Питання про генезис ареалу Sarothamnus scoparius (Fabaceae) у Східній Європі дискусійне. Цей вид було включено до Червоної книги СССР (1978) як рідкісний європейський автохтонний вид на східній межі ареалу. Він також належить до рідкісних видів флори Українського Полісся. Згідно з даними деяких авторів, він є адвентивним видом флори Східної Європи. Інформація про нього відсутня у флористичних зведеннях XIX ст., присвячених Карпатам, Поліссю і Східній Європі в цілому, оскільки на той час він не входив до складу природної флори Східної Європи. Його лише культивували в цьому регіоні, вирощуючи в лісництвах як корм для тварин. З місць культивування S. scoparius спонтанно проник у природні екосистеми, зайнявши ніші по краях лісових масивів, на лісових галявинах, в культурфітоценозах, уздовж доріг та стежок, в екотонах між лісовими та польовими угіддями. В XIX і особливо XX ст. через потепління клімату та інтенсивні антропогенні зміни природного середовища (масове вирубування лісів, відсутність обробітку землі на великих площах колишніх колгоспних полів, наявність великої кількості кар'єрів і відвалів гірських порід, де S. scoparius знаходить сприятливі умови для місцезростань) значно збільшуються темпи міграції цього виду. Сильні морози та посухи дещо стримують, але не зупиняють його міграції на схід, яка відбувається широким фронтом по антропогенних екосистемах на Поліській низовині, та по річкових долинах - на Волино-Подільській височині. Неоднакова поведінка S. scoparius у двох регіонах України зумовлена різницею показників вологості повітря. Вологий клімат Поліської низовини сприятливіший для росту та розвитку субатлантичного виду S. scoparius, ніж менш вологий клімат Подільської височини. З аналізу географічного поширення та умов місцезростань S. scoparius в історичному аспекті видно, що цей вид є кенофітом та ергазіофітом флори України. Віднесення його до рідкісних автохтонних видів флори України є помилковим.

В огляді проаналізовано й узагальнено результати протеомних досліджень бобово-ризобіального симбіозу (БРС). Обговорено методичні складнощі, пов'язані з виділенням протеїнових екстрактів симбіотичних структур, та шляхи їх подолання. Висвітлено основні зміни процесів біосинтезу протеїнів за формування та функціонування симбіотичних утворень. Певну увагу приділено значенню протеомних досліджень рослинно-мікробних утворень, ролі макромолекул протеїнів у формуванні адаптаційних стратегій за несприятливих умов навколишнього середовища. Проаналізовано стратегічні та концептуальні перспективи протеоміки БРС.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е522.926.13Fab*801.312 + П213.6-273

Рубрики:

Fabaceae Бобові

Соя

Шифр НБУВ: РА405872 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Оценена изменчивость ISSR локусов, амплифицированных по семи праймерами (UBC-808, UBC-811, UBC-817, UBC-818, UBC-823, UBC-825, UBC-830) в популяциях четырех видов рода Astragalus L. на юго-востоке Украины. Размер ампликонов варьировал от 170 до 1394 пар нуклеотидов. Среднее количество локусов составляла 64,4 локуса на праймер. Подтверждена возможность применения этих ISSR локусов для оценки генетического разнообразия украинских видов рода Astragalus L.

Наведено матеріали досліджень з питань вивчення морфології плодів і насіння бобових. Розглянуто 461 вид даних квіткових рослин, котрі належать до 96-ти родів, які є властивими для флори Європи, Азії, Африки, Америки та Австралії.

Приведены материалы исследований по вопросам изучения морфологии плодов и семян бобовых. Рассмотрен 461 вид данных цветочных растений, принадлежащих к 96-ти родам, свойственным для флори Европы, Азии, Африки, Америки и Австралии.