Проаналізовано стан чисельності вовків, поширені методи іх відстрілу, взаємовідносини вовків з ратичними в межах Карпатського національного природного парку. З'ясовано, що за весь період функціонування парку, регулювання чисельності вовків проводилось без його наукового обгрунтування. Зазначено, що вовк є невід'ємною ланкою заповідних екосистем і регулювання його чисельності не завжди є доцільним. Аргументовано, що останніми роками спостерігається зменшення кількості ратичних і це підриває кормову базу хижаків, тому регуляцію популяції шляхом відстрілу доцільно проводити лише за досить значного збільшення кількості вовків і нанесення ними відчутної шкоди.

Анализ частоты использования лисицей в осенне-зимний период убежищ различных типов показал, что на урбанизированных территориях этот хищник не только способен использовать, но и отдает предпочтение убежищам техногенного происхождения (трубы строящихся газопроводов, эксплуатируемых и заброшенных мелиоративных систем, нагромождения металлолома и т. п.). В подобных убежищах этот вид является менее защищенным от агрессии охотничьих пород норных собак. Есть основание полагать, что такое предпочтение неприродных убежищ (при наличии достаточного количества природных нор) может быть обусловлено присутствием высокой численности эктопаразитов лисицы в естественных местах ее обитания.

Зазначено, що вовк здавна складав конкуренцію людині, особливо у використанні трофічних ресурсів. Особливо актуальне це питання в теперішній час, у разі значної щільності людського населення в степових ландшафтах з обмеженим запасом мисливських тварин і інтенсивним веденням сільського господарства. Для дослідження харчового раціону вовка використано методики аналізу вмісту шлунків і капрологічний аналіз. З'ясовано, що в раціоні хижака, що мешкає на південному сході України, переважають корми антропогенного походження.

Досліджено негуморальні механізми регуляції жовчосекреторної функції печінки. Одержані в хронічних і гострих спробах на тваринах результати свідчать про стимулювальний вплив широко розповсюдженого в організмі поліпептиду субстанції Р на жовчоутворювальну функцію печінки. Це стосується рівня секреції жовчі та її хімічного складу (вільних і кон'югованих жовчних кислот, холестерину, ліпідів, загального білка, білірубіну тощо). З'ясовано, що цей поліпептид виявився істинним холеретиком, оскільки змінює фільтраційно-дифузійні та синтетичні процеси в печінці. Показано, що для прояву адекватної відповіді печінки на введений поліпептид потрібна наявність нормальної активності парасимпатичної іннервації залози. Встановлено, що субстанція Р може реалізовувати свій вплив на функціональний елемент печінки через тахікінінові рецептори NK1- і NK3-типів. Висунуто гіпотезу про коригувальну та інтегрувальну роль поліпептиду в організації секреторної діяльності травного тракту.

Проведено гістологічні, гістохімічні, морфометричні, радіологічні дослідження тимуса, лімфатичних вузлів (нижньощелепних, поверхневих шийних), селезінки собак двох вікових груп (2-х місячних та 2-х річних). Виявлено певні зміни в імунних органах та периферичній крові собак, в зоні гарантованого добровільного відселення), зокрема, зменшення площі лімфоїдної тканини, зниження рівня імуноглобулінів, відхилення у величинах абсолютних та відносних морфометричних показників, які призводять до розвитку вторинного імунодефіцитного стану. Відзначено, що гістоструктура імунокомпетентних органів після застосування імуностимуляторів не змінювалась, збільшується відносна площа кіркової речовини у тимусі, лімфоїдної тканини лімфатичних вузлів. Визначено тенденцію до зростання кількості імуноглобулінів та фагоцитарної активності в сироватці крові.

Вивчено механізми гормональної регуляції жовчоутворення. Проаналізовано впливи інсуліну та глюкагону на рівень холерезу та хімічний склад жовчі на безпородних собаках з хронічними комбінованими холецистодуоденальними фістулами. Доведено, що інсулін в дозі 1 од/кг стимулює холерез більш істотно, ніж у дозі 0,5 од/кг. За допомогою гормону підвищено рівень жовчоутворення та вміст жовчних кислот, білка, кальцію та неорганічного фосфору в жовчі собак. Внутрішньовенне введення глюкози зменшувало гіперхолеретичний вплив інсуліну. На підставі отриманих результатів доведено, що інсулін впливає на холерез опосередковано через викликану ним гіпоглікемію та підвищення активності ядер блукаючих нервів. Глюкагон підвищував продукцію жовчі та вміст жовчних кислот, білірубіну, загального білка, кальцію та неорганічного фосфору в жовчі собак.

Досліджено морфологію, екологію та практичне значення лисиці звичайної на території Запорізької, Херсонської та Миколаївської областей, розташованих у нижній течії Дніпра. Зазначено, що Нижнє Подніпров'я складається зі степових угідь, значно перетворених людською діяльністю. Проаналізовано екологічні особливості біотопічного розподілу лисиці на територіях з різним ступенем антропогенного навантажнення, залежність характеру живлення хижака від сезону року, наявності різних кормових об'єктів у регіонах його мешкання. Вперше для Нижнього Подніпров'я встановлено типи нір, ступінь їх захищеності та особливості використання залежно від грунтових умов певних регіонів та ступеня антропогенного перетворення ландшафту. Досліджено динаміку чисельності хижака, вивчено екологічні чинники, які на неї впливають. Проаналізовано санітарно-епідеміологічне значення лисиці та надано оцінку її біоценотичного значення.

  Скачати повний текст

Розглянуто біологічні, екологічні, соціальні аспекти існування популяції вовків за умов Кінбурнського півострова. Обгрунтовано необхідність збереження вовків на заповідних територіях як елемента фауністичного різноманіття, цінної генетичної програми, сформованої внаслідок еволюційного процесу, а також як природного регулятора біологічного стану та чисельності певних видів тварин.

Наведено результати вивчення екології лисиці у Північно-Західному Причорномор'ї. Розкрито причини формування просторової структури популяції, яка здебільшого визначена розташуванням, кількістю та площею ділянок, зарослих очеретом. Описано вплив на популяційні процеси полювання та встановлено його залежність від щільності населення виду та площі біотопу.

Investigations of 1984-1987 showed a great density of the fox in reed beds on steppe rivers, (26.6±1.37 individuals / 10 ha). The foxes were registered on 229 out of 231 plots studied, and their number on the area of 653,5 ha was 1011 individuals. On 1 reed bed plot there was caught 2.3±0.10, total n=529 foxes. Hunting success was 54.0±1.77%, and a considerable correlation (r=0.69) was discovered between density and number of the caught animals. It proves a great influence of hunting on the near Black Sea population of foxes.

Розглянуто особливості екології вовка у мисливських господарствах Українського Полісся. Наведено дані про живлення хижака у дрібних та великих мисливських господарствах. Показано важливе значення цього виду як мисливського та доведено необ'єктивність у визначенні статусу вовка як шкідливого виду.

Ecology of a wolf in hunting economies of the Ukrainian Polissja region is investigated. Data on a wolf's diet in the both small and large types of hunting economies is analysed. Important role of a wolf as hunting animal species in the region as wellas incorrectly definition of the "harmful" status of the species are discussed.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е623.362.443.2Cer*80 + Е623.362.446.2Can*80

Рубрики:

Cervidae Оленеві

Canidae Вовчі

Шифр НБУВ: Ж23660 Пошук видання у каталогах НБУВ 

На основі широких порівняльних краніометричних досліджень черепа тварин представників родини вовчих встановлено, що досліджені види та породи собак характеризуються різними біоморфологічними адаптаціями, що зумовлено пристосуванням до певного способу добування їжі, а також є наслідком штучного відбору у свійських собак. За формою черепи собак поділяються на три типи - мезоцефалічні, що є ближчими до предкових форм, а також доліхо- (довгоморді) та брахіцефалічні (короткоморді), що виникли в результаті штучного відбору. Але варто зазначити, що череп у всіх досліджених представників поділяється на масивний, умовно масивний та немасивний. Тип голови, а саме будова лицевого черепа накладає свої відбитки на форму та ступінь розвитку черепно-мозкової порожнини та лобових синусів. Крім того, поряд із краніометричним дослідженнями черепа на представниках деяких порід собак було проведено радіологічні - магніто-резонансні та комп'ютерно-томографічні дослідження для з'ясування ступеня розвитку лобових синусів, що дало можливість встановити раніше невідомі особливості їх розмірів щодо площі перерізу черепно-мозкової порожнини. Отже, радіологічними дослідженнями встановлено, що лобові синуси завжди асиметричні, а у чихуахуа одна суцільна порожнина, не розподілена на ліву та праву частини.