Наведено математичний опис процесу одержання ізовалеріанової кислоти (ІВК) методом екстрагування коренів і кореневищ валер'яни лікарської з врахуванням особливостей її хімічної будови та природи екстрагенту. Обгрунтовано традиційний випадок перебігу екстракційного процесу, тобто пряму лінію рівноваги у випадку використання водно-спиртового розчину як екстрагенту та нетрадиційний випадок, у разі застосування в ролі екстрагенту води знесоленої, який зображається випуклою лінією рівноваги. Причиною нетрадиційного випадку є явище утворення асоціатів між дифільними молекулами ІВК і дипольними молекулами водою. Для виділення ІВК із екстракту біологічно-активних сполук досліджено можливість застосування іонного обміну. Підтверджено ідентичність ІВК, одержаної таким же способом методом газової хроматографії.

Індекс рубрикатора НБУВ: Л662.246.6 + Г221

Рубрики:

Кінетика і механізм органічних реакцій

Шифр НБУВ: Ж69485 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р281.7/9 + Л662.246.15

Рубрики:

Окремі групи лікарських речовин, засобів і препаратів

Функціональні похідні карбонових кислот

Шифр НБУВ: Ж69485 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р281.81 + Л662.246.151

Рубрики:

Протимікробні та протипаразитарні засоби

Шифр НБУВ: Ж69485 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Систематизовано літературні дані щодо використання амідоксимів як проліків амідинів і міметиків аргініну. Наведено переваги, які надає метод використання амідоксимів як проліків, що стало засобом для покращання фізико-хімічних, біофармацевтичних чи фармакокінетичних властивостей фармакологічно активних агентів. Описано механізм їх активації in vivo для вивільнення активної форми ліків за допомогою mARC-вмісної N-відновлювальної системи ензимів. Узагальнено дані про застосування стратегії "амідоксими замість амідинів" у дизайні проліків. Представлено приклади проліків з різноманітною біологічною активністю: антипротозойною, антитромботичною, інгібітори серинових протеаз сульфон-амідного типу, противірусні проліки, які впроваджені в практику або знаходяться в стадії клінічних досліджень. Окрім огляду методів синтезу амідоксимів наведено також методи синтезу вже відомих проліків. Описано новий підхід до модифікації ліків і використання подвійних проліків. Така стратегія надає змогу одержати похідні зі зниженою основністю та покращеною ліпофільністю, а тому кращою біодоступністю. Представлено синтез дабігатрану етексилату (Pradaxa) - єдиного комерційно доступного інгібітора тромбіну для орального застосування, який є подвійними проліками дабігатрану, а також амідинової та амідоксимної похідних противірусного препарату осельтамівіру (Таміфлю). 1,2,4-Оксадіазоли як замасковані проліки амідоксимів було застосовано в дизайні потенційних протималярійних, протигрибкових препаратів та для одержання нових оральних GPIIb/IIIa антагоністів.

Cистематизовано літературні дані щодо методів синтезу азолів (імідазолів, оксазолів, тіазолів, піразолів, триазолів і тетразолів), функціоналізованих карбоксиметилтіольним фрагментом, та проаналізовано результати вивчення біологічної активності цього класу сполук. Основними напрямками синтезу азолілтіооцтових кислот та їх похідних на сьогодні є реакції азолів, що містять тіольну групу із галогенооцтовими кислотами та їх похідними, нуклеофільне заміщення галогену в галогеноазолах за дії тіогліколевої кислоти. Окрім цього, знайшли застосування приєднання тіолів до кратних зв'язків, активованих електроноакцепторними угрупованнями, а також формування азольного циклу з гетерофункціональних систем, які вже містять фрагмент тіооцтової кислоти. Для одержання поліфункціональних похідних азолілтіооцтових кислот іноді використовується варіант модифікації функціональних груп азолів із вже наявним фрагментом тіооцтової кислоти. Узагальнення літературних даних надає всі підстави стверджувати, що похідним азолілтіооцтових кислот притаманна різнопланова біологічна дія. Зокрема, для них характерна антиоксидантна, гіпоглікемічна, протитуберкульозна, аналгетична, противірусна, антимікробна та протигрибкова активність. Проаналізований матеріал засвідчує перспективність пошуку нових біоактивних речовин в ряду азолілтіооцтових кислот.

отмечено, что современная фармацевтическая промышленность требует разработки и внедрения новых высокоэффективных лекарственных средств отечественного производства. Учёными Запорожского государственного медицинского университета сделаны первые шаги в этом направлении, зарегистрирован ряд оригинальных препаратов. Невозможно не отметить, что действующим веществом этих препаратов выступает ядро 1,2,4-триазола. Именно поэтому перспективность поиска новых биологически активных соединений среди производных 1,2,4-триазола не вызывает никаких сомнений. Цель работы - синтез новых эфиров 2-((5-фуран-2-ил, 2-метилфуран-3-ил)-4-амино-1,2,4-триазол-3-илтио)ацетатных кислот и изучение их физико-химических свойств. Исследование физико-химических свойств полученных соединений проводили согласно методам, которые описаны в Государственной Фармакопее Украины. Температуру плавления определяли на автоматическом приборе для определения температуры плавления Opti Melt Stanford Research Systems MPA100 (США). Элементный состав новых соединений был установлен на элементном анализаторе ElementarVario L cube (CHNS) (стандарт - сульфаниламид). Данные элементного анализа соответствуют рассчитанным. Используя комплексный подход к физико-химическому анализу синтезированных соединений, установили строение полученных веществ. Результаты элементного и спектрального анализа подтверждают молекулярную структуру синтезированных эфиров 2-((5-фуран-2-ил, 2-метилфуран-3-ил)-4-амино-1,2,4-триазол-3-илтио)ацетатных кислот, а их индивидуальность доказана хроматографически. Кроме этого, применяя метод встречного синтеза, получили ряд эфиров 2-((5-фуран-2-ил, 2-метилфуран-3-ил)-4-амино-1,2,4-триазол-3-илтио)ацетатных кислот, которые не дают депрессии температуры плавления, что также аргументировано подтверждает строение соединений. Выводы: получено 11 новых соединений. По первому методу, используя в качестве исходных соединений известные (5-фуран-2-ил, 2-метилфуран-3-ил)-4-амино-1,2,4-триазол-3-тиолы, провели реакцию алкилирования соответствующими алифатическими эфирами монохлорацетатной кислоты. Другим методом ряд эфиров 2-((5-фуран-2-ил, 2-метилфуран-3-ил)-4-амино-1,2,4- триазол-3-илтио)ацетатных кислот получены эстерификацией 2-((5-фуран-2-ил, 2-метилфуран-3-ил)-4-амино-1,2,4-триазол-3-илтио)ацетатных кислот соответствующими алифатическими спиртами в присутствии концентрированной сульфатной кислоты. Строение синтезированных веществ подтверждено комплексными физико-химическими методами анализа (элементный анализ, ПМР-спектроскопия), в некоторых случаях был применён встречный синтез. Индивидуальность полученных соединений доказана хроматографически.

Індекс рубрикатора НБУВ: Л662.246.151

Шифр НБУВ: Ж69485 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Л662.246

Рубрики:

Карбонові кислоти та їх похідні

Шифр НБУВ: Ж24793 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Л662.246

Рубрики:

Карбонові кислоти та їх похідні

Шифр НБУВ: Ж24793 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Г278.23 + Г246.48 + Л662.246.4

Рубрики:

Координаційні сполуки паладію

Похідні вугільної кислоти, які включають сірку

Похідні вугільної кислоти

Шифр НБУВ: Ж24793 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто питання синтезу та дослідження біологічної активності трициклічних гетероароматичних карбонових кислот та їх ариламідів. Синтезовано серії нових ариламідів 9-метил- та 9-метоксифеназин-1-карбонових кислот, 8-метилтриазинобензотіазин-6- та триазинобензотіазин-8-карбонових кислот. Досліджено вплив синтезованих сполук на синтез РНК in vitro у модельній транскрипційній системі РНК-полімерази бактеріофагу Т7 (РНКП Т7). Проведено дослідження антибактерійної активності синтезованих сполук на грампозитивних та грамнегативних бактеріях. Для активних сполук визначено показники мінімальної інгібувальної концентрації. Для ряду вибраних сполук досліджено антивірусну активність щодо здатності інгібувати реплікацію вірусу бичачої вірусної діареї. Встановлено, що ймовірним механізмом дії сполук є інгібування РНК-синтезувального комплексу вірусу. Методом молекулярного докінгу з'ясовано спосіб взаємодії синтезованих сполук із РНК-синтезувальним комплексом РНКП Т7. Визначено ключові міжмолекулярні зв'язки між лігандами та функціонально важливими амінокислотними залишками каталітичної кишені.

Контроль стадий получения гидразидов и карботиоамидов, исходных при синтезе солей 1,2,4-триазол-3-ил-тиоацетатных кислот, на исследовательском и производственном этапе является важной задачей. Большое значение имеет исследование адсорбции, распределения, метаболизма и экскреции данных веществ. Наиболее универсальным и селективным методом, применяемым в этих случаях, является ВЭЖХ-МС. Цель исследования - определение оптимальних условий масс-спектрометрического детектирования с ионизацией в электроспрее (ВЭЖХ-МС) изоникотиногидразида, фуран-2-карбогидразида, 2-морфолиноацетогидразида, 2-метоксибензогидразида, 2-изоникотиноил-N-(2-метоксифенил) гидразин-1-карбатиоамида, 2-(фуран-2-карбонил)-N-фенилгидразин-1-карбатиоамида, 2-(2-морфолиноацетил)-N-фенилгидразин-1-карбатиоамида, N-метил-2-(2-морфолиноацетил)гидразин-1-карбатиоамида, 2-(2-метоксибензоил)гидразин-1-карбатиоамида, веществ-предшественников в синтезе солей 1,2,4-триазолуксусних кислот, потенциальных лекарственных веществ, по 8-ми схемам синтеза с помощью "одного факторного эксперимента по 3 факторам и уравнений полиномиальной регрессии. Работа была выполнена с использованием техники прямого ввода образца в источник ионов на жидкостном хроматографе Agilent 1260 Infinity HPLC Systemc одноквадрупольным масс-спектрометром Agilent 6120. На основании нахождения максимумов рассчитанных функций полиномиальной регрессии получены оптимальные условия масс-спектрометрического детектирования для ВЭЖХ-ЭСИ-МС ряда гидразидов и карботиоамидов. Предложены уравнения полиномиальной регрессии для соответствующих гидразида и карбатиоамидов. Уравнения показывают зависимость интенсивности сигнала масс-детектора от 3-х важных факторов: температуры газа-осушителя, напряжения на фрагментаторе, давления на небулайзере. Выбор оптимальных условий масс-спектрометрического детектирования позволяет максимально увеличить сигнал на детекторе и, таким образом, увеличить чувствительность и избирательность определений. Это дает возможность частично отделить сигнал исследуемых веществ от сигнала примесей, потому что такие условия являются специфичными.

Проведено дослідження зі створення нового парентерального препарату, що містить комплексну сполуку, одержану в результаті взаємодії лужноземельної солі альдонової та лужної солі полікарбонової кислоти. На підставі вивчення фізико-хімічних властивостей вихідних реагентів і факторів, що впливають на повноту комплексоутворення, визначено оптимальні умови перебігу реакції. Розраховано умовні константи утворення комплексу. Оцінено можливість одержання стійкого комплексонату в розчині за наявності інших речовин і різних значень pH. Обчислено процентний вміст комплексу в розчині з такими pH. Визначено значення кислотності середовища, яке гарантує ефект комплексоутворення не менше 99 %. Проведено дослідження з підбору підхожого інтервалу pH розчину, концентрацію якого розраховано на підставі заданої разової терапевтичної дози та мольного співвідношення вихідних інгредієнтів. За варіювання кислотності реакційного середовища визначено оптимальний діапазон pH - від 6,2 до 6,5. Проведено спостереження за стабільністю дослідних серій препарату, поміщеного в пляшки з двох видів скла, закупорені пробками двох видів. Вивчено якість розчину лікарського препарату в процесі приготування, за проведення всього технологічного циклу та зберігання в первинному пакуванні. Встановлено, що показники якості розчину свіжоприготованого, під час і після закінчення регламентованого терміну зберігання та у всіх видах первинного пакування відповідають показникам нормативної документації. Одержані дані підтверджують прийнятність запропонованого діапазону pH для забезпечення ефективності реакції та стабільності лікарського препарату. В результаті досліджень встановлено та обгрунтовано прийнятні межі для одного з найважливіших змінних фармацевтичних параметрів (pH), що буде використано на наступних етапах фармацевтичної розробки.

The results of sorption and structural properties studies of dry sunflower lecithin are presented. Based on experimental and theoretical studies optimal operation conditions of devices used in the developed technology of lecithin are determined.

С целью оптимизации поиска соединений с антимикробным действием проведен синтез солей на основе 9-аминоакридиния и 2-оксоиндолин-1-уксусной кислоты. Строение солей подтверждено данными элементного анализа и ИК-спектроскопии. Установлено, что 2-оксоиндолин-1-ацетаты 9-аминоакридиния проявляют бактериостатическую, фунгистатическую активность и повышают активность бензилпенициллина натриевой соли в суббактериостатической концентрации. Соли 9-аминоакридиния по классификации К. К. Сидорова относятся к классу малотоксичних веществ.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р281.7/9-29 + Л662.246.157

Рубрики:

Окремі групи лікарських речовин, засобів і препаратів

Шифр НБУВ: Ж28227 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Осуществлен синтез и изучены физико-химические свойства анилидов 4,6-дихлор-2-карбоксисукцинаниловой кислоты. Строение и чистота соединений подтверждены данными ИК-, ПМР-, УФ-спектрального, элементного и хроматографического анализа. По классификации К. К. Сидорова, данные вещества при внутрижелудочном введении относятся к классу малотоксичных соединений. Установлено, что синтезированные вещества проявляют аналгетическую, диуретическую, гипогликемическую и бактериостатическую активность.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р281.7/9 + Л662.246.15

Рубрики:

Окремі групи лікарських речовин, засобів і препаратів

Функціональні похідні карбонових кислот

Шифр НБУВ: Ж14678 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Охарактеризовано і проаналізовано методи синтезу гідрохлориду 5-амінолевулінової кислоти.

Охарактеризованы и проанализированы методы синтеза гидрохлорида 5-аминолевулиновой кислоты.

The synthetic methods for 5-aminolevulinic acid hydrochloride have been characterized and analysed.