Предложен новый критерий склонности металла ЗТВ соединений закаливающихся сталей к образованию холодных трещин, основанный на учете кинетики распада аустенита и экспериментальном определении инкубационного времени начала мартенситного превращения. Показано, что этот критерий может быть математически сведен к традиционному параметру оценки свариваемости закаливающихся сталей - углеродному эквиваленту. Предложена математическая зависимость нового критерия от углеродного эквивалента, которая была проверена экспериментальным путем.

Встановлено, що схильність сталей до утворення зварних з'єднань залежить від їх теплофізичного стану. Аустенітна зона з мінімальною теплопровідністю і максимальною теплоємністю (тепловий бар'єр), що утворюється біля рідкої зварювальної ванни, накопичує і утримує значну кількість тепла та перешкоджає його відведенню із ванни в основний метал. Це призводить до перегріву металу з'єднання, утворення в ньому тріщин та крихкого руйнування. Показано, що підвищення швидкостей нагріву дозволяє скоротити тривалість існування теплового бар'єру і послабити його негативний вплив на формування з'єднань.