Індекс рубрикатора НБУВ: Е623.353.522.2 я431(0) + Е623.353.533Str я431(0)

Рубрики:

Falcones Соколовидні

Шифр НБУВ: ВА717224 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Ключ. слова: черный коршун, зимовка, миграция, Украина, Крым
Індекс рубрикатора НБУВ: Е623.353.522.2 Acc*801.56(4Укр)

Рубрики:

Falcones Соколовидні

Шифр НБУВ: Ж27025 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Ключ. слова: беркут, Українські Карпати, поширення, чисельність, живлення
Індекс рубрикатора НБУВ: Е623.353.522.2Acc*804

Шифр НБУВ: Ж27025 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано зміни чисельності орлана-білохвоста в Україні, висвітлено фактори, що на неї впливають. Встановлено сучасне поширення та чисельність на гніздуванні та місцях зимівлі. Розглянуто вимоги білохвостів до гніздових біотопів і гніздових дерев, особливості влаштування гнізд, фенологію гніздування. Досліджено продуктивність розмноження, залежну від кормової бази. Описано спектр живлення виду та визначено критерії вибору здобичі. Встановлено строки, інтенсивність і хорологію міграцій виду в країні. Вперше в Україні досліджено бюджети часу зимуючих орланів. Розроблено комплекс заходів щодо охорони виду.

Основной материал собран в 2005 г. на территориях 4 областей Западной Украины в пределах Карпат (Закарпатской, Львовской, Ивано-Франковской и Черновицкой областей). Использовали преимущественно точечные учеты. Выявлено 79 территориальных пар. Численность оценивается в 140 - 160 пар. Вид распространен неравномерно, отсутствует выше 800 м и в сплошных лесных массивах. Основными кормовыми биотопами являются мелиорированные луга, сенокосы и поля. Обсуждено распространение малого подорлика в Карпатах.

Викладено узагальнені результати оригінального системного морфофункціонального та морфоекологічного дослідження м'язів апарату біпедальної локомоції класу птахів, а саме ряду соколоподібних. Вперше наведено детальну розробку порівняльної анатомії задніх кінцівок птахів, що супроводжується унікальним історичним оглядом та охоплює більш ніж двохтисячолітній період. Проведено аналіз деяких значущих морфологічних структур, що надає ключі до реконструкції адаптивної еволюції будь-якої групи птахів. Встановлено, що у представників цього ряду ступінь диференціації м'язів тазостегнового суглоба (ТСС) обумовлений крокуючим типом біпедальної локомоції, а також біоморфологічними особливостями статики, що, у свою чергу, накладає певні відбитки на ступінь розвитку кожного окремого м'яза ТСС. Виявлено точки фіксації, визначено наявність чи відсутність перистості. З метою з'ясування ступеня розвитку м'язів і м'язових груп, кожен м'яз зважували. Встановлено, що розгинання ТСС в орлана білохвостого потребує значно більших зусиль ніж згинання, а у беркута, яструба великого, кречета та канюка навпаки більше навантаження під час статики та локомоції припадає на згиначі.

На основі аналізу літературних даних та власних порівняльно-анатомічних досліджень описано біоморфологію м'язів колінного суглоба деяких представників ряду соколоподібних, родини яструбових. За допомогою макроскопічного препарування встановлено ступінь диференціації м'язів та м'язових груп. Визначено, що ступінь розвитку м'язів згиначів орлана білохвоста в 1,34 разу, беркута в 1,57 разу та канюка звичайного в 1,04 разу більший ніж ступінь розвитку м'язів розгиначів, тоді як у яструба великого маса даних груп м'язів рівна, що обумовлено певним типом опори на субстрат та особливостями захоплення та утримання здобичі.

Встановлено видовий склад і характер перебування денних хижих птахів, проведено оцінювання чисельності гніздових видів степової частини України. Деталізовано сучасні ареали соколоподібних у межах степової зони та досліджено їх динаміку упродовж останніх ста років. Виявлено особливості розподілу денних хижих птахів за основними місцями гніздування. Показано напрямки та стратегію їх охорони, а також розроблено практичні рекомендації для відновлення рідкісних видів. Зазначено, що оцінювання чисельності хижих птахів дозволяє визначити тенденції її змін для кожного виду та розробити заходи щодо збереження їх різноманіття. Знахідки раніше невідомих місць гніздування видів занесених до Червоної книги України конкретизує територіальну структуру населення, що дозволяє покращити їх охорону.

Надано результати досліджень смертності хижих птахів в Україні. Виділено шість основних причин смертності: відстріл, ураження струмом, збивання автомобілем, природна, невідома, інша. Встановлено, що відстріл хижих птахів є домінуючою причиною елімінації (57 %), а друге місце належить ураженню струмом (11 %). Новим і разом з тим потужним фактором елімінації особин стає загибель хижих птахів на автошляхах (2,5 %). Обгрунтовано потребу у створенні центрів реабілітації для диких тварин.

Надано матеріали з морфології яєць птахів ряду соколоподібних. Аналіз здійснено з використанням цифрової фотографії та спеціально розроблених комп'ютерних програм. Досліджено 1320 яєць з 1000 кладок 23 видів хижих птахів. Для характеристики яєць використано такі параметри: довжина, діаметр, радіуси клоакальної, інфундибулярної та латеральної дуг, площа поверхні, об'єм і 5 індексів форми. Вказаний набір даних дає змогу ідентифікувати яйця на рівні видів і підвидів, а також може слугувати основою для пошуків взаємозв'язку кількісних морфологічних показників яєць із різними формами мінливості (міжвидовою, внутрішньовидовою, віковою, географічною, сезонною тощо) й інкубаційною якістю яєць.

Розглянуто топічні зв'язки канюка звичайного (Buteo buteo L.) у Рівненському природному заповіднику та Шацькому національному природному парку (Волинське Полісся). На територіях досліджень канюки для гніздування обирають сосну звичайну (Pinus sylvestris L.), березу повислу (Betula pendula Roth.) та вільху чорну (Alnus glutinosa (L.) Gaerth.), пропорційно їх наявності в середовищі, а щодо осики (Populus tremula L.) та сосни Банкса (Pinus banksiana Lamb.) проявляють незначну вибірковість. Індекси потужності гніздових дерев у середньому більші за такі індекси сусідніх дерев.

Представлено результати досліджень видового складу та чисельності соколоподібних в агроландшафтах Середнього Придніпров'я в зимовий період 2011 - 2014 рр. Протягом трьох зимових сезонів на території Черкаської, Полтавської та Кіровоградської областей проведено 6 обліків на автомобільному маршруті загальною протяжністю 450 км. Виявлено 7 видів загальною чисельністю 170 особин. Найбільш численним був канюк звичайний, частка його становила 58,8 % від загальної кількості птахів. Другим за чисельністю був зимняк (36,5 %). Вперше у зимовий період виявлено канюка степового. Обговорено причини коливання чисельності канюка звичайного та зимняка в різні роки.

Опрацьовано 42 музейних експонати "світлих лунів", що належать до 3 видів: лунь польовий Circus cyaneus (Linnaeus, 1766), лунь степовий Circus macrourus (S. G. Gmelin, 1771), лунь лучний Circus pygargus (Linnaeus, 1758). Ці види складні в ідентифікації і тому при їх визначенні можуть виникати певні труднощі. Всього перевизначено до виду, статі та віку 23 екземпляри музейної колекції.

Наведено результати вивчення видового складу, поширення та динаміки чисельності денних хижих птахів Донецького кряжу. Встановлено видовий склад, характер перебування та чисельність денних хижих птахів. Виявлено поширення, біотопічні зв'язки денних хижих птахів у межах Донецького кряжу. Проведено фенологічні досліджения річних циклів, визначено адаптації та стратегії кормодобування денних хижих птахів у зв'язку з антропогенною трансформацією досліджуваної території. Визначено головні чинники фауногенезу соколоподібних на Донецькому кряжі протягом 200 років. Встановлено вибірковість мозаїк біотопів під час влаштування гніздових ділянок і територій в залежності від їх антропогенної трансформації. Досліджено внутрі- та міжвидові взаємовідносини денних хижих птахів. У результаті досліджень і аналізу літературних джерел визначено 28 видів денних хижих птахів, які в різні періоди життєвого циклу перебувають у межах Донецького кряжу.

У дисертації висвітлено результати досліджень видового складу, поширення і динаміки чисельності, характер перебування денних хижих птахів території Центрального Полісся. В регіоні зареєстровано 29 видів, підтверджене гніздування для 19 видів, лише під час міграції зареєстровано 2 види - скопа і лунь степовий, 5 видів спостерігали під час міграцій і на зимівлі (лунь польовий, зимняк, беркут, кречет і підсоколик малий), залітними є 3 види (шуліка рудий, гриф чорний і сип білоголовий). Проведено аналіз зміни чисельності денних хижих птахів упродовж 1890-2020 pp. Встановлено, що попри зростання видового різноманіття частка рідкісних видів поступово зростала, і нині таких видів денних хижих птахів більшість. Під час дослідження видового різноманіття і чисельності соколоподібних птахів у межах виділених стаціонарів встановлено, що найчисленнішим видом виявився канюк звичайний, який домінував на більшості з них. На усіх стаціонарах траплявся також яструб великий. Лунь лучний, шуліка чорний, змієїд та боривітер звичайний мали відносно низьку чисельність. Серед видів, що гніздяться в межах Центрального Полісся, домінують дендрофіли (13 видів, 68 %), кампофіли представлені 3 видами (16 %), склерофілів ще менше (2 види), 1 вид належить до лімнофілів (5 %). Представники дендрофільної групи в умовах Центрального Полісся для влаштування гнізд найчастіше використовували сосну звичайну - у 58 % випадків, менше - березу повислу, дуба звичайного та вільху. Найбільш консервативну поведінку у виборі місця для облаштування гнізда демонструє змієїд (сосна - 100 %). Найпластичнішими видами щодо вибору видів дерев для гніздування є канюк звичайний і яструб великий. Статистичний аналіз встановив існування прямої залежності між розмірами (масою) птаха і висотою розташування гнізда (коефіцієнт кореляції Спірмена становив Я = 0,64). Відбувається зміна гніздобудівної поведінки боривітра звичайного і сапсана. Гнізда першого з них влаштовані у вентиляційних вікнах горищних поверхів багатоповерхівок або на траверсах опор ліній електромереж. Сапсани для гніздування обирали також висотні будинки. При дослідженні раціону живлення 5 модельних видів хижих птахів виявлено наявність в їхньому раціоні різноманітних таксономічних груп тварин - від комах, дрібних ссавців і птахів до риб, земноводних і плазунів. З’ясовано, що як вузька трофічна спеціалізація, так і еврифагія не є обов’язковою передумовою скорочення чисельності хижих птахів. Під час сезонних міграцій у Центральному Поліссі нами зареєстровано 26 видів хижих птахів - 25 на весняній і 26 видів на осінній міграціях. Дослідженнями за міграцією птахів встановлено, що у порівнянні з початком та серединою XX ст. відбулося зміщення строків прильоту та початку весняної міграції на більш ранні терміни у скопи, шуліки чорного, лунів польового і лучного, яструбів великого і малого, канюка звичайного, зимняка. Характер проходження осінньої міграції не змінився. Упродовж останніх ЗО років чисельність більшості видів у Центральному Поліссі під час міграції залишається стабільною (скопа, осоїд, луні польовий, лучний та очеретяний, яструб малий, змієїд, підорлик малий, підсоколик великий та боривітер звичайний). Лунь степовий і сапсан стали траплятися частіше. • За результатами досліджень міграцій підорликів великих за допомогою СБМ-передавачів встановлено їх належність до середньоєвропейської популяції, ядро якої розміщене на території Білорусі. Для міграції вони використовують східноєвропейський міграційний шлях; зимують у Східній Африці. Напрямки осінньої та весняної міграцій молодих і дорослих мічених птахів співпадають. За останні ЗО років кліматичні зрушення в бік потепління призвели до зростання чисельності зимуючих канюків звичайних, водночас вони зумовили зменшення на зимівлі зимняків. За останній сторічний період вперше було зареєстровано на зимівлі канюка степового. Серед денних хижих птахів, які гніздяться на території Центрального Полісся, є декілька груп, представники яких демонструють різні стратегії адаптивної поведінки, і негативні чинники позначаються на них по різному. Могильник, орел-карлик, лунь лучний, балабан, кібчик та яструб великий потребують першочергових охоронних заходів, їх чисельність продовжує скорочуватися.