Досліджено розподіл Fos-імунореактивних (Fos-ір-) і НАДФН-діафоразореактивних (НАДФН-др-) нейронів у під'ядрах мигдалеподібного тіла та інсулярній корі щурів (на рівнях від -2,12 до -3,14 мм від брегми), а також виявлено зміни частоти серцевих скорочень (ЧСС) у інтактних тварин, після харчової депривації та реалізації тваринами їжодобувних рухів. Достовірне збільшення кількості Fos-ір-нейронів виявлено в мозку щурів, які здійснювали оперантні рухи (у порівнянні з іншими групами тварин) як у центральному ядрі мигдалеподібного тіла, так і інсулярній корі на всіх досліджуваних рівнях. Основний фокус локалізації Fos-ір-нейронів у мигдалеподібному тілі був зареєстрований у латеральній частині центрального ядра на рівні -2,56 мм. Більша середня кількість активованих нейронів визначалася також у медіальному та капсулярному під'ядрах центрального ядра. У гранулярній/дисгранулярній інсулярній корі кількість Fos-ір-клітин становила 165,5 од. Однак середня кількість і щільність НАДФН-др-нейронів у досліджених структурах мозку у тварин усіх груп достовірно не відрізнялися. У щурів, що реалізують їжодобувні рухи, були зареєстровані нейрони з подвійним забарвленням (Fos-ір + НАДФН-др) у медіальному, базолатеральному, передньому кортикальному ядрах мигдалеподібного тіла та безіменній субстанції. Виявлено, що виконання тваринами оперантних рухів передньою кінцівкою протягом повторних сеансів тренування супроводжується поступовим зниженням (на 5 - 12 %) усереднених значень ЧСС із наступним відновленням їх до початкових значень (тонічний компонент). Аналіз змін ЧСС протягом реалізації окремих цілеспрямованих рухів виявив період швидкого (500 мс) її

Досліджено зміни експресії продукту гена CPG15 у зубчастій звивині (ЗЗ) та зоні CA3 гіпокампа в моделі пентилентетразолового (ПТЗ) кіндлінгу та можливу роль цього гена у феномені спрутингу моховитих волокон (СМВ). Піддослідних щурів було розподілено на групи контролю та ПТЗ-кіндлінгу. Модель епілепсії створювали за допомогою внутрішньоочеревинних ін'єкцій пентилентетразолу (ПТЗ); контрольним щурам ін'єкували фізіологічний розчин. На 3-тю, 7-му, 14-ту, 28-му та 42-гу добу після першої ін'єкції ПТЗ оцінювали забарвлення, за Тіммом, у зоні САЗ. Локалізацію протеїну CPG15 у stratum granulosum ЗЗ та зоні CA3 гіпокампа визначали з використанням імуногістохімічної методики. Інтенсивність забарвлення, за Тіммом, у зоні CA3 поступово збільшувалася, починаючи з третьої доби та була вірогідно вищою, ніж така в контролі, протягом усього наступного періоду. Рівень протеїну CPG15 у ЗЗ та полі CA3 поступово зменшувався до 14-ї доби та повертався до нормальних значень на 28-му добу. Одержані результати вперше вказують на те, що CPG15 може бути залученим у процес СМВ. Зрозуміння молекулярних механізмів, на яких базується цей феномен, може призвести до розробки успішних терапевтичних заходів, котрі обмежували б епілептогенез.