Індекс рубрикатора НБУВ: Н820.8

Рубрики:

Загальна архітектурно-планувальна організація (планувальна структура) міста

Шифр НБУВ: Ж69861 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто питання еволюції понятійних термінів та їх характеристик, зважаючи на задачі територіально-планувального структурування сельбищних територій міста (на прикладі нормативної бази містобудування).

Індекс рубрикатора НБУВ: Н820.8

Рубрики:

Загальна архітектурно-планувальна організація (планувальна структура) міста

Шифр НБУВ: Ж69861 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Відображено найсуттєвіші аспекти з історії розвитку міст, формування містобудівних концепцій XX ст., принципів та правил розпланування території сучасного міста. Розглянуто основні положення проектування міського центру, житлових утворень, виробничих територій, системи озеленення міста, благоустрою та інженерної підготовки території. Наведено численні приклади вітчизняної та зарубіжної критики, висвітлено перспективи розвитку українського містобудування та його місце у світовій скарбниці містобудівельного мистецтва.

Отображены наиболее существенные аспекты истории развития городов, формирования градостроительных концепций XX в., принципов и правил распланировки территории современного города. Рассмотрены основные положения проектирования городского центра, жилищных комплексов, производственных территорий, системы озеленения города, благоустройства и инженерной подготовки территории. Приведены множественные примеры отечественной и зарубежной критики, освещены перспективы развития украинского градостроения и его место в мировой сокровищнице градостроительного искусства.

Зроблено огляд світового та вітчизняного досвіду, зазначено перспективи розміщення висотних споруд (ділових центрів) в структурі сучасного міського середовища.

Сделан обзор мирового и отечественного опыта, обозначены перспективы в размещении высотных зданий (деловых центров) в структуре современной городской среды.

Висвітлено проблеми пристосування планів просторового господарювання громад до сучасної ситуації, яка вимагає нових рішень. Розглянуто принципи, які враховують охорону середовища у разі планування та створення планів просторового господарювання та функції, що гарантують економічний розвиток громад.

Освещены проблемы приспособления планов пространственного хозяйствования общин к современной ситуации, которая требует новых решений. Рассмотрены принципы, которые учитывают охрану среды при планировании и создании планов пространственного хозяйствования и функции, гарантирующие экономическое развитие общин.

Висвітлено політичні передумови, які значно вплинули на містобудівельний розвиток Чернівців наприкінці XVIII - початку XXI ст.

На прикладі м. Львів висвітлено архітектуру промислових будівель в центральній, історично сформованій частині міста як потенціал сучасного просторового, дійового й естетичного розвитку.

Розглянуто методи забезпечення "гуманізації" архітектурного середовища. Проаналізовано інформаційні властивості системи "архітектурне середовище - людина". На підставі дослідження розроблено методи інформаційного аналізу та оцінки морфологічних властивостей фронту забудови вулиці, що сприймаються під час руху. Показано, що дані методи дозволяють проводити кількісний аналіз і оцінку інформативності морфологічних характеристик, зокрема, контура силуету, архітектурних ансамблів, що сприймаються людиною під час руху вздовж фронту забудівлі та фронтального наближення до них. Вперше розроблено інформаційні підходи до формування програмних методів рішення проблемних ситуацій в архітектурному середовищі.

Розроблено методологічні засади екологічної реабілітації архітектурного середовища. Показано світовий досвід і актуальність робіт з екологічної реабілітації на сучасному етапі. Запропоновано характеристику досліджень, які формують загальнонаукову методологію сучасних концепцій стратегічного планування, регіональну доктрину екологічної реабілітації міського середовища. Розглянуто історичні передумови формування екологічної думки в архітектурній діяльності. Розглянуто проблеми екокультури як загального вектора проектної культури. Надано пофакторну характеристику міського середовища як об'єкта дослідження та реабілітації. У цьому аспекті виділено дві групи впливових факторів - природних і антропогенних. Розглянуто проблему еколого-містобудівної сталості та змінюваності міського середовища. Розроблено у матричній формі класифікацію та здійснено оцінки екологічних проблем і ситуацій. Сформульовано методологічні засади формування завдань екологічної реабілітації архітектурного середовища. Показано структуру, принципи та фактори, що визначають зміст, функціонування та розвиток реабілітаційного середовища як системи. Розглянуто екосистемну стратегію перетворення архітектурного середовища міста. Сформульовано основні принципи, прийоми й етапи такої реабілітації. Показано, що головною ідеєю екологічної реабілітації є концепція, яка полягає у створенні цілісної саморегулювальної системи життєзабезпечення міста на базі активізації соціально-економічного потенціалу мешканців,

Розроблено методологічні засади просторової організації містобудівних систем за динамічних умов України. Запропоновано та досліджено модель багатовимірного містобудівного простору "Прогрес" (Просторової гармонізації регіональних систем), яка включає п'ять вимірів - людський, функціональний, умов, геометричний і часовий. Структуризація простору в формі моделі "Прогрес" дозволяє виділити підмножини одно-, дво-, три-, чотири- та п'ятивимірних елементів простору, в яких формуються відповідні характеристики, а також містобудівні задачі різного змісту. За результатами аналізу п'ятивимірного простору містобудівних систем встановлено показники просторового потенціалу та соціально-еколого-економічної ефективності його використання, а також взаємозв'язки просторових параметрів з показниками ефективності. Обгрунтовано методологічні підходи щодо просторової організації та розвитку містобудівних систем на принципах системного підходу, розроблено моделі багатовимірного простору та методів багатокритеріальної оцінки та модель гармонійної містобудівної системи з урахуванням рівня використання просторового потенціалу та її геометричної інтерпретації. Встановлено індекс і константу гармонійності.

Узагальнено класифікацію архітектурних ансамблів, визначено їх основні типологічні особливості. Висвітлено теорію закономірності еволюційних перетворень міської забудови. Вперше сформульовано принципи архітектурно-планувальної організації ансамблевої забудови. Наведено теоретичне обгрунтування архітектурно-планувальних та об'ємно-просторових рішень під час реконструкції об'єктів у містах з цінною історичною забудовою. Визначено архітектурно-планувальні типи ансамблів сучасної міської забудови. Обгрунтовано пріоритетні напрямки використання принципів архітектурно-планувальної організації ансамблевих рішень. Розроблено теоретичні засади гармонізації міської забудови.

Сформулированы основные мероприятия и пути снижения экологической нагрузки в транспортных системах мегаполисов. Выявлены особенности планировочной структуры Харькова и предложены мероприятия по уменьшению экологической нагрузки от автотранспорта.

Досліджено сучасні уявлення та досвід у сфері територіальної організації берегових зон, визначено їх місце у вітчизняній системі територіального планування населених пунктів. Проаналізовано положення міжнародних документів у сфері збереження та оптимізації територіального планування берегових зон. Обгрунтовано поняття та цілі виділення берегових зон у населених пунктах як особливого об’єкта планування територій, виявлено основні фактори, які мають визначати територіальну організацію берегової зони населеного пункту. На основі конструктивно-географічного підходу сформулювало керівні правила територіального планування берегових зон в населених пунктах, розроблено методичні основи й алгоритм планування територій берегових зон у межах населених пунктів. Сформульовано пропозиції щодо визначення меж і територіальної організації берегових зон на прикладі модельної території - узбережжя річки Південний Буг у межах м. Вінниця.

Вивчено особливості виникнення, розвитку та сучасного стану багатофункціональної архітектури в структурі найзначніших міст як за кордоном, так і в Україні. Уперше виявлено та проаналізовано особливості виникнення та розвитку багатофункціональних комплексів у контексті основних історичних етапів формування "Великого Харкова", та визначено фактори, що зумовили особливості розміщення багатофункціональних комплексів, їх типологію та взаємодію з навколишнім середовищем. Уперше розроблено класифікацію багатофункціональних комплексів "Великого Харкова" за їх структурно-планувальними, архітектурними, типологічними та соціальними ознаками. Уперше виявлено особливості міського середовища в окремих ієрархічно-організованих структурних елементах "Великого міста" на прикладі міста Харків. Уперше сформульовано теоретичні основи формування багатофункціональних комплексів у структурі "Великого міста". Розроблено концептуальну теоретичну модель формування таких комплексів у структурних елементах "Великого міста". Уперше багатофункціональні комплекси розглянуто у двох категоріях, які послідовно розвиваються за умов сьогодення, як компенсаційні структури недоліків міського середовища окремих структурних елементів "Великого міста", та в ролі атракторів - складних сталих (каркасоформувальних) систем у структурі міста на перспективу. Уперше розроблено принципи та засоби щодо формування зазначених комплексів у структурних елементах "Великого міста". Уперше запропоновано методику формування багатофункціональних комплексів у структурних елементах "Великого міста".

На підставі натурних досліджень паркування у центральній частині Львова виділено основні проблеми, серед яких - відсутність правил і умов на більшості опрацьованої території, стоянки автомобілів "під знаками", нераціональна планувальна організація паркомісць, стихійне паркування на тротуарах та відсутність належного контролю за дотриманням паркувальних правил. Наголошується на тому, що проблеми паркінгів спричиняються планувальними недоліками та недосконалим управлінням.

Вивчено й узагальнено специфічні особливості створення й історичного розвитку житла міст Середземномор'я, виявлено типологічні характеристики структури житлових агломерацій. Розкрито типологічні закономірності розвитку та реформації житлових структур на прикладі м. Патри в Греції. Встановлено вплив природно-кліматичних та інших факторів на формування житлових будинків, основними з яких є: хронологічний, соціально-релігійний, кліматичний, ландшафтний, політичний, функціонально-планувальний, естетичний, економічний. Виявлено історико-архітектурні особливості розвитку житлової структури середземноморського міста, морфологічні властивості історичної забудови міста. Проведено кількісне й якісне оцінювання типологічних характеристик історичної забудови м. Патри з встановленням "проблемних зон". Виявлено негативні тенденції життєдіяльності міського середовища м. Патри в історичному аспекті та за сучасних умов (велика щільність забудови, відсутність територій для відпочинку, нераціональне транспортне обслуговування та ін.). Встановлено ряд факторів, що впливають на розвиток житлових структур Греції в історичному аспекті. Визначено урбанізовані зміни, які відбуваються в структурі житлових і громадських систем міст Середземномор'я. Подано інформацію про типові для Середземномор'я об'ємно-планувальні одиниці: житловий район, житловий квартал, житловий будинок-комплекс, що характеризуються певними складовими. Показано, що житловий будинок-комплекс складається з декількох рівнів (підземні рівні - паркінг; 1-й і 2-й поверхи - об'єкти наземної торгівлі; 2-й і 3-й рівні - офісний сегмент; наступні поверхи - житло). Висвітлено нові універсальні принципи проектування житлових будинків середземноморського міста та можливості вдосконалення аналітичних етапів процесу архітектурного проектування.

Урбанізоване середовище міст, які розвиваються, потребує все нових і нових житлових площ і місць для прикладання праці. Розширення міста за рахунок нових територій є затратним та екстенсивним шляхом розвитку. У тканині міст є занадто багато не ефективно використаної площі у вигляді глухих торців. Прикладами невикористання таких торців є історичні міста як Лондон і Львів. Хоча ці 2 міста є прикладами реалізацій різних архітектурних, культурних, економічних, соціальних традицій перед ними постала можливість спільного вирішення ущільнення існуючої забудови. Поруч із функцією ущільнення забудови, важливою є необхідність подолання асоціальних явищ у незадіяних містом закутках. В ході реновації старої забудови відкриваються нові можливості по інтеграції нових утворень, що збагатять середовище та місто. Концепція полягає в гуманізації глухих торців і повернення людського масштабу урбанізованим просторам міст, не забираючи площі від міста. В Лондоні є житловий-кризис. Ціни на квартири нескінченно піднімаються, якість житла падає, і нижчий-середній економічний клас людей переселяються щодальше від міста де хочуть жити. До того, щоб людство мінімізувало свій вплив на навколишнє середовище, нам потрібно максимізувати користь та ефективність нашої існуючої забудови. Архітектор має відповідальність використовувати весь потенціал середовища в якому він/вона проектує. Використання екстенсивних засобів розвитку призводить до кінцевого збільшення затрат і неефективності в майбутньому. Концепція використання незадіяних торців є одним із варіантів рішення проблеми неефективно використаної площі та повернення/використання потенціалу середовища в місті. На прикладі ділянки в м. Лондон, показано можливість перепланування та перетворення на високо якісну та цікаву територію, з дитячими майданчиками замість асфальтованого подвір'я, з вуличками де перевага надається пішоходу, а не автомобілю. Як результат - у даній забудові збільшено щільність населення та надано можливість щодо розгортання офісних робочих місць поблизу дому. Наповнення існуючої житлової забудови місцями праці та новими типами субжитла зменшує маятникову міграцію в місті та додає життя спальним районам і субурбії. Нові часи дають нові виклики та архітектори повинні показувати можливі шляхи розв'язання існуючих проблем.

Досліджено діяльність консалтингу в системі забезпечення сучасного архітектурно-містобудівного проєктування. Простежено становлення та розвиток архітектурного містобудівного консалтингу та визначено його функції в системі методологічного забезпечення сучасного проєктування. Застосовано методи: історико-генетичний і порівняльно-історичний в поєднанні із типологічним і функціональним методами, доповненими експертними опитуваннями та інтерв’ю. Вперше запропоновано теоретичну модель архітектурно-містобудівного консалтингу як спеціалізованої системи діяльності та мислення. За рахунок включеного аналізу низки експериментально-проєктних циклів набула подальшого розвитку теоретична картина базових змістових компонентів сучасного архітектурно-містобудівного проєктування (маркетинг, брендінг, зонінг, технологія функціонування, інжиніринг та процесуальний супровід). Уточнено місце та роль консалтингових взаємодій в організації та протіканні низки унікальних проєктних циклів. Увагу приділено питанням включення практикуючими архітекторами консалтингових компонентів в структуру методичної організації своєї професійної роботи, а також удосконаленню навчальних курсів, які висвітлюють методику проєктування й організацію професійної діяльності архітектора.