Розроблено математичну модель плоскопаралельного руху шарнірно зчленованих автобусів (ШЗА) за різних схем приводу ведучих коліс та систем керування причіпною секцією. Запропоновано методику визначення критичної швидкості та межової швидкості початку коливальної нестійкості ШЗА, яка дозволяє підбирати та оптимізувати параметри колісного керуючого модуля та автопоїзда в цілому, завдяки чому забезпечується стійкість його руху у межах експлуатаційних навантажень та швидкостей. З використанням методу "продовження за параметрами" визначено умови втрати статичної стійкості у круговому русі й одержано мінімально можливі стійкі динамічні радіуси повороту за різних швидкостей руху, а також визначено стаціонарні кругові режими ШЗА за дії на нього постійних зовнішніх сил і моментів.

Розв'язано завдання щодо вибору компонувальних, масових параметрів і системи управління тривісних автобусів особливо великого класу. Визначено основні компонувальні параметри та параметри системи повороту автобуса даного класу, що забезпечують задане навантаження на його осі та необхідні показники маневреності. Одержано систему диференціальних рівнянь, що описує рух автобуса як тримасової системи, яка передбачає врахування впливу керуючих колісних модулів перехідних і задніх коліс. Визначено показники стійкості руху автобуса та проаналізовано вплив параметрів керуючого колісного модуля на їх числове значення. Показано, що застосування переднього та заднього колісного керуючого модуля зумовлює покращання показників стійкості руху автобуса за перехідних режимів руху. Встановлено закон управління колесами заднього керуючого модуля, за якого покращуються показники маневреності та стійкості руху автобуса.

Встановлено залежність складової бічного прискорення від бази шарнірно-з'єднаного автобуса, яка може слугувати одним з основних критеріїв стійкості автопоїзда.

Індекс рубрикатора НБУВ: О335.53-014

Рубрики:

Автобуси

Шифр НБУВ: РА450138 Пошук видання у каталогах НБУВ 

За останнє десятиріччя у багатьох розвинутих країнах світу новий вид пасажирських перевезень розвивається в системі Bus Rapid Transport (BRT), яка передбачає рух автобусів по спеціально виділеним смугам. Для підвищення пасажиромісткості в системі BRT використовують зчленовані або триланкові автобуси. Поряд з незаперечними перевагами таких транспортних засобів їм притаманні і недоліки - гірші маневреність і стійкість руху у порівнянні з двосекційними. Проведено аналіз конструкцій та експлуатаційних властивостей (маневреності та стійкості) автобусів особливо великого класу, включаючи дволанкових шарнірно-зчленованих. Окремо досліджено маневреність триланкового метробуса на жорстких та еластичних у бічному напрямку колесах. Розглянуто вплив конструктивних і експлуатаційних факторів на критичну швидкість руху метробуса у тому числі і у неусталених режимах.

Присвячено вирішенню науково-технічної задачі щодо питання маневреності і стійкості руху зчленованого автобуса (надалі автопоїзда) з урахуванням можливого прикладання тягового зусилля до різних його осей, а також перерозподілу навантажень на борти і осі автобуса і причіпної секції за різних варіантів їх завантаження пасажирами. За результатами теоретичних досліджень на математичних моделях різного ступеня складності було доведено вплив варіанта прикладання тягового зусилля або на другій осі автобуса, або на осі причіпної секції на параметри повороткості та складання автопоїзда. Удосконалено двоколійну плоску математичну модель руху автопоїзда до просторової, з урахуванням вертикальних коливань коліс усіх його осей. Це дало можливість врахувати зміну вертикальних навантажень зі зміною бічних сил відведення і їх вплив на зміну повороткості автопоїзда. За результатами проведених експериментальних досліджень встановлено, що запропонована просторова математична модель відповідає характеру руху реального автопоїзда.