Рассмотрены существующие представления о механизме ингибирующего действия силикатов, ионов калия и гидрооксида кальция. Приведены результаты сравнительных исследований влияния водных сред силикатного и известкового буровых растворов на аргиллиты.

Для комбінованої дії на призабійну зону пласта (ПЗП) запропоновано використовувати спільно лужні та кислотні розчини. Залежно від геолого-промислових умов конкретних свердловин лужні і кислотні розчини рекомендовано для проведення термохімічної дії, термокислотної дії, послідовно циклічної обробки ПЗП лужним і кислотним розчином, комбінованої обробки теплом, лужним і кислотним розчином, технології збільшення нафтовилучення шляхом циклічного нагнітання лужного і кислотного розчинів. Комбінована дія на продуктивний пласт досягається за рахунок різних технологічних схем сумісного нагнітання лужного і кислотного розчинів. Детально розглянуто умови використання кожного з методів і рекомендовано оптимальні реагенти для їх використання за інтенсифікації здобичі нафти і газу.

Розроблено методику додавання попередньо розроблених протизношувальних домішок до бурових розчинів. Проведені дослідження підтвердили справедливість і ефективність одержаних регресійних рівнянь оптимізації вмісту відповідних домішок до бурових розчинів різних типів.

Обгрунтовано перспективність використання гідродинамічної суперкавітації для приготування промивальних рідин під час буріння свердловин, параметри і конструкцію кавітаційного диспергатора. Встановлено, що основним критерієм, який визначає інтенсивність роботи кавітаційного диспергатора, є коефіцієнт запирання потоку, керуючи яким за допомогою переміщення конуса в дифузорі можна добиватися зміни швидкості обтікання його потоком рідини. Запропоновано рівняння для визначення часу диспергування певного об'єму дисперсної фази під час приготування промивальних рідин.

Запропоновано та обгрунтовано ентропоосмотичну модель руйнування стінок свердловин, суть якої полягає у здатності рідин у системі буровий розчин (БР) - привибійна зона свердловини (ПЗС) довільно рухатись проти градієнта своєї структурної організованості у пори та тріщини гірських порід, що викликає нагромадження механічних напружень і руйнування стінок. Запропоновано використовувати параметр діелектричної проникності для визначення інгібуючих (осмотичних) властивостей бурових розчинів. На підставі застосування нових теоретичних положень розроблено рецептури високоінгібуючих бурових розчинів, впроваджених у виробництво.

Розроблено методику корозійно-електрохімічних досліджень геофізичних кабелів в середовищі бурового розчину. Проведено експериментальні випробування на корозійну тривкість дротинок обплетення геофізичного кабелю КГ-1-27-150 без та із змащенням машинним маслом. Встановлено, що під час анодної поляризації в буровому розчині більш захищеною є поверхня сталі, змащена машинним маслом.

Індекс рубрикатора НБУВ: И131.030.1-9 + Л293-3

Рубрики:

Готування бурових розчинів

Адсорбенти. Засоби для очищення води

Шифр НБУВ: Ж23665 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Для регулювання і управління процесом деструкції колоїдного розчину крохмалю у процесі буріння свердловин, розширення області застосування екструзивного крохмального реагента (ЕКР), як понижувача фільтрації, а у ході випробуваннь продуктивних горизонтів штучного прискорення деструкції крохмалю, руйнування кольматаційного екрану і покращання проникності продуктивних горизонтів, проведено комплекс лабораторних досліджень впливу різних хімічних речовин на деструкцію та ферментацію ЕКР.

Охарактеризовано різний вид змащувальних домішок до бурових рідин, описано їх властивості, вплив на фізико-хімічні та функціональні властивості бурових рідин, шляхи їх розвитку та області використання. Проаналізовано склад і властивості сирої нафти і нафтопродуктів як змащувальних додатків, а також наведено порівняльні характеристики різних агентів та компонентів на мастильні властивості промивальних рідин. Вказано переваги застосування домішок рослинного і тваринного походження.

У процесі спорудження свердловин та виконання бурових робіт для найбільш повної відповідності вимогам технології буріння за конкретних геолого-технічних умов запропоновано електрохімічну обробку промивальної рідини постійним електричним струмом, що надасть змогу змінювати значення рН рідини в широких межах (від 3 до 10). Описано вплив зміни значення рН на властивості бурових розчинів. Надано результати експериментальних досліджень впливу на фізико-механічні властивості твердих гірських порід промивальної рідини електрохімічно обробленої постійним електричним струмом. Обгрунтовано вплив значення водневого показника рН на ефективність зниження міцності гірських порід та їх руйнування в місцях контактування поверхні породи, промивальної рідини і породоруйнівного інструменту.

З метою оптимізації геометричних параметрів односоплових піногенеруючих пристроїв застосовано програму SolidWorks з прикладним модулем FlowSimulation. Дослідження пристрою проведено під час використання вхідної частини камери змішування циліндричної та конічної форми, у разі подовження її за допомогою додаткових втулок, за зміни відстані між соплом і камерою змішування, за зміни діаметра сопла та довжини його циліндричної частини. Згідно з результатами проведених досліджень рекомендується під час створення моделі п'ятисоплового піногенеруючого пристрою вхідну частину камери змішування виконати конічної форми із дотиканням до соплової частини, довжина циліндричної частини камери має складати 1:1,5 діаметра. Також рекомендовано використовувати різні діаметри сопел в межах 4:6 мм, а довжина циліндричної частини має складати 1:2 їх діаметра.

На сьогоднішній день мастильні добавки відносяться до важливих реагентів для буріння свердловин. Якісний і кількісний склад мастильних домішок до бурових рідин дуже різноманітний. Більшість з них становить екологічну небезпеку внаслідок своєї ксенобіотичної (чужої для біосфери) природи, часто токсичності, низької біорозщеплюваності і нездатності до біокумуляції. Ступінь іх впливу на навколишнє природне середовище визначається трьома основними чинниками: компонентним складом, умовами та культурою експлуатації. Проаналізовано різні види мастильних домішок і ступінь їх впливу на навколишнє середовище. Розглянуто методи визначення показників шкідливого, негативного впливу. Надано оцінку перспективності одержання мастильних добавок з екологічно чистої сировини рослинного і тваринного походження, у тому числі нових добавок Бур вал-ІС та Візма.

Формування стовбура свердловини порушує цілісність масиву та створює додаткові умови для зниження міцнісних властивостей гірських порід, що складають розріз свердловини, особливо на родовищах України. Внаслідок цього під час буріння часто спостерігаються осипання та обвалювання стінок свердловини, інтенсивність яких зростає у тектонічно порушених відкладах аргілітів, алевролітів, глин, сланців тощо за високого показника фільтрації бурових розчинів. Зберегти стійкість стовбура свердловини за таких умов складно. Для зменшення об'єму фільтрату бурового розчину, що проникає у пласт під дією перепаду тиску, розроблено герметизуючу суміш, яку наносять поверх фільтраційної кірки, що знижує її проникність до нульового значення. Для якісної герметизації кірки розроблено два пристрої, які пропонується застосовувати відповідно під час ремонтних робіт та під час буріння свердловини. Запропонована технологія перспективна та економічно вигідна. По-перше, вартість герметизуючої суміші значно нижча порівняно з вартістю хімічних реагентів-понижувачів показника фільтрації; по-друге, надійна герметизація фільтраційної кірки перекриває шлях для фільтрату бурового розчину, а тому відпадає необхідність у застосуванні бурових розчинів з подвійною інгібуючою дією та низькою фільтрацією, для регулювання фільтраційних властивостей яких застосовують дорогі вітчизняні та імпортні хімічні реагенти.

Із використанням методу балансу тисків разом із балансом форм енергій, виконано гідротермодинамічні розрахунки рухомих у свердловині гідравлічних потоків бурових розчинів на водній основі, які акумулюють і передають енергію іншим елементам. Розглянуто випадки руху оатоку рідини вверх (проти сил гравітації) та течії потоку під дією сил гравітації вниз, до вибою свердловини. Одержано комплексне рівняння з питомих величин, що не залежать від масштабу процесів термодинаміки та гідромеханіки, які протікають у свердловині. Комбінуючи різні критерії подібності, можна оцінити ступінь впливу цих процесів на виконання будь-якої операції у свердловині під час її спорудження. Одержані залежності можна використовувати для уточнення методик, що регламентують розрахунок режимно-технологічних параметрів процесу спорудження глибоких свердловин.

Індекс рубрикатора НБУВ: И131.030.1-9

Рубрики:

Готування бурових розчинів

Шифр НБУВ: Ж23665 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Моделюванням FlowSimulation/SolidWorks отримано параметричні поля течії бурового розчину в об'єкті дослідження силової секції гвинтового вибійного двигуна (ГВД). Предмет дослідження - характеристики турбулентності потоку поблизу точок дотику "ротор-статор" та між ними. Друга ділянка характерна розвиненою турбулентністю, дисипацією енергії потоку, пошкодженнями статора твердою фазою розчину, що підтвердили ендоскопічні обстеження. Моделі доцільно використати під час гідравлічних розрахунків ГВД.

Досліджено вплив концентрації твердої фази бурових стічних вод на змінення швидкості осідання твердої фази у процесі агрегатоутворення під час фізико-хімічного методу очистки води з використанням флокулянтів і коагулянтів. Це є важливим, тому що зміна концентрації твердої фази у стічній воді є неконтрольованим процесом під час реагентної очистки та суттєво впливає на механізм агрегатоутворення та кінетику осідання твердої фази. Дослідження проведено на модельній стічній воді, виготовленій шляхом розбавлення відпрацьованого бурового розчину водопровідною водою. Встановлено, що застосування флокулянтів без коагулянтів є не ефективним і не призводить до агрегатоутворення. Встановлено, що оптимальною дозою коагулянту сульфату алюмінію для порушення стійкості дисперсної системи бурової стічної води є 65 мг/г, а збільшення дозування коагулянта не впливає на швидкість осадження пластівців. Серед флокулянтів найбільшу активність проявляє аніонний флокулянт А-19. У процесі згущування шламу спостерігається руйнування флокул і за 9 хв швидкість осадження флокул знижується вдвічі. Збільшення концентрації флокулянта з 0,8 до 1,6 мг/г призводить до збільшення швидкості осадження твердої фази в 2 - 2,5 разу. Показано, що концентрація твердої фази впливає на швидкість осадження флокул, оптимальні умови агрегатоутворення спостерігаються за концентрації 4 - 6 г/л. Механічні дії на агрегати призводять до руйнування флокул залежно від концентрації твердої фази. Встановлено, що зміни в дисперсній системі можна спостерігати за зміною водневого показника, який змінюється залежно від концентрації твердої фази в буровій стічній воді. Зростання концентрації твердої фази з 1 до 10 г/л призводить до зміни рН від 7,2 до 8,3, після введення коагулянта спостерігається зниження рН, а подальше руйнування агрегатів призводить до збільшення водневого показника. Одержані в результаті досліджень дані і запропонована методика можуть бути використані для підбору оптимальних дозувань реагентів у процесі очищення бурових стічних вод.

Індекс рубрикатора НБУВ: И131.030.1-9

Рубрики:

Готування бурових розчинів

Шифр НБУВ: Ж24320 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Присвячено підвищенню термічної стійкості систем біополімерних безглинистих бурових розчинів та розробці технології регулювання їх властивостей в умовах високих температур. Установлено, що зростання межі термічної стійкості, забезпечення високих реологічних характеристик і низьких показників фільтрації біополімерних систем в умовах високих пластових температур можливе внаслідок синергетичної взаємодії солей і білкових речовин. Розроблено і впроваджено у галузі рецептуру мінералізованого біополімерного безглинистого бурового розчину Біокар-МТ, обов’язковим компонентом якого є органо-мінеральний реагент Алеврон, що виконує функції термостійкого регулятора фільтрації та реологічних показників на вибої свердловини. Запропоновано критерій термічної стійкості біополімерних безглинистих систем, досліджено інгібуючі, реологічні, структурно-механічні і фільтраційні властивості бурового розчину Біокар-МТ під час температур до 150 °С.

Індекс рубрикатора НБУВ: И131.030.1-9

Рубрики:

Готування бурових розчинів

Шифр НБУВ: Ж25772 Пошук видання у каталогах НБУВ