Індекс рубрикатора НБУВ: Е60*732.223*716-634

Рубрики:

Загальна зоологія

Шифр НБУВ: Ж26810 Пошук видання у каталогах НБУВ 

За допомогою методу трансмісійної електронної мікроскопії виявлено та вивчено дуже низької, низької, зниженої, середньої, підвищеної, високої та дуже високої електронної щільності, коагуляційно-пептизаційного генезу, енантіоморфні форми ультраструктури ниркової кори 6-місячних білих щурів на першій хвилині після внутрішньовенного введення 0,32, 0,064, 0,0128, 0,00256, 0,000512, 0,00001024 од NIH/кг тромбіну та 40, 8, 1,6, 0,32, 0,064, 0,0128, 0,00256, 0,000512, 0,00001024 од/кг плазміну, порівнюючи їх з такими утворами інтактних 1-, 6-, 12-місячних тварин та 6-місячних, яким внутрішньовенно вводили 1,0 мл 0,9 % NaCl. Встановлено, що на ультраструктурному рівні енантіоморфні форми ниркової кори, коагуляційно-пептизаційного генезу, є дозозалежними від тромбіну і плазміну, а їх фізіологічний діапазон за дії цих ензимів перебуває в межах 0,00256 - 0,00001024 од NIH/кг для тромбіну і 0,00256 - 0,00001024 од/кг для плазміну. При впливі низьких доз тромбіну чи плазміну, що є близькими до фізіологічних, або таких, як фізіологічні, в коагуляційно-пептизаційному генезі ультраструктури ниркової кори зберігається її топологічна суть. Впливи надфізіологічних доз тромбіну і плазміну зумовлюють локальний або дисемінований розвиток тромбіно- або плазмінозалежних коагуляційно-пептизаційних дистрофій.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Проаналізовано та узагальнено літературні дані стосовно кооперації мультифункціональних білків: компонентів системи плазміноген/плазміну та актину. Розглянуто механізми, що лежать в основі міжмолекулярних взаємодій, та роль кринглових доменів плазміногену у міжбілковому розпізнаванні. Увагу приділено екстрацелюлярному актину, який виконує функції білка поверхні плазматичної мембрани різних клітин. Розглянуто можливу роль поверхневого актину як універсального "негемостатичного" центра активації плазміногену, а також функціональне значення експонування цитоскелетного білка різними клітинами за нормальних фізіологічних умов та при розвитку патологій. Описано механізм фрагментації плазміногену на поверхні ракових клітин за участі актину з утворенням ендогенних супресорів пухлинного росту та метастазування - ангіостатинів і залучення системи плазміноген/плазмін та поверхневого актину до регуляції релізингу біологічно активних речовин на прикладі катехоламінпродукуючих клітин. Комплексну оцінку стану плазміноген/плазмінової системи та актину запропоновано використовувати як критерій функціонального статусу клітин, що може знайти застосування у діагностиці різних патологій.

Компоненти плазміноген/плазмінової системи відіграють ключову роль у процесах фібринолізу, а також залучаються до регуляції активності клітин у нормі та за різних патологічних станів. Зокрема, кринглвмісні протеолітичні фрагменти плазміногену, відомі як ангіостатини, беруть участь у процесах, пов'язаних з неоваскуляризацією, метастазуванням, пухлинним ростом, запальними реакціями. Ангіостатини розглядають як потенційні маркери низки захворювань, асоційованих з патологією судин, тому велику увагу приділяють розробленню специфічних та чутливих методів їх детекції. Описано підходи до одержання фрагментів плазміногену шляхом його обмеженого протеолізу панкреатичною еластазою і подальшого очищення протеолітичних похідних за допомогою гель-фільтрації та афінної хроматографії на Lys-сефарозі. Одержано поліклональні антитіла проти фрагмента К1-3 та досліджено їх основні імунохімічні властивості. Встановлено, що антитіла, очищені на імуноафінному сорбенті, виявляють різну афінність до плазміногену та його фрагментів, а саме: Glu-Pg >> Lys-Pg >> К1-3 >> міні-Pg >> К4. На основі одержаних даних обговорюються імунологічні особливості кринглових доменів плазміногену. Антитіла проти фрагмента плазміногену К1-3 можуть бути застосовані в імунохімічному аналізі, зокрема імуноблотингу, для детекції ангіостатинів як маркерів пухлинного росту, метастазування, серцево-судинних захворювань і запальних процесів, а також як молекулярний інструмент для дослідження функціонування плазміноген/плазмінової системи у нормі та за патології.

Отмечено, что умеренный механизм фибринолиза в норме предназначен для обеспечения быстрого образования защитного сгустка на поврежденном сосуде и его длительной сохранности при замещении соединительной тканью. По скорости и механизму регуляции этот механизм не пригоден для лизиса внутрисосудистых тромбов. При заболеваниях, сопровождающихся развитием острой фазы, этот же механизм за счет значительного увеличения уровня свободного плазминогена в крови и путем изменения механизма регуляции обеспечивает достаточную для лизиса внутрисосудистых тромбов скорость.

В експериментах на статевозрілих самцях білих щурів досліджено хроноритми фібринолітичної активності (ФЛА) в тканинах нирок (ТН) і печінки (ТП) після 14-добового введення середніх доз алюмінію (АХ) і свинцю хлоридів (СХ). Установлено, що дія СХ пригнічує середньодобові рівні ритмів ФЛА в ТН і потенціює неферментативний фібриноліз у ТП. У разі впливу АХ, навпаки, зростали мезори як ферментативного, так і неферментативного ниркового фібринолізу. Солі вказаних металів індукують активність ферментативних систем необмеженого протеолізу в ТН і ТП.

В експерименті досліджено місячні хроноритми фібринолітичної та протеолітичної активностей у тканинах печінки білих щурів. Установлено, що впродовж циклу Місяця тривалістю 29,53 діб ритми тканинного фібринолізу та необмеженого протеолізу періодично змінюються, що можна використовувати в ранній діагностиці та профілактиці патологій даного органа.

Перетворення фібриногену на мономерний фібрин з наступним утворенням тривимірної структури фібринового згустка є одним з кінцевих етапів активації системи осідання крові. Активація плазміногена тканинним активатором плазміногена на поверхні фібринового згустка є однією з ключових реакцій системи фібринолізу. Вплив різних факторів на перетворення плазміногена на плазмін може істотно змінювати рівновагу між ланками системи гемостазу: осіданням і фібринолізом. Вивчено активацію плазміногена тканинним активатором плазміногена на поверхні фібринових згустків, утворених за різних умов- на поверхні розділу фаз і за умов однієї фази. Проаналізовано швидкість активації плазміногена тканинним активатором плазміногена на згустках з поверхневим шаром та без нього залежно від ступеня стабілізації згустків фактором ХIII. Одержані дані дозволяють зробити висновок, що зміни у структурі фібринового згустка залежать від умов його формування. Структура поверхні згустків істотно впливає на процес активації плазміногена тканинним активатором плазміногена.

Антиплазминогеновое моноклональное антитело IV-1c (IV-1c), антигенная детерминанта которого локализована в Val709 - Gly718-участке протеазного домена плазминогена (Пг), способно индуцировать каталитическую активность в плазминогеновой составляющей комплекса Пг - IV-1c. Амидазная активность в комплексе Пг - IV-1c появляется после 2-часового лаг-периода. Lys-Пг активируется IV-1c с большей скоростью, чем с Glu-Пг. IV-1c угнетает реакцию образования Пг-стрептокиназного эквимолярного комплекса, ингибируя его полностью, если молярное соотношение Пг : IV-1c составляет 2 : 1. При постоянной концентрации Glu-Пг увеличение концентрации IV-1c до эквимолярной Пг сопровождается увеличением скорости активации последнего. При концентрациях IV-1c, превышающих таковую Glu-Пг, наблюдается резкое снижение скорости активации Пг. В то же время Glu-Пг при больших концентрациях, чем IV-1c, не ингибирует активацию Пг в комплексе с IV-1c. Зависимость скорости активации Glu-Пг от содержания в реакционной среде комплекса Glu-Пг - IV-1c имеет колоколообразную форму с оптимумом около 500 нМ.

Электрофоретический анализ компонентов комплекса в ходе реакции активации (на протяжении 6 ч) при концентрации Glu-Пг - IV-1c, равной 100 нМ, не выявил плазмина или Lys-Пг. При концентрации комплекса Glu-Пг - IV-1c 680 нМ уже в начальный период реакции активации наблюдается образование Lys-Пг и плазмина. Предложена кинетическая модель и рассмотрен молекулярный механизм реакции активации Пг в комплексе Пг - IV-1c.

Исследовали связывание плазминогена с химотрипсиновыми фрагментами стрептокиназы и локализацию участков связывания плазминогена в первичной структуре стрептокиназы. При помощи иммуноферментного анализа показано связывание плазминогена со всеми фрагментами стрептокиназы, которое уменьшалось в ряду фрагментов 36 > 30 > 17 > 7 > 11 кДа. Локализацию участков связывания в первичной структуре стрептокиназы исследовали с применением иммобилизированных декапептидов, которые моделировали аминокислотную последовательность стрептокиназы. В присутствии 10 мМ 6-аминогексановой кислоты найдено 11 участков связывания для Glu- и миниплазминогенов человека, плазминогенов быка и свиньи, которые совпадают. Три участка были локализованы в alpha-домене стрептокиназы (T43-A72, N113-T126, Q133-V158), 5 участков в beta-домене (T163-L188, A203-S222, Q239-I264, Y275-L294, T315-L340) и 3 участка в gamma-домене (T361-R372, N377-E392, T397-N410). Высказано предположение, что в образовании плазминоген-стрептокиназного комплекса участвуют линейные участки полипептидной цепи стрептокиназы.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е60*732.223

Рубрики:

Загальна зоологія

Шифр НБУВ: Ж21341/а Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е60*732.223

Рубрики:

Загальна зоологія

Шифр НБУВ: Ж21341/а Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е60*732.223

Рубрики:

Загальна зоологія

Шифр НБУВ: Ж21341/а Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е60*732.223

Рубрики:

Загальна зоологія

Шифр НБУВ: Ж21341/а Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто розвиток перспективного фотохімічного синтезу афінних сорбентів для виділення плазміногену з плазми крові людини. Розглянуто деякі найбільш цікаві з погляду практичного використання типи сорбентів і носіїв на основі органічних високомолекулярних сполук природного або синтетичного походження. Показано переваги фотохімічного синтезу біоспецифічних сорбентів у порівнянні з термохімічним методом. Наведено найбільш перспективні шляхи створення афінних сорбентів на основі олігомер-полімерних фотоініціаторів та олігомер-полімерних фотосенсибілізуючих донорно-акцепторних систем.