Вивчено вплив стандартної процедури кріоконсервування на життєздатність різних субпопуляцій кровотворних клітин ембріональної печінки. Життєздатність клітин специфічного фенотипу визначено за фарбуванням пропідіум іодидом та міченню моноклональними антитілами CD34, CD45, AC133 та Gly-A. Колонієутворювальну активність суспензії ембріональної печінки людини визначено за допомогою методу культивування в метилцелюлозному середовищі. Кріоконсервування знижує життєздатність стовбурових кровотворних клітин на 20 - 30 %, комітованих еритроїдних попередників менше, ніж на 10 %. Колонієутворювальна активність кріоконсервованих стовбурових клітин підтверджує адекватність виміряних значень життєздатності. Одержані результати свідчать про лабільність стовбурових кровотворних клітин до дії низьких температур і необхідність оптимізації параметрів їх кріоконсервування.

Вивчено вплив високомолекулярних з'єднань (декстрану, ПЕО-1500, ПЕО-3500, ПЕО-8000) у сполученні з різними концентраціями ДМСО в разі кріоконсервування клітин ембріональної печінки (КЕП) людини. Показано, що декстран не має захисної дії на КЕП під час кріоконсервування. Тим часом додавання ПЕО з різними молекулярними масами сприяє збереженості високого ступеня деконсервованих КЕП людини. Захисна дія ПЕО залежить від молекулярної маси і підсилюється з її збільшенням. Знайдено оптимальну концентрацію ПЕО-8000 (6 %) з мінімальною концентрацією ДМСО (2 %), яка здатна забезпечити гарний кріозахисний ефект для КЕП людини. За даних концентрацій кріопротекторів рівень схоронності був значно вищим, ніж у разі використання як кріопротектора 10 % ДМСО, як за наявності 10 % ембріональної сироватки, так і без неї.

Проведено експериментальне дослідження формування іклів у процесі ембріогенезу. Встановлено, що проліферація клітин переважає на стадії купола, тоді як диференціювання їх спостерігається на стадії дзвона емалевого органа. На стадії фолікула іклів переважає процес петрифікації.

За допомогою сучасних методів анатомічного дослідження вивчено послідовність макромікроскопічних та просторово-часових анатомічних перетворень складових компонентів клубово-сліпокишкового сегмента у плодів та новонароджених. Визначено стадійність формоутворення клубового сосочка.

Встановлено, що в перинатальному періоді онтогенезу кількість артерій дванадцятипалої кишки становить 9, підшлункової залози (ПЗ) - 11. У межах голівки ПЗ виділено 5 видів артеріальних дуг - 3 вертикальні та 2 горизонтальні. Для артерій панкреатодуоденального органокомплексу притаманними є розгалуження двох видів: віялоподібне розгалуження шлунково-дванадцятипалокишкової артерії в межах передньої поверхні голівки ПЗ; перша гілка від верхньої брижової артерії простягається коротким стовбуром, після чого віялоподібно розгалужується на передній поверхні голівки ПЗ. Для артерій тіла і хвоста ПЗ є властивими два анатомічні варіанти: селезінкова артерія простягається вздовж верхнього краю ПЗ без утворення анастомозів; формування численних анастомозів між артеріями верхнього і нижнього країв ПЗ.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р251.73 + Е70*333.89*694.7

Рубрики:

Патологічна анатомія системи травлення і печінки

Біологія людини

Шифр НБУВ: Ж24159 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проведено дослідження на 78-ми препаратах трупів плодів за методами макромікроскопії, морфометрії, рентгенографії, ін'єкції кровоносних судин. Здійснено ультразвукове дослідження 32-х дітей першого року життя за допомогою апарата "SonoLine G60S" і високощілинного лінійного датчика 7,5 МГц. Визначено типові анатомічні ознаки гастродуоденального сегмента у перинатальному періоді, варіантної проекції воротаря шлунка стосовно передньої серединної лінії, морфологічної основи формування дуоденального закутка, гістоструктурної організації гастродуоденального сегмента, хронологічної послідовності його топографо-анатомічних взаємовідношень з суміжними органами та структурами живота й ультрасонографічних параметрів у новонароджених і грудних дітей. Досліджено закономірності вікової анатомії перехідних ділянок порожнистих органів травної системи.

На початку органогенезу сліпої кишки процеси первинного ангіогенезу закінчуються і вже існують первинні мікросудини типу протокапілярів, які утворюють незамкнене протокапілярне русло. Первинні мікросудини анастомозують між собою і формують замкнене протокапілярне русло, в якому унаслідок процесів ланкової диференціації виділяються привідні, обмінні і відвідні судини. Зміна первинного протокапілярного русла вторинним органоспецифічним гемомікроциркуляторним руслом відбувається поступово унаслідок процесів: а) структурної диференціації привідних, обмінних, відвідних мікросудин у відповідні ланки гемомікроциркуляторного русла: б) формування мікросудин шляхом вторинного ангіогенезу з наступною диференцією у різні ланки гемомікроциркуляторного русла в залежності від умов регіонарної гемодинаміки.

Дисертацію присвячено структурним механізмам ангіогенезу кровоносних і лімфоносних судин мікроциркуляторного русла червоподібного відростка людини в пренатальному періоді онтогенезу. Методами світлової та електронної мікроскопії встановлено, що органоспецифічне гемо- і лімфомікроциркуляторне русло червоподібного відростку людини в пренатальному періоді онтогенезу розвивається за рахунок вторинного ангіогенезу. Вторинний ангіогенез включає: 1) розвиток артеріол з м'язовою оболонкою; 2) розвиток посткапілярних і збиральних венул, в тому числі і специфічних посткапілярних венул з високим ендотелієм; 3) формування "бруньок росту", з яких розвиваються вторинні кровоносні капіляри; 4) формування "бруньок росту", з яких розвиваються вторинні лімфатичні капіляри. Найбільш характерним проявом вторинного ангіогенезу в червоподібному відростку людини в пренатальному періоді онтогенеза являється: 1) брунькування; 2) анастомозування; 3) ремоделювання капілярної петлі і формування капілярної сітки.

Проведено макроскопічні та серійні гістологічні дослідження, які включають звичайне та тонке препарування, виготовлення графічних та пластичних реконструкцій, ін'єкцію судин зафарбованою желатиновою масою, фарбування гістологічних зрізів гематоксилін-еозином, борним карміном. Встановлено, що: закладка підшлункової залози виявляється у зародків (4,0-5,0 мм тім'яно-куприкової довжини (ТКД)) на 4-му тижні внутрішньоутробного розвитку у вигляді вентрального і дорсального вип'ячувань епітелію первинної кишки вище зачатка жовчного міхура; в кінці 6-го тижня ембріогенезу (зародки 13,0 мм ТКД) вентральна закладка наближується до дорсальної закладки. Інтеграція обох закладок підшлункової залози завершується в кінці 7-го тижня ембріогенезу (передплоди 15,0-17,8 мм ТКД); у передплодів 24,7-28,0 мм ТКД чітко виявляються вивідні протоки підшлункової залози: вентральна і дорсальна; вперше острівці Лангерганса з'являються у передплодів 31,0-40,3 мм ТКД. Протягом пренатального періоду онтогенезу відбувається поступове зміщення підшлункової залози відносно хребетного стовпа в каудальному напрямку. Схожі до дефінітивних топографо-анатомічні взаємовідносини підшлункової залози з оточуючими органами встановлюються наприкінці передплідного періоду. Варіабельність підшлункових артерій і вен на протязі передплідного і плідного періодів, а також у новонароджених зумовлена варіантними особливостями розвитку залози. В ембріогенезі підшлункової залози людини можна виділити окремі критичні періоди розвитку, коли морфологічні зміни виступають передумовою появи нових структурно-функціональних блоків: кінець 4 - 5-го тижнів ембріогенезу: поява

Досліджено принцип структурної організації мікроциркуляторних процесів, які забезпечують гістогенез твердих тканин молочних зубів на ранніх етапах внутрішньоутробного розвитку. За допомогою виготовлення напівтонких зрізів препаратів емалевого органа на різних стадіях розвитку зуба одержано пріоритетні дані щодо особливостей структурного забезпечення процесів обміну між кров'ю та шаром преенамелобластів на стадії їх диференціювання в енамелобласти та перших відкладень дентину та емалі. Конкретно встановлено, що зовнішній епітелій емалевого органа знаходиться у структурно-функціональній взаємодії з гемомікроциркуляторним руслом, закладеним у сполучнотканинній стромі зубного мішечка, а ендотеліальна стінка обмінних мікросудин, міжклітинна речовина зубного мішечка та шар зовнішнього епітелію формують гематоцеллюлярний бар'єр, розташований на шляху транспорту фільтрату плазми крові у колоїдний вміст пульпи емалевого органа. З'ясовано, що за період від трьох до шести місяців ембріонального розвитку докорінно змінюється структурна організація гемомікроциркуляторного русла коронкової частини емалевого органа, що призводить до формування портальної системи кровообігу.

Встановлено топографоанатомічні особливості печінкових вен та їх хронологічна послідовність анатомічних взаємовідношень у перинатальному періоді онтогенезу, що дозволило одержати нові дані, які суттєво доповнюють існуючі уявлення щодо онтогенетичної хронології внутрішньоорганної венозної системи паренхіматозних органів людини. Визначено, що у плодів третього триместру та в новонароджених форма стовбурів печінкових вен залежить від положення печінки. Уточнено класичні відомості щодо формування, топографії та скелетотопії печінкових вен на етапах перинатального періоду онтогенезу. Вперше досліджено кореляційні взаємозв'язки морфометричних параметрів печінкових вен, їх співвідношення з розмірами часток печінки та плоду в цілому, що є основою для визначення морфологічної зрілості досліджуваних структур. Застосування методу багатофакторного регресійного аналізу параметрів печінкових вен дозволило обгрунтувати періоди їх перинатального розвитку. Пріоритет даного дослідження полягає у вивченні анатомії печінкових вен залежно від сегментарної будови печінки в перинатальному періоді онтогенезу людини.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е70*333.89*694.6

Рубрики:

Біологія людини

Шифр НБУВ: Ж14252 Пошук видання у каталогах НБУВ 

За допомогою методів анатомічного дослідження 57 препаратів трупів плодів і новонароджених та 12 органокомплексів встановлено, що підшлункова залоза (ПЗ) кровопостачається 11 основними артеріями. Голівка ПЗ кровопостачається гілками від загальної печінкової, шлунково-дванадцятипалокишкової, передньої і задньої верхніх підшлунково-дванадцятипалокишкових, передньої і задньої нижніх підшлунково-дванадцятипалокишкових артерій, правою гілкою нижньої підшлункової артерії (ПА), довгою артерією ПЗ. Починаючи з 7-місячних плодів, у кровопостачанні голівки залози, крім вищеназваних, беруть участь вища передня ПА (10 %) та велика артерія ПЗ (24 %). Гілки селезінкової артерії кровопостачають тіло ПЗ, крім цього у 30 % випадків тіло залози кровопостачається лівою гілкою нижньої ПА, у 24 % - великою ПА, у 9 % - довгою артерією ПЗ. У кровопостачанні хвоста ПЗ бере участь селезінкова артерія та її гілки - гілки довгої та нижньої ПА, яких виявлено у 31 % випадків.

За допомогою анатомічних методів дослідження встановлено, що на внутрішній поверхні прямокишкової стінки з третього триместру внутрішньоутробного розвитку визначаються як поперечні, так і поздовжні складки. Верхня та середня поперечна складки прямої кишки найбільші, поздовжні складки більше виражені в дистальному відділі прямої кишки. Середні прямокишкові артерії в перинатальному періоді онтогенезу найваріабельніші.

Досліджено особливості пренатального морфогенезу спільної жовчної протоки на 68 серіях послідовних гістологічних зрізів зародків і передплодів та 50 трупах плодів людини за допомогою методів мікроскопії, морфометрії, макро- і мікропрепарування. Встановлено, що стадія ембріональної оклюзії упродовж 6 - 8-го тижнів та дивертикулоподібна дилатація на початку 4-го місяця внутрішньоутробного розвитку можуть бути морфологічними передумовами виникнення природженої атрезії та кіст спільної жовчної протоки.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е70*333.89*694.41 + Р716.110.2

Рубрики:

Біологія людини

Плід, плідні оболонки і їх розвиток

Шифр НБУВ: Ж15712 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е70*333.89*694.2 + Е70*333.89*693.215

Рубрики:

Біологія людини

Шифр НБУВ: Ж15712 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Установлено, шо в перинатальному періоді онтогенезу дванадцятипала кишка (ДПК) зазнає синтопічного впливу з боку нутряної поверхні печінки, голівки підшлункової залози, крім цього, у ранніх плодів - із боку правої та лівої нирок, у пізніх плодів - петлі сигмоподібної кишки. Типовою формою ДПК є кільцеподібна (64 %). Скелетотопічно верхня частина ДПК зміщується краніально на один міжхребцевий проміжок, нижня частина кишки - каудально на висоту тіла хребця та двох міжхребцевих проміжків. У ранніх плодів великий сосочок ДПК визначається на межі верхньої та середньої третин низхідної частини кишки на передньомедіальній її поверхні, а в 6 - 10-місячних плодів і новонароджених - частіше на медіальній або передньомедіальній поверхні середньої третини низхідної частини кишки. Починаючи з 6-го міс, виявляються 3 форми великого сосочка кишки: плоско-горбкувата (73 %); горбкувата (20 %); шпичаста (7 %). Отвір великого сосочка ДПК у перинатальному періоді частіше лійкоподібної (72 %) форми, рідше (28 %) криптоподібної.

Вивчено 56 зародків людини віком від 21 доби до 12 тижнів внутрішньоутробного розвитку на стадіях послідовно від раннього періоду нервового жолобка до початку дефінітивного плодного періоду. Імуногістохімічно вивчено індекс проліферації (Кі-67-позитивні клітини), апоптозу (р53-позитивні клітини), індекс готовності до апоптозу (CD95-позитивні клітини) і антиапоптотичний індекс (Bcl-2-позитивні клітини) клітин первинної нирки. У розвинених мезонефронах індекси проліферації й апоптозу складових їх клітин приблизно однаково високі. Індекс готовності до апоптозу і антиапоптотичний індекс невисокі. В епітелії головної вивідної протоки підшлункової залози у міру дорослішання зародків індекс проліферації та антиапоптотичний індекс поступово знижуються, але залишаються помітно вищими, ніж індекс апоптозу і готовності до апоптозу. До 12-ти тижнів ембріогенезу (зародки 70 мм довжини) індекси проліферації й апоптозу суттєво вищі в провізорному органі, у порівнянні з дефінітивним органом. Індекс готовності до апоптозу і антиапоптотичний індекс знаходяться на однаковому рівні.