Доведено штучність існування реградації як своєрідного типу грунтоутворення, результатом якого є особливі грунтові тіла. Встановлено, що за кількісними параметрами показників реградовані грунти ідентичні їх зональним аналогам. Запропоновано відмовитися від виділення реградованих грунтів як окремої таксономічної одиниці.

Доказана искусственность существования реградации как своеобразного типа почвообразования, результатом которого являются особые почвенные тела. Установлено, что количественные параметры показателей реградированных почв идентичны их зональным аналогам. Предложено отказаться от выделения реградированных почв как отдельной таксономической единицы.

Висвітлено агротехногенні зміни грунтів Сокальского пасма під впливом інтенсивного сільськогосподарського використання. Встановлено, що антропогенна діяльність спричинила трансформацію елементарних грунтотвірних процесів, визначила їх швидкість і спрямованість, зумовила появу нових, невластивих цілинним грунтам режимів. За результатами досліджень доведено, що в грунтах Сокальського пасма домінуючим є природно-антропогенний та культурний процеси грунтоутворення, який обумовлює спрямованість та інтенсивність елементарних грунтових процесів, режими та властивості освоєних грунтів, характер їх використання. Відзначено, що інтенсивне сільськогосподарське використання грунтів Сокальського пасма призвело до активізації водної ерозії та розвитку ряду деградаційних процесів. Наведено рекомендації щодо оптимізації використання грунтів і шляхи регулювання деяких негативних процесів.

Освещены агротехногенные изменения почвы Сокальской гряды под влиянием интенсивного сельскохозяйственного использования. Установлено, что антропогенная деятельность привела к трансформации элементарных почвообразовательных процессов, определила их скорость и направление, способствовала появлению новых, несвойственных целинной почве режимов. На основании результатов исследований доказано, что в почве Сокальской гряды доминирующими являются природно-антропогенный и культурный процессы почвообразования, которые обусловливают направленность и интенсивность элементарных почвенных процессов, режимы и свойства освоенной почвы, характер их использования. Отмечено, что интенсивное сельскохозяйственное использование почвы Сокальской гряды привело к активизации водной эрозии и развития ряда деградационных процессов. Приведены рекомендации по оптимизации использования почвы и пути регулирования некоторых негативных процессов.

Наведено результати вивчення впливу різних систем механічного обробітку, удобрення та захисту рослин на біологічну активність сірих лісових грунтів у зерно-буряковій сівозміні західного Лісостепу України.

Приведены результаты изучения влияния различных систем механической обработки, удобрения и защиты растений на биологическую активность серых лесных почв в зерно-свекловичном севообороте западной Лесостепи Украины.

Охарактеризовано гумусовий стан сірих лісових і опідзолених грунтів Пасмового Побужжя, проаналізовано його зміни, що відбулися під впливом сільськогосподарського використання земель. Встановлено залежність морфологічних, фізичних і фізико-хімічних властивостей грунтів від їх гумусового стану. Вперше в автоморфних грунтах Пасмового Побужжя вивчено оптичні властивості гумінових кислот. Визначено динаміку вмісту гумусу у грунтах регіону за останні 40 років. Виявлено географо-генетичні особливості їх гумусового стану та складено картосхеми вмісту гумусу у шарі 0-0,2 см.

Охарактеризовано гумусное состояние серых лесных и подзолистых почв Пасмового Побужья, проанализированы его изменения, обусловленные влиянием сельскохозяйственного использования земель. Установлена зависимость морфологических, физических и физико-химических свойств почв от гумусного состояния. Впервые в атоморфных почвах Пасмового Побужья изучены оптические свойства гуминовых кислот. Определена динамика содержания гумоса в почвах региона за последние 40 лет. Установлены географо-генетические особенности их гумусного состояния и разработаны картосхемы содержания гумоса в шаре 0-0,2 см.

Встановлено напрям та інтенсивність змін морфогенетичних, фізичних, фізико-хімічних властивостей сірих лісових грунтів західного лісостепу України різного ступеня їх деградації. Створено новий метод оцінки ступеня еродованості за забарвленням орних горизонтів грунту з використанням шкали Манселла (Munsell Soil Color Charts). У процесі вивчення ерозійної деградації досліджуваних грунтів застосовано методи ГІС-аналізу, розроблено та протестовано програмний ГІС-модуль для оцінки потенційних ерозійних втрат грунтової маси, запропоновано методику його використання для визначення можливої небезпеки виникнення ерозії території за геоморфологічним фактором.

Показано можливість якісно-кількісної діагностики активної фази органічної частини сірого лісового грунту Західного Лісостепу за допомогою азотограм.

Показана возможность качествено-количественной диагностики активной фазы органической части серой лесной почвы Западной Лесостепи с помощью азотограмм.

Висвітлено результати досліджень з вивчення перспективного хімічного меліоранту комплексної дії на основі крейдяно- та торф'яно-сапонітових сумішок. Проаналізовано вплив меліоранту на фізико-хімічні властивості сірого лісового грунту і урожайність сільськогосподарських культур, а також особливості застосування сапонітового борошна для збагачення кислих грунтів магнієм.

Освещены результаты исследований по изучению перспективного химического мелиоранта комплексного действия на основе мелово- и торфяно-сапонитовых смесей. Проанализированы влияние мелиоранта на физико-химические свойства серой лесной почвы и урожайность сельскохозяйственных культур, а также особенности применения сапонитовой муки для обогащения кислых почв магнием.

Розроблено теоретичні засади екологічної якості сірих лісових грунтів гемеробних (окультурених) екосистем та вдосконалено методологію її індикації. Показано низьку інформативність існуючого елементарно-аналітичного підходу до оцінки якості грунту. Обгрунтовано необхідність врахування середовищетвірних екологічних функцій. Удосконалено термінологію проблеми якості грунтів. За умов стаціонарних режимних досліджень системи грунт - рослина, а також за результатами модельних експериментів доведено головне значення активної фази органічної речовини грунту як енергопластичного буфера у забезпеченні стабільності поживного режиму та едафічного комфорту за умов гемеробії - набутої якості грунту. Розроблено теоретичні засади індикації екологічної якості грунту на основі кислотно-основних буферних реакцій, окисно-відновного потенціалу й електропровідності грунтових суспензій. Уперше для України розроблено методологію та критерії регламентації набутої якості сірих лісових грунтів, яка передбачає контроль ефективності реалізації екологічних функцій, зокрема, вмісту активної фази органічної речовини, біотичної активності, фронту окиснення, іонної активності й фітопродукційної здатності.

Розглянуто зміни кислотно-основних властивостей грунтів у процесі виведення їх з сільськогосподарського обороту та за різних термінів перебування у стані перелогу. Встановлено, що фізико-хімічні властивості сірих лісових грунтів за умов 19-річного перебування в режимі перелогу майже збігаються з аналогічними показниками цілинних грунтів.

Изучены изменения кислотно-основных свойств почв при выведении их из сельскохозяйственного оборота и разных сроках пребывания в состоянии перелога. Установлено, что физико-химические свойства серых лесных почв при 19-летнем пребывании в состоянии перелога почти совпадает с аналогичными показателями целинных почв.

  Скачати повний текст

Вперше у короткоротаційних сівозмінах проведено комплексне екологічне оцінювання впливу тривалого застосування органічних (гній, солома, сидерат) і мінеральних добрив та їх поєднань на агроекосистему ясно-сірого лісового грунту за умов Полісся України. Встановлено зв'язок оптимальних параметів і нормативних показників агрофізичних, фітосанітарних і біотичних властивостей ясно-сірого лісового грунту Полісся з системою традиційного та "біологічного" ведення землеробства. Для Полісся України визначено поширення в орному шарі дощових черв'яків як одного з показників біологічної активності грунту за комплексного використання мінімалізованого обробітку грунту та "біологічного" ведення землеробства. Встановлено підвищення окупності одиниці мінеральних добрив за умов максимального залучення в біологічний кругообіг біогенних елементів побічної продукції рослин.

Досліджено вплив форм, доз і композицій хімічних меліорантів на показники родючості сірого лісового легкосуглинкового грунту Правобережного Лісостепу України. Досліджено вплив сапонітового борошна (у поєднанні з оптимальними дозами крейдяного та торфу) на фізико-хімічні, агрохімічні властивості грунту, урожайність сільськогосподарських культур і продуктивність ланки сівозміни. Експериментально доведено позитивний вплив комплексної хімічної меліорації на зменшення грунтової кислотності, зміну структури вбирного комплексу, підвищення і стабілізацію вмісту гумусу, поживний режим грунту. За даних умов відзначено підвищення продуктивності ланки сівозміни (гречка - пшениця озима - ячмінь ярий) на 35 - 77 %. Встановлено ефективність застосування природного сапоніту як меліоранта комплексної дії - магнієвмісного добрива. Теоретично обгрунтовано й експериментально підтверджено дію рекомендованої технології застосування сапонітового борошна та поєднання його з крейдяним на підвищення родючості сірих лісових легкосуглинкових грунтів.

Запропоновано методологію цілісного підходу до аналізу екоморфічної структури та розмаїття угруповань грунтових тварин і виявлення ієрархічної структури системи показників, які видбивають їх розмаїття та функціональні властивості. Розроблено алгоритм встановлення приналежності видів грунтових тварин до екологічних груп, виділених стосовно ставлення тварин до градієнта умов вологості - гігроморф. Введено до системи екоморф грунтових тварин уявлення про трофоценоморфи, що відбиває ставлення тварин до трофності едафотопу. Розроблено уявлення про фороморфи - екологічні групи грунтових тварин, які визначаються на підставі їх адаптації до пересування в грунті та вказують на роль в утворенні форичних зв'язків у консорціях грунтових тварин. Наведено діагностичні ключі для встановлення гігротопів і трофотопів лісових біоценозів у степу за грунтово-зоологічними данними. Для характеристики екологічної місткості місцеперебування угруповань мезофауни введено уявлення про екологічну компресію та рівень засвоєння екологічної місткості. Запропоновано спосіб обчислення екологічної місткості місцеперебування й ентропійний аналог квадратичної міри таксономічного й екологічного різноманіття угруповань.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Визначено закономірності впливу різної системи удобрення на фоні згасаючої дії вапна на базі показників родючості сірих лісових легкосуглинкових грунтів. Виявлено вплив після дії меліорантів, їх доз і способів внесенняу разі застосування органо-мінеральної системи удобрення на динаміку кислотності, основні закономірності перетворення кальцію та магнію у грунті, вміст і запаси гумусу, поживний режим грунту, формування врожаю. Доведено економічну й енергетичну ефективність застосування меліорантів, що забезпечує підвищення врожаю й окупність мінеральних добрив. Встановлено оптимальні строки проведення повторного вапнування сірих лісових грунтів.

Наведено результати географо-екологічного дослідження ясно-сірих і сірих лісових грунтів Опілля. Вивчено просторові зміни морфологічних, фізичних, фізико-хімічних, хімічних властивостей грунтів, трансформацію властивостей грунтів під дією сільськогосподарського використання та деградаційних процесів. Фаціальні особливості чинників грунтоутворення в межах природних районів Опілля зумовили просторові зміни таких властивостей досліджувальних грунтів: морфологічних ознак, гранулометричного складу, гумусового стану, валового хімічного складу. Подано рекомендації щодо оптимізації використання сірих лісових грунтів Опілля.

Наведено результати географо-екологічних досліджень ясно-сірих і сірих лісових грунтів Опілля. Вивчено просторові зміни морфологічних, фізичних, фізико-хімічних і хімічних властивостей грунтів. Розкрито особливості трансформації властивостей грунтів за дії сільськогосподарського використання та деградаційних процесів. Встановлено, що фаціальні особливості чинників грунтоутворення в межах природних районів Опілля зумовили просторові зміни таких властивостей досліджуваних грунтів, як морфологічні ознаки, гранулометричний склад, гумусовий стан, валовий хімічний склад. Подано рекомендації щодо оптимізації використання сірих лісових грунтів Опілля.

Вперше за умов Правобережного Лісостепу вивчено вплив довготривалого застосування беззмінного пару, монокультури кукурудзи, перелогу та сівозміни на фізичні, физико-хімічні й агрохімічні властивості сірого лісового грунту. Встановлено, що за умов ріллі відтворення його родючості відбувається лише у сівозміні з внесенням добрив. Доведено, що застосування сидеральних культур та удобрення позитивно впливає на вміст органічної речовини грунту, покращує поживний режим, знижує щільність, збільшує вологозапаси грунту та підвищує агроекономічну й енергетичну ефективність.

Наведено результати впливу різних систем удобрення на процеси транслокації свинцю у вегетативні та генеративні органи сільськогосподарських культур за умов північного Лісостепу України.