Індекс рубрикатора НБУВ: Е60*446.22-638.23

Рубрики:

Загальна зоологія

Шифр НБУВ: Ж60216 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е621.164.2*44 + Е60*446.2

Рубрики:

Pulmonata Легеневі

Загальна зоологія

Шифр НБУВ: Ж27025 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е623.334.255.4*44 + Е60*446.2

Рубрики:

Загальна зоологія

Шифр НБУВ: Ж60216 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е623.341.132 Ran*44 + Е60*446.2

Рубрики:

Anura (Ecaudata) Безхвості

Загальна зоологія

Шифр НБУВ: Ж60216 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Дисертаційна робота присвячена дослідженню темпів спонтанного мутаційного процесу в природних популяціях \i Drosophila melanogaster \i0 України, а також факторів, які впливають на перебіг мутаційних подій. Встановлено, що з 2011 р. в природних популяціях дрозофіл країни спостерігається явище глобального "мутаційного спалаху", вперше сформоване спадковим порушенням у розвитку другої повздовжньої жилки крила. Продемонстровано, що частоти зчеплених зі статтю летальних мутацій та кросинговеру різнилися як у різних популяціях, так і в межах однієї популяції у різні роки. Зауважено, що такі коливання можуть відбуватися як в період розмноження популяції, так і в період діапаузи. Дослідження динаміки частоти зчеплених зі статтю летальних мутацій та кросинговеру, продемонстрували, що протягом сезону вони можуть залишатися сталими, а можуть змінюватися. Зміни спостерігалися у 2010 р. на фоні температур повітря рівня теплового шоку у дрозофіли. Показано, що спектр спадкових змін в природних популяціях змінився приблизно на 50 % у порівнянні з дослідженнями попередніх років. Дослідження природи мутацій не дозволило ідентифікувати спадкових змін, обумовлених активністю диобільних генетичних елементів (МГЕ), хоча самі \i Р\i0 та \i hobo \i0 транспозони зазнали певних змін у представників природних популяцій дрозофіли у порівнянні з 1980-ми рр., а саме в більшості популяцій наявні особини з Р’ цитотипом, та в геномах дрозофіл \i hobo \i0 елементи містять полімофні, а не мономорфні ділянки з 3-7-ТРЕ повторами. Встановлено наявність у представників природних популяцій дрозофіли України LTR-ретротранспозон-генних асоціацій (297 елемент та ген \i Ken and Barby; Quasimodo \i0 елемент та ген \i Spn-3 \i0), існування яких гіпотетично забезпечує зниження фенотипового прояву мутацій. Продемонстровано, що внесення в корм дрозофілам водних витяжок з грунтів з кількістю ВМ понад фоновий рівень призводить до збільшення частоти зчеплених зі статтю летальних мутацій. Концентрації ВМ в грунтах Карпатського біосферного заповідника, які перевищують ГДК, не призводять до мутагенності водних витяжок з цих грунтів. Водні витяжки з грунтів Чорнобильської зони відчуження виявилися мутагенними та рекомбіногенними лише у випадку найбільш забруднених ділянок. Вплив ендосимбіотичних бактерій, які є невід’ємним компонентом метагеному дрозофілід України, на мутаційні процеси, можливо, відбувається шляхом зниженням негативних наслідків мутацій, що підвищує частоту останніх у популяції.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е621.158.262 Dro*44 + Е60*446.22

Рубрики:

Diptera Двокрилі

Загальна зоологія

Шифр НБУВ: РА391065 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Використовуючи метод лужного електрофорезу в поліакриламідному гелі, вивчали частоти генотипів і алелів за локусом бета-специфічної карбоксіестерази (Est-6) у природних популяціях Drosophila melanogaster України 2013 р. збору. Показано міжпопуляційні відмінності в частотах алелів і генотипів у досліджуваному локусі. Описано динаміку частот зазначених генетичних параметрів протягом сезону біологічної активності D. melanogaster у одеській природній популяції.

Досліджено частоти спонтанних мутацій у особин Drosophila melanogaster у локусі cn, який міститься у 3-й хромосомі. Проаналізовано 15 050 самців і самок, представників природної популяції D. melanogaster м. Варви. Встановлено відносно велику частоту спонтанних мутацій, причиною чого, ймовірно, була наявна висока частота цих подій у представників досліджуваної природної популяції, оскільки зареєстрована частота не є нижчою за ті, які було описано у літературі раніше.

Анализ 133 выборок карасей водоемов Украины показал их поливидовую структуру: 62 % особей из 3453 исследованных пришлось на диплоидного карася C. auratus, 25 % на триплоидного C. gibelio, 6 % на аборигенный диплоидный вид C. carassius и 6 % составили диплоидные и триплоидные гибриды C. auratus х C. carassius. Выявлена четкая тенденция к формированию однородных альтернативных поселений либо C. auratus, либо C. gibelio. При этом особи C. carassius и гибриды C. auratus х C. carassius обычно представляют собой примесь в тех или иных поселениях. Причиной биполярного распределения особей C. auratus и C. gibelio по водоемам является нестабильность смешанных поселений, поскольку C. auratus может за несколько лет вытеснить C. gibelio, обладающего низким репродуктивным потенциалом.

Генетична структура колоній карасів у водоймах України визначалася маркуванням генів. Досліджено статеву структуру та плоїдію, визначено тривалість дозрівання самок, тривалість життя, швидкість росту та лінійний ріст незалежних видів та біотипів. Порівняльний біологічний аналіз показав, що практично в усіх досліджених карасів був низький лінійний індекс росту та терміни раннього дозрівання. Гібридні особи C. auratus - C. carassius протягом перших років життя характеризувався високими темпами росту, який, швидше за все, визначався "гібридною силою", яка зберігається цим біотипом лише в початковій фазі існування, після чого активний ріст суттєво зменшується. Індивідуальні біологічні особливості видів та біотипів карасів не залежать від їх генетичної природи, але у більшості випадків визначаються зовнішніми умовами життя.

Наведено результати аналізу генетичної структури популяційних систем зелених жаб Львівської та Волинської областей. Матеріал відібрано у 2011 - 2012 рр. із водойм трьох природних регіонів західної України - Передкарпаття, Українського Розточчя (Львівська обл.) та Західного Полісся (Волинська обл.). Об'єкт роботи - особини трьох таксономічних груп зелених жаб (рід Pelophylax), які поширені на території України, а саме: жаба озерна - Pelophylax ridibundus (Pallas, 1771), жаба ставкова - Pelophylax lessonae (Camerano, 1882) та їх гібрид - жаба їстівна - Pelophylax esculentus (Linnaeus, 1758). ДНК виділено із 91 особини земноводних і проаналізовано з використанням 10 пар праймерів: Rrid059А, Rrid082А, Rrid171А, Res5, Res14, Res16, Res22, RlCA1b5, RlCA18, RlCA19. Більшість із використаних маркерів є високополіморфними та діагностичними для ви значення виду. Під час аналізу використано програми, які працюють на принципах баєсівської статистики і алгоритмі Монте-Карло на основі ланцюгів Маркова (MCMC), а саме: Structure, BAPS та NewHybrids. За допомогою програми GenePop здійснено пошук груп зчеплення, а для пошуку прихованих null-алелей використовували програму Micro-Checker. Уперше для зелених жаб досліджуваної території встановлено генетичну структуру популяцій і популяційних систем. Проаналізувавши генетичне різноманіття земноводних, відібраних із популяції Pelophylax ridibundus і геміклональних популяційних систем (ГПС) змішаного типу, а саме R-E-L-типу, найменше генетичне різноманіття виявлено в популяції жаби озерної (смт Нижанковичі, регіон Передкарпаття). Більш різноманітними є аналізовані геміклональні популяційні системи зелених жаб, відібраних із водойм орнітологічного заказника "Чолгинський" (Українське Розточчя) та Шацького національного природного парку (Західне Полісся). Також уперше встановлено гібридний склад популяційних систем досліджуваних локалітетів. Виявлено гібридів першого покоління (F1) та беккросів у водоймах Шацького національного природного парку й орнітологічного заказника "Чолгинський".