Встановлено невідповідність напружено-формованого стану основи фундаментів неглибокого закладання, визначеного за формулами теорії пружності, експериментальним даним. Зазначено, що аналітичні вирішення недостатньо враховують властивості грунтів. На основі рішення Буссінеска чисельним інтегруванням вперше вирішено задачу про розподіл вертикальних і дотичних напружень у пористій лінійно-деформованій основі стовпчастих фундаментів від рівномірно розподіленого навантаження по прямокутнику. Порівнянням характера розподілу напружень, визначених в суцільній і пористій основі, встановлено, що в останній спостерігається більша концентрація вертикальних напружень на 70 - 80% по осі фундамента, а в горизонтальній площині вони затухають раніше, ніж в суцільному середовищі. Розкрито вплив коефіцієнта пористості на характер розподілу напружень. Показано, що чим більша його величина, тим більша концентрація вертикальних напружень по осі фундамента і навпаки. Такий характер розподілу напружень в пористій основі наближається до експериментальних даних, отриманих різними авторами. Розроблено новий метод розрахунку осідання основи стовпчастих фундаментів в межах лінійного і нелінійного деформування з урахуванням впливу коефіцієнта пористості та змінного модуля деформації. Побудувано графік залежності S = f(Р), за допомогою якого проведено проектування надійних і економічних фундаментів. Для розрахунку деформацій основи фундаментів використано модель змінного модуля деформації, доповнену умовами міцності грунту. Розрахункові величини деформацій порівняно з результатами статичних випробувань фундаментів, проведених на території Ірана, які показали задовільну збіжність. Розроблено математичну модель для розрахунку напружено-деформованого стану основи стовпчастих фундаментів.