Содержание цинка в клетках панкреатических островков и гиппокампе исследовано с помощью высокочувствительной селективной реакции 8-(п-толуолсульфониламино)-хинолина. Показано, что факторы, стимулирующие секреторную активность В-инсулоцитов, вызывают уменьшение концентрации в них цинка. Повышение содержания цинка в этих клетках связано с угнетением их секреторной активности. Экстремальные факторы вызывали двухфазные изменения концентрации цинка в панкреатических островках и гиппокампе.

В обзоре обобщены и проанализированы литературные сведения и собственные данные о нейрохимических механизмах индукции и экспрессии НМДА-зависимых и НМДА-независимых форм гомо- и гетеросинаптической длительной депрессии синаптической передачи в гиппокампе и мозжечке. Отдельно рассмотрены нейрохимические механизмы депотенциации синаптической передачи. Обсуждена роль процессов длительной депрессии (депотенциации) синаптической передачи в формировании следов памяти и навыков обучения.

Ключ. слова: нейроны гиппокампа, культура малой плотности, тормозные синапсы, вызванные тормозящие постсинаптические токи, кальциевые каналы
Індекс рубрикатора НБУВ: Е60*739.177.52*012

Рубрики:

Загальна зоологія

Шифр НБУВ: Ж61875 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено динаміку експресії гліального фібрилярного кислого білка (ГФКБ) у фронтальній зоні неокортекса головного мозку щурів під час формування умовної реакції активного уникання (УРАУ). Кількісну оцінку вмісту ГФКБ у цитоскелетній фракції тканини фронтальної кори здійснено з використанням твердофазного імуноферментного аналізу через 2 год та одну, три, сім, 14, 21 і ЗО діб після початку навчання тварин. Установлено, що зміни експресії філаментної форми ГФКБ у неокортексі досить значні і носять трифазний характер: рівень ГФКБ істотно підвищується через години після початку вироблення УРАУ, в інтервалі 7 - 14 діб цей показник зменшується і стає нижче вихідних значень, а потім знову підвищується (з максимумом через 21 добу). Одержані дані свідчать про залучення даного нейроспецифічного білка у процеси навчання та формування енграм умовнорефлекторної пам'яті.

Выяснен характер взаимосвязи между импульсной активностью нейронов дофаминергической системы и амплитудой ритмов ЭЭГ у кошек.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е60*739.177.52*017.1

Рубрики:

Загальна зоологія

Шифр НБУВ: Ж26810 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е60*739.177.52*012

Рубрики:

Загальна зоологія

Шифр НБУВ: Ж26810 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е60*739.177.52*017.1

Рубрики:

Загальна зоологія

Шифр НБУВ: Ж14260 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е60*739.177.52*01-633.4

Рубрики:

Загальна зоологія

Шифр НБУВ: Ж61875 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вивчено вплив емоційних стресів на структуру циклу неспання - сон у щурів у різні періоди онтогенезу. Показано, що в щурів 1-місячного віку структурна організація циклу неспання - сон, сформована під впливом гострого емоційного стресу, є стійкою до хронічної стрес-дії. Установлено, що в щурів 3-місячного віку ці процеси змінюються під впливом гострого емоційного стресу і є стійкими до хронічного стрес-впливу. У щурів 12-місячного віку зміни структури сну виявляються після гострого та хронічного стресів. У щурів 24-місячного віку сформована з віком структура циклу неспання - сон відображає стан стресу. У тварин усіх вікових груп стрес-впливи формують на електроенцефалограмі осередки судомної активності в щурів 1- та 3-місячного віку в гіпокампі та новій корі, 12-місячних щурів - у гіпокампі та гіпоталамусі, в 24-місячних тварин - у гіпокампі. Емоційні стреси призводять до артеріальної гіпертензії в щурів усіх вікових груп.

Досліджено нейрофізіологічні механізми впливу самостимуляції заднього вентро-латерального гіпоталамуса на структуру циклу неспання - сон у щурів у різні періоди онтогенезу. Встановлено, що самостимуляція позитивних емоційних зон заднього вентро-латерального гіпоталамуса у щурів 1-місячного віку здійснює модулювальний вплив на десинхронізуюючі системи мозку, що забезпечують неспання та парадоксальний сон; у 3-місячних щурів з перевагою неспання у структурі циклу неспання - сон - викликає перебудову циклу з пригніченням неспання й активацією сну; у 12-місячних тварин з перевагою сну - впливає на механізми забезпечення неспання та парадоксального сну. Визначено адаптаційні показники перебудови циклу неспання - сон, якими є: покращання ритмічності сну у щурів 1- та 12-місячного віку, електрографічні прояви перехідних станів від повільного сну до парадоксального у щурів 3-місячного віку, а також пароксизмальної активності на електроенцефалограмі неспання - сон у щурів всіх вікових груп. Доведено, що самостимуляція полегшує симпатичне забезпечення серцево-судинних функцій.

На відтвореній моделі стресу описано зміни біоелектричної активності кори головного мозку та гіпокампа щурів. Визначено, що за умов експерименту за абсолютними та відносними показниками біоелектричної активності зазначених структур домінуючою була дельта-активність. Встановлено, що як за фізіологічних умов, так і за умов зооконфліктного стресу динаміка потужності усіх досліджуваних ритмів ЕКоГ та ЕГГ мала трифазний характер. Показано, що за умов стресової програми на початку та наприкінці дослідження абсолютна потужність біоелектричної активності усіх частотних діапазонів даних структур мозку мала вищі значення за аналогічні показники тварин контрольної групи. Одержані дані про динаміку біоелектричної активності кори головного мозку та гіпокампа на фоні стресу та модулювання синаптичної передачі аміназином, амітриптиліном і карбамазепіном вказують на те, що не зважаючи на механізми дії досліджених препаратів, спостерігалися синхронізуючі впливи, які можуть свідчити про гіпермедіацію, котра забезпечує процеси саморегуляції за умов стресу. Показано, що медикаментозна пряма чи опосередкована активація стрес-лімітувальної системи мозку щурів відбувається за рахунок гіпермедіації, яка призводить до підвищення концентрації медіатору в синаптичній щілині шляхом стимулювання синтетичної активності пресинаптичного нейрону, блокади зворотного захвату медіатора чи блокади його поглинання.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е60*739.177.52*017.1

Рубрики:

Загальна зоологія

Шифр НБУВ: Ж61875 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Изучено влияние искусственного гипометаболического состояния (ИГМС) на представленность и суточное распределение медленноволнового (МВС) и парадоксального сна (ПС) у крыс. Выход из ИГМС сопровождался тотальной депривацией сна с последующим компенсаторным увеличением МВС и ПС. При этом ИГМС не приводило к стойким продолжительным изменениям в цикле сон-бодрствование и не влияло на суммарную длительность сна в течение суток. Структура и цикличность сна восстанавливались на протяжении 24 ч.

Изучено влияние ритмических холодовых воздействий (РХВ) на цикл сон - бодрствование. После РХВ происходило изменение почасовой динамики распределения состояний сна и бодрствования: в оставшееся светлое время суток (18.00 - 21.00) отмечалась "отдача" парадоксального сна (ПС) (увеличение его количества) как в первый, так и во второй день после воздействия. Подобные изменения представленности ПС наблюдались на фоне снижения количества бодрствования. Что касается медленноволнового сна (МВС), то ни после первой, ни после второй серии РХВ суммарное время пребывания животных в этом состоянии не отличалось от контрольных значений. Наряду с этим, наблюдалось значительное увеличение длительности эпизодов МВС на фоне снижения их количества как в светлое, так и темное время. В течение восстановительных суток (на следующий день после окончания 2-й серии РХВ) динамика представленности МВС не отличалась от контроля. Первые часы светлого времени суток характеризовались повышенными значениями ПС. В ночное время наблюдалось уменьшение количества ПС за счет прироста количества бодрствования. Тем не менее суммарное время, проведенное животными в различных функциональных состояниях как в светлое, так и темное время суток, не отличалось от контрольных значений, что может свидетельствовать о сохранности функциональной активности задействованных в регуляцию сна систем мозга после РХВ.

Зазначено, що відтворення хронічної епілептизації мозку на моделі коразол-індукованого кіндлінгу супроводжується скороченням фази неспання (ФНС) на тлі подовження фази поверхневого та глибокого повільно хвильового сну, а також фази парадоксального сну. Під впливом препарату "Пентоксифілін" (100,0 мг/кг, внутрішньоочеревинно) відбувається подовження ФНС кіндлінгових щурів і зменшення тривалості фаз сну.

Досліджено патерни відповідей поодиноких нейронів екстрастріатного поля 21а кори великих півкуль кота на пред'явлення рухливих візуальних стимулів, одночасно беручи до уваги структуру стаціонарних рецептивних полів (РП) цих нейронів. Спочатку виконували прецизійне картування стаціонарних РП за допомогою пред'явлення яскравих плям, що спалахували; після цього пред'являли рухливі візуальні стимули різних форм та розмірів з двома протилежними контрастами. Значна більшість досліджених нейронів із гомогенною організацією стаціонарних РП демонстрували суттєво відмінні профілі активності, залежні від величини, форми та контрасту рухливих зорових стимулів, що пред'являлися. Одержані дані узгоджуються з моделлю, в межах якої стаціонарна структура РП піддається специфічним динамічним модифікаціям завдяки одночасній активації оточення РП під дією рухливого візуального образу. Це забезпечує точніше залучення інформації щодо руху зображення до процесу детекції такого руху.

Вперше встановлено, що після різних видів ритмічних холодних впливів (РХВ) змінюється цикл сон - неспання. Показано, що компенсаторне збільшення кількості парадоксального сну після РХВ1 має "хвилеподібний" характер, а ритмічна складова процесу стає більш вираженою на другу добу застосування РХВ1 на тлі зміни тривалості періоду коливань. Досліджено вплив РХВ на зміну температури шкіри як фактора, який бере участь в ініціації повільнохвильового сну. Доведено, що після кожного холодового впливу температура шкіри знижувалася, але швидко відновлювалася і до наступного впливу навіть перевищувала попередній рівень. Показано, що як постійний холодний вплив, так і РХВ забезпечують підвищення адаптаційних здібностей щурів, що виражається в підвищенні стійкості температури тіла та/або в збільшенні часу плавання і зміні структури плавання в холодній воді. Найбільш виражені зміни холодової стійкості відзначено після проведення повторних серій РХВ1 через місяць після перших серій. Вперше встановлено, що після РХВ (особливо після РХВ2) збільшувався вміст кінцевих продуктів обміну оксиду азоту в сироватці крові. Вперше показано, що РХВ прискорювали відновлення порушеного інверсією світлового режиму розподілу фаз сну.

Рассмотрены процессы в мозге, сопровождающие получение и регистрацию информации. Приведены результаты анализа имеющихся данных, на основании которого построен биологический механизм восприятия информации живыми организмами.

Досліджено впливи водоспиртового екстракту з квітів шипшини (Rosa canina) на поведінку щурів у припіднятому хрестоподібному лабіринті; тестували дорослих самців (маса тіла 200 - 240 г). Екстракт із квітів шипшини вводили перорально (дози 150, 300 або 450 мг/кг) щоденно протягом одного тижня. Здійснювали відеозапис поведінки тварин у лабіринті протягом 10 хв і підраховували стандартні показники, пов'язані з рівнем тривожності. Введення екстракту квітів шипшини зумовлювало вірогідне дозозалежне збільшення числа входжень до відкритих рукавів лабіринту та суттєве збільшення тривалості перебування в цих рукавах (останнє лише в разі найбільшої дози, 450 мг/кг). Кількість заходжень до закритих рукавів лабіринту (корелят інтенсивності локомоції) не відрізнялася від контролю за всіх доз. Пероральне введення екстракту показало його анксіолітичний профіль в експериментах на щурах. Необхідні подальші дослідження анксіолітичних властивостей екстракту та нейробіологічних механізмів його дії (зокрема, можливої взаємодії активних агентів екстракту із нейротрансмітерними системами).