Розглянуто прикладні аспекти фотохімії. Акцентовано на записуванні інформації за допомогою фотохімічних реакцій. Розглянуто всі основні способи одержання зображень на різних матеріалах під дією світла за допомогою галогенідів срібла, а також безсрібні методи запису інформації, починаючи від чорно-білої фотографії і до сучасних - цифрової фотографії та голографії.

Проведено комплексне дослідження ефекту Гершеля (нормального і позитивного) та соляризації в мікрокристалах (МК) AgBr від лазерних джерел світла, виявлено умови кристалізації аморфного срібла в цих МК. Уперше створено комп'ютерні моделі (КМ) кінетик росту згустків срібла в емульсійних МК AgBr. Установлено умови переходу аморфного срібла в кристалічне під дією випромінювання від одного лазера та під дією випромінювання одночасно від двох лазерів для різних довжин хвиль, потужностей і експозицій лазерного світла. Для умов лазерного ефекту Гершеля (ЛЕГ) обчисленнями показано можливість трифотонного поглинання інфрачервоного (ІЧ) лазерного випромінювання (ЛВ) із різними довжинами хвиль при лазерному фотоефекті з частинок Ag, які знаходяться в контакті із МК AgBr. Виявлено зниження червоної границі зовнішнього лазерного фотоефекту при одночасному існуванні зовнішнього та внутрішнього фотоефекту. Результати обчислень підтверджено експериментально. Запропоновано вісесиметричну модель утворення центрів прихованого зображення (ЦПЗ) на території коагуляційних центрів (КЦ), яка враховує анізотропію властивостей МК AgBr та утворення колективу електронів в областях виходу вісей симетрії на поверхню МК AgBr під дією акусто-ЕРС. Експериментально показано, що під час ЛЕГ срібні кристалічні нитки значної довжини можуть рости з поверхні МК AgBr без дії проявника. Одержано: збільшення нормального ЛЕГ (НЛЕГ) при одночасній дії ІЧ ЛВ і постійного електричного поля; соляризацію без проявлення і травлення МК AgBr під дією ІЧ ЛВ; лазерний ефект Вейгерта (ЛЕВ) і лазерну соляризацію за порівняно дуже малий час при кімнатній температурі. З'ясовано, що при температурі 77 К в умовах ЛЕГ при довжині хвилі лазерного світла λ = 633 нм і потужності 2,5 мВт утворюються аморфні частинки срібла, а при потужності 10 мВт за той же час - кристалічні ЦПЗ.

Зберігання мікрофільмів та їх використання мають важливе значення для заощадження інформації: найважливіших технічних, будівельних, історичних, культурних та інших даних. На стан документів негативно впливають режими зберігання, фактори, які діють за межами допустимих умов ("оцтовий синдром", біологічна вразливість, "нітратний синдром" та інші), які можуть викликати прискорення їх старіння і передчасне руйнування та загрожують істотним скороченням термінів зберігання архівних документів. Використані результати аналізу особливостей, порядку організації заощадження мікрофільмів як архівних документів і причин повної і часткової втрати інформації на них. Результати довгострокового заощадження архівних документів залежать не тільки від режиму зберігання, а й матеріалів з яких зроблена тара. Як матеріали для тари розглядаються пластмаси, метали, картон. Для вирішення актуальної задачі визначення пріоритетності використання різних матеріалів для виготовлення тари для зберігання мікрофільмів показана можливість використання методу аналізу ієрархій. Цей метод відноситься до класу критеріальних і дозволяє більш об'єктивно проводити експертну оцінку. Для оцінки обрані такі критерії: антигрибкові властивості, механічні характеристики і пожежобезпечність, захист від оцтовог о синдрому, вага, вартість коробок.

При регистрации изображении объектов с большим интервалом яркости в пределах кадра управление экспозицией должно осуществляться для каждого элементарного участка кадра. В известных регистраторах, оснащенных экспонометрическими устройствами, осуществляющими такое управление, используются мультипликативный, аддитивный и комбинированный способы регистрации изображения. Применение мультипликативного способа приводит к значительным энергетическим потерям в оптическом канале, что требует изменения экспонометрических параметров системы (увеличения эффективной выдержки затвора, повышения чувствительности сенсора или дополнительного усиления выходного сигнала). Использование аддитивного способа позволяет сузить динамический диапазон регистрируемого оптического сигнала и уменьшить эффективную вдержку затвора, однако приводит к снижению контраста мелких деталей результирующего изображения. Применение комбинированного способа позволяет подавить малоинформативные низкочастотные составляющие спектра выходного сигнала, уменьшить при этом потери от сдвига изображения и уменьшить контраст изображений мелких деталей. Использование комбинированного способа позволяет согласовать динамические диапазоны регистрируемого оптического сигнала и регистратора, при этом минимизируется влияние недостатков мультипликативного и аддитивного способов, применяемых самостоятельно. Получено выражение для функции рассеяния при регистрации изображения объектов фотографирования с большим диапазоном яркости комбинированным способом. Проанализировано влияние параметров процесса регистрации изображения комбинированным способом на функцию рассеяния результирующего изображения. Выражение может быть использовано при проведении теоретических исследований влияния процесса комбинированного способа регистрации изображений на эффективность съемки.

Зроблено пропозиції щодо подальшого прогресу відеотехнологій, питання, які потрібно вирішити задля реалізації цього прогресу та можливі шляхи впровадження в реальні пристрої спеціального та загального застосування. Запропоновано доповнити загальноприйняту модель відеотракту моделлю кольоросприйняття та моделлю адаптивною до спектрального розподілу джерела освітлення. Приділено увагу кінцевим пристроям відеотракту, які можуть вносити недопустимі зміни до передаваної відеоінформації, а саме кольору. Наведено схеми моделювання алгоритму адаптації до спектрального розподілу джерела освітлення. Розглянуто можливість універсального використання запропонованого алгоритму в системах передавання відео. Запропоновано алгоритм адаптації відеозображення до спектрального розподілу джерел освітлення, що базується на виборі еталонних спектральних розподілів по заданих координатах кольору. Наведено алгоритм виділення спектрального розподілу джерела освітлення з загальної сцени зображення. Запропоновано метрологічне забезпечення для розрахунку величини впливу джерела освітлення на якість кольоропередавання. Запропоновано як оптичні випробувальні зображення для тестування якості кольоропередавання використовувати спектральні розподіли кольорів, набір яких наведено. Наведено порівняльні характеристики з існуючими спектральними розподілами та показано, що не достатньо для реалізації запропонованого алгоритму. Результати моделювання доводять необхідність і переваги від використання запропонованого алгоритму. Зображення після застосування алгоритму є таким, якби його спостерігали за сонячного освітлення не залежно від того за якого типу освітлення здійснювалась зйомка чи спостереження. Крім того, алгоритм надає можливість адаптуватись до спектрального розподілу різних джерел освітлення, таких як лампи розжарювання, флуоресцентні, світлодіодні, сигнальні ракети тощо.

Получено выражение для модуляционной передаточной функции результирующего изображения, сформированного с использованием комбинированного способа регистрации изображений объектов фотографирования с большим диапазоном яркости. Проанализировано влияние параметров процесса регистрации изображения комбинированным способом на модуляционной передаточной функции результирующего изображения. Выражение может быть использовано при проведении теоретических исследований влияния процесса комбинированного способа регистрации изображений на эффективность съёмки.

Складність інтегрування систем управління кольором у робочий потік отримання цифрових півтонових зображень, через постійно змінні за потужністю та спектральним складом випромінювання умови експонування, призводить до появи на фото недоліків кольоровідтворення. Широкий спектр коректурних засобів графічних редакторів не надають можливість повною мірою усунути відхилення у кольоровідтворенні фотозображеннь через закладені у них недосконалі технічні підходи до реалізації самого коректурного ефекту. Ускладнюється процес виправлення недоліків кольоровідтворення відсутністю методів об'єктивного кількісного оцінювання якісних характеристик цифрового кольорового півтонового зображення. Розроблена методика кількісного оцінювання колірних характеристик цифрових зображень шляхом перерахунку актинічностей у значення ефективних густин забезпечує оптимальний і всебічний аналіз точності відтворення кольору. Методика полягає у представленні кольороподільних характеристик у вигляді залежності ефективних густин фотозображення від еквівалентно-сірих густин реєстрованого об'єкта. Стає можливим числово оцінити наявні на цифровому кольоровому фотозображенні недоліки відтворення кольорів. Розроблена методика оцінювання є основою для реалізації нового методу виправлення недоліків відтворення кольору за допомогою компенсативних коригувальних зображень, що забезпечують усунення недоліку у разі недостатньої кількості кольору. Коректурний ефект забезпечується фізичним змістом компенсативних зображень, що містять ефективні густини за виділеними кольорами, яких бракує на цифрових фотографічних зображеннях через неізоактинічність ізохромних кольорів. Нова технологія виправлення кольоровідтворення реалізується у розробленому спеціалізованому програмному забезпеченні Image Redactor. Ефективність описаного методу доведено на підставі аналізу зображень, опрацьованих у створеному програмному продукті, за описаною методикою графічного представлення кольороподільних характеристик. Матриці кольороподілу свідчать про суттєве підвищення корисних контрастів за виділеними кольорами у порівнянні з аналогічними характеристиками кольоровідтворення на зображеннях до опрацювання. Це передбачає можливість застосування розробленого методу виправлення недоліків кольоровідтворення у цифровому робочому потоці опрацювання фотографічних зображень.

З розвитком технологій, засобів відображення та передачі реальності, фотографія втрачає свою місію та з позиції суто технічної концептуалізації дійсності переходить у сферу пост-фотографії, а, відповідно, і пост-філософії, де фотографія стає джерелом філософських смислів, інтерпретацій, тлумачень. Пост-фотографічність, що характеризується постійними маніпуляціями із зображенням та дигіталізація, змушують переглянути феномен "фотографії", яка фактично припинила своє існування в якості "референта", а набула ознак "дезірента" (від фр. Desirer - бажати) та стала елементом у структурі капіталізму і споживацтва. Розвиток технологій - це не єдина причина, чому фотографія стала пост-фотографією, а, відповідно, предметом пост-філософських рефлексій. У цифровому середовищі фотографія занадто інтенсивно мутує й трансформується. Наразі мова вже йде про гіпер-фотографію, яка може виявитися фальшивкою, створеною з метою викликати сенсацію або налякати людей голлівудськими методами, а може стати досить цінною. У такий же спосіб рух від безперервності аналогового зображення до дискретності цифрового призвів до створення цифроквантової фотографії, яка занурює в ймовірнісну неоднозначність не лише глядача, але й дослідника.

Запропонований розрахунковий метод визначення величини експозиції фотополімеризаційноздатного матеріалу, необхідного для формування прихованого рельєфного зображення на фотоформі. На відміну від використовуваних сьогодні досліджуваних методів визначення величини необхідного часу експонування, такий метод дає змогу істотно скоротити витрати для оцінки величини експонування. Крім того, на підставі цього методу створена програма розрахунку часу експонування залежно від різних параметрів фотоформи. Найбільш відповідальною стадією технологічного процесу виготовлення фотополімерних друкарських форм (ФПФ), що визначає їх якість, є опромінювання фотополімеризаційноздатних пластин (ФПП), протягом якого відбувається фотоініційована полімеризація в шарі фотополімеризаційноздатної композиції (ФПК) і, як наслідок, формування прихованого рельєфного зображення, яке потім проявляється на стадії вимивання ФПФ. Тривалість процесу опромінювання (тобто величина експозиції) залежить, зокрема, від світлочутливості ФПК, спектрального складу та інтенсивності світла, якості й складності фотоформи.

На основе пленок нефотопроводящего сополимера стирола с октилметакрилатом и добавками азокрасителей созданы регистрирующие среды для поляризационной голографии. Обнаружено, что в этих пленках при возрастании концентрации азокрасителя с электронодонорными группами в хромофоре, в отличие от незамещенного азобензола, появляется фотопроводимость и увеличивается дифракционная эффективность поляризационных голограмм, которая может также возрастать при зарядке пленок в коронном разряде. Показано, что голографические среды с такими пленками могут найти применение как для динамической поляризационной голографии, так и для длительного хранения голографической записи подобно фототермопластическим регистрирующим средам.

Здійснено автоматизований розрахунок оптичних систем об'єктивів зі зменшеною дисторсією за допомогою одного із сучасних алгоритмів глобальної оптимізації, а саме адаптивного методу диференціальної еволюції Коші. Завдяки використанню спеціального програмного забезпечення в автоматизованому режимі виконано експериментальну перевірку дієздатності такого підходу на прикладі розрахунку об'єктива-апохромата, аналогічного запатентованому варіанту. Отримані результати свідчать, що розраховані два варіанти за якістю зображення переважають вихідну систему фотооб'єктива з патентного джерела.

Проблема голографічної асоціативної пам'яті обговорюється в рамках кореляційно-оптичного підходу. Аналіз моделей безопорної голограми та нелінійно зареєстрованих позаосевих голограм, зчитуваних в асоціативному режимі, показує широкий спектр корисних властивостей таких голограм не лише для відновлення відсутньої частини збереженого масиву даних, а й для детектування малих змін ("помилок") у записаній картині, для відновлення повного масиву даних з корекцією помилок за неповною версією масиву, а також для здійснення високоефективного гетероасоціативного відновлення на базі неінтерференційного механізму зв'язку парціальних сигналів. Показано, що візуально оцінювана якість відновленого асоціативного відгуку може наближатись до якості зображення, що досягається у звичайній позаосевій голографії.

Дисертаційна робота присвячена проблемі становлення стереозображення як самодостатнього мистецького явища в контексті графічного дизайну. Подано результати комплексного дослідження тенденцій інтеграції стереозображення у структуру об'єктів графічного дизайну в історико-мистецтвознавчому контексті. Простежено генезис та еволюцію стереозображень, розроблено їх типологію, вивчено основні види, окреслено критерії розрізнення. Виявлено способи створення стереокартин, стерео-варіозображень, автостереозображень. Визначено періодизацію розвитку стереозображення в структурі об'єктів графічного дизайну. Побудовано структурні графічні моделі стереозображення і стереографогенези. Оцінено вплив стереозображення на дизайн видавничо- поліграфічної продукції, виявлено функції та особливості ілюстрацій. Досліджено внесок українських науковців у розвиток стереополіграфії та дизайн друкованої графіки малих форм. Упорядковано дані щодо напрацювань Київської філії Всесоюзного науково-дослідного інституту Поліграфії в галузі стереоскопії. Запропоновано до наукового обігу терміни «стереополіграфія», «стереографогенеза» та імена стереохудожників і стереофотографів кінця XX століття. Виділено основні тенденції застосування стерео-варіозображень в сучасних дизайн-практиках. Означено провідні напрями стереомистецтва, які адаптуючи потенціал технічних інновацій як то лентикулярні комп'ютерно- цифрові лазерні технології, які сприяють еволюції графічного дизайну.

Грунтовно й усебічно викладено базові визначення та теоретичні основи геометричної і фізичної оптики, необхідні для роз'яснення принципу дії оптичних елементів і систем. Розглянуто конструктивні особливості побудови та класифікацію сучасних знімальних об'єктивів із фіксованою та змінною фокусною відстанню, а також особливості застосування знімальних об'єктивів і світлофільтрів в аналогових (плівкових) і цифрових знімальних камерах. Увагу приділено складовим конструктивно-технологічного та технічного устрою кінознімальних камер, їх технічним характеристикам, допоміжній операторській техніці, а також методам і системам контролю знімальних камер та оптики.

Для зниження інформаційних втрат під час фотозйомки за умов великого інтервалу яскравості в межах кадру, використовуються мультиплікативний, адитивний і комбінований способи реєстрації зображень. За комбінованого способу реєстрації зображень проводиться експонування світлочутливого сенсора через заздалегідь побудовану частотно-вибіркову фільтр-маску оптичного зображення об'єкта фотографування і зображення екрану рівномірної яскравості. Розроблено просторово-частотну модель процесу формування зображення в цифрових фотокамерах, що використовують комбінований спосіб локального управління експозиції. З моделі видно, що експонометрична система локального управління експозицією безпосередньо впливає на процес формування зображення, змінюючи свою модуляційну передатну функцію, і опосередковано, змінюючи параметри, що входять у вирази для модуляційних передавальних функцій більшості ланок, які беруть участь у формуванні такого зображення.

Поширене використання підроблених фотознімків в інформаційних війнах, судових справах, політиці, тощо потребує розробки нових ефективних методів виявлення фотомонтажу. Одним з них є метод виявлення фотомонтажу, заснований на аналізі сингулярних чисел блоків матриці цифрового зображення. Мета роботи - перевірка сфери застосування методу виявлення фотомонтаж), заснованого на аналізі сингулярних чисел блоків матриці цифрових зображень в умовах відсутності обмежень на ступінь їх стиснення. В основі роботи розглянутого методу є виявлення відмінностей між зображеннями у випадку, коли вони мають різні ступені стиснення: значення матриці нульових сингулярних чисел блоків, що відповідають чужорідній частині зображення, вирізняють цю ділянку на фоні основного зображення, що надає змогу виявити фальсифікацію. Зазначений метод досліджено за певних обмежень, що накладалися на використані тестові фотознімки. Проведено розширений експеримент з використанням зображень, для яких відсутні обмеження на ступінь стиснення. В результаті експерименту фальсифікацію було виявлено в 44,4 % випадків за умови збереження цифрового зображення після фотомонтажу в форматі без втрат, і в 53,3 % випадків і при збереженні з втратами. Частіше фотомонтаж виявлено тоді, коли різниця між коефіцієнтом якості Q основного зображення і заміщуючої ділянки була більше двох.

Увагу приділено питанням організації та документального забезпечення процесу конструювання сучасних електронних пристроїв та апаратури реєстрації інформації. Надано методики розрахунку основних конструктивних параметрів. Розглянуто основні чинники, що впливають на функціонування електронного обладнання, та способи подолання негативного вгшиву цих чинників на параметри та характеристики обладнання. Висвітлено особливості розроблення рушійних механізмів апаратури реєстрації інформації.

Висвітлено життєвий шлях та наукову діяльність першого директора Науково-дослідного інституту фізики Одеського університету, доктора фізико-математичних наук, професора Є. А. Кирилова. Відзначено провідну роль Є. А. Кирилова у створенні одеської школи наукової фотографії та визначено її персональний склад. Показано, що основою для формування колективу одеської школи наукової фотографії була наявність стабільної інституційної структури, а також особисті якості Є. А. Кирилова як її наукового лідера. Наведено інформацію про основні напрями наукових досліджень одеської школи наукової фотографії школи на сучасному етапі.

Висвітлено історію фотографії та зображальної журналістики у світі та Україні. Розглянуто роль фотографії у сучасних ЗМІ, розвиток прес-фотографії. Приділено увагу жанровим формам сучасної фотожурналістики. Розкрито особливості найпоширеніших фотожанрів. Узагальнено практику українських і зарубіжних фотожурналістів, зокрема й за екстремальних умов.

Исследованы фотофизические свойства фототермотастических голографических регистрирующих сред на основе пленочных композитов соолигомеров линейного и разветвленного строения. Установлено, что при использовании олигомеров разветвленного строения в составе голографических регистрирующих сред увеличивается дифракционная эффективность записанных голограмм.