Розглянуто інтегро-диференціальні рівняння в області джерела. Об'єм, що інтегрується, розбивається на дві частини. Одна з частин зв'язана з функцією Гріна в області поза джерелом, інша - цілком визначається геометрією об'єму, обраного для виключення сингулярності функції Гріна. Дана величина визначається математично та допускає фізичну інтерпретацію: її можна розглядати як тензор деполяризації. Явне вираження тензора деполяризації можна одержати для ряду фізично нескінченно малих об'ємів найпростішої форми, що звичайно використовуються для побудови різницевих схем у ході числового розв'язку задач розсіювання. Обчислено тензор деполяризації, зв'язаний з елементарною чарункою у формі паралелепіпеда. Запропонована проста процедура дозволяє поліпшити збіжність та точність методу об'ємних інтегро-диференціальних рівнянь.

Досліджено нестаціонарне розсіяння електромагнітних хвиль в анізотропному шаруватому середовищі з просторовою та часовою дисперсією. Анізотропне середовище описано матеріальними рівняннями типу часової згортки з ядрами сприйнятливості, які є тензорами другого рангу. Запропоновано та числово досліджено модель широкосмугового поглинаючого покриття.

Запропоновано спосіб магнітогідродинамічного перемішування електроліту, який здійснюється введенням у розчин феромагнітних елементів у зовнішньому магнітному полі. Цей спосіб інтенсифікує різні промислові процеси, екологічно безпечний і не енергоємний.

Індекс рубрикатора НБУВ: З843.513

Рубрики:

Магнітодіелектрики та феродіелектрики

Шифр НБУВ: Ж26988 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Описана методика численного расчета магнитного поля и магнитного момента ферромагнитных объектов сложной пространственной формы с помощью метода конечных объемов и поглощающих граничных условий. Выполнены расчеты магнитного поля и магнитного момента ряда ферромагнитных объектов с помощью разработанной методики. Проанализирована зависимость магнитных моментов ферромагнитных конструкций от их геометрической формы.

Увагу приділено розробці досить простого методу розрахунку вихрострумового перетворювача (ВСП) з об’єктом контролю для виявлення та визначення параметрів поверхневого дефекту, на основі порівняння сигналів ВСП в реальному масштабі часу, з урахуванням похибок моделювання та вимірювання та прийняття рішення про результати контролю з розрахованою ймовірністю. Запропоновано фізико-математичну модель взаємодії ВСП з циліндричним об’єктом контролю з поверхневим дефектом, яка заснована на розрахунку суперпозиції елементарних струмів обмоток ВСП та індукованих вихрових струмів у дефектній і бездефектній зонах поверхні циліндричного об’єкту. Експериментальними дослідженнями підтверджено адекватність розроблених моделей. Розроблено метод ідентифікації розміру дефекту, заснований на порівнянні модельного та вимірювального сигналу ВСП від дефекту. Виконано аналіз похибок розрахунку модельного сигналу від дефекту та випадкових похибок вимірювального сигналу ВСП від реального дефекту. Розроблено метод оцінки достовірності контролю дефектів і визначення похибок першого та другого роду. Для реалізації розробленого методу визначено алгоритм вимірювальних і розрахункових процедур, розроблено макет автоматизованого пристрою вихрострумового контролю параметрів дефектів.

Запропоновано метод трикрокової електронної спекл-інтерферометрії (ЕСІ) з довільними фазовими зсувами опорної хвилі для відтворення поля переміщень поверхні об'єкта досліджень. Він не вимагає використання каліброваних фазових зсувів опорної хвилі, необхідних для реєстрації спекл-інтерферограм (СІ) традиційними методами фазозсувної ЕСІ. На відміну від двокрокового методу ЕСІ у пропонованому відсутня потреба у реєстрації розподілу інтенсивностей предметної та опорної хвиль. Метод також має переваги порівняно з трикроковими методами узагальненої ЕСІ з невідомими однаковими фазовими зсувами. У цих методах віднімають від зареєстрованих СІ усереднений фон, який містить високі просторові частоти, причому частотний спектр фону може суттєво змінюватись після прикладання навантажень до об'єкта, що вносить додаткові похибки у відтворену фазову мапу поля переміщень. Суть методу полягає у прямому визначенні кутів фазових зсувів опорної хвилі в інтерферометрі за допомогою т. зв. кореляційного підходу шляхом обчислення коефіцієнта парної кореляції між двома зареєстрованими СІ, оскільки їх можна розглядати як центровані багатовимірні вектори, компоненти яких є відносними інтенсивностями пікселів у цифрових зображеннях цих інтерферограм. Комп'ютерне моделювання систематичних похибок обчислення фазових зсувів за допомогою коефіцієнта парної кореляції показало, що ці похибки зменшуються зі збільшенням шорсткості поверхні. А оскільки усі методи ЕСІ придатні лише для оптично шорстких поверхонь, то кореляційний підхід ефективніший для КСІ, ніж методи фазозсувної інтерферометрії для відтворення оптично гладких поверхонь матеріалів. У методі за трьома СІ з попередньо обчисленими довільними фазовими зсувами опорного променя визначають різницю фаз у кожному пікселі двох фазових мап поверхні до і після прикладання навантаження, розрахованих за зареєстрованими СІ. В результаті отримають шукану фазову мапу двомірного поля переміщень поверхні після прикладання навантаження. Метод дає можливість плавно змінювати фазу опорного променя для забезпечення високої швидкості реєстрації СІ.