Для повноцінного виходу соняшникового лецитину на світові ринки необхідно вирішити такі основні завдання: зменшення вмісту механічних домішок, зниження в'язкості та дезодорування лецитину. Завдання зменшення інтенсивності запаху та смаку є найбільш складним із них. Соняшниковий лецитин характеризується більш інтенсивним ароматом і смаком у порівнянні з соєвим із такими сенсорними компонентами: горіховий, карамельний, солодкий, жирний, фруктовий. До складу летких речовин лецитинів входять низькомолекулярні вуглеводні, альдегіди, кетони, лактони, нітрили, спирти. Доведено можливість дезодорування соняшникового фосфатидного концентрату шляхом його обробки етиловим спиртом із подальшим вилученням летких речовин в умовах зниженого тиску. Під час обробки нерафінованого лецитину розчинником зі співвідношенням етанол/вода (96:4 або 99,9:0,1) за кількості розчиннику 40 % (щодо лецитину) відбувається ефект дезодорування лецитину. У результаті обробки отримано спирторозчинну фракцію (СРФ) (збагачену фосфотидилхоліном) у кількості 23 % і спиртонерозчинну фракцію (СНРФ) (із переважним вмістом фосфатидилінозитолу) в кількості 77 %. Кількість СРФ може бути зменшена шляхом використання абсолютованого етилового спирту до 13 %. Проведено органолептичну оцінку, досліджено фізикохімічні показники та груповий склад фосфоліпідів фракцій лецитину, одержаних у результаті обробки етиловим спиртом. Показники якості СНРФ відповідають вимогам СОУ 15.4-37-212:2004 "Концентрати фосфатидні. Технічні умови". СРФ також відповідає вимогам нормативного документа після знежирення ацетоном в одну стадію за співвідношення фракція: ацетон як 1:1.

Індекс рубрикатора НБУВ: Л782.120.9 + Л543.6-3

Рубрики:

Використання відходів і одержання побічних продуктів при одержанні олій

Консистентні мастила

Шифр НБУВ: Ж24320 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Л782.120.9

Рубрики:

Використання відходів і одержання побічних продуктів при одержанні олій

Шифр НБУВ: Ж24320 Пошук видання у каталогах НБУВ 

This article provides the results of research of withdrawal of oil remains as a valuable resource from the filter elements of used oil filters in order to reuse them. The possibility of effective utilization (recycling) of the used filter paper with reduced capacity of ambient air is also considered in the research.

Наведено результати досліджень структури емульсії, яка утворюється у стічних водах виробництв харчових олій. З'ясовано вид емульгатора, обгрунтовано ефективний метод руйнування емульсій на основі встановленого їх складу. Запропоновано спосіб руйнування емульсії, що забезпечує якісне очищення стічних вод, та не призводить до утворення додаткових забруднювачів.

Розглянуто фактичний стан одержання відходів виробництва, зокрема лушпиння, шроту (макухи), у процесі переробки насіння соняшнику. Наведено схему одержання відходів на прикладі олійнодобувного виробництва олійно-жирової галузі. Виокремлено основні фактори, що впливають на утворення відходів в олійнодобувному виробництві. Визначено пріоритетні напрями використання відходів виробництва в різних сферах економічної діяльності.

Частковий ферментативний гідроліз білків є загальноприйнятим методом модифікації їх функціональних властивостей. Надано характеристику властивостей частково гідролізованих білків (ЧГБ) , одержаних із соняшникового шроту. Білки соняшникового шроту екстрагували протягом 40 хв за наявності двох протеаз, а саме: нейтральної протеази та Алкалази. Зразки ЧГБ одержано шляхом ізоелектричного осадження та наступного висушування. Поліпептидний склад білкових ізолятів вивчено за допомогою електрофорезу в поліакриламідному гелі, визначено їх ступінь гідролізу, амінокислотний склад, поверхневу активність і функціональні властивості. В поліпептидному профілі білків, частково гідролізованих обома протеазами, були відсутні високомолекулярні поліпептиди з молекулярними масами 45 - 54 і 32 - 35 кДа. В той же час вони були збагачені поліпептидами з молекулярними масами 14 - 16 кДа та нижчими. Зразки ЧГБ мали вищий вміст білків, нижчий вміст золи та вуглеводів у порівнянні з контрольним зразком. Біологічна цінність соняшникових білкових ізолятів була обмежена трьома амінокислотами - сірковмісними метионіном і цистином та лізином. Вміст метіоніну, цистину та лізину збільшувався у зразках білків, одержаних із нейтральною протеазою, у порівняно з контрольним зразком. Диференціально сканувальний калометричний аналіз білкових зразків показав, що частково гідролізовані зразки містили неденатуровані білки, проте їх ступінь денатурації був вищим у порівнянні з контрольним зразком. Частковий гідроліз білків насіння соняшнику збільшував їх розчинність у діапазоні рН від 2 до 8, волого- та жироутримувальну здатність, піноутворювальну, емульгувальну здатність і поверхневу активність. Зроблено висновки, що зразки частково гідролізованих білків мали вищий вміст білка, більш світле забарвлення, нижчий ступінь денатурації та кращі функціональні властивості у порівнянні з традиційними білковими ізолятами.

Обговорено питання щодо актуальності злободенної на сьогоднішній день науково-виробничої проблеми - комплексного використання вторинних продуктів олійного виробництва, розширення асортименту вафельних виробів у нашому регіоні. Викладено порівняльну характеристику хімічного й амінокислотного складу білково-олійних культур, проведено аналіз порівняння хімічного складу концентратів та ядер білково-олійних культур.

Проаналізовано ефективність існуючих методів очищення стічних вод виробництва харчових олій. Досліджено структуру емульсії, яка утворюється в стічних водах виробництва харчових олій. З'ясовано вид емульгатора, який ідентифіковано за допомогою методу тонкошарової хроматографії на пластинах силікагелю. Обгрунтовано ефективний метод розділення емульсій на основі відомого складу останніх. Наведено графічні зображення хроматограми, будови фосфоліпідів та процесу екстракції. Запропоновано спосіб руйнування емульсії, що забезпечувало б якісне очищення стічних вод і не призводило до утворення додаткових забрудників.

Апробовано технології переробки шротів Origanum vulgare, Daucus carota, Humulus lupulus з метою пошуку найефективнішої для вилучення комплексу біологічно активних речовин (БАР) з цієї рослинної сировини. Досліджено ефективність застосування для одержання комплексу БАР класичної мацерації, кавітації та екстракції зрідженим діоксидом вуглецю, про ефективність яких зроблено висновок за вмістом в екстракті суми БАР, флавоноїдів і виходом густого екстракту. Підібрано оптимальний розчинник і час екстракції, що надає змогу одержати максимальну кількість густого екстракту з найвищим вмістом флавоноїдів.

Досліджено кінетичні закономірності процесу екстрагування соняшникової макухи нетрадиційним розчинником - етиловим спиртом. Оцінено вплив технологічних факторів (гідромодулю, тривалості екстракції та структури олійного матеріалу) на кінетику вилучення соняшникової олії та концентрацію одержаної місцели. Визначено коефіцієнт внутрішньої дифузії в залежності від структури макухи у порівнянні з аналогічним показником гексанової екстракції.

У процесі одержання олії й біодизеля з насіння ріпаку утворюються вторинні продукти переробки, які на цей час раціонально не використовуються. Роботу присвячено проблемам можливого застосування їх у харчовій промисловості. Під час виготовлення харчового продукту для спеціального дієтичного споживання було застосова но електрофізичний (обробка гідроелектроімпульсом) і фізичні (сушіння, подрібнення, обробка паром) методи оброблення сировини. Завдяки впровадженню технології перероблення ріпакової макухи одержують сировину, яка є придатною для використання в харчовій промисловості. На основі цієї сировини розроблено "Харчовий продукт для спеціального дієтичного харчування "Ріпаковий"". До його складу входить ріпакова макуха із насіння з низьким вмістом глюкозинолатів та ерукової кислоти, що була оброблена гідроелектроімпульсом, піддана сушінню в сухо жаровій шафі або конвективній сушарці, подрібненню та знеззараженню з використанням розробленої щадної технології для збереження біологічно активних речовин. Виробництво цього продукту сприятиме вирішенню проблеми раціональної утилізації ріпакової макухи і розширення асортименту харчових продуктів для спеціального дієтичного споживання.

С помощью метода газовой хромато-масс-спектрометрии изучен компонентный состав летучих фракций изопропанольного экстракта шрота рапса (семейства Brassicaceae). В полученном экстракте идентифицировано около 20 основных компонентов и определено их количественное содержание. Найдено, что основными компонентами являются гликозиды (27 %), кетоны (11 %), альдегиды(12 %), насыщенные и ненасыщенные жирные кислоты (34 %) и стероиды. Методом квантово-химических расчетов установлены наиболее противокоррозионно активные соединения исследуемого экстракта по отношению к поверхности металла, а также рассчитаны квантово-химические характеристики этих молекул.

Обоснована возможность параллельного получения хлорогеновой кислоты и белкового концентрата из шрота семян подсолнечника. Ранее установлено, что лучшим растворителем для хлорогеновой кислоты, предназначенной для использования в пищевых продуктах и добавках, является этанол. Один из путей получения хлорогеновой кислоты - экстракция водными растворами этанола.

Цель работы - исследование влияния способа экстракции шрота рапса на ингибирующие свойства полученных экстрактов. Показана возможность использования экстрактов рапса в качестве компонента состава летучего ингибитора атмосферной коррозии стали. С помощью методов электрохимических и гравиметрических исследований изучено влияние экстрактов на электрохимическое и коррозионное поведение углеродистой стали. Установлено, что экстракты шрота рапса на основе изопропилового и 40 %-го водного раствора этилового спирта обеспечивают высокую антикоррозионную защиту металла. Использование в качестве экстрагента смесей спирта с глицерином и растительным маслом не обеспечивает извлечение из растительного сырья компонентов, обеспечивающих высокую ингибирующую эффективность. Установлено, что образуемые пленки на поверхности металла обладают эффектом защитного последействия. Показано, что природа растворителя существенно влияет на ингибирующую эффективность и физико-химические свойства экстрактов.

Надано експериментальні дослідження методів розділення утворених на виробництві емульсій за допомогою використання низькомолекулярних спиртів та окисників з їх подальшою сепарацією.

Дослідження присвячено удосконаленню технології підготовки соняшникової макухи до видобування олії методом екстракції. Визначено залежності основних технологічних параметрів екстракції соняшникової макухи від характеристик пористості матеріалу. Вивчено вплив пористості на параметри руху розчинника всередині часточок соняшникової макухи та всередині шару матеріалу, підготовленого до екстракції. Обрано найкращий метод підготовки макухи, який забезпечує оптимальне значення пористості та необхідну структуру шару. Визначено коефіцієнти дифузії соняшникової олії з гранул олійного матеріалу та встановлено залежність цього показника від пористості. Створено математичну модель, яка дозволяє прогнозувати значення відкритої пористості та залишкової олійності від технологічних умов формування макухи у вигляді гранул. Запропоновано спрощену технологію та технологічну схему видобування соняшникової олії. Доведено економічну ефективність запропонованого технологічного рішення.

Досліджено технології термічної утилізації олієвмісних відходів на масложирових підприємствах. Наведено результати досліджень існуючих способів утилізації відпрацьованих олієвмісних сорбентів. Показано результати лабораторних дослідів з термічного знешкодження таких відходів. Проаналізовано процес, який проходить за розігріву матеріалу до температури спалаху, та описано розділення його на три паливовміщуючі потоки частинок. Наведено фізичну та математичну моделі спалювання олієвмісних відходів в обертовій печі.

Розглянуто проблему визначення та дослідження пестицидів. Показано необхідність здійснення моніторингу та оперативного реагування на критичні точки вмісту пестицидів в олійних культурах і продуктах їх переробки. Досліджено розподіл залишкових кількостей металаксилу, імідаклоприду та тіаклоприду в насінні соняшнику, олії пресовій нерафінованій, макусі, олії екстракційній та шроті.

The results of sorption and structural properties studies of dry sunflower lecithin are presented. Based on experimental and theoretical studies optimal operation conditions of devices used in the developed technology of lecithin are determined.