Приведены результаты исследования подъязычного аппарата рептилий и млекопитающих как структурных компонентов переднего отдела органов пищеварения. Выявлена взаимосвязь данного аппарата с органами головной кишки, определены пути их становления в процессе эволюции. Приведены сведения о мышцах, иннервируемых тройничным, лицевым, языкоглоточным, подъязычным, шейными нервами. Описаны особенности строения подъязычного аппарата рептилий, сумчатых, насекомоядных, приматов, зайцеобразных, грызунов, хищных, куньих, кошачьих, ластоногих, хоботных, нежвачных парнокопытных, оленей, мозоленогих.

В експерименті на різцях 4-х вікових груп пацюків (2, 3, 4 і 6 місяців) методом електронного мікрозондування вивчено хімічний склад емалі на кінцевому етапі первинної мінералізації у разі гіпертиреозу, а також його особливості залежно від їх віку.

Електронно-мікроскопічно досліджено тканини ясен здорових людей та інтактних ясен експериментальних тварин (білих щурів) із метою їх вивчення та порівняння ультраструктурної будови у світлі нових даних літератури. Ультраструктурна організація ясен здорових людей та ясен інтактних експериментальних тварин (білих щурів) суттєвих відмінностей не має, що дозволяє з метою вивчення шляхів можливої фізіологічної компенсації порушень структур досліджувати ультраструктури ясен у піддослідних тварин за умов моделювання патологічних процесів пародонта в експерименті.

Дисертаційна робота присвячена вивченню морфофункціональних особливостей піднебінних мигдаликів свиней в нормі і при патології. Вивчена топографія, макро- і мікроструктура, мікробний пейзаж вмісту крипт цих органів клінічно здорових тварин та при окремих інфекційних і неінфекційних хворобах в постнатальному періоді онтогенезу. Цитоморфологічними і цитохімічними дослідженнями встановлено, що піднебінні мигдалики свині поєднують в собі функцію центрального і периферійного органів імуногенезу.

Встановлено особливості будови та кровопостачання язика білих щурів-самців лінії "Вістар" репродуктивного віку у нормі та у разі експериментального ЦД з використанням морфологічних (гістологічних, електронно-мікроскопічних, морфометричних), рентгенологічних, біохімічних і статистичних методів дослідження. Вперше встановлено та проведено порівняльне вивчення особливостей будови гемомікроциркуляторного русла білих щурів-самців лінії "Вістар" у нормі та за умов стрептозотоциніндукованого ЦД. Проведено комплексний аналіз динаміки змін гемомікроциркуляторного русла язика білих щурів у разі експериментальної форми стрептозотоциніндукованого ЦД протягом восьми тижнів його перебігу. Проведено порівняльний аналіз одержаних результатів з особливостями кровопостачання язика здорових щурів. Уперше проведено морфометричний аналіз ангіоархітектоніки язика щурів на ін'єкованих і просвітлених препаратах. За допомогою створеної експериментальної моделі ЦД вперше досліджено морфологічні зміни у гемомікроциркуляторному руслі язика щурів, зокрема, динаміку перебудови його ланок (артеріол, гемокапілярів, венул).

Розглянуто вивчення підшкірної трансплантації кріоконсервованої плаценти на структурні компоненти піднебінних залоз щурів за фізіологічних умов та під час змодельованого гострого асептичного запалення слизової оболонки порожнини рота. Показано зміни стромальних і паренхіматозних компонентів піднебінних залоз щурів за трансплантації кріоконсервованої плаценти, які проявляються підсиленням мікроциркуляції в інтерстиційній тканині й активацією секреторної активності мукоцитів. Доведено доцільність використання трансплантації кріоконсервованої плаценти для корекції перебігу запальних процесів слизової оболонки порожнини рота, оскільки це зменшує альтернативні й ексудативні прояви та прискорює процеси репарації та проліферації в структурних компонентах залоз.

Одержано нові дані про вплив адрено- та холіноміметиків на гемомікроциркуляторне русло. Встановлено, що на мікросудини привушної та під'язикової залоз вони діють як синергетики, але дають протилежний ефект. Доведено, що за стимуляції в привушних залозах щурів відбувається посилення секрето-утворення й екструзії гранул в кінцевих відділах. Встановлено переважання сильних зв'язків для потокової системи в під'язиковій та піднижньощелепній залозах, що підтверджує їх провідну роль у формуванні рідкої частини стимульованої слини.

В хроническом эксперименте длительностью 35 дней на 23 белых крысах проведены морфологические исследования влияния препарата растительных полифенолов (ПФ4), вводимого на фоне токсиканта ДДЕ, на состояние эпителия слизистой оболочки полости рта крыс. Выявлено нормализующее влияние препарата ПФ4 на фоне реактивных изменений, вызванных токсикантом.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е60*669.372*725 в733.5 + Е60*694.13*725 в733.5

Рубрики:

Загальна зоологія

Шифр НБУВ: Ж72631 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Методом порівняльного аналізу макропрепаратів секційних блоків щелеп новонароджених щурів, телят і людини вивчено стан тканин пародонта, що формуються. З'ясовано, що у тварин і людини в період новонародженості існує гелеподібна структура, яка знаходиться зверху фолікулів зубів і виконує функцію депо харчових речовин. Фолікули щурів, телят і людини обмежені кістковою тканиною в ділянках проекцій апікальних отворів, що формуються. На нижніх щелепах корені зубів телят відокремлені від canalіs mandіbularіs щільною сполучно-тканинною оболонкою, що свідчить про автономну систему кровопостачання та відокремленість трансформації тканин пародонта, таких як зуб та періодонтальна зв'язка. Висунуто гіпотезу про те, що аналогічний розвиток періапікальних тканин можливий і у людини.

Изучены особенности ультраструктуры биоминерала дентина резца нижней челюсти интактных крыс различного возраста. Установлено, что у неполовозрелых крыс имел место активный рост и формирование элементарных ячеек биоминерала дентина резца и увеличение упорядоченности строения его кристаллической решетки. У половозрелых крыс темпы роста элементарных ячеек биоминерала замедлялись и наблюдались первые проявления генерализованного пародонтоза в поздние сроки наблюдения, а у крыс старческого возраста - выявленные изменения усиливались, увеличивалась степень аморфности и уменьшалась степень упорядоченности строения кристаллической решетки биоминерала дентина резца нижней челюсти.

Раскрыты результаты макромикроскопического исследования глоток крыс в норме и после внутриутробного антигенного действия, осуществленного с помощью сплит-вакцины для профилактики гриппа инактивированной жидкой. Обнаружено, что внутриутробная антигенная нагрузка приводит к отставанию формирования размеров носовой и ротовой частей глотки на протяжении всех сроков наблюдения, а гортанной части глотки - на протяжении ранних сроков наблюдения. У животных экспериментальной группы нарушения пропорциональности соотношения частей глотки и тела не отмечены.

Приведены данные анатомо-морфологического исследования составных компонентов пародонта верхней и нижней челюсти крыс в норме на основе микроструктурного исследования. Результаты морфологического исследования тканей пародонта в норме дадут возможность проводить сравнительный анализ с результатами экспериментально смоделированной патологии.

Встановлено особливості морфогенезу нижньої щелепи та різця за умов впливу на організм солей важких металів (ВМ) та визначено шляхи корекції виявлених змін. Вивчено особливості морфологічних змін у кістковій тканині нижньої щелепи та дентині різця статевозрілих щурів за впливу комбінації сполук ВМ та корекції змін за допомогою осеїнгідроксиапатитного комплексу. Встановлено, що вплив сполук ВМ призводить до сповільнення росту нижньої щелепи та різця. Порушення морфофункціонального гомеостазу досліджуваних органів ротової порожнини статевозрілих щурів має стійкий та глибокий характер і зберігається навіть після 60-добового реадаптаційного періоду після припинення вживання солей ВМ. Виявлено, що морфологічні зміни у нижній щелепі та різці супроводжуються значним порушенням мінерального обміну та збідненням кристалічної решітки гідроксиапатиту іонами кальцію та цинку. Це призводить до пригнічення кісткоутворювальних процесів кістки та мінералізації основної речовини. У механізмі порушення морфогенезу нижньої щелепи під впливом солей ВМ суттєве значення відводиться пригніченню експресії кальційзв'язувальних білків групи S 100 остеогенетичними клітинами. Вживання осеїнгідроксиапатитного комплексу cприяє зниженню ушкоджувального впливу сполук ВМ на морфогенез нижньої щелепи та різця статевонезрілих тварин, що може свідчити про його можливу ефективність як коректора несприятливих змін, які викликаються комбінованою дією сполук ВМ.

Виявлено особливості структурної організації великих слинних залоз щурів в нормі. Встановлено зміни тинкторіальних властивостей епітеліоцитів великих слинних залоз щурів після введення платифіліну та прозерину. Визначено зміни у привушних слинних залозах щурів після введення зазначених препаратів. Визначено також каріометричні показники епітеліоцитів кінцевих відділів і посмугованих проток привушних залоз в нормі та за умов стимуляції. Встановлено зміни у піднижньощелепних та під'язикових слинних залозах щурів після введення платифіліну і прозерину. Досліджено основні реактивні зміни в гемомікроциркуляторному руслі великих слинних залоз щурів після введення платифіліну і прозерину.

В експерименті встановлено, що привушні слинні залози у щурів, на відміну від людей, розташовані на передньобічній поверхні шиї позаду від вуха і доходять до зовнішньої частини ключиці. Протоки формують 3 основних стовбури, які проникають у ротову порожнину. Нижньощелепні слинні залози (аналоги піднижньощелепних слинних залоз у людей) розташовані на передній поверхні шиї, протягом від під'язикової кістки до ручки груднини, дотикаючись між собою своїми присередніми краями. Одержані стереометричні показники галуження кровоносних судин можуть складати основу для порівняння та встановлення динаміки патоморфологічних змін під час моделювання різноманітних патологічних процесів.

Мета роботи - встановити особливості динаміки показників співвідношення площі секреторних відділів і сполучної тканини великих слинних залоз щурів після внутрішньоутробного введення антигену. У антигенпремійованих тварин першої доби постнатального розвитку спостерігається дисбаланс у відсотковому розподілі площі епітеліальних та сполучнотканинних структур слинних залоз у порівнянні з новонародженими інтактними тваринами у вигляді достовірного зменшення відсотка площі секреторних відділів, збільшення площі сполучнотканинних структур. Порушення у відсотковому співвідношенні частин досліджуваних структур зберігається на рівні достовірної різниці до 7-ї доби, на рівні тенденції - до 14-ї та, практично, нівелюється на 45-ту добу постнатального розвитку.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е60*694.1 + Р661.22-29

Рубрики:

Загальна зоологія

Хвороби слизової оболонки порожнини рота

Шифр НБУВ: Ж24159 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р661.25-29 + Е60*694.11

Рубрики:

Хвороби слюнних залоз

Загальна зоологія

Шифр НБУВ: РА421400 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Теоретично вивчено проблеми морфологічної схожості та видового розходження між зубами людини і деяких лабораторних тварин (собак, кролів і білих щурів), цільовою установкою стало встановлення найбільш прийнятного виду тварин для експериментального моделювання каріозної хвороби. Обгрунтовано положення, згідно з яким протидія абразивному стиранню зубів обох типів (коротко- і довгокоронкових) здійснюється не тільки за рахунок виключної твердості емалі, але і стійкої пружності дентину, що знаходяться в складі зубів у певному композитному відношенні, за якого емаль використовується як зміцнювач дентину (принцип армування матеріалів). У короткокоронкових зубів загальний запас композитної міцності (зносостійкості) генетично обмежений висотою коронки й особливістю конфігурації її оклюзійної поверхні. В таких зубах залучення дентину в процес зношування починається після абразивного стирання найтовстішого шару емалі на підвищеннях жувальних горбів. Відзначено, що товщина емалі знаходиться в прямій залежності від тривалості життя тварин. На відміну від них, у довгокоронкових зубів дентин спочатку (після їх прорізування) знаходиться в оголеному стані на оклюзійній поверхні, виявляючись схильним до абразивного стирання. Ці зуби за життя мають практично необмежений запас зносостійкості за рахунок постійного відростання. Завдяки перманентному оновленню їх твердих тканин повністю виключається можливість стійкого ураження їх каріозним процесом. До цього розряду повністю відносяться зуби кроля, а також передні (різцеві) зуби щура, які не можуть бути морфологічним субстратом під час оцінювання результатів експериментального моделювання карієсу. З цією метою найбільш прийнятними об’єктами можуть бути кутні (щічні) зуби щура, але тільки за умов конкретної розробки методів, що провокують розвиток каріозної хвороби.