Наведено відомості про експериментальні моделі, котрі використовуються в дослідженнях процесу формування пам'яті (зокрема, умовний рефлекс пасивного уникання), та структури мозку, які мають специфічне відношення до цього феномену. Проаналізовано сучасні уявлення про послідовність нейрохімічних процесів, які відбуваються у синаптичних механізмах під час фіксації пам'ятного сліду. Підкреслено особливу роль нейроспецифічних білків, зокрема білків клітинної адгезії, у пластичних модифікаціях нейронних зв'язків, що мають відношення до пам'яті. Визначено спільність рис механізмів, які забезпечують розвиток нервової тканини та формування пам'яті.

На основании литературных данных и собственных исследований автором создана и представлена схема заполнения емкостей памяти, имеющихся, согласно генотипу, в мозге животных, способных к обучению - у млекопитающих. Показано запечатление в мозговом веществе импульсного потока органа чувства, а также упорядочение содержания запечатленного.

Вивчено зміни ультраструктури аферентних змішаних синапсів маутнерівських нейронів (МН) золотої рибки, пов'язані з двома функціональними станами: довготривалої потенціації (ДП) електротонічної відповіді - штучної форми створення пам'ятного сліду й адаптації (резистенції до втоми) під час рухового тренування - природної форми пам'ятного сліду, який виявляється на нейронному рівні. ДП індуковано в переживаючих зрізах довгастого мозку за допомогою електричної високочастотної стимуляції аферентного входу. Адаптацію вироблено з застосуванням природної вестибулярної стимуляції - щодобових рухових тренувань, модифікуючих моторну поведінку рибок і функцію МН. Припущено, що якщо феномен ДП бере участь у формуванні природної пам'яті, то в разі адаптації, як і за ДП, в аферентних змішаних синапсах мають виявлятися схожі специфічні структурні зміни. Дійсно, в обох випадках у щілинах десмосомоподібних контактів змішаних синапсів на поверхні МН виявлялося дворазове збільшення кількості фібрилярних містків. Як відомо, останні вміщують актинові філаменти, що є провідниками електротонічних катіонних сигналів; тому збільшення кількості містків у разі ДП указує на підвищення ефективності електротонічного зв'язку в змішаних синапсах. Виявлення структурної ознаки ДП, яка має, видимо, таке ж саме функціональне значення і для змішаних синапсів "адаптованих" МН, дає підставу припустити, що ДП є природною властивістю нервової системи. Посилення передавальної функції змішаних синапсів за типом ДП в разі адаптації, очевидно, є компенсаторною

перебудовою, яка дає змогу МН зберігати деякий баланс синаптичних впливів і залишатись одночасно стабільними та пластичними; це необхідно для стійкого функціонування за умов середовища, що змінюються.

Досліджено нейротоксичні ефекти розріджувача фарб - суміші, котра вміщує ароматичні сполуки (зокрема, толуол) і використовується як розчинник у промисловості. Сеанси інгаляції розріджувача у високих концентраціях (3000 часток на мільйон) по годині на добу протягом 45 діб істотно впливали на когнітивні функції та змінювали рівні нейронних молекул клітинної адгезії (NCAM) у гіпокампі, неокортексі та мозочку експериментальних тварин (щурів). Такі впливи також призводили до драматичного підвищення рівнів продуктів пероксидації ліпідів (малондіальдегіду та 4-гідроксиалкеналів) у цих структурах мозку; введення мелатоніну значно знижувало вміст згаданих продуктів у зазначених структурах мозку. Рівні ізоформи NCAM з молекулярною масою 180 кДа в гіпокампі та корі щурів, котрі зазнавали впливу розріджувача, істотно падали. Такі щури демонстрували виразний когнітивний дефіцит у тесті пасивного уникання та водному тесті Морріса. У щурів, котрі були інтоксиковані розріджувачем, але додатково одержували ін'єкції мелатоніну, подібні негативні ефекти значно обмежувались. Зроблено висновок про те, що введення мелатоніну запобігає розладам пам'яті та процесу навчання, викликаним інтоксикацією розріджувачем, мабуть, внаслідок зменшення рівня оксидативного стресу та нормалізації нейронної пластичності.

Результаты тестирования в многоходовом лабиринте эстакадного типа показали, что крысы "подросткового" возраста (30 дней постнатального периода) допускают вдвое меньше ошибок и достигают установленного критерия результатов обучения раньше, чем взрослые (60-дневные) животные. Относительно низкий эмоциональный фон и высокая исследовательская активность на начальном этапе эксперимента ускоряли процесс пространственного обучения 30-дневных крыс. Обученные животные после их ретестирования в возрасте 60 дней демонстрировали высокий уровень консолидации следов памяти.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е60*739.177.541.4-64

Рубрики:

Загальна зоологія

Шифр НБУВ: Ж61875 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Результати проведених раніше досліджень показали, що підвищення рівня тестостерону помітно впливає на ряд параметрів поведінки та когнітивної діяльності. Питання, чи взаємодіють впливи тестостерону на ЦНС та ефекти регулярних фізичних тренувань, залишалося нерозв'язаним. Проаналізовано вплив введення екзогенного тестостерону та фізичних вправ на поведінку дорослих самців щурів. Протягом двох тижнів самці щурів лінії Вістар виконували щоденні фізичні вправи (епізоди вимушеного плавання, тривалість яких зростала; треновані та нетреновані групи - тр і нтр - відповідно), і через день після завершення тренувань їм уводили тестостерон або розчинник - оливкову олію (групи ТСт і контролю). Вимірювали середню тривалість плавання до досягнення платформи у водному тесті Морріса; ці величини у перший день тестування були вірогідно меншими в групі ТСт тр, ніж в інших групах. Результати інших поведінкових тестів не показали наявності вірогідніх міжгрупових різніць. Отже, комбінація введень тестостерону та фізичних вправ забезпечує поліпшення просторової робочої пам'яті. Інтерпретація механізмів такого ефекту потребує подальших досліджень.

Традиційно основною функцією дендритів вважають збір інформації від синаптичних входів, розміщених на них, і передачу цієї інформації до соми нейрона. Протягом останніх років таку точку зору було суттєвою мірою переглянуто у зв'язку з новими результатами, згідно з якими дендрити можуть виконувати роль структур функціональних одиниць або навіть комплексів, що реалізують незалежну оброку та сигналізацію, проводячи локальні обчислювальні операції. Результати останніх потім транслюються до інших частин нейрона або до інших нейронів через трансмітерів і нейромодуляторів з дендрита. Існує також гіпотеза, що дендритний сегмент завдяки тимчасовим змінам збудливості його мембрани (процесу постполяризації після генерації потенціалу дії та пластичності цього процесу) може відігравати роль структурної одиниці (юніта) пам'яті, а саме, запам'ятовувати, розпізнавати та "прогнозувати" послідовності вхідних сигналів. Обговорено гіпотезу, згідно з якою поодинокий дендритний сегмент може являти собою відносно незалежну фундаментальну одиницю сигналізації в нервовій системі. У такому контексті дендритний сегмент є базисною організаційною одиницею пам'яті, інтеграції дії синаптичних входів, реалізації синаптичної і гомеостатичної пластичності та контролю місцевих клітинних процесів (наприклад, таких, як трансляція при синтезі протеїнів).

Індекс рубрикатора НБУВ: Е60*739.177.541.4

Рубрики:

Загальна зоологія

Шифр НБУВ: Ж61875 Пошук видання у каталогах НБУВ 

У дорослих білих мишей-самців досліджено навчання поведінці уникання та деактивацію цього процесу в системі із човниковою камерою. Виміряно латентні періоди перетину межі під час навчання до ін'єкції тестованих агентів - флуоксетину (інгібітора зворотного захоплення серотоніну, SSRS) та URB597 (речовини, що перешкоджають декомпозиції ендоканабіноїдів) і після таких ін'єкцій (STLa і STLr) відповідно; визначено загальний час проведений у темному компартменті за даних ситуацій (TDC). У мишей, які одержували флуоксетин (5, 10 або 20 мг/кг), STLr ставали більшими, ніж у контролі, причому в разі використання 10 мг/кг різниця середніх була вірогідною. Ін'єкції URB597 зменшували значення TDC, і у разі середніх і високих доз (0,3 і 1,0 мг/кг) відмінності перевищували рівень вірогідності. Флуоксетин у всіх дозах зумовлював суттєве зменшення значень TDC, а ін'єкції URB597 збільшували цей показник (у разі 0,3 та 1,0 мг/кг зрушення були вірогідними). Комбіновані ін'єкції флуоксетину та URB597 (5 + 0,1, 10 + 0,3 і 20 + 1,0 мг/кг) призводили до збільшення значень STLr і зменшення TDC до рівнів, порівнянних із тими, які спостерігалися за умов ізольованих уведень флуоксетину у відповідних дозах. Таким чином, флуоксетин покращував пам'ять, тоді як URB597 порушував її; флуоксетин має здатність нейтралізувати негативні ефекти URB597.

Исследованы процессы формирования молекулярных запоминающих структур в нейронных и синаптических сетях естественного интеллекта. Их математическая модель посредством представления нейрона как молекулярного компьютера и использования формализма в виде метода обобщенных пороговых моделей позволили описать процесс запоминания в молекулярных структурах путем реализации свойств циклических генных систем.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е60*739.177.541.4 + Е60*725.111.3

Рубрики:

Загальна зоологія

Шифр НБУВ: Ж21341/а Пошук видання у каталогах НБУВ 

На дорослих самцях щурів лінії Вістар проаналізовано вплив різних холінергічних і катехоламінергічних агоністів на пам'ять, а також їх значення в модифікації основних антиоксидантнх маркерів і маркерів перекисного окиснення ліпідів. Щури були розділені на 5 груп у такий спосіб: пілокарпін і клонідин, пілокарпін і перголід, клонідін і перголід і пілокарпін і клонідин і перголид та контрольна група. Поведінкові тестування проводили за допомогою радіального важеля лабіринту, в той час як біохімічні дослідження включали оцінку деяких ферментів антиоксидантний захисту, такі як супероксиддисмутази і глутатіонпероксидази, а також малоновий діальдегід. Введення агоністів показало позитивний вплив на робочу і реферативну пам'ять, значне зменшення кількості помилок. Крім того, комбіноване введення всіх трьох агоністів призводило до синергічної стимуляції просторової пам'яті. Значення активності супероксиддисмутази і глутатіонпероксидази були збільшені у щурів, які отримували холінергічні та катехоламінергічні агоністи, а малонового діальдегіду були знижені. Ці результати додатково підтверджують роль взаємодії катехоламінів і ацетилхоліну в модуляції процесів пам'яті і основних маркерів окисного стресу, таким чином, мають підвищене значення для досліджень когнітивний і деяких психоневрологічних розладів.