Індекс рубрикатора НБУВ: Н530.1-01

Рубрики:

Арматура для залізобетонних конструкцій

Шифр НБУВ: Ж29409/А Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено результати лабораторних експериментальних досліджень одночасного впливу агресивного середовища та навантаження на показники міцності арматурної сталі.

Розроблено взаємозв'язані заходи щодо визначення контрольованих параметрів арматури залізобетонних конструкцій за спільної дії різних впливів з подальшим використанням одержаних даних для обгрунтування можливості продовження терміну експлуатації або необхідності ремонту конструкцій. Вдосконалено методику експериментального визначення контрольованих параметрів сталі. Моделювання роботи арматурної сталі у разі зрізу різьби виконано методом скінченних елементів. Дтя об'ємних скінченних елементів використовується діаграма, параметри якої одержано за стандартними випробуваннями. Встановлено методи визначення контрольованих параметрів та оцінено технічний стан, розрахунок напружено-деформованого стану й обгрунтовано подальшу надійну експлуатацію конструкцій будинків і споруд після силових і високотемпературних впливів.

Наведено результати експериментальних досліджень та встановлено вплив довжини анкерування арматури на міцність та характер руйнування залізобетонних монолітних вузлів.

По результатам теоретических исследований приведены результаты расчетных экспериментов по определению максимальных напряжений в любых точках бетонного массива при анкеровке арматурных стержней серповидного профиля класса А500С с помощью акриловых клеев.

На підставі математичної моделі, одержаної в результаті виконання планованого експерименту, встановлено характер впливу міцності бетону, діаметра арматури та довжини її анкерування на значення граничних напружень зчеплення.

Дисертація присвячена дослідженню методів підвищення зчеплення композитної арматури з бетоном в умовах кліматичної зони Йорданії. Використання модифікованих ді- та тріепоксидів для обробки поверхні композитної арматуридозволило вирішити поставлене завдання. Визначено, що склади на основі ді- та тріепоксидів характеризуються кращою адгезією (на 15—20 %) до БПА за рахунок наявності на її поверхні значно більшої кількості бренстедовських основних центрів. Досліджено вплив типу модифікації поверхні композитної арматури на її зчеплення з бетоном та встановлено, що підвищення ребристості композитної арматури за рахунок її обмотки просоченими органічними джгутом та фіброю в меншій мірі підвищує міцність зчеплення (у 1,5-2 рази) у порівнянні з безпосередньою обробкою композитної арматури розробленими ді- та тріепоксидними композиціями. Показано економічну ефективність розроблених складів на основі ді- та тріепоксидів, призначених для підвищення зчеплення та подовження термінів експлуатація армованих бетонних конструкцій на територій Йорданії. Здійснено практичну реалізацію розроблених матеріалів.

Розглянуто наукову проблему встановлення дійсного напружено-деформованого стану залізобетонних згинаних та стиснуто-згинаних конструкцій, підсилених за дії навантаження і створенню розрахункових методик для проєктування та оцінювання надійності та залишкового ресурсу таких конструкцій. Проведено експериментальні дослідження арматурних стержнів, залізобетонних згинаних та стиснуто-згинаних елементів, підсилених за одночасної дії навантаження диференційованого рівня. На основі силової та деформаційної розрахункових моделей нормального перерізу розроблені методики розрахунку залізобетонних згинаних та стиснуто-згинаних елементів, підсилених за дії навантаження. Розроблено принципові моделі оцінки ймовірності безвідмовної роботи залізобетонних конструкцій, підсилених за дії навантаження, адаптовані до чинних норм проєктування та існуючої методики оцінки надійності нових проєктних конструкцій. Принциповими особливостями розроблених моделей є пропозиція врахування стохастичного параметра рівня навантаження конструкції в момент підсилення, а також використання деформаційної моделі її розрахункового перерізу. Виходячи з передумов оцінки ймовірності безвідмовної роботи, запропоновано підходи до визначення залишкового ресурсу підсилених конструкцій.