Просторовий розподіл та переважна орієнтація молекул білків у моношарі досліджена з застосуванням кінетики поверхневого плазмонного резонансу (ППР) та мікроскопії атомних сил (МАС) підчас адсорбції фібриногену людини на поверхню золота. У роботі проведена серія специфічних імунних реакцій щоб проаналізувати адсорбційно-конформаційний стан плівок фібриногену. Отримані результати демонструють прямий зв'язок кінетичних параметрів реакції антиген-антитіло з конформацією фібриногену на межі розподілу. Застосування МАС і ППР аналізів дало можливість визначити одно-, двох- та трьох молекулярні структурні сполуки фібриногену на межі розподілу. Адсорбція фібриногену на поверхню полікристалічного золота - це складний процес, що містить: розгортання, стимульоване поверхнею, само-збирання та адсорбцію, які відбуваються конкурентно у часі. Цей результат підтверджує перспективу запропонованого підходу у біосенсорній техніці для визначення просторового розподілу та біофункціональних властивостей специфічних білків, які адсорбуються з біологічних рідин.

Розглянуто структуру, математичне та програмне забезпечення автоматизованої системи оцінки адаптації людини до навантаження. Описано алгоритм проведення дослідження та його результати.

Викладено основи загальної біохімії та біохімії м'язової діяльності організму людини, описано хімічну будову і процеси метаболізму найважливіших речовин організму, а також розкрито їх роль у забезпеченні м'язової діяльності. Висвітлено біохімічні аспекти процесів м'язових скорочень та механізмів енергоутворення у м'язах, закономірності розвитку рухових якостей, процесів утомлення, відновлення, адаптації, а також раціонального харчування та діагностики функціонального стану спортсменів.

Наведено основні типи лазерів, що використовуються у біології та медицині та можуть застосовуватися для виявлення, ідентифікації, дослідження будови біологічних об'єктів, а також для вивчення природи процесів, що відбуваються в них. Проаналізовано основні принципи взаємодії лазерного випромінювання з біотканинами. Висвітлено новітні розробки лазерних систем для застосування в біомедичній практиці. Викладено медико-технічні вимоги до медичних лазерних систем.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е70*732.241

Рубрики:

Біологія людини

Шифр НБУВ: Ж14260 Пошук видання у каталогах НБУВ 

За допомогою методу електрофорезу вивчався вплив модифікаторів білка полоси 3 (IAA, N-EMI, ПХМБ) та білка полоси 4.1 (гемін) на структурний спектр білків цитоскелету еритроцитів. Дія сульфгідрильних реагентів, на відміну від геміну, посилює асоціацію компонентів цитоскелету з мембраною.

Вивчено вплив гравітаційних взаємодій на формування тонусу скелетних м'язів нижніх кінцівок, які беруть участь у регуляції ортоградної пози тіла людини.

Викладено основи теоретичної біології, принципи функціонування генетичного апарату еукариотів та механізму мислення. Розглянуто механізм формування структури організму, наведено уявлення про гетерохвильову оптику, згідно із законами якої оболонка клітинного ядра, використовуючи електрострикцію, перетворює енергію хвиль хімічних реакцій протоплазми на акустичні хвилі, які вибірково розпушують хроматин. На підставі цього пояснено багато фактів біології, наприклад, трисомії, канцерогенез, гетерозіс, феномен ірідодіагностики, запропоновано метод регенерації втрачених кінцівок у ссавців тощо. Розширено гіпотезу про голографічну природу мислення. Наведено уявлення про інформаційні масиви (образи), що модулюють фронт відокремленої хвилі щільності імпульсації ансамблю нейронів, про існування в мозку людини більш, ніж ста нейрокореляторів, які визначають кореляцію між інформаційними масивами за допомогою перетворень Фур'є в ядрах мозку.

Показано, что под влиянием биопрепарата "Полиен", содержащего полиненасыщенные жирные кислоты в эритроцитах высоко- и низкоквалифицированных спортсменов-волейболистов интенсифицируются гликолитические реакции и реакции пентозофосфатного пути и, вместе с тем, подавляется восстановление глутатиона, что сопровождается стабилизацией сродства гемоглобина к кислороду у спортсменов в исходном состоянии и после воздействия физической нагрузки. Отмечены специфические и неспецифические изменения в биохимических показателях у спортсменов различной квалификации под влиянием интенсивной физической нагрузки.

Розглянуто сучасні ідеї та підходи у фізіології людини і тварин. Викладено відомості про предмет фізіології, її межі та зв'язки у системі наукових знань, методологічні принципи та методики, основні фізіологічні реакції за умов мінливості навколишнього середовища. Висвітлено механізми регуляції та саморегуляції функцій, роль кібернетики у фізіології. Розкрито сутність системності та системогенезу як принципів досягнення пристосувального результату.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е60*723 + Е70*732.241

Рубрики:

Загальна зоологія

Біологія людини

Шифр НБУВ: Ж14260 Пошук видання у каталогах НБУВ 

У людей в возрасте от 21 до 74 лет изучали возрастную динамику функции внимания и ее связь с функциональной подвижностью нервных процессов. Установлено, что этот период онтогенеза характеризовался постепенным и неравномерным снижением исследуемой функции. Выявлено, что средние показатели свойств внимания и особенности ее возрастной динамики у людей зрелого и пожилого возраста находятся в зависимости от индивидуально-типологических свойств нервной системы. У людей с высокими значениями функциональной подвижности нервных процессов (ФПНП) во всех возрастных группах отмечался высокий уровень развития функции внимания, а также более медленное изменение и задержка начала инволюции этой психической функции. Лица, обладающие низкими значениями ФПНП, характеризовались более ранним началом и интенсивным снижением функций внимания.

Используя методику Н-рефлексометрии, исследовали возвратное торможение (ВТ) в мотонейронах флексорных мышц предплечья человека. При статическом произвольном напряжении мышц наблюдали ослабление ВТ. Вибрация, воздействуя на напряженную мышцу, приводила к полному устранению возвратных тормозных эффектов. Отмечено, что наблюдаемые явления могут быть связаны как с сегментарными, так и с супраспинальными воздействиями на мотонейроны и клетки Реншоу. Более выраженное, чем при воздействии одного лишь напряжения, ослабление возвратного торможения при совместном влиянии вибрации и напряжения мышц, связано с включением дополнительного фактора - вибрации и, следовательно, активацией большего количества рецепторных структур. Высказано предположение о преобладании супраспинальных тормозных влияний на клетки Реншоу, что и ведет к наблюдаемым явлениям. Обсуждается возможная роль пресинаптического торможения, которое в созданных ситуациях может опосредоваться через кожные и суставные афференты флексорного рефлекса.

Проведено порівняння характеристик викликаних потенціалів, пов'язаних з подією (ERP),акустичної модальності (тональна стимуляція) у здорових молодих і літніх людей і пацієнтів з хворобою Альцгеймера (групи 1 - 3 відповідно). Відмічено, що середні латентні періоди піків (ЛПП) компонентів P1 - N 2 в групі 1 перевищують такі в групі 2, а абсолютні значення амплітуд цих компонентів більш негативні. Наявність хвороби Альцгеймера (група 3) зумовлювала значне збільшення ЛПП компонентів P1 - P3 порівняно з такими в групі 2 і різке зменшення розмахів амплітуд компонентів ERP. Час простої сенсомоторної реакції в групах 1-3 прогресивно зростав (майже втричі). Проведено спектральний аналіз ERP у згаданих групах у двох режимах ("фон" і "увага", з реалізацією сенсомоторної реакції). Розглядаються можливі причини й механізми модифікацій викликаних потенціалів, пов'язаних з фізіологічним і патологічним старінням головного мозку.

У 80 здорових осіб вивчено зміни частотного спектра та відносних спектральних коефіцієнтів електроенцефалограми (ЕЕГ) для послідовних смуг частотних діапазонів шириною 1 Гц з одночасною латералізованою стимуляцією зон сітківок очей, котрі є рецепторними полями правої та лівої півкуль головного мозку, світлом різного кольору. Виявлено неоднакову вираженість реакцій правої та лівої гемісфер головного мозку на таку стимуляцію та одержано їх просторові характеристики. Зміни величини більшості відповідних спектральних коефіцієнтів у півкулях мали подібну спрямованість і вираженість, що свідчить про переважно комплементарний характер інтергемісферної взаємодії. Реципрокні зміни величин відповідних спектральних коефіцієнтів у півкулях реєструвалися значно рідше. Констатовано схожість змін ЕЕГ для червоно-зелених стимуляцій різної полярності, що може свідчити про демпферний вплив правої півкулі на ліву.

У 75 досліджуваних дорослих обох статей у точках С3 та С4 відводили пов'язані з подіями ЕЕГ-потенціали (ППП) в експериментальній ситуації з внутрішнім відліком заданих часових інтервалів, котрі обмежувалися випробуваним за допомогою натискань на кнопку. Експериментальна парадигма забезпечувала значний рівень невизначеності та вимагала підтримування високого рівня уваги. Точного значення обраного експериментатором часового інтервалу випробуваний заздалегідь не знав (повідомлялися лише його межі - 17 - 23 с). Інформацію про збіг або розбіжність відрахованого й заданого експериментатором значень часового інтервалу випробуваний отримував через візуальні сигнали зворотного зв'язку, що надходили через 2 с після закінчення відліку; у випадку збігу він мав зробити третє (стверджувальне) натискання на кнопку. Натисканням на кнопку передував потенціал готовності (ПГ); перед сигналом зворотного зв'язку розвивалась умовна негативна хвиля (УНХ), а після цього сигналу - потенціал Р300. Виявлено значущі позитивні кореляції між амплітудами ПГ та УНХ правої півкулі головного мозку й негативні - між ПГ і Р300 обох півкуль. Загалом для вказаних ППП була характерна висока індивідуальна варіабельність, яка в низці аспектів виявляла зв'язок з особистісними особливостями випробуваних, встановленими за даними психологічного тестування із застосуванням відповідних опитувань. Так, зокрема, за використаних експериментальних умов було показано негативні кореляції між амплітудою ПГ і показниками психотизму, амплітудою УНХ та емоційною стійкістю, а також екстравертивністю, амплітудою Р300 та домінантністю. Позитивні зв'язки виявлялися

між амплітудою УНХ і фактором autia (за опитуванням РЕН Айзенка та 16 PF Кеттела). Зроблено припущення про те, що зв'язки між рисами особистості та параметрами ППП базуються на природжених конституціональних особливостях нервової системи та нейрохімічних і структурних змінах мозку, зумовлених впливом прижиттєвого досвіду.

Природна локалізація центрів мас ланок щодо геометричних утворень тіла людини є біологічно закономірною, обумовленою загальними законами перетворення, передачі й збереження енергії та руху. Орієнтуючи певним чином поздовжню вісь тієї чи іншої ланки тіла людини щодо лінії ваги можна спрямовувати процес розвитку й удосконалення рухової функції практично в будь-якому потрібному руслі.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е70*732.241.3,025

Рубрики:

Біологія людини

Шифр НБУВ: Ж14260 Пошук видання у каталогах НБУВ 

В дослідженнях на людях вивчався внесок процесів центрального препрограмування рівноважного цільового стану ланки кінцівки при виконанні двох варіантів рухових задач. В одному варіанті тестований одержував візуальну інформацію про положення цілі до початку руху. В другому ж варіанті така інформація первісно була відсутня і надходила лише в перебігу початого руху. Показано, що при реалізації обох варіантів патерни ЕМГ-активності м'язів-згиначів, реалізуючих даний рух, і, відповідно, характер моторних команд (еферентної активності спінальних мотонейронів) не виявляли принципових розбіжностей. Таким чином, можна вважати, що досягнення цільового рівня в обох випадках препрограмувалося в обмеженій мірі; вірогідно, воно в основному, забезпечувалося послідовним поточним контролем положення ланки кінцівки. Цей контроль здійснюється насамперед за рахунок динамічних змін керуючих сигналів. Одержані дані в цілому відповідають імпульсно-часовій гітопезі контролю цілеспрямованих рухів.

Киевский период (1887 - 1900 гг.) научной деятельности выдающегося отечественного патофизиолога В. В. Подвысоцкого является наиболее плодотворным. Он возглавляет кафедру общей и экспериментальной патологии Киевского университета. За этот период опубликовано около 40 его научных трудов. В Киеве формируется научная школа В. В. Подвысоцкого, из которой вышли такие крупные ученые, как И. Г. Савченко, Л. А. Тарасевич, Д. К. Заболотный, А. В. Леонтович, С. М. Щастный, А. Ф. Маньковский, Ф. И. Ломинский, В. К. Стефанский и многие другие. Своеобразной вершиной научно-педагогической деятельности В. В. Подвысоцкого в киевский период является его всемирно известный труд "Основы общей патологии. Руководство к изучению физиологии больного человека".